Ухвала

від 10.04.2020 по справі 755/2863/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2863/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2020 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000020 від 12.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 із клопотанням про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000020 від 12.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Київською місцевою прокуратурою №4 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000020 від 12.02.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2011 за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 . В подальшому, 28.12.2016 між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладено договори купівлі-продажу квартир, серії та номер: 2572 та 2575.

Згідно умов даних договорів Продавець продає, а Покупець купує квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 .

Разом з тим, будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_4 , який згідно договорів купівлі-продажу квартир був учасником правочину пояснив, що він не здійснював відчуження майна, що по АДРЕСА_5 .

Водночас, як встановлено в ході досудового розслідування, спірне майно в приватну власність не передавалось та належить територіальній громаді міста Києва з огляду на наступне.

Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 №26 «Про формування комунального майна міста та районів» окремо розташований будинок на АДРЕСА_6 був віднесений до комунальної власності Подільського району м. Києва.

Відповідно до розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації від 05 липня 1996 року №471 «Про передачу будинку АДРЕСА_7 передано на баланс суду Подільського району.

Згідно технічної документації до комплексу приміщень вбудованих в житловий будинок що по АДРЕСА_5 , використовується Подільським районним судом міста Києва, входить нежитлове приміщення площею 85,4 кв.м., що має назву «Мезонін». Дане приміщення є службовим і рішень щодо відчуження зазначеними приміщеннями Управлінням не приймалося.

Разом із тим, будинок розташований на розі вулиць Хорива та вулиці Межигірської, за інформацією КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» адреса зазначена в різних документах, як АДРЕСА_5 відноситься до того ж самого об`єкту нерухомого майна, що АДРЕСА_5 .

Таким чином, спірне майно нерухомості належить територіальній громаді м. Києва та перебуває у сфері управління Державної судової адміністрації України.

З метою забезпечення арешту майна, яке не має статусу тимчасово вилученого, та з метою забезпечення арешту майна, на підставі ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

В судове засідання прокурор не з`явилась, однак подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, просила клопотання задовольнити, зазначивши, що метою арешту є збереження речових доказів відповіднодо п.1 ч.2статті 170КПК України.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Так, 02.03.2020 року, прокурором Київської місцевої прокуратури №4 винесено постанову про визнання речовим доказом об`єкта нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_3 , та квартиру АДРЕСА_4 .

З матеріалів, доданих до клопотання, вбачається наявність достатніх підстав вважати, що об`єкт нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_3 , та квартира АДРЕСА_4 , повністю відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є об`єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не надає оцінки дотримання порядку вручення повідомлення про підозру, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вказані об`єкти нерухомості, були об`єктами кримінально протиправних дій, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та заснованим на законі. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Таким чином, при зверненні із клопотанням доведено, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, яким має бути заборона відчуження та розпорядження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309,372, ст.392, ст.532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт, у виді заборони відчуження та розпорядження, на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906378480000 та квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 906359880000.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_6