Рішення

від 10.04.2020 по справі 910/18573/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2020Справа № 910/18573/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг"

про стягнення 234 139,83 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Натуре" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" про стягнення 234 139,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити за поставлений позивачем товар за договором №11122017 від 11.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

23.01.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 31.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01030 53435398.

10.02.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано доказів передачі відповідачу товару. Оскільки, відповідач товар не отримував, то обов`язок щодо оплати за товар у нього не виник. Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів постачання товару по спірним видатковим та товарно-транспортним накладним, то відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11.12.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Натуре" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" (покупець) укладено договір постачання товару №11122017.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується постачати продукцію (далі - товар) з необхідними супроводжувальними документами та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.2 договору).

Загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару покупцю, підписаних сторонами (п.1.3 договору).

Так, в матеріалах справи наявні видаткові накладні підписані та скріплені печатками/штампами сторін на загальну суму 1 028 753,40 грн., а саме:

- № 878 від 21.12.2017 року на суму 497 797,20 грн.,

- № 185 від 06.03.2018 року на суму 68 909,28 грн.,

- № 203 від 09.03.2018 року на суму 18 950,40 грн.,

- № 329 від 12.04.2018 року на суму 86 802,48 грн.,

- № 333 від 16.04.2018 року на суму 117 568,92 грн.,

- № 404 від 03.05.2018 року на суму 140 237,76 грн.,

- № 459 від 23.05.2018 року на суму 20 793,36 грн.,

- № 530 від 08.06.2018 року на суму 11 808,00 грн.,

- № 590 від 28.06.2018 року на суму 65 886,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а саме:

- № 878 від 21.12.2017 року на суму 497 797,20 грн.,

- № 185 від 06.03.2018 року на суму 68 909,28 грн.,

- № 203 від 09.03.2018 року на суму 18 950,40 грн.,

- № 329 від 12.04.2018 року на суму 86 802,48 грн.,

- № 333 від 16.04.2018 року на суму 117 568,92 грн.,

- № 404 від 03.05.2018 року на суму 140 237,76 грн.,

- № 459 від 23.05.2018 року на суму 20 793,36 грн.,

- № 530 від 08.06.2018 року на суму 11 808,00 грн.,

- № 590 від 28.06.2018 року на суму 65 886,00 грн.

У вищезазначених товарно-транспортних накладних наявний підпис та штамп відповідача. У товарно-транспортній накладні № 878 від 21.12.2017 року на суму 497 797,20 грн. наявні підпис та печатка відповідача.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до специфікації №1 до договору поставки товару №11122017 від 11.12.2017 року, попередня оплата проводиться за погодженням сторін. Остаточний розрахунок поводиться згідно п.5.4 договору поставки №11122017 від 11.12.2017 року.

Згідно з п.5.4 договору в подальшому покупець сплачує 100% вартості кожної окремої партії протягом 75 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Додатковою угодою від 28.02.2018 року до договору постачання товару №11122017 від 11.12.2017 року сторони внесли зміни до п.5.4 договору та виклали його в наступній редакції: в подальшому покупець сплачує 100% вартості кожної окремої партії протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

В матеріалах справи наявні докази часткової оплати на суму 585 656,88 грн., що підтверджується платіжними , а саме:

- №448 від 28.03.2018 року на суму 497 797,20 грн. з призначенням платежу: оплата зг договору 11122017 від 11.12.2017/товар/ ,

- №640 від 05.05.2018 року на суму 68 909,28 грн. з призначенням платежу: оплата зг договору 11122017 від 11.12.2017/товар/ ,

- №735 від 01.06.2018 року на суму 18 950,40 грн. з призначенням платежу: оплата зг договору 11122017 від 11.12.2017/товар/ .

У справі наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з грудень 2017р. - червень 2018 р. між ТОВ Натуре та ТОВ Асканія-Трейдінг , який підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого станом на 30.06.2018 року заборгованість на користь ТОВ Натуре 443 096,52 грн.

Також, 16.07.2018 року відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 96 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №988 від 16.07.2018 року з призначенням платежу: оплата зг договору 11122017 від 11.12.2017/товар/ .

16.08.2018 року між ТОВ Натуре (сторона 1) та ТОВ Асканія-Трейдінг (сторона 2) укладено договір про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому зазначено:

1. сторона 1 і сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України здійснити часткове зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 112 656,69 грн., що випливають з нижче вказаних договорів:

1.1 за договором 31012028 від 02.01.2018 сторона 1 є боржником, а сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 112 656,69 грн.

1.2 за договором 1122017 від 11.12.2017 року сторона 2 є боржником, а сторона 1 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 346 796,52 грн.

2. з моменту набрання чинності цього договору сторони не є зобов`язаними по виконанню грошових зобов`язань в сумі зазначеній в п.1 цього договору.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Тобто, сторонам здійснено зарахування по договору №1122017 від 11.12.2017 року в розмірі 112 656,69 грн., та заборгованість відповідача перед позивачем після зарахування становить 234 139,83 грн. (346 796,52 грн. - 112 656,69 грн.).

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки товару №11122017 від 11.12.2017 року у відповідача перед позивачем в сумі 234 139,83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 5, код ЄДРПОУ 25390060) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" (03126, м. Київ, вулиця В. Гавела, 47/15, код ЄДРПОУ 36355992) основний борг в розмірі 234 139 (двісті тридцять чотири тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 83 коп. та судовий збір в розмірі 3 512 (три тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 10 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий