Рішення

від 13.02.2020 по справі 160/12587/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Справа № 160/12587/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства КОП І Н до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису і постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство КОП І Н (далі - ПП КОП І Н , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ у Дніпропетровській області, відповідач) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року, якою накладено штраф у розмірі 250'380грн. 00коп.;

- визнання протиправним та скасування припису ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН2874/1855/АВ/П від 29.10.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про допуск працівників до роботи без укладення трудового договору з огляду на те, що позивачем з працівниками укладені цивільно-правові договори про виконання робіт, оскільки нормами цивільного законодавства укладенні такого роду договорів не заборонено.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2874/1855АВ/ТД-ФС/570 від 29.11.2019 року про накладення штрафу у розмірі 250'380грн. 00коп. та припису ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН2874/1855/АВ/П від 29.10.2019 року.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 16.12.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час інспекційного відвідування посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що підприємством з працівниками укладені договори цивільно - правового характеру на виконання робіт, які мають ознаки трудових договорів, а відтак позивач застосував працю громадян без належного оформлення трудових відносин та вчиняв дії спрямовані на приховування трудових відносин, чим порушив норми чинного законодавства України.

Представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін, а також заяву про виклик свідків по справі.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін та заяви про виклик свідків відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, при розгляді справи, виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Павловою Наталією Анатоліївною за наслідками інспекційного відвідування ПП КОП І Н з питань виявлення неоформлених трудових відносин складено акт №ДН2874/1855/АВ від 21.10.2019 року, де зафіксовані порушення.

Не погодившись із висновками зазначеного акту, позивач надіслав на адресу відповідача письмові зауваження.

Відповідачем надано відповідь на зауваження, в якій зазначено про обґрунтованість висновків та на підставі акту інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених правопорушень №ДН2874/1855/АВ/П від 29.10.2019 року.

Не погодившись із зазначеним приписом позивач подав скаргу, проте відповідь на неї не отримав.

25.11.2019 року відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 у розмірі 250'380грн. 00коп.

Вважаючи вказану постанову та припис відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 закрпілено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 зі змінами (далі - Порядок №823).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Матеріалами справи підтверджено, що до перевірки, директором ПП КОП І Н Набієвою Наталією Дмитрівною надано два договори про надання послуг (цивільно-правові договори). Предметом одного з яких є надання позивачу послуг з управління в якості директора та виконання косметичних послуг. Другий договір укладено між позивачем та ОСОБА_1 , який зобов`язався надавати бухгалтерські послуги з метою забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві.

Відповідач в акті інспекційного відвідування та в оскаржуваній постанові посилається на ч.4 ст.65 Господасрького кодексу України, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до ст.1 Господасрького кодексу України, цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання та не регулює трудові відносини.

Сфера укладання договорів регулюється нормами цивільного та господарського права, тому договір який не є трудовим, є саме цивільно-правовим.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частино 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір - цє угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Нормами чинного законодавства України не встановлено будь-якої заборони укладання між підприємством та його керівником цивільно-правової угоди, на підставі якої здійснюється управління підприємством.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано зауваження та пояснення відносно працівників: ОСОБА_2 , яка зареєстрована у встановленому порядку, як фізична особа-підприємець, здійснює підприємницьку діяльність, отримає самостійний дохід і не бажає укладати з ПП КОП І Н трудовій договір та ОСОБА_1 , який працює у КЗ ДОБ СМЕ`ДОР за трудовим договором на посаді економіста із повним завантаженням, тому не може укладати трудовій договір з ПП КОП І Н та не може бути прийнятий за сумісництвом, свої послуги надає у вільний від основної роботи час. Зазначеним працівникам позивач своєчасно та регулярно здійснює виплату винагороди за надані послуги та здійснює до відповідних бюджетів всі податки, в тому числі єдиний соціальний внесок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

В силу вимог ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3'755грн. 70коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 90, 72-77, 241-246, 260-263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства КОП І Н до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису і постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року, якою накладено штраф у розмірі 250'380грн. 00коп.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН2874/1855/АВ/П від 29.10.2019 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, 49107, м.Дніпро, вул.Казакова, буд.3) за рахунок бюджетних асугнувань на користь Приватного підприємства КОП І Н (код ЄДРПОУ 36442147, 49082, м.Дніпро, вул.Мохова, буд.134) судовий збір у розмірі 3'755грн. 70коп. (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять грн. 70 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова