Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 127/6992/16-ц
провадження № 61-46957св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю ТриАлекс , ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року у складі судді
Короля О. П. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С. Рибчинського В. П.,
Зайцева А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль , банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль ), звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТриАлекс (далі - ТОВ ТриАлекс , товариство),
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 28 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль (далі - АППБ Аваль ), правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та ТОВ ТриАлекс в межах генеральної угоди від 28 вересня 2006 року № 9 укладено кредитний договір № 010/03-11/328, відповідно до якого відповідач отримав кредит у формі кредитної лінії у розмірі 400 000,00 грн, зі сплатою 17,5 процентів річних за користування кредитними коштами, на строк до 27 вересня 2010 року.
У подальшому були укладені додаткові угоди до кредитного договору, якими сторони погодили зміну процентної ставки та строк повернення кредиту до
27 вересня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 24 січня
2008 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - ВАТ Райффайзен Банк Аваль ), правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ 010/03-11/27, за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань, які виникають на підставі генеральної кредитної угоди від 28 вересня 2006 року в повному обсязі.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 10 березня 2016 року становила 366 036,94 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту -
195 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 171 036,94 грн, яку ПАТ Райффайзен Банк Аваль просило стягнути з відповідачів солідарно.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , ТОВ ТриАлекс про визнання поруки припиненою.
Посилаючись на те, що ПАТ Райффайзен Банк Аваль відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в односторонньому порядку змінило умови договору, встановивши новий строк виконання основного зобов`язання - 06 січня 2013 року, проте з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором банк у визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк не звернувся, просив визнати поруку припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року у задоволенні позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 24 січня 2008 року № 010/03-11/27, укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування кредитом та пені, ПАТ Райффайзен Банк Аваль відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило строк виконання основного зобов`язання на 06 січня 2013 року, а тому його звернення до суду із зазначеним позовом уквітні 2016 року, відбулося поза межами встановленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності. Суд першої інстанції відхилив висновок судово-економічної експертизи документів судового експерта - економіста Луценко Г. Є . від 28 лютого 2016 року № 22/22/2016 щодо наявності у ТОВ ТриАлекс станом на 10 березня 2016 року переплати за кредитним договором від 28 вересня 2006 року у розмірі 472 482,10 грн, вказавши, що в пункті 4.1. додаткової угоди від 27 липня 2012 року № 010/03-11/328/5 до кредитного договору, яка не оспорювалась, сторони визначили, що на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті кредиту становить 240 156,91 грн.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з порушенням ТОВ ТриАлекс умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, ПАТ Райффайзен Банк Аваль відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України звернулося з вимогою про дострокове повернення кредиту, змінивши у такий спосіб строк виконання основного зобов`язання на 06 січня 2013 року, а тому шестимісячний строк, протягом якого кредитор мав право звернутися з позовом до поручителя, повинен обчислюватися з моменту припинення позичальником виконання основного зобов`язання за кредитним договором, тобто з 06 січня 2013 року. Зважаючи на те, що ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості з поручителя у 2016 році, тобто з порушенням визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ Райффайзен Банк Аваль задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року в частині вирішення вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ ТриАлекс , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 28 вересня 2006 року № 010/03-11/328 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 24 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову про припинення поруки ОСОБА_1 з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що відхиляючи висновок експерта, суд першої інстанції послався лише на підписану представником ТОВ ТриАлекс додаткову угоду від 27 липня 2012 року, у пункті 4.1 якої сторони визначили суму заборгованості за кредитним договором у розмірі
240 156 ,91 грн. Проте, наявна у справі копія цієї угоди такого пункту взагалі не містить, натомість містить пункт 2.1, за яким заборгованість ТОВ ТриАлекс перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль становить 250 884,03 грн. Суд першої інстанції також не звернув увагу на наявні розбіжності у позовній заяві, розрахунку заборгованості та наданих на його підтвердження документів, які унеможливлюють встановлення розміру заборгованості судом самостійно без застосування спеціальних знань у галузі економіки. Зазначив, що оскільки договір кредиту є реальним, то в разі заперечення позичальником факту отримання визначеної у ньому суми кредиту, кредитор повинен надати докази надання (перерахування) йому цих коштів, а тому саме на ПАТ Райффайзен Банк Аваль покладається обов`язок спростувати доводи ТОВ ТриАлекс та встановлені експертом висновки щодо неотримання позичальником суми кредиту, передбаченої договором, зокрема й щодо суми, визначеної у додатковій угоді від 27 липня 2012 року, проте банк п`ять разів ухилявся від надання відповідних матеріалів експерту, посилаючись на їх відсутність і лише після направлення висновку експерта до суду, та ознайомлення з ним 23 травня
2018 року подав клопотання про приєднання доказів на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором на рахунки контрагентів ТОВ ТриАлекс за його дорученням, що є неприпустимим з огляду на порушення завдання цивільного судочинства та за відсутності обґрунтування неможливості подання цих доказів у порядку та строк, передбачений статтею 131 ЦПК України, а тому апеляційний суд не бере до уваги такі докази. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль щодо розміру заборгованості ТОВ ТриАлекс та помилкове застосування до них судом першої інстанції позовної давності.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У листопаді 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга
АТ Райффайзен Банк Аваль , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року і постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України банк змінив строк виконання основного зобов`язання на
06 січня 2013 року, а тому зобов`язаний був пред`явити позов до 06 січня
2016 року, оскільки не звернув увагу, що ТОВ ТриАлекс відновило сплату щомісячних платежів, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості та не заперечувалось відповідачами, тобто мало місце переривання перебігу позовної давності. В подальшому внаслідок наступних порушень позичальником умов кредитного договору, 15 грудня 2015 року банк направив ТОВ ТриАлекс вимогу про усунення порушень, яка була отримана позичальником 22 грудня 2015 року та була залишена товариством без виконання, а тому в квітні 2016 року, в межах позовної давності, банк звернувся до суду за захистом порушеного права. Необгрунтованим є також висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність банком розміру заборгованості ТОВ ТриАлекс за кредитним договором, оскільки суд не надав належної правової оцінки наданому банком розрахунку заборгованості та наявним у матеріалах справи випискам по рахункам. Вказані апеляційним судом розбіжності у розмірі заборгованості у тексті позовної заяви є наслідком допущеної описки, при цьому апеляційний суд не урахував, що кредит був наданий ТОВ ТриАлекс декількома способами, зокрема на поточний рахунок позичальника було надано кредитні кошти у розмірі 71 000,00 грн, а решта кредитних коштів була направлена контрагентам позичальника на підставі платіжних дорученьТОВ ТриАлекс . З огляду на те, що предметом дослідження експерта було виключно питання обсягу кредитних коштів, наданих на поточний рахунок позичальника, без урахування кредитних коштів, направлених на підставі платіжних доручень позичальника на рахунки його контрагентів, висновок експерта про наявність у ТОВ ТриАлекс переплати за кредитним договором, не може вважатися повним та обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи , установлені судами попередніх інстанцій
28 вересня 2006 року між АППБ Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ТОВ ТриАлекс укладено генеральну кредитну угоду № 9, відповідно до якої кредитор зобов`язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї генеральної кредитної угоди, які є її невід`ємними частинами.
28 вересня 2006 року між АППБ Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ТОВ ТриАлекс в межах генеральної угоди
від 28 вересня 2006 року № 9 укладено кредитний договір № 010/03-11/328, відповідно до якого відповідач отримав кредит у формі кредитної лінії у розмірі 400 000,00 грн, зі сплатою за користування кредитними коштами 17,5 процентів річних, на строк до 27 вересня 2010 року.
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються кредитором на підставі письмової заяви позичальника шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ВОД АППБ Аваль , МФО 302247.
Протягом дії кредитного договору сторони неодноразово вносили зміни до кредитного договору шляхом укладення додаткових угод до нього. Відповідно до останніх змін, які були внесені додатковою угодою від 27 липня 2012 року
№ 010/03-11/328/5, сторони встановили графік повернення кредиту щомісячно визначеними частинами, зі сплатою останньої суми 27 вересня 2016 року, та визначили, що станом на дату укладення зазначеної додаткової угоди, фактична сума заборгованості позичальника за договором кредиту становить
250 884,03 грн.
24 січня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ 010/03-11/27, за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань, які виникають з генеральної кредитної угоди від 28 вересня 2006 року в повному обсязі.
31 січня 2008 року та 29 грудня 2009 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно до договору поруки від 24 січня 2008 року, якими були внесені зміни до договору поруки в частині розміру відповідальності поручителя.
07 грудня 2012 року у зв`язку з порушенням умов кредитного договору, банк направив на адресу ТОВ ТриАлекс вимогу про дострокове погашення кредиту в повному обсязі, в строк до 06 січня 2013 року.
15 грудня 2015 року у зв`язку з порушенням умов кредитного договору, банк направив на адресу ТОВ ТриАлекс вимогу про повернення усієї суми кредиту не пізніше 60 календарних днів з дати її отримання.
Згідно з наданим ПАТ Райффайзен Банк Аваль розрахунком заборгованості станом на 10 березня 2016 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 366 036,94 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 195 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 171 036,94 грн .
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи документів від 28 лютого 2016 року № 22/22/2016, станом на 10 березня 2016 року за кредитним договором від 28 вересня 2006 року в ТОВ ТриАлекс наявна переплата на загальну суму 472 482,10 грн, з яких: 157 475,27 грн - переплата за тілом кредиту, 315 006,83 грн - переплата зі сплати процентів за користування кредитом.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив з недоведеності позивачем надання ТОВ ТриАлекс визначеної кредитним договором суми кредитних коштів у розмірі 400 000,00 грн.
Такого висновку суд дійшов внаслідок неповного з`ясування обставин справи. Зокрема, суд не урахував, що укладенням додаткових угод від 31 січня 2008 року № 1, від 29 грудня 2009 року № 010/03-11/328/2, від 27 грудня 2010 року
№ 010/03-11/328/3, від 27 березня 2012 року № 010/03-11/328/4 до кредитного договору від 28 вересня 2006 року № 010/03-11/328, заборгованість ТОВ ТриАлекс неодноразово реструктуризовувалася, а додатковою угодою
від 27 липня 2012 року № 010/03-11/328/5 до кредитного договору
від 28 вересня 2006 року № 010/03-11/328, сторони встановили графік повернення кредиту щомісячно визначеними частинами до 27 вересня
2016 року та погодили, що станом на дату укладення зазначеної додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором становить 250 884,03 грн, що свідчить про визнання ТОВ ТриАлекс отримання ним кредитних коштів у розмірі 400 000,00 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, правильно не взяв до уваги висновки судово-економічної експертизи документів від 28 лютого
2016 року № 22/22/2016, оскільки у контексті поставлених на вирішення експерту питань, експерт брав до уваги лише документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів на поточний рахунок ТОВ ТриАлекс
№ НОМЕР_1 . Крім того, до повноважень експерта не входить надання оцінки умов додаткових угод щодо підтвердження надання банком кредитних коштів, яку повноважний здійснювати тільки суд.
Відмовляючи у задоволені позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав пропуску позивачем позовної давності, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання ТОВ ТриАлекс умов кредитного договору та наявності заборгованості за кредитним договором станом на 10 березня 2016 року на загальну суму 366 036,94 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 195 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 171 036,94 грн.
Такого висновку щодо розміру заборгованості ТОВ ТриАлекс за кредитним договором суд першої інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням укладених до нього додаткових угод, кінцевий термін повернення кредиту - 27 вересня 2016 року. У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ ТриАлекс умов кредитного договору, 07 грудня 2012 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль направило на адресу ТОВ ТриАлекс вимогу про дострокове повернення кредиту у повному обсязі до
06 січня 2013 року, а тому саме з цієї дати настав строк повного погашення кредиту.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) .
Таким чином, право ПАТ Райффайзен Банк Аваль нараховувати проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф припинилося зі спливом строку кредитування 06 січня 2013 року, а тому починаючи із зазначеної дати банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами позовної давності, касаційний суд зазначає наступне
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття
257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема умов кредитного договору та додаткових угод до нього, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що умовами договору передбачено погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом періодичними щомісячними платежами .
У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верхового Суду України, викладеним у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.
Ураховуючи, що строк кредитування закінчився 06 січня 2013 року, а за захистом порушеного права ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду 05 квітня 2016 року, законним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача ТОВ ТриАлекс про її застосування та відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом, нарахованої до 06 січня 2013 року .
Доводи касаційної скарги про не урахування судом першої інстанції переривання перебігу позовної давності, оскільки ТОВ ТриАлекс періодично здійснювало сплату щомісячних платежів після 06 січня 2013 року є неспроможними, оскільки після закінчення строку кредитування у позичальника виникає обов`язок щодо повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, а тому часткове повернення позичальником заборгованості за кредитним договором після припинення строку кредитування, не може вважатися виконанням зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів, а отже не перериває позовну давність.
Щодо вимог про визнання поруки ОСОБА_1 припиненою
Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що порука - це строкове зобов`язання, строк поруки відноситься до преклюзивних строків, а тому його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
Договором поруки від 24 січня 2008 року, укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , не встановлено строк, після настання якого порука припиняється, а умова договору про його дію до повного виконання основного зобов`язання, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в цьому випадку підлягає застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, або у разі зміни строку виконання основного зобов`язання шляхом направлення боржнику вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред`явлення вимоги поручителю (шляхом пред`явлення позову до суду) обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного у вимозі кредитора. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Ураховуючи, що 06 січня 2013 року настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, у зв`язку з чим у ПАТ Райффайзен Банк Аваль виникло право пред`явити вимогу (звернутися з позовом) до поручителя протягом шести місяців, починаючи з 06 січня 2013 року, проте з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя, ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулося 05 квітня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про припинення поруки ОСОБА_1 .
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій неправильно вирішили позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль про стягнення з ТОВ ТриАлекс заборгованості за кредитним договором, нарахованої після 06 січня 2013 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня
2018 року в частині вирішення зазначених позовних вимог, з ухваленням у справі в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої після 06 січня 2013 року за їх безпідставністю.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ТОВ ТриАлекс про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої до 06 січня 2013 року, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року підлягає скасуванню в цій частині, із залишенням у зазначеній частині в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , до Товариства з обмеженою відповідальністю ТриАлекс про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої після 06 січня 2013 року скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , до Товариства з обмеженою відповідальністю ТриАлекс про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої після 06 січня 2013 року, відмовити.
Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , до Товариства з обмеженою відповідальністю ТриАлекс про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої до 06 січня 2013 року скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року в зазначеній частині залишити в силі.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , Товариства з обмеженою відповідальністю ТриАлекс про визнання поруки припиненою, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.04.2020 |
Оприлюднено | 10.04.2020 |
Номер документу | 88692201 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Усик Григорій Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні