Ухвала

від 18.03.2020 по справі 755/7637/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/7637/19

1-кс/755/1007/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого з ОВС десятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000064 від 09 червня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України,

УСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року старший слідчий в ОВС десятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000064 від 09 червня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні четвертого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 09.06.2016 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100100000064, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено групу осіб, які з 2016 року по теперішній час на діючи на території м. Києва створили злочинну схему з мінімізації податкових зобов`язань підприємств реального сектору економіки.

Група осіб діючи у період з 2016 року по теперішній час на території міста Києва та Дніпропетровської області, до якої входять ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші не встановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи реквізити зареєстрованих на підставних осіб підприємств ТОВ «ПРО СИСТЕМЗ» (код 42250272), ТОВ «ФУДСТАФ ТРАНС» (код 42218312), ТОВ «МЕДІССОН» (код 42200771), ТОВ «МЕЙК АПЕСТ» (код 42191151), ТОВ «ПІНКІ КОМПАНІ» (код 42184341), ТОВ «ФІННАБ ГРУПП» (код 41841996), ТОВ «ВІП ДЕКС» (код 41785916), ТОВ «ТРАЙФІКС» (код 41642179), ТОВ «БЕЙЛІН І К» (код 41309618), ТОВ «ЮПІТЕР-17» (код 41285092), ТОВ «ВОРФОЛК» (код 42388905), ТОВ «ІНТЕР-ПЛЕЙ» (код 42371781), ТОВ «ТОП ЧЕЙН» (код 42214281), ТОВ «ОПЕН ТОРГ» (код 42199976), ТОВ «СМАЙТ КОМПАНІ» (код 42199735), ТОВ «БЕСТ ГЛОБАЛ» (код 41785895), ТОВ «ХЕДСТОУН» (код 41125133), ТОВ «ДЕЛС ПРОМ» (код 41785958), ТОВ «САЙЛЕНС КОМПАНІ» (код 41723306), ТОВ «ВАРТОД» (код 41011270), ТОВ «ВІТАМІН ПОСТАЧ» (код 42166741), ТОВ «Райз-ап» (код 42304610), ТОВ «Юніверсус» (код 42371839), ТОВ «АЙТІ НЕВ» (код 42777623), ТОВ «ТД Аштон» (код 42221189), ТОВ «Норікс Трейд» (код 42108475) надають послуги з ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

В подальшому у досудовому розслідуванні на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 за результатами якого виявлено та вилучено тютюнові вироби в кількості 20 998 пачок сигарет «Credo» з марками акцизного податку «МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСАУ РБ», блокнот з чорновими записами.

Згідно постанови слідчого від 13.12.2019 р. вищезазначені вилучені предмети визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, під час досудового розслідування було встановлено, що 20998 пачок сигарет «Credo» з марками акцизного податку «МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСАУ РБ» були придбанні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ринку «Юність», що у місті Києві за готівкові кошти, з метою подальшої їх передачі в зону проведення операції об`єднаних сил на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, що вказає про намір даної особи збути дані підакцизні товари.

У зв`язку з викладеним, у досудовому розслідуванні виникла необхідність у накладенні арешту на майно вилучене за результатами проведення обшуку нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25.

В судове засідання, слідчий будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду не з`явився.

Власник майна та його представники, в судове засідання не з`явилися, будучи повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Представником власника майна ОСОБА_12 було подано клопотання про відкладення судового розгляду.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.12.2019 року був накладений арешт на тютюнові вироби в кількості 20 998 пачок сигарет «Credo» з марками акцизного податку «МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСАУ РБ», блокнот з чорновими записами.

Проте ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.02.2020 року арешт накладений на вищевказане майно був скасований, у зв`язку з тим, що представником власника майна у судовому засіданні було доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, а слідчим не було спростовано доводи заявника.

У зв`язку з чим слідчий повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно. В обґрунтування клопотання слідчий посилається на внесення відомостей у даному кримінальному провадженні до ЄРДР щодо діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які здійснюють торгівлю незаконно виготовленими тютюновими виробами на території м. Києва, тобто ч. 1 ст. 204 КК України, однак підтверджуючих доказів незаконного виготовлення тютюнових виробів слідчий суду не надав.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним з заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п.42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

На переконання слідчого судді, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Слідчий суддя, враховує мету накладення арешту, зазначену в клопотанні слідчого, правову кваліфікацію правопорушення, внесеного до ЄРДР, а також ту обставину, що повідомлення про підозру нікому не вручено, тобто на даний час підозрюваного не має, належних доказів, які б свідчили про правову підставу для арешту майна, можливий розмір шкоди завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження матеріали клопотання не містять, що свідчить про відсутність правових підстав у накладенні арешту на майно, за таких обставин слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України , що дає підстави для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170 - 173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя