Ухвала

від 18.02.2020 по справі 1-24/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11/813/7/20

Номер справи місцевого суду: 1-24/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

підсудного ОСОБА_6 ,

захисника підсудного адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляції прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та захисника підсудного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01.08.2019, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Писарівка Кодимського району Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, інваліда 1 групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-11.02.1986 Кодимським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 81 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнений 28.05.1988 по відбуттю покарання;

-18.06.1992 Кодимським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 215 КК України до покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки, звільнений 27.04.2011 по відбуттю покарання;

-24.09.2002 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 189, ст. 69 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, звільнений 31.01.2003 по відбуттю покарання,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід залишено без змін підписка про невиїзд, до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 20000 грн. В частині стягнення матеріальної шкоди позовну заяву залишено без задоволення.

Вироком районного суду також вирішено питання щодо судових витрат у справі, -

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

20 листопада 2006 року, близько 18:00 години, більш точний час не встановлено, в темний час доби, на ділянці автодороги Одеса-Рені, 24 км+650 м, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Мазда-Фамілія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони міста Рені в напрямку міста Одеси, допустив порушення п. п. б) п. 2.3., п. 12.1., п. 14.2., п. 14.6. Правил дорожнього руху України, не впевнився в безпеці виконуваного маневру і відсутності транспортних засобів, які рухаються в зустрічному напрямку, з метою здійснення обгону транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Опель-Кадет», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_10 .

В результаті ДТП пасажир автомобіля «Мазда-Фамілія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №506 від 12.12.2006 в момент заподіяння, були небезпечними для його життя і за цією ознакою належать до категорії тяжких. Між встановленими тілесними ушкодженнями і смертю ОСОБА_11 є прямий причинний зв`язок.

Водій автомобіля «Опель Кадет» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №27 від 25.01.2007 потягли за собою тривалий розлад здоров`я і за цією ознакою належать до категорії середнього ступеня тяжкості.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

На даний вирок прокурор подав апеляцію, в якій просить вирок районного суду змінити, в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вказує, що районний суд при ухваленні вироку, в порушення вимог ст. ст. 335, 349 КПК України (в ред. 1960 року) неправильно визначив строк оскарження вироку районного суду.

Захисник підсудного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляцію, в якій просить оскаржений вирок змінити в частині призначеного покарання, в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування вимог апеляції, захисник зазначає, що районним судом при ухваленні вироку не повністю враховано те, що вчинений ОСОБА_6 злочин відноситься до категорії необережних злочинів. Також, на думку захисника, районним судом не повно прийнято до уваги наявність у справі пом`якшуючих покарання обставин та дані про особу підсудного, а саме: щире каяття, неможливість відшкодування заподіяної шкоди з причин, які не залежать від підсудного (відсутність зв`язку з потерпілим), те, що підсудний є інвалідом 1 групи, переніс декілька порушень мозкового кровообігу (інсульт), потребує сторонньої допомоги, за місцем проживання характеризується позитивно, від кримінального переслідування не переховувався, має постійне місце проживання та реєстрації в Одеській області. Також просить не позбавляти ОСОБА_6 права керування транспортними засобами, оскільки вирішується питання про надання йому, як інваліду 1 групи, спеціалізованого автомобіля.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача; виступ прокурора, який підтримав свою апеляцію, заперечував проти задоволення апеляції захисника; думку підсудного та його захисника, які повністю підтримали вимоги своєї апеляції, не заперечували проти задоволення апеляції прокурора; перевіривши матеріали справи та зваживши доводи апеляцій, апеляційний суд доходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно зі ст. 323 КПК України (в ред. 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 365 КПК України (в ред. 1960 року), вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов`язаний прийняти таке рішення.

Статтею 2 КПК України (в ред. 1960 року) передбачено, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінально-процесуального Закону та Конвенції.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до ст. 65 КК України, повністю враховав ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, під час розгляду справи суд не встановив обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , а обставиною, що його пом`якшує, обґрунтовано визнав щире каяття.

Крім того, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_6 характеризується за місцем проживання позитивно, є інвалідом 1 групи, раніше неодноразово судимий, в тому числі за порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого загинула людина. Також суд першої інстанції вірно прийняв до уваги ту обставину, що підсудний протягом майже 13 років з моменту дорожньо-транспортної пригоди заподіяну шкоду не відшкодував, не вжив жодних заходів, спрямованих на її відшкодування, переховувався від суду, протягом десяти років знаходився у розшуку. Крім цього районний суд при призначені покарання ОСОБА_6 врахував думку потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_12 щодо призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі без застосування вимог ст. 75 КК України. Разом з цим, враховуючи стан здоров`я підсудного, районний суд вірно призначив ОСОБА_6 покарання в нижчих межах санкції статті.

Апеляційний суд також погоджується з висновком районного суду про те, що підсудному ОСОБА_6 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.

На підставі викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підсудному ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, оскільки лише такий вид покарання здатний забезпечити виправлення та перевиховання підсудного, а також попередити вчинення ним нових злочинів. Також суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до підсудного положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Доводи апеляціїадвоката щодонеобхідності пом`якшенняпризначеного ОСОБА_6 районним судомпокарання єбезпідставними,оскільки нівін,ні підсуднийне навелиапеляційному судупереконливих доказівна підтвердженнянеобхідності задоволенняапеляційних вимог,а такожне зазначилиобставини,які небули врахованісудом першоїінстанції та свідчили б про необхідність зміни оскарженого вироку.

Щодо доводів апеляції прокурора, про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в зв`язку з невірним зазначенням строку апеляційного оскарження вироку районного суду.

Відповідно до ст. 370 КПК України (в ред. 1960 року), істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Вирок (постанову)в усякомуразі належитьскасувати,якщо: 1)за наявності підстав для закриття справи її не булозакрито; 2) вирок винесено незаконним складом суду; 3)порушено правообвинуваченого назахист; 4)порушено правообвинуваченого користуватися рідною мовоючи мовою,якою вінволодіє,і допомогоюперекладача; 5)розслідування справи провадила особа, яка підлягалавідводу; 6)справу розглянутоу відсутності підсудного, за виняткомвипадку,передбаченого частиноюдругою статті262цього Кодексу; 7)порушено правилапідсудності; 8)порушено таємницюнаради суддів; 9)вирок (постанову)не підписанобудь-киміз суддів; 10)у справі відсутній протокол судового засідання абоперебіг судовогопроцесу упередбачених цимКодексом випадках не фіксувавсятехнічними засобами; 11)порушено вимоги статей цьогоКодексу прообов`язковістьпред`явлення обвинуваченняі матеріалів розслідування дляознайомлення; 12)обвинувальний висновок незатверджений прокуроромчи вінне буввручений обвинуваченому; 13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.

Відповідно до ст. 323 КПК України (в ред. 1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були

розглянуті в судовому засіданні . Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідженням оскарженого вироку встановлено, що районний суд відповідно до вимог ст. ч. 1 ст. 335 КПК України (в ред. 1960 року) зазначив порядок і строк оскарження вироку.

І хоча, дійсно, строк оскарження вироку помилково зазначено тридцять днів з дня його проголошення, однак, апеляційний суд не вважає вказану описку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яка перешкодила чи могла перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, та не є підставою для скасування або зміни оскарженого вироку.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляцій прокурора та захисника підсудного, в зв`язку з чим вважає оскаржений вирок законним, обґрунтованим і вважає за необхідне залишити його без змін.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 367, 377, 383 КПК України (в ред. 1960 року), Одеський апеляційний суд,

постановив:

Апеляції прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та захисника підсудного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 01 серпня 2019 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосереднього до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4