Ухвала

від 22.04.2020 по справі 160/12587/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 квітня 2020 р.Справа №160/12587/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши заяву Приватного підприємства КОП І Н про вжиття заходів забезпечення позову до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису і постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство КОП І Н звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25 листопада 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Про усунення виявлених порушень № ДН2874/1855/АВ/П від 29.10.2019 року.

21.04.2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- до набрання законної сили рішенням суду у цій справі про визнати протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року щодо Приватного підприємства КОП І Н зупинити дію постанови №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року;

- до набрання законної сили рішенням суду у цій справі про визнати протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року щодо Приватного підприємства КОП І Н зупинити стягнення на підставі постанови №ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року, яке здійснюється відділом Амур-Нижньодніпровським відділом держаної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №ВП61169496 від 06.02.2020 року.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, яка набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає примусовому виконанню незалежно від судового оскарження.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, а виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу призведе до істотних збитків, оскільки кошти будуть перераховані до державного бюджету та зважаючи на значний дефіцит бюджету позивачу буде дуже складно їх повернути.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

При розгляді заяви позивача про забезпечення позову суд застосовує наступні положення процесуального закону.

Частинами 1 та 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Згідно приписів ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що гуртуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді заяви позивача, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

13.02.2020 судом прийнято рішення по справі, яким задоволено позов Приватного підприємства КОП І Н , а 21.04.2020 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.90, 154, 241, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову Приватного підприємства КОП І Н до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису і постанови - відмовити.

Копію ухвали надіслати:

- позивачу за адресою: 49082, м.Дніпро, вул.Мохова, 134.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова