Постанова

від 03.03.2020 по справі 201/5938/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/68/20 Справа № 201/5938/18 Головуючий у першій інстанції: Антонюк О.А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі по апеляційним скаргам ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Дмитро Валентинович, ОСОБА_2 , Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2008 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 5000,00 грн. на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2008 року. 29 жовтня 2008 року на підставі вказаного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист №2-2301/2008 та ВДВС Солом`янського району м. Києва було відкрито виконавче провадження. У 2011 році розмір аліментів було зменшено судовим рішенням та присуджено до стягнення з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей у розмірі по 500,0 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27 січня 2011 року і до досягнення ними повноліття. 01 грудня 2011 року на підставі вказаного рішення суду позивачу було видано виконавчий лист № 2-5134, на підставі якого ВДВС Солом`янського району м. Києва було відкрито відповідне виконавче провадження, яке на сьогодні є виконаним та закритим з наступних підстав: досягнення ОСОБА_2 повноліття, набрання законної сили постановою апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2015 року по справі №760/6680/14-ц, якою встановлено аліменти у розмірі 1000,00 гривень щомісячно на ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття та видано виконавчий лист №760/6680/14-ц від 25 березня 2015 року. 26 березня 2015 року за вищезазначеним виконавчим листом ВДВС Солом`янського району м. Києва було відкрито виконавче провадження №470261116, за яким сплата аліментів здійснюється належним чином та в строк, і за яким відсутня заборгованість. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року (справа №760/25148/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ВДВС) було визначено заборгованість ОСОБА_3 по аліментам по виконавчому листу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська № 2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, який знаходився на виконанні у ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві, у розмірі 236997,10 грн. Заборгованість за вищезазначеним виконавчим листом виникла за період 2008 - 2011 років та була зумовлена настанням світової фінансової кризи, значним спадом обсягів роботи, зменшенням розміру отримуваних позивачем доходів від його індивідуальної адвокатської діяльності, суттєвим погіршенням його матеріального стану, а також у зв`язку з тим, що позивач був єдиним утримувачем ще двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у позивача вже були у наявності кредитні зобов`язання по договору іпотеки квартири, придбаної у кредит строком на 20 років, тобто до 2026 року включно. У позивача не було будь-якого наміру щодо ухилення від сплати аліментів, а сплату їх він здійснював частково та у не повному обсязі, що і призвело до накопичення заборгованості. Відсутність наміру в його діях підтверджується низкою постанов слідчих органів про відмову в порушенні проти нього, позивача, кримінальних справ за ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів). Крім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було стягнуто з позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 50000,00 гривень та 26 березня 2013 року видано відповідний виконавчий лист № 2-410/5923/12, який також перебував на виконанні у ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві. У грудні 2017 року відповідачем ОСОБА_1 було відізвано з ВДВС Солом`янського району м. Києва виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року та виконавчий лист Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року, які було передано на виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Ляпіну Дмитру Валентиновичу. 04 травня 2018 року по виконавчому провадженню №55332676 від 07 грудня 2017 року стягнення було припинено, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , постановою від 03 травня 2018 року. На вимогу приватного виконавця з заробітної плати, яку отримує позивач, займаючи посаду Голови (Керуючого партнера) Адвокатського об`єднання Монітум , вже здійснюються відрахування на погашення заборгованості по ВП №55332676 у розмірі 25 відсотків щомісячної заробітної плати - щомісячно та по ВП № 55333583 у розмірі 25 відсотків щомісячної заробітної плати - щомісячно. Загальна сума відрахувань із заробітної плати становить 1690,50 гривень щомісячно. Станом на 19 березня 2018 року, відповідно до довідки приватного виконавця Ляпіна Д.В., розмір заборгованості за виконавчим листом №2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року становить 233616,26 гривень, виконавчим листом №2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року становить 50000,00 гривень. У зв`язку зі смертю рідного брата позивача - ОСОБА_7 - у 1997 році у дорожньо-транспортний пригоді, позивач є єдиним утримувачем батьків похилого віку, які не працюють - батька ОСОБА_8 , 1949 року народження, та матері ОСОБА_9 , 1948 року народження. Крім того, у 1997 році, внаслідок травми хребта, ОСОБА_3 було прооперовано у державній установі Інститут нейрохірургії ім. Академіка А.П . Рамаданова НАМІ України з метою видалення хребців центрально-поясничного відділення. З 2013 року, внаслідок різкого погіршення стану здоров`я, позивач змушений був перебувати під постійним наглядом нейрохірурга з діагнозом стійкий хронічний больовий синдром хребта з порушенням функцій ходьби. За клінічними показами даний медичний діагноз відноситься до другої категорій групи інвалідності та потребує постійного нагляду невропатолога та постійного реабілітаційного лікування. У зв`язком з наявною тяжкою хворобою він, позивач, вимушений постійно працювати у режимі обмеженого трудового дня. Тому позивач просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом №2-2301/2008 від 29.10.2008року, виданим Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, у розмірі 233616,26 грн. та визнати вказаний виконавчий лист №2-2301/2008 від 29.10.2008 року таким, що не підлягає виконанню; звільнити ОСОБА_3 від сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментами за виконавчим листом №2-410/5923/12 від 26.03.2013 року по виконавчому провадженню №55333583 від 19.12.2017 року, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Ляпіна Д.В., у розмірі 50000,00 грн. та визнати вказаний виконавчий лист №2-410/5923/12 від 26.03.2013 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року провадження у цивільній справі в частині позовних вимог про звільнення позивача від сплати неустойки (пені) по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року у розмірі 50000,00 грн. та визнання вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - закрито (а.с. 70 т.3).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року позов задоволено частково, вирішено звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом №2-2301/2008 від 29 жовтня 2008 року, виданим Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, в розмірі 233616,26 грн.; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 105-111 т.3).

Із апеляційною скаргою на вказане вище рішення звернулась також ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_1 та, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 124-130 т.3).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом №2-2301/2008, виданим 29.10.2008 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 4561,44 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 4561,44 грн.

ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000,00 грн. (а.с.112-114 т. 4).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні нового судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Встановлено, що 15 червня 2018 року між адвокатським об`єднанням "Аратта" та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання правничої допомоги, відповідно до якої адвокатське об`єднання надає правничу допомогу в судових органах першої інстанції та апеляційної, на умовах передбачених цією угодою та додатками до неї, а клієнт зобов`язується прийняти за актом приймання наданої правової допомоги та оплатити гонорар за надану правову допомогу (а.с. 172-175 т.1).

Додатком до угоди про надання правничої допомоги від 15 червня 2018 року погоджено опис витрат (наданих послуг), кількість годин та ставку години роботи (а.с. 176-177 т.1).

Також в матеріалах справи наявний оригінал ордеру про надання правової допомоги ОСОБА_1 серії ДП в„–25/000016 від 15.06.2018 року (а.с. 244 т.1).

Згідно оригіналу квитанції ПАТ "Державно-експортний банк України" №ПН1440886 від 05.10.2018 року, ОСОБА_1 сплачено АО "Аратта" 14000,00 грн. плату за послуги згідно угоди про надання правничої допомоги від 15.06.2018 року (а.с. 178 т.2).

08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 сплатила АО "Аратта" ще 14000,00 грн. плати за послуги згідно угоди про надання правничої допомоги від 15.06.2018 року, що підтверджується оригіналом квитанції ПАТ "Державно-експортний банк України" №ПН1441878 від 08.10.2018 року (а.с. 180 т.2).

29 березня 2019 року між АО "Аратта" та ОСОБА_1 було погоджено акт надання та оплати правничої допомоги, за змістом якого погоджено обсяг наданих послуг (консультація, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подача заяв, клопотань, відзиву, апеляційних скарг, збір доказів, участь у судових засіданнях), детально вказано вартість кожної з наданих послуг та дати їх надання; обсяг наданих відповідачу послуг повністю відповідає фактично сплаченій клієнтом грошовій сумі, що складає 28000,00 грн. (а.с. 63-64 т.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 4 вказаної вище статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зверненні представника відповідача ОСОБА_1 - Кулик Г.В. заявлено про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн. (а.с. 168-171 т.1).

Разом із тим, клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем ОСОБА_3 до суду не подавалося; заперечень на клопотання про розподіл судових витрат у частині стягнення правничої допомоги матеріали справи також не містять. Про проведення даного судового засідання об 11:05 год. 03.03.2020 року позивач ОСОБА_3 повідомлений належним чином, що підтверджується, зокрема, змістом відповідної телефонограми.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката; враховуючи відповідність обсягу фактично виконаної роботи адвокатом із складеним актом від 29 березня 2019 року надання та оплати правничої допомоги; враховуючи складність справи, яка має великий обсяг письмових доказів, оформлена в чотирьох томах; виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, - колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 документально підтверджених витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000,00 грн.

За таких обставин, наявні підстави для ухвалення у справі додаткового судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді