Ухвала

від 17.04.2020 по справі 199/3859/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4760/20 Справа № 199/3859/19 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

УХВАЛА

17 квітня 2020 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді Свистунової О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Гамма", третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ВП "Гамма" на користь ОСОБА_1 9 790,83 грн. - заборгованості по заробітній платі; 5 128,53 грн. - компенсації за дні невикористаної відпустки; 19 175,09 грн. - допомоги по тимчасовій непрацездатності; 120 753,57 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 2 000,00 грн. - моральної шкоди; а також 1 699,28 грн. - витрат по сплаті судового збору, а всього - 158 547,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "ВП "Гамма" подало апеляційну скаргу.

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ "ВП "Гамма", а саме - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , дата реєстрації 02.03.2018 року.

Заява мотивована тим, що в провадженні суду перебуває зазначена справа про стягнення з відповідача грошових коштів, а тому невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та матеріали справи, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно роз`яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 вбачається, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

З огляду на вищевикладене можна зробити висновок, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності самої реальної ймовірності такого відчуження.

Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана заява є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. В заяві не наведено посилань та доказів того, що існують обставини, які свідчать про реальний намір ТОВ "ВП "Гамма" на відчуження рухомого майна, яке належить останньому на праві власності.

Обраний заявником вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами та таким, що буде обмежувати та порушувати права відповідача як власника.

Крім того, в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування щодо неможливості в подальшому ТОВ "ВП "Гамма" виконати рішення про стягнення 158 547,30 грн.

Отже, у відповідності із вищевикладеним, враховуючи зміст заяви, предмет позову, конкретні обставини по справі, та з урахуванням змісту зазначених норм процесуального права, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Верховного Суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Свистунова