Ухвала

від 10.03.2020 по справі 755/12270/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

власника майна ОСОБА_8

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Фларм», адвоката ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого п`ятого відділення СУ ГУ Служби безпеки України у міста Києві та Київській області ОСОБА_10 та накладено арешт на майно вилучене 21 жовтня 2019 року під час огляду місця події, СТЗ (склад тимчасового зберігання), митного поста «Аеропорт Бориспіль», що розташований за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, та 22 вересня 2019 року під час огляду місця події посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС, відділу митного оформлення № 4, на ЦСС ДП «МЕП UPS», а також в ході проведення обшуків 21 жовтня 2019 року в приміщеннях за місцем реєстрації ТОВ «Фларм» за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 74-Б, кв. 22, та за місцем його фактичного розташування за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 12, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі, з урахуванням уточнень, представник ТОВ «Фларм», адвокат ОСОБА_9 , просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині арешту майна вилученого під час проведення обшуків 21 жовтня 2019 року та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого щодо арешту майна в цій частині, відмовити. Так апелянт зазначає, що ТОВ «Фларм» є товариством, яке має ліцензію на продаж вогнепальної зброї, тобто здійснює свою діяльність на законних підставах та є добросовісним набувачем арештованого майна. Також, згідно доводів апеляційної скарги, підозра за ч. 1 ст. 201 КПК України сформована лише на припущеннях, у зв`язку з чим є необґрунтованою, а відтак відсутні підстави вважати вилучене 21 жовтня 2019 року майно доказом злочину. Посилається представник і на відсутність у посадових осіб ТОВ «Фларм» статусу підозрюваних.

Крім того, адвокат ОСОБА_9 просить врахувати і негативні наслідки від такого обмежувального заходу відносно ТОВ «Фларм», оскільки це перешкоджає здійсненню його господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та представників, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, дотримався.

Так, слідчим управлінням ГУ СБУ у місті Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019101110000022 від 08 лютого 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України.

Встановлено, що в листопаді 2018 року на адресу ТОВ «Фларм» (м. Київ, код ЄДРПОУ 40007855) в режимі імпорту завезено товар, який відповідно до митних декларацій та інвойсів є запасними частинами до спортивних пістолетів та пристроїв для стрільби не смертельної дії (пістолети з можливістю стрільби патронами з гумовими кулями).

Разом з тим встановлено, що вказаний товар є товаром військового призначення.

Таким чином, згідно доводів клопотання слідчого, ТОВ «Фларм» зазначила у митній декларації та інвойсі недостовірну інформацію, а саме: «запасні частини до спортивних пістолетів та пристрої для стрільби патронами не смертельної дії (пістолети з можливістю стрільби патронами з гумовими кулями)», з метою приховання та переміщення через митний кордон України зброї та боєприпасів.

Також, в ході досудового розслідування було проведено огляд місця події, СТЗ (склад тимчасового зберігання), митного поста «Аеропорт Бориспіль», що розташований за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, та 22 вересня 2019 року огляд місця події пост «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС, відділу митного оформлення № 4, на ЦСС ДП «МЕП UPS», а також проведено обшуки 21 жовтня 2019 року в приміщеннях за місцем реєстрації ТОВ «Фларм» за адресою: АДРЕСА_1 , та за місцем його фактичного розташування за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 12, в ході яких було виявлено та вилучено майно, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого.

Постановами старшого слідчого п`ятого відділення СУ ГУ Служби безпеки України у міста Києві та Київській області ОСОБА_10 від 23 жовтня 2019 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22019101110000022 від 08 лютого 2019 року.

Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що стороною обвинувачення доведено необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали містять достатньо відомостей, які вказують, що вилучені в ході проведення огляду та обшуку речі і документи, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також могли бути використані як засоби вчинення кримінального правопорушення і зберегли на собі його сліди, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу того, що стороною обвинувачення не доведено ті обставини, що вилучене майно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні, є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у посадових осіб ТОВ «Фларм» статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 22019101110000022, то слід зазначити, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри у кримінальному провадженні № 22019101110000022, оскільки додані до клопотання слідчого матеріали містять достатньо відомостей, які дають підстави вважати про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини свідчить про обґрунтованість підозри.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Також, слід зазначити, що слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого п`ятого відділення СУ ГУ Служби безпеки України у міста Києві та Київській області ОСОБА_10 та накладено арешт на майно вилучене 21 жовтня 2019 року під час огляду місця події, СТЗ (склад тимчасового зберігання), митного посту «Аеропорт Бориспіль», що розташований за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, та 22 вересня 2019 року під час огляду місця події посту «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС, відділу митного оформлення № 4, на ЦСС ДП «МЕП UPS», а також в ході проведення обшуків 21 жовтня 2019 року в приміщеннях за місцем реєстрації ТОВ «Фларм» за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 74-Б, кв. 22, та за місцем його фактичного розташування за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, 12, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Фларм», адвоката ОСОБА_9 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/201/2020 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1