Ухвала

від 06.05.2020 по справі 420/1072/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1072/20

УХВАЛА

06 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №420/1072/20, за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства Ворохтянське лісове господарство про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, поза межами населеного пункту - задоволено частково.

Бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що полягає у неприйнятті вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень у формі акту індивідуальної дії - наказу, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради - визнано протиправною.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.08.2019 року, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з метою подальшого відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром до 2 гектара, що розташована за межами с. Яблуниця, Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради, з прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу.

У решті задоволення позовних вимог - відмовлено.

Слід зазначити, що станом на 06 травня 2020 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/1072/20 від 17 квітня 2020 року, не набрало законної сили.

04 травня 2020 року, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, від ОСОБА_1., надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вх. №ЕС/7586/20 від 04.05.2020р.).

В обґрунтування вищевказаного клопотання представником позивача зазначено, що існує потреба встановлення судового контролю за виконанням судового рішення з огляду на типову поведінку відповідача, яка проявляється у невиконанні рішень суду по інших справах, які набрали законної сили.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Так, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту першого частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту ґ п. 4 ч. 1 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися у залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 липня 2018 року по справі №235/7638/16-а та ухвалі по справі №805/516/18-а від 23 квітня 2019 року.

Також, проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом - під час прийняття рішення у справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/1072/20 від 17 квітня 2020 року, судовий контроль за виконанням рішення суду не встановлювався.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові по справі №823/175/17 від 26 березня 2020 року.

Крім того, суд наголошує, що згідно з ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, а примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд наголошує, що обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 року.

Як вже зазначалося судом, станом на 06 травня 2020 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/1072/20 від 17 квітня 2020 року - не набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає наявними підстави, для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по адміністративній справі №420/1072/20.

Керуючись ст. 243, 248, 382 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі №420/1072/20 - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.