Ухвала

від 01.04.2020 по справі 372/1011/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1011/18

провадження № 61-5008ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 493070 від 7 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186801:13:012:0028, виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 29 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відносно земельної ділянки площею 0,1810 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186801:13:012:0071.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 5 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186801:13:012:0072.

Визнано право власності ОСОБА_1 на 50/100 частин земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186801:13:012:0028. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області 26 вересня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року скасовано. Прийнято нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я. В. про визнання недійсними договорів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

17 березня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 ,подано касаційну скаргу в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки,

що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на день звернення до суду

з цим позовом).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .

Враховуючи, що позов містить вимогу немайнового характеру, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 1 409,60 грн ( 704,80 *

1 вимога * 200%).

Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/ 22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Разом з тим, в касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якій заявник посилається на те, що має скрутне матеріальне становище.

Дослідивши клопотання та додані матеріали, суд дійшов висновку,

що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку , передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але

не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами

є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком

до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої

чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх

чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними

чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати

на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд бере до уваги, предмет спору.

Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується

із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом

і судом.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова