Постанова

від 01.04.2020 по справі 128/776/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/776/17

Провадження № 22-ц/801/756/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 рокуСправа № 128/776/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ци-вільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Медвецького С. К., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., скаржника, позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за по-зовом

ОСОБА_2 до Вінницької районної державної адмініст-

рації Вінницької області про усунення перешкод у реалізації прав на оренду

землі та права використання земельних ділянок за цільовим призначенням

шляхом зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року, ухвале-не в приміщенні суду в м. Вінниці за головування судді Саєнко О. Б., повний текст якого складений 08 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький районний суд Вінницької області з позовом, який неодноразово змінював, уточнював, до Він-ницької районної державної адміністрації ( далі - РДА ) Вінницької області про усунення перешкод у реалізації прав на оренду землі, права використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії (т. 1, а. с. 1-2). Позов обгрунтовувався тим, що між сторонами у справі 02 грудня 2011 року укладені дванадцять договорів оренди землі за-гальною площею 130,9264 га, з них 60,3232 га пасовищ, 70,6032 га рілля. Дого-вори оренди земельних ділянок у 2012-2013 роках зареєстровані в установле-ному порядку, однак використовувати землі за цільовим призначенням позивач не може, оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання щодо передачі орендареві земельних ділянок у визначених межах, надання актів визначення цих меж в натурі ( на місцевості ). Бездіяльність відповідача порушує права, за-конні інтереси ОСОБА_2 , у зв`язку з чим останній звернувся в суд з да-ним позовом.

Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року, 03 квітня 2019 року ( т. 1, а. с. 161, 238 ) прийняті відповідні заяви ОСОБА_2 про зміну, уточнення позовних вимог. До участі у цій цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучена Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про усунення перешкод у реалізації прав на оренду землі, права використання земельних ділянок за цільовим призначенням шляхом зобов`язання вчинити певні дії відмовлено ( т. 2, а. с. 194-202 ).

Не погоджуючись з ухваленим 08 січня 2020 року рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, про-сить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник вважає оскаржуване судове рішення незаконним, ухваленим за не-повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведе-ності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм про-цесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права ( т. 2, а. с. 214-226 ).

17 березня 2020 року до апеляційного суду надійшов письмово викладений відзив представника відповідача Вінницької РДА Вінницької області Форостя-ної О. М. на апеляційну скаргу позивача, де вона зазначає про невизнання апе-ляційної скарги, вважає її надуманою, безпідставною, просить повністю відмо-вити у її задоволенні. Представник відповідача вказує, що розпорядженням го-лови Вінницької РДА від 25 жовтня 2011 року № 1129 Про передачу в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 для створення та ведення фермерського господарства на території Майданської сільської ради, за межами населеного пункту затверджений проект із землеустрою щодо від-ведення в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 135,9805 га, з них 75,6525 га рілля, 60,3232 га пасовища, 0,0048 га землі Він-ницької РЕМ на території Майданської сільської ради ( станом на сьогодні зем-лі Якушинецької об`єднаної територіальної громади), за межами населеного пункту. Цим розпорядженням ОСОБА_2 передані в оренду земельні ді-лянки вказаною загальною площею терміном на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування ( землі запасу, резервного фонду ). Затвердженим проектом із землеустрою лі-цензованим виконавцем робіт встановлені межові знаки, тобто відповідно до вимог Закону України Про землеустрій в редакції на час виготовлення проек-ту відведенням визначене фактичне місце розташування земельних ділянок. Згідно з даним розпорядженням позивачем вчинено ряд дій, серед яких, зокре-ма, реєстрація у квітні 2012 року в Управлінні Держкомзему у Вінницькому ра-йоні договорів оренди землі, присвоєння земельним ділянкам кадастрових но-мерів, внесення у жовтні 2013 року у Державний реєстр речових прав на неру-хоме майно відомостей про реєстрацію права оренди земельних ділянок. Поси-лаючись на норми Закону України Про землеустрій , представник Вінницької РДА наголошує, що відповідач не чинив перешкод ОСОБА_2 у викорис-танні земельних ділянок відповідно до договорів оренди, акти прийому-переда-чі земельних ділянок підписані сторонами ще у 2011 році. На даний час земель-ні ділянки, що є предметом спору у цій справі, відносяться до відання Якуши-нецької сільської об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту; листом від 04 березня 2019 року сільська рада повідомила райдержад-міністрацію про те, що в січні 2019 року право власності на ці земельні ділянки зареєстроване за Якушинецькою сільською радою. Представник відповідача за дорученням Форостяна О. М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ( т. 3, а. с. 6-10 ).

У судове засідання представники відповідача та третьої особи, яка не заяв-ляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Якуши-нецької сільської ради Вінницького району Вінницької області не з`явилися з невідомих причин, будь-яких заяв від даних учасників справи суду не надхо-дило. Беручи до уваги завчасне, в установленому порядку повідомлення остан-ніх про місце, день та час розгляду справи, про що свідчать додані до її матеріа-лів рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток, на підставі норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила роз-глянути справу у відсутності її учасників, котрі не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі особи, яка її подала, ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтова-ність оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скар-га позивача задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним, обґрунтованим, об`єктивним.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Вінницької РДА Вінниць-кої області ОСОБА_4 від 25 жовтня 2011 року № 1129 Про передачу в орен-ду земельних ділянок ОСОБА_2 для створення та веден-ня фермерського господарства на території Майданської сільської ради, за ме-жами населеного пункту затверджений проект із землеустрою щодо відведен-ня та передані ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки загальною площею 135,9805 га, з них 75,6525 га рілля, 60,3232 га пасовища, 0,0048 га землі Він-ницької РЕМ на території Майданської сільської ради ( станом на сьогодні це землі Якушинецької об`єднаної територіальної громади ) за межами населеного пункту для створення і ведення фермерського господартва. Земельні ділянки підлягали відведенню та передачі за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у користування чи власність. 02 грудня 2011 року між Вінницькою РДА в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладені дванадцять договорів оренди землі загальною площею 135,9805 га, а саме зе-мельних ділянок з кадастровими номерами: 0520683300:01:003:0023 площею 5,0110 га, 0520683300:01:003:0024 площею 0,7835 га, 0520683300:01:003:0025 площею 0,6836 га, 0520683300:01:003:0026 площею 0,3091 га, 0520683300:01:003:0027 площею 0,7033 га, 0520683300:01:003:0028 площею 0,1824 га, 0520683300:01:003:0029 площею 0,6612 га, 0520683300:01:003:0030 площею 0,5454 га, 0520683300:01:003:0031 площею 51,4436 га пасовищ, що за-реєстровані 27 квітня 2012 року; земельних ділянок з кадастровими номерами: 0520683300:05:001:0059 площею 29,0234 га, 0520683300:05:001:0060 площею 22,4872 га, 0520683300:05:002:0031 площею 19,1933 га ріллі, зареєстрованих відповідно 27 квітня та 26 липня 2012 року, 29 жовтня 2013 року в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі та реєстраційній службі Вінницького ра-йонного управління юстиції. Указані договори ідентичні за змістом, але у кож-ному визначені конкретні площі земельних ділянок, їх цільове призначення та відповідно розмір орендної плати. У пункті 16 кожного договору передбачена передача в оренду земельних ділянок без розроблення проектів відведення. До-датками до договорів є акти без зазначення дати їх складання прийому-передачі земельних ділянок, підписані головою Вінницької РДА ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки за відсутності будь-яких недо-ліків, що могли б перешкоджати їх ефективному використанню. Сторони дого-ворів, складених актів не мали претензій одна до одної щодо станів переданих в оренду земельних ділянок. Розпорядженням голови РДА від 03 липня 2008 року № 1235 внесені зміни у розпоряження від 14 серпня 2007 року № 1337 щодо на-дання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки на території Майданівської сільської ради для створення фермерського господарства, де замість цифр 172,3 га належними визначено 135,9805 га . Розпорядженням від 10 вересня 2013 року № 375 до договору оренди землі від 02 грудня 2011 року внесені зміни, що стосуються конкрети-зації розміру земельної ділянки - ріллі, куди ввійшли частини земельних діля-нок, розташованих в охоронній зоні дії ЛЕП та належних Вінницькому РЕМ.

З 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належать органу державної виконавчої влади з питань земельних ре-сурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, якими є Держгеокадастр України, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

На звернення Вінницької РДА від 07 квітня 2017 року № 01-19/908 з клопо-танням встановити межі відведених та переданих в оренду ОСОБА_2 зе-мельних ділянок Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 28 квітня 2017 року № 0-2-0.441-5890/2-17 з посиланням на поло-ження Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету України із зе-мельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 Про встановлення ( віднов-лення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ) та їх закріплення ме-жовими знаками , роз`яснило, що такі роботи здійснюються на підставі розроб-леної і затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ), технічної до-кументації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, про-екту землеустрою земельних ділянок. Встановлення ( відновлення ) меж зе-мельних ділянок на натурі ( на місцевості ) виконується землевпорядною орга-нізацією, яка розробляла технічну документацію із землеустрою, або будь-якою іншою, яка відповідає зазначеним в Інструкції вимогам.

Виготовленням проекту землеустрою з метою відведення наданих в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок займалося Державне підприємство Він-ницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , яке на звер-нення Вінницької РДА з клопотанням надати проект договору на виконання ро-біт по встановленню меж вказаних земельних ділянок листом від 28 серпня 2017 року № 9174 з посиланням на норми статті 122 Земельного кодексу Укра-їни надало відповідь, що такий договір повинен укладатися за участі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області як органу, уповноваженого розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення за межами насе-лених пунктів. При цьому ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою вказало, що у нього немає підстав ініціювати перед ос-таннім питання його участі у договорі на виконання робіт по встановленню меж згаданих земельних ділянок. Логічно, що така ініціатива мала б мати місце від однієї із найбільш заінтересованої у цьому особи, чого не сталося.

У подальшому 18 грудня 2017 року ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , Вінницька РДА та ОСОБА_2 уклали договір № 9187 по виконанню землевпорядних робіт зі складання технічної до-кументації із землеустрою щодо встановлення меж наданих в оренду позивачу земельних ділянок. 04 січня 2018 року ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , ОСОБА_2 за участі представника Яку-шинецької об`єднаної територіальної громади підписали дванадцять актів ви-значення меж вказаних земельних ділянок. Однак актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2018 року № 441-ДК/282/АП/09/01/-18 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області встановлено, що встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ) виконано не у повному обсязі, акт приймання-передачі межо-вих знаків на зберігання не погоджено із суміжними землевласниками та земле-користувачами, через що необхідне проведення додаткових геодезичних робіт. Приписом за реквізитами акта перевірки заступник голови Вінницької РДА ОСОБА_6 зобов`язаний був у 30-денний строк усунути порушення вимог зе-мельного законодавства, провести додаткові геодезичні роботи з відновлення межових знаків наданих в оренду ОСОБА_2 земельних ділянок на терито-рії Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції, керуючись нормами Законів України Про оренду землі , Про землеустрій , Про Державний земельний кадастр , статтями 79-1, 122, 124 Земельного ко-дексу України, статтями 15, 202, 203, 210, 626, 638 ЦК України, Порядком ве-дення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, дійшов висновку, що про-цедура надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою з відве-дення земельних ділянок відповідачем була дотримана згідно вимог чинного на той час земельного законодавства. Пунктом 16 зазначуваних ОСОБА_2 усіх дванадцяти договорів оренди земельних ділянок погоджено, що передача цих ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту їх відведення. На час звернення позивача в суд з вимогами у цій справі ( вересень 2017 року ) ме-жі переданих в оренду земельних ділянок за усіма договорами оренди в натурі ( на місцевості ) встановлені не були, не були закріплені межовими знаками. Тобто до складання технічної документації із землеустрою, а це січень 2018 ро-ку, земельні ділянки, що є предметом договорів оренди, у розумінні норм статті 79-1 ЗК України сформовані не були. Таке формування повинно має здійснюва-тися у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комуналь-ної власності згідно статті 55 Закону України Про землеустрій .

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність чинення позивачу відповідачем перешкод у реалізації права на оренду земельних ділянок, оскіль-ки укладаючи у 2011 році договори оренди землі дванадцяти земельних діля-нок, де однією з умов було узгоджено передачу цих ділянок без розроблення проектів їх відведення, підписавши акти прийому-передачі земельних ділянок як додатки до договорів станом на час їх укладення, відповідач фактично вико-нав свої зобов`язання перед позивачем.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 08 січня 2020 року, як правильними, об'-єктивними, такими, що грунтуються на доказах, представлених суду сторона-ми у справі на доведення кожною з них своєї позиції щодо вирішуваного спору.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 в апе-ляційній скарзі посилається на те, що відповідач як орендодавець не виконав свої зобов`язання за пунктами 17, 28 договорів оренди землі, де обумовлена пе-редача орендареві земельних ділянок у триденний термін після їх державної ре-єстрації у належному стані та у визначених межах. Але позивач безпідставно зазначає обов`язок відповідача з передачі земельних ділянок у визначених ме-жах та надання актів з визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевос-ті.) Про надання актів з визначення меж орендованої землі у договорах взагалі не йдеться. А за умови договорів про передачу земельних ділянок без розроб-лення їх проектів відведення, яка визначена у всіх договорах ( пункт 16 ), ура-ховуючи складання та підписання сторонами правочинів актів прийому-пере-дачі земельних ділянок як додатків до договорів, неможливо однозначно ствер-джувати про наявність невиконаних Вінницькою РДА зобов`язань, які б мали наслідком на даний час фактично розпорядження відповідачем землями, що не входить до його компетенції .

Скаржник вірно зазначає, що обставини, які мали місце на момент виник-нення правовідносин між сторонами договорів оренди землі, суттєво змінилися в силу чинного законодавства, що регулює спірне питання. За договором від 07 грудня 2017 року № 9187 за замовленням Вінницької РДА Державне підприєм-ство Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на початку 2018 року розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ), наданих ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Майданської сільської ради в межах Якушинецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. 04 січня 2018 року розробник технічної документації, ОСОБА_2 , представник Якушинецької об`єднаної територіальної громади підписали акти визначення меж спірних земельних ді-лянок. Однак Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2018 року № 441-ДК/282/АП/09/-18 виявило, що встановлення ( відновлення ) меж земель-них ділянок в натурі ( на місцевості ) виконано не в повному обсязі: акт прий-мання-передачі межових знаків на зберігання не погоджений із суміжними власниками та землекористувачами, тому заступнику голови Вінницької РДА приписано у тридцятиденний строк провести додаткові геодезичні роботи з від-новлення межових знаків по закріпленню місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок, перерахованих у приписі, площ самовільно зайнятих земельних ділянок та передати орендареві.

За указаним приписом скаржник вимагає постановлення окремої ухвали що-до невиконання його Вінницькою РДА та не здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області контрольних функцій по забезпеченню його виконання.

Колегія суддів апеляційного суду визнає вимоги скаржника у цій частині та-кими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не були предметом розгля-ду судом першої інстанції, не є предметом вирішуваного спору, суттю якого бу-ли та є окремі положення договорів оренди землі, що передбачали вчинення орендодавцем визначених дій у триденний термін після державної реєстрації земельних ділянок. Крім цього невиконання припису уповноваженого на те ор-гану може мати наслідком відповідне його реагування. Суд не повинен перей-мати на себе функції цього контролюючого органу. Апеляційний суд звертає увагу на ту фактичну обставину, що ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на звернення Вінницької РДА з клопотанням надати проект договору на виконання робіт по встановленню меж вказаних зе-мельних ділянок листом від 28 серпня 2017 року № 9174 з посиланням на нор-ми статті 122 Земельного кодексу України надало відповідь, що такий договір повинен укладатися за участі Головного управління Держгеокадастру у Він-ницькій області як органу, уповноваженого розпоряджатися землями сільсько-господарського призначення за межами населених пунктів. При цьому ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою вказало, що у нього немає підстав ініціювати питання участі ГУ Держгеокадастру у Він-ницькій області у договорі на виконання робіт по встановленню меж згаданих земельних ділянок. Апеляційний суд підкреслює, що жодна із зацікавлених сто-рін договорів оренди земельних ділянок не вчинила необхідних дій по залучен-ню до вирішуваного питання із встановлення меж земельних ділянок уповнова-женого на те органу - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, що має пра-вове значення для оцінки вірності прийнятих у подальшому рішень із спірних питань, а також потягло відповідні негативні наслідки. Таке нереагування на за-уваження виконавця робіт обох сторін договорів інакше як свідомим ігноруван-ням визнати неможливо.

Позивач ОСОБА_2 підкреслює у скарзі, що відповідач розпочав вико-нання своїх зобов`язань з визначення меж земельних ділянок в натурі ( на міс-цевості ) 18 квітня 2017 року шляхом укладення як однією із сторін договору на виготовлення технічної документації із землеустрою. Такі дії є свідченням ви-знання своїх зобов`язань за певними умовами договорів оренди землі. Проте викладене належить у послідовний спосіб, за юридичної визначеності у наяв-них цивільних правовідносинах оцінювати з точки зору чинного на даний час законодавства, що регулює питання законності розпорядження землями дер-жавної, комунальної власності за межами населених пунктів, правомочності у здійсненні таких дій державними органами та органами місцевого самовряду-вання . Тому підхід до ситуації скаржника не можна визнати ані законним, ані об`єктивним через відсутність для цього правового підґрунтя. Такий висновок грунтується, зокрема, на тих обставинах, що відповідно до наслідків виконання договору від 18 грудня 2017 року № 9187 складені акти приймання-передачі межових знаків на зберігання, які не погоджені із суміжними власниками та землекористувачами, а встановлення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у червні 2018 року реальних площ переважної більшості договорів оренди землі від 02 грудня 2011 року тягне питання правової оцінки землевпорядних робіт щодо встановлення меж цих земельних ділянок у грудні 2017 року.

Стверджуючи про встановлення судом першої інстанції взаємно виключних обставин щодо наявності розробленого і затвердженого проекту із землеустрою та відсутності необхідності для передачі орендарю земельних ділянок такого проекту, скаржник не звернув увагу, що оскільки у пункті 16 договорів оренди землі дійсно наявна умова передачі земельних ділянок в оренду без розроблен-ня проектів, то встановлені вказані фактичні обставини справи аж ніяк не є такими, що взаємно виключають одна одну.

Позивач не заперечує правильності обрання судом норм матеріального пра-ва, що регулюють правовідносини між сторонами у справі, але вважає помилко-вою інтерпретацію ( тлумачення ) їх замість виконання та вірного застосування, далі визначаючи додані до договорів оренди землі акти прийому-передачі зе-мельних ділянок такими, що не набули юридичної сили. Така позиція сторони у справі є спірною з огляду на те, що проект із землеустрою щодо відведення зе-мельних ділянок ОСОБА_2 в оренду був розроблений згідно його влас-ного замовлення з дозволу голови Вінницької РДА ОСОБА_7 , оформле-ного розпорядженням від 14 серпня 2007 року № 1337, та був затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації від 25 жовтня 2011 року № 1129. Цей проект містив матеріали для встановлення меж в натурі ( на місцевості ) зе-мельних ділянок, що передавалися в оренду ОСОБА_2 . Але скаржник вва-жає, що саме відповідач мав вимагати від виконавця проекту винесення меж в натуру ( на місцевість ). Законних підстав такого обов`язку саме відповідача, а не замовника проекту скаржник не наводить. Із розпорядження голови Вінниць-кої РДА від 25 жовтня 2011 року № 1129, яким затверджений проект із земле-устрою від 2007 року щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 в оренду убачається, що таке розпорядження було прийняте за заявою позивача.

В апеляційній скарзі наводяться порушення судом першої інстанції норм процесуального права: тривалість вирішення спору, порушення порядку ухва-лення рішення судом за відсутності сторін в судовому засіданні, неповноту, недотримання форми і змісту протоколу судового засідання.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесу-ального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Незастосування судом окремих норм матеріального права, які позивач за-значав у позовній заяві, не свідчить, не доводить незаконності ухваленого рі-шення у справі. Згідно зі статтею 175 ЦПК України підставами позову, які від-повідно до статей 12, 43, 49 ЦПК України суд не може змінити без згоди по-зивача, є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі по-силання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відпо-відає, незалежно від згоди на це позивача. У цій цивільній справі необхідно ма-ти на увазі неодноразову зміну, уточнення позивачем власних вимог з посилан-ням на норми матеріального права, які суд застосував в силу наданої йому ком-петенції у межах вирішуваного спору. Констатувати порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального права у даноу випадку немає підстав.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що заслуговують на увагу, вони не є достатніми для задоволення її вимог і скасування законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі наявних у справі доказів, наданих суду сторонами у справі , та добутих під час судового розгляду справи по суті, ураховуючи неодноразові вчинення сторонами нових по суті дій, що певною мірою відображалися на процесуальному рухові справи. Колегія суддів апеляційного суду не знаходить законних підстав для надання будь-яких преференцій позивачу у доведеності позиції щодо обгрунтованості та доведеності заявлених ним позовних вимог до Вінницької РДА.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Кон-венції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або від-сутність обставин ( фактів ), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків ( стаття 76 ЦПК України ).

Керуючись приписами частини десятої статті 84 ЦПК України, зважаючи на значення наявних у матеріалах справи доказів, необхідно зробити висновок про правильніть висновку суду першої інстанції щодо недоведеності вимог позива-ча зобов`язального характеру.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Проте таке доведен-ня може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практи-кою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чи-ном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлума-чити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржуване судове рі-шення слід визнати законним, обґрунтованим, тому апеляційну скаргу позивача належить залишити без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2020 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді С. К. Медвецький

Л. О. Голота