Рішення

від 17.04.2020 по справі 420/1072/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1072/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 30.03.2020р.) про:

визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради;

зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, поза межами населеного пункту.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України і законодавство не передбачає права суб`єкта владних повноважень при розгляді питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність відступати від положень вказаної норми.

Позивачем наголошувалося, що Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області взагалі утрималось від обов`язку надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою, не пославшись на жодну з підстав визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Листом, а не розпорядчим актом у формі наказу, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відмовило Марченко ОСОБА_2 , у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на відсутність правових підстав та зробивши висновок стосовно належності бажаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/1072/20 шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області вчиняти наступні дії: проведення земельних торгів; проведення земельних торгів у формі аукціону; видавати накази про надання дозволу про розроблення проекту землеустрою; видавати накази про затвердження документації із землеустрою; видавати накази про передачу земельної ділянки у власність; видавати накази про зміну цільового призначення; будь які інші дії що направлені на зміну власника, або є підготовчим етапами для такої зміни - стосовно земельної ділянки яка розташована в Івано-Франківській області, Яремчанському районі, поза межами села Яблуниця, та знаходиться на території яку оточують земельні ділянки з кадастровими номерами, 2611093000:06:001:0012, 2611093001:16:002:0075, 2611093001:16:002:0070, 2611093000:06:001:0005, 2611093000:06:001:0002, 2611093001:16:004:0451, 2611093001:16:004:0354, 2611093001:16:004:0452, 2123684500:03:002:0102, 2611093001:16:001:0045, 2611093001:16:001:0043, 2611093001:16:001:0003, 2611093001:16:004:0113, 2611093001:16:001:0050, 2611093001:16:004:0104, 2611093000:06:001:0006, 2611093000:06:001:0008 до моменту набрання законної сили рішенням по справі - відмовлено.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№11873/20 від 16.03.2020р. на позовну заяву (а.с.139-153).

Відзив обґрунтований наступним .

У ході розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернулось до відділу у м. Яремчому місьрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, щодо надання інформації з державного земельного кадастру щодо запитуваної земельної ділянки.

Так, згідно відомостей Державного земельного кадастру, які надані відділом у м. Яремному, цільове призначення запитуваної земельної ділянки - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (код КВЦПЗ 9.01 згідно Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року), що належить до категорії земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, Держгеокадастр є розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Оскільки, запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не мало правових підстав у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо підведення запитуваної земельної ділянки.

Тобто, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, надано позивачеві вмотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №788/0-1014/0/20-19 від 17.09.2019 року. Вказану відмову було направлено простим листом на адресу заявника, а також оприлюднено на офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

У відповіді на відзив (вх.№ЕС/104/20 від 25.03.2020р.) ОСОБА_1 наголошує, що надана Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області інформаційна таблиця щодо призначення земельних ділянок містить дані, які суперечать загально доступній інформації з державного земельного кадастру. Позивачем наголошувалося, що бажана ним земельна ділянка до земель лісогосподарського призначення - не відноситься, що й підтверджується даними з Державного земельного кадастру (а.с.178-183).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство жодних пояснень, клопотань по справі - не надходило.

Станом на 17 квітня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.08.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадкастру в Івано-Франківській області з заявою, щодо передачі у власність безоплатно земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки до 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.73).

До вказаної заяви ОСОБА_1 , було додано копію паспорту громадянина України; графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію ІПН (а.с.74-80).

Листом №788/1-1014/0/20-19 від 17.09.2019 року Про розгляд клопотання , Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проінформувало Марченко І.В., що за інформацією відділу у м. Ярмчому міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в області, згадана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області немає правових підстав у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Яблуниця Яремчанської міської ради (а.с.152).

Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - протиправною, ОСОБА_1 , звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, індивідуального дачного будівництва, індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або місцевої ради та необхідний перелік документів.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено, що за результатами розгляду клопотання громадянам надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмова в його наданні. Підставою відмови є невідповідність місця розташування місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відповідаючи на заяву ОСОБА_1 , листом Про розгляд клопотання , а не приймаючи відповідного наказу - діяло не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради - підлягає задоволенню.

Суд наголошує, що на етапі, коли особа у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у якому вказала бажане місце розташування земельної ділянки і додала відповідні графічні матеріали, єдиним можливим законним варіантом поведінки суб`єкта владних повноважень є прийняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації, або ж, у разі наявності вичерпних підстав, встановлених цією ж статтею, - прийняття рішення про відмову у наданні запитуваного дозволу.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі ч.1 ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ч.2 ст.55 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з ч.2 ст.56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ч.3 ст.56 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст.57 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ч.2 ст.57 Земельного кодексу України).

Отже, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

У свою чергу, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Позивач під час розгляду справи наголошував на тому, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність, належить виключно до земель сільськогосподарського призначення.

На підтвердження своєї позиції позивачем додано до матеріалів справи ряд запитів про надання публічної інформації та відповідей на них (а.с.64-65, 81-83).

Однак, беззаперечних доказів відношення бажаної ОСОБА_1 , земельної ділянки до земель сільськогосподарського чи лісогосподарського призначення сторонами не надано, матеріали справи - не містять. Крім того, відношення бажаної ОСОБА_1 , земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення не є предметом розгляду даної адміністративної справи, у межах даної адміністративної справи розглядається виключно правомірність дій Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, як суб`єкта владних повноважень при розгляді клопотання ОСОБА_1 , від 12.08.2019 року.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 , про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, поза межами населеного пункту, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Проте, як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, поза межами населеного пункту - є передчасною, з огляду на не прийняття відповідачем встановленого законодавством рішення про відмову у наданні дозволу, а тому, наразі, задоволенню не підлягає.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі №815/6094/17 від 25 вересня 2019 року.

Решта доводів сторін висновків суду по суті справи - не спростовує.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та у належний і послідовний спосіб

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області не було прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 , способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із прийняттям відповідного владного рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, згідно квитанції №10586 від 16.02.2020 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 39767437), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство (78595, Івано-Франківська область, місто Яремче, селище міського типу Ворохта, вул. Данила Галицького 118, код ЄДРПОУ 20562421) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, поза межами населеного пункту - задовольнити частково.

Бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради - визнати протиправною.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.08.2019 року, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу.

У решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.