Постанова

від 31.03.2020 по справі 191/3565/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3847/20 Справа № 191/3565/18 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 16 січня 2020 року постановлено ухвалу, згідно якої суд відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову /а.с.24-27/.

З цією ухвалою не погодилася позивач ОСОБА_1 і звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано переконливих доказів в обґрунтування такої заяви та доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком районного суду та вважає його обґрунтованим з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по даній цивільній справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики коштів від 17 жовтя 2014 року.

Сума боргу відповідача перед позивачем, відповідно до уточнених позовних вимог складає 618 156, 46 грн., яка складається з: залишку основної суми боргу - 408 942, 47 грн., процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ 164 962, 51 грн., 3 % річних - 44 251, 48 грн.

В силу ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст.ст.149-153 ЦПК України, при вирішенні питання забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з інформаційної довідки від 10 жовтня 2019 року про зареєстровані речові права на нерухоме майно ОСОБА_3 , йому належить дві земельні ділянки:

1) земельна ділянка загальною площею 7,980 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0262, яка на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 19 лютого 2015 року перебуває у правокористуванні у ОСОБА_4 ;

2) земельна ділянка загальною площею 9,64 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224888500:01:001:0161, яка перебуває в оренді ТОВ ССДС-2000 на підставі договору оренди землі від 04 лютого 2008 року (зі змінами та доповненнями), строк дії 31 грудня 2056 року.

Тобто, зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні та оренді у третіх осіб. Крім того, враховуючи дати укладання зазначених договорів дані правочини відносно земельних ділянок було здійснено відповідчем до настання дати виконання боргового зобов`язання за договором, тобто не може бути підставою, що підтверджує ухилення відповідача від виконання зобов`язання та такою, що може унеможливити виконання рішення.

Згідно умов ст.151 ЦПК, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини її звернення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заборону вчинення дій пов`язаних з передачею в оренду (власність, користування, суборенду) будь-якій третій особі земельних ділянок, зобов`язання призупинити виплату орендної плати, позивач зазначає, що таким чином вона буде мати можливість забезпечити належне та своєчасне виконання рішення суду про стягнення суми боргу у розмірі 618 156, 46 грн. з відповідача.

Проте у даній заяві позивачка лише зазначила про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вона не зможе реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог у повному обсязі, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони будь - яким особам у будь - який спосіб вчиняти будь - які дії щодо зазначених земельних ділянок.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні даного позову та не надано доказів щодо того, що відповідач намагається відчужити належне йому майно.

Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтованих ризиків невиконання можливого рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовують висновків суду щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Підстав для скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову в задоволенні заявленої заяви, як про це просить відповідач, не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров