Ухвала

від 27.03.2020 по справі 367/64/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 367/64/19

провадження № 61-3365 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк , яка підписана адвокатом Тавлуй Олегом Миколайовичемна ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Укрсоцбанк , старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченка Івана Павловича, приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчука Григорія Івановича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними іпотечного договору, акту та постанови державного виконавця, свідоцтва про право власності та витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Акціонерного товариства Укрсоцбанк , старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченка І. П., приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчука Г. І. про визнання недійсними іпотечного договору, акту та постанови державного виконавця, свідоцтва про право власності та витребування майна.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду клопотання про забезпечення позову , в якому просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

накладення арешту та заборонити АТ Укрсоцбанк відчужувати будь-яким чином житловий будинок, загальною площею 262,7 кв.м та жилою площею 128,3 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 3210945600:01:065:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано за АТ Укрсоцбанк ;

заборонити вчинення реєстраційних дій Міністерством юстиції України та його територіальними органами, суб`єктами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, нотаріусами, щодо житлового будинку, загальною площею 262,7 кв.м та жилою площею 128, 3 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3210945600:01:065:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач АТ Укрсоцбанк може розпорядитись зазначеним майном та відчужити його на користь третіх осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року, яка залишена без зміни постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на житловий будинок, загальною площею 262,7 кв.м та жилою площею 128,3 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 3210945600:01:065:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за АТ Укрсоцбанк . В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

20 лютого 2020 року, засобами поштового зв`язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ Альфа-Банк , яка підписана адвокатом Тавлуй О. М. на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати ці судові рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для арешту майна за відсутності достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів щодо таких обставин. Крім того, зазначає, що доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зазначених зусиль та витрат, а тому наявність очевидних підстав позивачем до суду не було надано.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що нимзахищаютьзаконні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції позивач звернувся з позовом в якому просив визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №27/І-64 від 07 квітня 2006 року, укладений між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним акт старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Голяченка І.П. від 12 листопада 2018 року про передачу АТ Укрсоцбанк , як стягувачу спірний будинок та земельну ділянку;

визнати недійсною постанову старшого державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Голяченка І.П. від 12 листопада 2018 року про передачу АТ Укрсоцбанк , як стягувачу вказане вище майно;

визнати недійсними свідоцтва №1369 та №1370 видані приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчуком Г.І. від 13 листопада 2018 року про реєстрацію за АТ Укрсоцбанк права власності на спірне майно;

витребувати у АТ Укрсоцбанк на його користь житловий будинок, загальною площею 262,7 кв.м та жилою площею 128,3 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3210945600:01:065:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що він проживає зі своєю сім`єю у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що ОСОБА_2 є його цивільною дружиною та він не був обізнаний у тому, що вона уклала кредитний та іпотечний договори з АТ Укрсоцбанк . Вважає, що укладення іпотечного договору №27/І-64 від 07 квітня 2006 року порушує його права, оскільки спірний будинок та земельна ділянка були набуті ОСОБА_3 під час перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах, за їх спільні кошти та без його письмової згоди, що є підставою для визнання даного договору недійсним. У зв`язку з наведеним також вважає, що подальше звернення стягнення на спірне майно є протиправним, оскільки не відповідає вимогам ч.1 ст.73 СК України, ст.369 ЦК України.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано виходити з того, що між сторонами виник спір щодо незаконного вибуття з власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спірного майна: житлового будинку та земельної ділянки на користь АТ Укрсоцбанк та позивачем одночасно заявлено вимогу і майнового характеру про витребування у АТ Укрсоцбанк на його користь житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, а тому Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане майно.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Альфа-Банк , яка підписана адвокатом Тавлуй Олегом Миколайовичем на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Укрсоцбанк , старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченка Івана Павловича, приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчука Григорія Івановича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними іпотечного договору, акту та постанови державного виконавця, свідоцтва про право власності та витребування майна, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров