Постанова

від 17.04.2020 по справі 953/17623/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 953/17623/19

провадження № 61-22732св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (залучена до участі у справі у якості співвідповідача згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2019 року у складі судді: Лях М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя.

17 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначає, що її позовні вимоги стосуються поділу спільного майна чоловіка та жінки, що проживали майже 20 років разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позов спрямований на захист права власності, а отже, у разі відчуження спірного майна відповідачем або уповноваженими ним особами вказане унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду по справі, у зв`язку з цим існує необхідність на час розгляду справи у збереженні реєстрації спірного майна за відповідачем у справі.

Просить накласти арешт на автомобіль марки MITSUBISHI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також частку у статутному капіталі ТОВ САША в розмірі 100 %, що в грошовому еквіваленті складає 37 580 грн. до вирішення справи по суті; заборонити будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, обмежень або обтяжень щодо вказаного автомобіля та частки в зазначеному ТОВ до вирішення справи; заборонити будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ САША .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову- задоволено частково.

Заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ САША , (код ЄДРПОУ 30752286) у розмірі 100 %, що в грошовому еквіваленті становить 37 580 грн. та належить ОСОБА_2 до розгляду справи по суті.

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовілено.

Ухвала мотивована тим, що підстави для накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ САША , а також заборони будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ САША відсутні, а некоректне формулювання вимог допускають неоднозначність у трактування їх змісту, що може призвести до блокування господарської діяльності товариства через відсутність конкретно визначених реєстраційний дій, від вчинення яких, на думку заявника, потрібно обмежитись будь-яким державним реєстраторам до вирішення справи по суті. Між тим, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ САША є співмірним заявленим позовним вимогам, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечить збалансованість інтересів сторін у справі та не перешкоджатиме господарській діяльності товариства і не порушить інтереси інших осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 є її батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер та вона є його єдиним спадкоємцем, але отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати спадкове майно після смерті свого батька вона не має можливості.

Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано факту смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим було прийнято неправомірне рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання про задоволення заяви про забезпечення позову, суд врахував лише пояснення позивача та документальні докази, які викладені в зазначеній заяві. Жодних доказів на підтвердження того, що позов має бути забезпечений саме тим шляхом, про який просив позивач, ним не надано. Суд взагалі не приділив уваги тому, що запропонований спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами і не враховує інтереси третіх осіб, які мають право на володіння, користування та розпорядження цим майном.

Після отримання доказів щодо смерті відповідача судом першої інстанції не було виконано вимогу пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, якою встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. А позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя не передбачають правонаступництва.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заперечуючи проти вжитих заходів забезпечення позову, ОСОБА_3 стверджувала, що судами не зазначено достатніх і обґрунтованих обставин задля застосування забезпечення позову, не забезпечено баланс інтересів сторін; наявність спору між сторонами не свідчить про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Однак суд не погодився з вищевказаними твердженнями ОСОБА_3 , оскільки, наявний системний зв`язок між заходом забезпечення позову, тобто заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ САША , та предметом заявлених позовних вимог, з якою позивач звернулась до суду; вказаний захід є співмірним заявленим позовним вимогам; відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності; забезпечить збалансованість інтересів сторін у справі; не перешкоджатиме господарській діяльності товариства і не порушить інтереси інших осіб.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ САША (ЄДРПОУ 30752286) в розмірі 100 %, що в грошовому еквіваленті складає 37580,00 грн., а також заборони будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ САША до вирішення справи по суті суд визнав необґрунтованими тат безпідставними, оскільки заявником не доведено матеріально-правових підстав для застосування вказаного виду забезпечення, а некоректне формулювання вимог допускають неоднозначність у трактування їх змісту, що може призвести до блокування господарської діяльності товариства через відсутність конкретно визначених реєстраційний дій, від вчинення яких, на думку заявника, потрібно обмежитись будь-яким державним реєстраторам до вирішення справи по суті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Заявником не надано до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції про співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому порушення прав позивачки померлою особою є неможливим, слід зазначити наступне. До суду апеляційної інстанції представником позивача було надано копію ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року, якою було задоволено клопотання про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя, виключивши останню з числа третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Отже, позивачем пред`явлено позовні вимоги саме до ОСОБА_3 , яка є відповідачем по справі, а тому доводи апелянта щодо відсутності особи, яка може порушувати права позивачки не відповідають обставинам справи.

Враховуючи наведене, Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України , вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Керуючись статтями 400 , 401 , 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко