Ухвала

від 02.12.2019 по справі 2-2094/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-2094/12

пр. 4-с-161/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судових засідань Орел А.О.,

за участю:

приватного виконавця - Лановенко Л.О.

представника заінтересованої особи - ОСОБА_1

представника скаржника - ОСОБА_2 .

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. по справі 2-2094/12,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2019 року до суду надійшла скарга ОСОБА_4 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. по справі 2-2094/12, в якій він просить:визнати дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни щодо прийняття до виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2-2094/12, який був виданий 23.01.2012 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованості за кредитом , у т.ч. прострочену за кредитом в розмірі 5 151,82 шв.франків, що за курсом НБУ станам на 10 жовтня 2012 року становить 44 049 гри 94 кой., суму дострокового стягнення кредиту в розмірі 127 382,23 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 1 088 952грн.55 кой, відсотки в розмірі 42 986,71 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 367 480 гри 57 кой.,підвищенні відсотки в розмірі 2 404,51 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 20 555грн,43 кой., судовий збір в розмірі 3 219 гри. та відкриття виконавчого провадження ВП№ 59250573 , винесення Постанови від 31.05.2019 року про стягнення з боржника - ОСОБА_4 основної винагороди у сумі 152425,65 гри., Постанови від 31.05.2019 року про зміну (доповнення ) реєстраційних даних , Постанови від 31.05.2019 року про арешт майна боржника , якою накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно , що належить боржнику - ОСОБА_4 у межах суми звернення 1693410 грн.75 коп.. Постанови від 31.05.2019 року про арешт коштів боржника - ОСОБА_4 у межах суми звернення 1 693.410 грн.75 коп., незаконними та неправомірними. Визнати незаконною і протиправною та скасувати постанову від 31.05.2019 року Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про відкриття виконавчого провадження ВП№ 59250573 про стягнення за виконавчим листом № 2-2094/12, який був виданий 23.01.2012 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованості за кредитом у т.ч. прострочену за кредитом в розмірі 5 151,82 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 44 049 грн 94 коп., суму дострокового стягнення кредиту в розмірі 127 382,23 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 1 088 952грн.55 коп, відсотки в розмірі 42 986,71 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 367 480 грн 57 кой., підвищенні відсотки в розмірі 2 404,51 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 20 555грн,43 коп., судовий збір в розмірі 3 219 грн. Визнати незаконною і протиправною та скасувати Постанову від 31.05.2019 року Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про стягнення з боржника - ОСОБА_4 основної винагороди приватного викопавця у сумі 152425,65 грн.. Визнати незаконною і протиправною та скасувати Постанову від 31.05.2019 року Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про зміну (доповнення) реєстраційних даних та заміну назви: Публічного акціонерного товариства " Універсал Банк" на назву: Акціонерне товариство " Універсал Банк". Визнати незаконною і протиправною та скасувати Постанову від 31.05.2019 року Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про арешт майна боржника ,якою накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно , що належить боржнику- ОСОБА_4 у межах суми звернення 1693410 грн.75 коп. Визнати незаконною і протиправною та скасувати Постанову від 31.05.2019 року Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про арешт коштів боржника - ОСОБА_4 у межах суми звернення 1 693.410 грн.75 коп.. З метою забезпечення позову зупинити на час його розгляду у суді стягнення на підставі виконавчого документа - Виконавчого листа № 2-2094/12 , який був виданий 23.01.2012 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк заборгованості за кредитом , у т.ч. прострочену за кредитом в розмірі 5 151,82 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 44 049 гри 94 коп., суму дострокового стягнення кредиту в розмірі 127 382,23 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 1 088 952грн.55 коп, відсотки в розмірі 42 986,71 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 367 480 грн 57 коп.,підвищенні відсотки в розмірі 2 404,51 шв.франків, що за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2012 року становить 20 555грн,43 коп., судовий збір в розмірі 3 219 грн. за зведеним виконавчим провадженням ВП № 59252023, яке здійснюється приватним виконавцем Виконавчого округу м.Києва - Лановенко Людмилою Олегівною, про що прошу постановити відповідну Ухвалу. В обґрунтування скарги зазначає, що в своїй скарзі ОСОБА_4 вказує, зокрема на те, що при відкритті виконавчого провадження № 59250573 та при винесенні оскаржуваної постанови приватним виконавцем Лановенко Л.О. були допущені порушення вимог закону та діючого законодавства України, які істотним чином впливають на саму можливість відкриття та здійснення виконавчого провадження. Представник скаржника ОСОБА_2 . в судовому засіданні скаргу підтримав, просив задовольнити. Приватний виконавць Лановенко Л.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, в матеріалах справи містяться письмові пояснення. Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги. Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши скаргу та додані до неї документи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судовим розглядом встановлено, що на адресу приватного виконавця Лановенко Л.О. надійшла заява від Акціонерного товариства Універсал Банк про примусове виконання рішення, в якій стягувач просив приватного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2012 року по справі №2-2094/12 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованості в розмірі 1 524 256,55 грн.. Разом з вказаною заявою, стягувачем було надано оригінал виконавчого документ, а саме виконавчого листа, виданого 23.01.2012 року Печерським районним судом м. Києва по справі №2-2094/12.Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчої о збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Враховуючи те, що виконавчий документ відповідав вимогам ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу у приватного виконавця Лановенко Л.О. були відсутні. ОСОБА_4 в своїй скарзі зазначає про те, що зі змісту зазначеного виконавчого листа вбачається, що стягувачем є Публічне акціонерне товариство Універсал Банк , проте як вбачається із заяви про примусове виконання рішення, звернулася особа, яка діяла від імені Акціонерного товариства Універсал Банк , тому на думку скаржника приватний виконавець Лановенко Л.О. незаконно прийняла заяву про примусове виконання рішення від представника іншої юридичної особи. Враховуючи наведене, слід зазначити те, що разом з заявою про примусове виконання рішення стягувачем приватному виконавцю Лановенко Л.О. було надіслано повідомлення №920 від 23.01.2019 року, в якому було вказано наступне: з метою виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів №2210-УІІ від 16.11.2017 року, рішенням позачергових Загальних зборів Акціонерів від 31.10.2018 року був змінений тип акціонерного товариства з публічного на приватне. Державна реєстрація відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що міститься у ЄДРПОУ відбулася 28.12.2018 року. Повне найменування акціонерного товариства до змін Публічне акціонерне товариство Універсал Банк . Повне найменування акціонерного товариства після змін - Акціонерне товариство Універсал Банк . Скорочене найменування Банку: АТ Універсал Банк . Нове найменування банку застосовується з 28.12.2018 року. Банк є правонаступником ГІАТ Універсал Банк , вказані зміни не впливають на виконання зобов`язань перед Банком, усі зобов`язання є чинними, а Банк продовжує здійснювати свою діяльність у звичайному режимі. Крім того, скаржник в своїй скарзі зазначає про те, що зі змісту довіреності, яка була видана Головою Правління АТ Універсал Банк па ім`я Полякова О.В. , яка була надана приватному виконавцю разом з заявою про примусове виконання рішення, вбачається, то вона стосується лише представництва інтересів Банку у суді, а в частині що стосується виконання вищевказаного рішення суду взагалі не стосується та вказана довіреність взагалі не містить мокрої печатки ПАТ Універсал Банк . Варто зазначити, що наведене не відповідає дійсності, оскільки зі змісту вказаної довіреності вбачається, що зокрема АТ Універсал Банк в особі Голови Правління Старомінської І.О., яка діє на підставі Статуту уповноважує Полякова О.В. представляти інтереси Банку в усіх державних в т.ч. правоохоронних та судових органах, державної виконавчої служби України, приватними виконавцями з питань, що стосується стягнення заборгованості за кредитними договорами фізичних осіб-клієнтів Банку, з правом вчиняти від імені Банку будь-які дії та користуватись правами, наданими законодавством стороні... Подавати від імені Банку (з правом їх підписання) заяви, довідки, документи... .Крім того, як вбачається із зазначеної довіреності, в ній міститься мокра печатка АТ Універсал Банк , тому доводи скаржника з приводу з приводу не правильно оформлення довіреності - є безпідставними. Разом з цим, скаржник зазначає про те, що приватний виконавець, при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження, мав в судовому порядку змінити сторону виконавчого провадження. Проте, не зрозуміло яким чином приватний виконавець мала змінити сторону в виконавчому провадженні без винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та з урахуванням того, що Банком було змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне, на вимогу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів №2210-УІ1 від 16.11.2017 року. Тож, в даному випадку, приватному виконавцю Лановенко Л.О. не потрібно було в судовому порядку змінювати сторону в виконавчому провадженні. Крім цього, ОСОБА_4 посилається на ст. 22 Закону України Про виконавче провадження , та вказує, що вданій статті зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом року. В цей самий час, як вбачається зі змісту виконавчого листа, його було видано 23 січня 2012 року. Крім того, як вбачається з відміток на зворотному боці виконавчого листа, виконавчий лист неодноразово було повернуто стягувачу. Останнє таке повернення відбулося 27.12.2016 року. За таких обставин вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання збіг ще 27.12.2017 року. За таких обставин, на думку скаржника, прийняття та в подальшому відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом є незаконною. Враховуючи наведене , з слід зазначити про те, що зміст ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження визначає залучення понятих у виконавчому провадженні, а не строк пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Разом з цим, звертаємо увагу суду па те, що на зворотній сторінці зазначеного виконавчого листа, а саме з печатки приватного виконавця Варави Р.С. вбачається інформація про те, що виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , підпис приватного виконавця та печатки датований 10.07.2018 року. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання рішення не збіг та постанова приватного виконавця Лановенко Л.О. є правомірною та такою, що винесена па підставі Закону України Про виконавче провадження . Крім того, скаржник вказує на те, що в силу норм п. 4 ч. 4 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець Лановенко Л.О. не мала права приймати до свого провадження вказаний виконавчий документ та відкривати виконавче провадження та не може виконувати рішення, яким стягнуто заборгованість за кредитом в загальній сумі 177 925,27 шв. франків, що за курсом НБУ станом па 31 травня 2019 року становило 4 741 281,07 грн., оскільки за договором цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, страхова сума цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Лановенко Л.О. є меншою ніж сума стягнення по виконавчому провадженню №59250573. Виходячи з наведеного, слід звернути увагу на інформаційну довідку №53001420190906 від 06.09.2019 року, в якій зазначено, зокрема, що відповідно до договору №01 1419012/И укладеним між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва та ПрАТ Страхова компанія ОСТРА , розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця складає 10000000000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Згідно ч. 3 цієї ж статті, протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхуванню цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року. Тому, враховуючи положення ст. 24 Закону України Про виконавче провадження та інформаційну довідку №53001420190906 від 06.09.2019 року, вищезазначені доводи скаржника - є безпідставними. Крім того, скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Лановенко Л.О. про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 152 425,65 грн.. Приватний виконавець вважає зазначені вимоги безпідставними, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примус не виконання судових рішень і рішень інших органів , передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Отже, відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження , основна винагорода приватного виконавця може бути стягнута або ж на стадії розподілу стягнутих з боржника сум, або ж шляхом винесення окремої постанови про стягнення винагороди у передбачених законом випадках після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану. Постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця є виконавчим документом (п. 5 ч. 1 ст. З Закону). Окрім того, у своїй скарзі боржник просить скасувати постанову від 31.05.2019 року про арешт майна боржника, постанову від 31.05.20 і 9 року про арешт коштів боржника. Згідно з абз.6 ч. 3 ст. 5 ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання і реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно чи (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам,' що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувана чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка мас заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Приватний виконавець Лановенко Л.О. наклала арешт на майно та кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 1 693 410, 75 грн., з огляду на що, доводи скаржника про невідповідність суми звернення стягнення сумі зазначеній у виконавчому листі не відповідає дійсності. Відповідно до ст. 50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. 10 квітня 2018 року Верховний суд в рамках справи № 904/9386/14 (ЄДРСРУ № 73261219) досліджував питання правомочності одночасного арешту державним виконавцем майна та коштів боржника. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення обов`язковими до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України Про виконавче провадження . Суд вказав, що частинами 1. 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення па майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу па кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти па рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Одночасно частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також па належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення па кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Приписами статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Отже, арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача. При цьому за змістом статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти, а черговість стягнення її, а кошти та інше майно скаржника остаточно визначається, виконавцем. Таким чином, чинне законодавство не містить заборони накладення державним виконавцем арешту одночасно на грошові кошти на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. З огляду на що, в діях приватного виконавця не вбачається жодного порушення норм чинного законодавства. Вимога скаржника зупинити на час розгляду у суді стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого листа №2-2094/12. який був виданий 23.01.2012 року Печерським районним судом м. Києва. Звертаю увагу суду, що зупинення стягнення за виконавчим документом є заходом забезпечення позову відповідно до п.6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуальною Кодексу України. Разом із тим, згідно н. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014 року № б при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо , оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ). Так, Законом України Про виконавче провадження у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції виконавця. Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 5 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною два статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом. Згідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст. 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Аналізуючи докази надані скаржником на підтвердження обставин викладених в скарзі, дії державного виконавця під час примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову від 13.07.2018, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця були направлені на виконання судового рішення, а здійснення виконавчих дій були вчинені у відповідності до вимоги Закону України Про виконавче провадження . Будь-яких дій чи бездіяльності державного виконавця, які б могли завдати шкоди правам та інтересам ОСОБА_4 або були вчинені всупереч закону судом не встановлено. За цих підстав, на даний час відсутні порушення прав боржника, що стверджує необґрунтованість вимог скарги. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 353, 354, 355, 447, 448, 449, 451 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_4 на рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва лановенко Л.О. по справі 2-2094/12.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський суд м.Києва протягом п"ятнадцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Дата складання повного тексту ухвали 09.12.2019 року.

Суддя Остапчук Т.В.