Постанова

від 07.11.2008 по справі 2-а-83/2008

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-83/2008

Повний текст постанови виготовлено 12.11.2008 р,

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

7 листопада 2008 р.     м. Вільнянськ

ВІльнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді     Піскунової Н.А.

при секретарі     Мурка Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративний позов ОСОБА_1 до Софіївської виправної колонії № 55 Управління державного департаменту України з питання виконання покарань у Запорізькій області. Управління державного департаменту України з питання виконання покарань у Запорізькій області про неправомірні дії; поновлення на роботі; виплаті компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки; оплаті компенсації за вимушений прогул та стягненню моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Софіївської виправної колонії № 55 Управління державного департаменту України з питання виконання покарань у Запорізькій області (далі СВК-55), Управління державного департаменту України з питання виконання покарань у Запорізькій області (далі УДДУПВП) в якій прохає визнати незаконними дії адміністрації СВК-55 та УДДУПВП та поновити його на роботі на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки. Стягнути з СВК-55 на його користь 1224 грн. 00 коп. за затримку кінцевого розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки та 23 990 грн. 82 коп. за час вимушеного прогулу з вини адміністрації СВК-55, а всього 25214 грн. 82 коп. стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн. - по 5000 грн. з СВК-55 та УДДУПВП.

В судовому засіданні позивач позов визнав суду пояснив, що 8.10.1998 р. він був прийнятий на службу в СВК-55 по посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки. За час роботі за направленням СВК-55 у 202006 р. на відмінно закінчив курси про підвищенню кваліфікації при Міністерстві освіти. Після закінчення курсів був переведений на посаду завідуючого столовою СВК 55, однак запису в трудовій книжці про це немає, що є порушенням зі сторони СВК-55 Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

9.11.2006 р. він був звільнений за ст. 63 п. «д» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України у зв'язку у з невідповідністю займаній посаді. Звільнення вважає незаконним, оскільки атестація, яка слугувала підставою для звільнення не відповідає фактичному проходженню служби. За час служби він не допускав порушень, які б говорили про невідповідність займаній посаді і тільки при звільненні дізнався, що мав порушення за які йому було оголошено стягнення у вигляді догани та вуї сурових доган. З наказами

про стягнення за порушення трудової дисципліни він ознайомлений не був і на цих наказах відсутні його підписи.

7.11.2006 р. відділом кадрів СВК-55 було видано припис для постановки на облік в Вільнянському РВК, але трудову книжку при цьому видано не було і з остаточний розрахунок з ним не проведено.

Він підписав висновки першої Атестаційної комісії, оскільки вказані там недоліки його поведінки дійсно мали місце. Зважаючи на те, що він вважає недоліки його поведінки вказані в висновках першої Атестаційної комісії не значними, то він не погодився з цими недоліками вказаними в другій Атестаційній комісії, оскільки ці недоліки за висновками другої атестаційної комісії були підставою для його звільнення. Вискоки ні першої ні другої Атестаційних комісій не оскаржував, оскільки вважав, що оскарження не дасть позитивних результатів.

Діями відповідачів йому завдано моральної шкоди яка полягає в сильних душевних хвилюваннях через те, що йому немає за що жити, звільнений за порушення трудової дисципліни він не може знайти роботу за спеціальністю. Моральну шкоду оцінює в 10000 грн.

Прохає суд: визнати незаконним дії відповідачів у частині його незаконного звільнення; поновити його на посаді молодшого інспектора відділу нагляду на безпеки СВК-55; стягнути з відповідачів 1203 грн. 48 коп. за затримку остаточного розрахунку при звільненні; середній заробіток в сумі 4248 грн. 48 коп. за час вимушеного прогулу, а всього 5 452 грн. 08 коп., а також стягнути з відповідачів 10000 грн. моральної шкода - по 5000 грн. з кожного відповідача.

Представник відповідачів позов не визнав і суду пояснив що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки СВК-55 8.10.1998 р. За час служби неодноразово був притягнутий до дисциплінарної відповідальності:

•   -     02.01.2006 р. використовуючи своє службове становище ОСОБА_1 передав продукти харчування від одного засудженого іншому, що є грубим порушенням службової дисципліни встановленої Наказом № 203 від 22.10.2004 р. Свій вчинок ОСОБА_1 пояснив тим, що засуджений ОСОБА_2, який знаходився в дільниці посиленого контролю, через нього передав засудженому ОСОБА_3 200 гр. торта. 03.01.2006 р. даний вчинок розбирався на Раді молодшого начальницького складу, яка прийняла рішення про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення службової дисципліни. Наказом № 56 від 05.01.2006 р. правами начальника СВК-55 йому було оголошено догану;

•   -     у вересні 2006 р. ОСОБА_1 спізнився на роботу, пояснивши своє спізнення сімейними обставинами. Рада молодшого начальницького складу СВК-55 06.09.2006 р. прийняла рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Наказом начальника СВК-55 № 373 від 21.09.2006 р. ОСОБА_1 було оголошено сувору догану за спізнення на роботу;

•   -     в жовтні 2006 р. позивач разом з іншими співробітниками колонії в їдальні для засуджених приймали їжу, яка була приготовлена для засуджених. Відповідно до протоколу засіданні Ради молодшого начальницького складу СВК-55 ОСОБА_1 визнав свою провину та обяціяв в подальшому не допустакти порушень. Радою було прийнято рішення про попередження ОСОБА_1 про неповну службову відповідальність. Наказом начальника № 430 від 16.10.2006 р. ОСОБА_1 було попереджено про неповну службову відповідальність;

•   -     01.11.2006 р. ОСОБА_1 під час нічного чергування несвоєчасно піднявшись з відпочинку, не організовував підйом засуджених, не було організовано перевірку засуджених при виході з їдальні. Згідно протоколу засіданні Ради ОСОБА_1 визназ свою провину і обіцяв в подальшому не допускати порушень. Рада своїм рішенням від 01.11.2006 р. вирішили про вирішення питання щодо подальшого перебування

ОСОБА_1 на займаній посаді. Наказом начальника СВК-55 № 437 від 1.11.2006 р. відносно ОСОБА_1 було поставлено питання щодо його подальшого перебування в органах кримінально-виконавчої системи.

Відповідно до Статуту СВК-55 Начальник СВК-55 відповідно до Рішення Ради молодшого начальницького складу СВК-55 видає наказ.

Всі накази оголошувались перед строєм працівників СВК-55. а тому ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві не оскаржує вказані накази и не прохає їх визнати незаконними і скасувати, через що відповідач робить висновки про те, що ОСОБА_1 погоджується з законністю даних наказів.

ОСОБА_1 двічі - 27.09.2006 р. і 03.11.2006 р. розглядався на засіданні атеста-ційної комісії. На першому засіданні було винесено рішення, що ОСОБА_1 відповідає займаній посаді, але за умови усунення недоліків, йому був даний строк для виправлення строком на 1 місяць. ОСОБА_1, ознайомившись з висновками атестацій-ної комісії і погодившись з ними підписав їх. Але 01.11.2006 р. ОСОБА_1 знов допустив порушення службової дисципліни - у вигляді безвідповідального ставлення до виконання своїх службових обов'язків - несвоєчасно підйому з відпочинку, через що не організовував підйом засуджених і не було організовано перевірку засуджених при виході з їдальні.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не зробив для себе ніяких висновків після першого засіданні атестаційної комісії, тому на засіданні атестаційної комісії 03.11. 2006 р. було прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді. З висновками другої атестаційної комісії ОСОБА_1 не погодився, але рішення атестаційної комісії від 03.11.2006 р. не оскаржив ні до вищого органу УДДУПВП ні в судовому порядку.

09.11.2006 р. наказом начальника УДДУПВП № 78 о/с його було звільнено через службову невідповідальність - за ст. 63 п.«д» Положення про проходження служби і в той же день 09.11.2006 р. йому була видана трудова книжка і з ним було проведено кінцевий розрахунок. Таким чином ніяких порушень з боку відповідачів при звільненні ОСОБА_1 допущено не було. У витязі з наказу № 78 о/с, копії яких долучені до матеріалів справи, помилково було вказано що підставою звільнення є рапорт ОСОБА_1 в той час як в самому наказі № 78 о/с від 09.11.2006 р. вказано що підставою для звільнення є подання Софіївської виправної колонії (№55) від 06.11.2006 р.

Крім того, представник відповідачів просить суд застосувати у даному випадку строки позовної давності, так як згідно ст. 233 КЗПП України та ч. 1 ст. 99 КАСУ працівник може звернутись до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки. ОСОБА_1 звернувся до суду лише 12.03.2007 р. тобто більше як через чотири місяці після закінчення строку для такого звернення.

Прохає суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 був прийнятий на службу в СВК-55 08.10.1998 р. на посаду молодшого інспектора з нагляду та безпеки.

09.05.1999 р. прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ.

13.02.2004 р. підписав Кодекс честі Працівника кримінально-виконавчої система України і був ознайомлений під розпис з Нормами професійної етики працівника кри-мінально-виконавчої системи України. Відповідно до вказаних документів працівник повинен сумлінно виконувати свої службові обов'язки і йому зокрема забороняється входити в будь які стосунки із засудженими;

В січні 2004 р. був ознайомлений з Інструкцією молодших інспекторів під час чергування в житловій зоні, відповідно до якої зокрема повинен стежити за виконанням засудженими розпорядку дня та вимагати від них правил поведінки та Інструкцією молодших інспекторів під час несення служби в ПКТ, ДІзо та одиночних камерах,

05.01.2006 р. наказом № 56 начальника СВК-55 ОСОБА_1 було оголошено догану за недозволен! зв'язки з засудженими, а саме передачу продуктів харчування від одного засудженого іншому. Дану обставину не заперечує, але пояснює її тим, що один з засуджених, у зв'язку з його днем народження, через нього передав іншому засудженому кусок торту. Дану обставину не вважає за порушення порядку.

11.09.2006 р. наказом № 373 начальника СВК-55 за без відповідне ставлення до виконання службових обов'язків, а саме за несвоєчасне прибуття на службу без поважних причин, ОСОБА_1 було оголошено сувору догану. Доводи ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що він поставив свого безпосереднього начальника до відома про відсутність на роботі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ні ОСОБА_1, ні два його представники в судовому засіданні не заявляли клопотання про виклик та допит в судовому засіданні його як свідка, а на питання суду ОСОБА_1 пояснив що з письмовою заявою про його відсутність на роботі, через необхідність допомогти сестрі в підготовці до весілля. З письмовою заявою про надання йому декількох годин для вирішення сімейних питань до керівництва СВК-55 він не звертався, але начальник зміни та й вся зміна були повідомлені про те, що в цей день він спізниться на роботу. Відповідач навпаки наголосив на тому, що ОСОБА_1 не сповістив керівництво СВК-55 про свої сімейні обставини, не звернувся з відповідною заявою і при перевірці факту спізнення ОСОБА_1 на службу начальник зміни не підтвердив свою обізнаність в тому, що ОСОБА_1 спізниться на роботу, а навпаки подав начальну СВК-55 рапорт, про відсутність ОСОБА_1 на роботі.

27.09.2006 р. відбулося засідання атестаційної комісії СВК-55 на якому було прийнято рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, але за умови усунути недоліки, які були виявлені у вищевказаних випадках. Був даний строк 1 місяць для виправлення недоліків в роботі.

16.10.2006 р. в СВК-55 було проведено Раду молодшого начальницького складу СВК-55, де було вирішено за безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків та порушень дисципліни ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідальність і наказом начальника СВК-55 від 16.10.2006 р. ОСОБА_1 був попереджений про неповну службову відповідальність. Наказ оголошено перед строєм.

03.11.2006 г. Сурело В.В. знову допустив порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, несвоєчасно піднявшись з відпочинку, не організовував підйом засуджених, не було організовано перевірку засуджених при виході з їдальні, за що наказом начальника СВК-55 № 437 від 1.11.2006 р. відносно ОСОБА_1 було поставлено питання щодо його подальшого перебування в органах кримінально-виконавчої системи.

Така ж пропозиція була прийнята 01.11.2006 р. на Раді молодшого начальницького складу СВК-55.

03.11.2006 р. рішенням атестаційної комісії СВК-55 при повторній атестації було зазначено, що ОСОБА_1 до служби в КВС не придатний, підлягає звільненню, матеріали направленні на розгляд кадрової комісії УДДУГІВП. ОСОБА_1 роз'яснено право на оскарження прийнятого рішення.

Судом встановлено, що ні вищевказані накази про накладання стягнень ні дане рішення атестаційної комісії ОСОБА_1 не оскаржував.

09.11.2006 р. наказом начальника Управління державного Департаменту з виконання покарань Запорізької області ОСОБА_1 був звільнений за ст. 63 п. «д» через службову невідповідальність з 07.11.2006 р.

09.11.2006 р. ОСОБА_1 отримав кінцевий розрахунок, трудову книжку, військовий квиток та припис до Вільнянського райвоенкомату, про що свідчить його власноручний запис в особовій справі. При цьому він вказав, що претензій до відділу кадрів не має. В судовому ОСОБА_1 не зміг опротестувати доводи відповідача про отримання трудової книжки та остаточного розрахунку саме 09.11.2006 р. і не зміг надати суду доказів того, що він несвоєчасно отримав трудову книжку і остаточний розрахунок. Таким чином в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання позивача на те, що йому затримали видачу трудової книжки та видачу кінцевого розрахунку.

Посилання позивача про те, що керівництво СВК-55 не внесло запис в його трудову книжку про роботу на посаді завідуючого столовою СВК-55 і тим самим допустило порушення Інструкції про ведення трудових книжок, суд не може прийняти до уваги через те, що відповідно до «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, завт. Постановою KM України від 29.07.1991 р. № 114 в трудовій книжці вказується загальний трудовий стаж в органах МВС України.

ОСОБА_1 був атестованим співробітником СВК-55, а посада завідуючого столовою - є не атестованою посадою. Оскільки ОСОБА_1 будучи атестованим співробітником СВК-55 деякий час працював на не атестованій посаді, то записи в трудовій книжці про службу ОСОБА_1В, в органах МВС України повністю відповідають вищевказаному Положенню про проходження служби.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засідання і доводи ОСОБА_1 та його представників про те, що вищезазначені накази зроблені заднім числом вже після подачі ОСОБА_1 позову до суду, оскільки з оглянутих в судовому засіданні журналів реєстрації наказів (витяги з яких долучаються до матеріалів справи) не встановлено будь яких виправлень, дописок тощо.

Обговорюючи питання про застосування при вирішенні спору строків позовної давності, суд виходить з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України із змінами станом на 15.05.2003 р. «Строки звернення до районного, районного у листі, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськраионного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

...» працівник може звернутись з заявою до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня отримання копії наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України. «Строк звернення до адміністративного суду

1.   1.     Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2.   2.     Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.    

3.   3.     Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного

суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

4. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб 'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.» Тобто в нашому випадку до строків звернення ОСОБА_4 до суду з позовною заявою про поновлення на роботі застосовується місячний строк, починаючи з дати отримання трудової книжки.

В судовому засіданні встановлено, що трудову книжку ОСОБА_1 отримав 09.11.2006 р. Таким чином ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України та ст. 99 КАС України повинен був звернутися до суду з позовною заявою про поновлення на роботі не пізніше 09.11.2006 р. Відповідно до вхідного штампу на позовній заяві (а.с. 1) ОСОБА_1 звернувся до суду лише 12.03.2007 р. тобто більше ніж через 4 місяці після отримання трудової книжки.

Відповідно до положень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11 1992 з наступними змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів

4. Встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також: навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливіш поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з 'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з 'ясуванні інших обставин справи не має.»

Таке ж положення відносно наслідків пропуску строку позовної давності встановлено і ст. 100 КАС України «Наслідки пропущеним строків звернення до адміністративного суду

1.   1.     Пропущенпя строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

2.   2.     Якщо суд визнає причину пропуиіення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

3.   3.     Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.»

Відповідно до ст. 63 «Положення про проходження служби рядовики і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», завт. Постановою KM України від 29.07.1991 р. «63. Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а)     за віком — при досягненні віку, встановленого для них пунктом 5 цього По

ложення;

б)     через хворобу — у разі визнання їх непридатними до військової служби в мир

ний час (у військовий час — обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням війсь

ково-лікарської комісії;

в)     через обмежений стан здоров'я — у разі визнання їх придатними до військо

вої служби поза строєм у мирний час (у військовий час — обмежено придатними 1-го

ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх

на службі у зв 'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г)     за вислугою строку служби, передбаченого договором, якщо особи рядового і

молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу;

д)     через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж)     за власним бажанням — при наявності поважних причин, що перешкоджа

ють виконанню службових обов 'язків;

з)     через скорочення штатів — при відсутності можливості подальшого викори

стання на службі.»

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звільнений з займаної посади відповідно до п. «д» ст.. 63 - через службову невідповідність, яка встановлена висновками атестацій-них комісій від 27.09.2006 р. та від 03.11.2006 p.. а не за порушення трудової дисципліни.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що при ознайомленні його з висновками першої атестаційної комісії він погодився з тим, що ним були допущені порушення викладені у висновках комісії. З висновками другої атестаційної комісії він не погоджується лише тому, що зазначені порушення стали підставою його звільнення, а він вважає зазначені порушення не значними і не такими що повинні бути підставою для звільнення.

Відповідно до положень ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправленням засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоці-алізація— свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Тому суд вважає поведінку ОСОБА_1 як молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки і який безпосередньо працює із засудженими такою що перешкоджає соціально-виховній роботі з засудженими: це і посередництво в передачі продуктів харчування від одного засудженого до іншого, і порушення порядку пересування по території зони, і порушення порядку підйому та перевірки наявності засуджених тощо. Суд вважає, що враховуючи дані порушення, які не відповідають Присязі працівника органів внутрішніх справ; Кодексу честі Працівника кримінально-виконавчої система України; Нормам професійної етики працівника кримінально-виконавчої системи України; Інструкцією молодших інспекторів під час чергування в житловій зоні; Інструкцією молодших інспекторів під час несення служби в ПКТ, Дїзо та одиночних камерах.

Представник відповідачів наполягає на застосуванні строків позовної давності.

Ні позивач ОСОБА_1 на його представники не надали суду доказів того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з поважної причини і не прохають поновити строк для подачі позовної заяви.

Таким чином, суд не вбачає порушень законодавства при звільнені позивача.

Керуючись «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», завт. Постановою KM України від 29.07.1991 р. № 114; ст. 47, 48, 116, 117, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 69-70 Кодексу Адміністративного судочинства України, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ОСОБА_5 виправної колонії № 55 Управління державного департаменту України з питання виконання покарань у Запорізькій області, Управління державного департаменту України з питання виконання покарань у Запорізькій області про неправомірні дії, поновлення на роботі, виплати компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки та оплати компенсації за вимушений прогул -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції подавши протягом 10-ти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови заяву про апеляційне оскарження і протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.