Ухвала

від 09.04.2020 по справі 175/4254/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/767/20 Справа № 175/4254/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12018040000000781, за апеляційними скаргамипотерпілої ОСОБА_6 ,представника цивільноговідповідача ТОВТЕК МОДУСДРАЙВ,захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_7 та цивільного позивача ОСОБА_8 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Маньківка Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, працюючого водієм ТОВ «ТЕК «Модус Драйв», проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників провадження:

прокурора: ОСОБА_10

обвинуваченого: ОСОБА_9 , в режимі відеоконференції

представника цивільного відповідача ТОВ «ТЕК «Модус Драйв» та

захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційнійскарзі потерпіла ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої інстанції, в частині стягнення з ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ на її користь 126140, 49 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги потерпіла зазначає, що оцінює моральну шкоду, завдану їй злочином у 150000 гривень. ОСОБА_9 добровільно відшкодував їй 20000 гривень, ПАТ УАСК «Аска» повинна відшкодувати 3859, 51 гривень, тому вважає, що сума, яка залишилася не відшкодованою користь126140,49гривень, повинна бути стягнута з ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ.

Потерпіла вказує, що моральна шкода полягає у відчутті глибокого страху за своє життя та здоров`я під час настання ДТП, психологічному стресі, гострому фізичному болі від заподіяних тяжких травм. Зазначає, що 32 знаходилася на стаціонарному лікуванні, за цей час перенесла 4 хірургічних операцій, рух її тіла спочатку був зовсім неможливим, зараз значно обмежений. Доставляє багато клопоту по догляду за собою близьким та рідним. Внаслідок ДТП стала інвалідом 2 групи, втративши працездатність з забороною виконувати будь-які роботи у виробничих умовах на значний, невідомий час.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить змінити вирок суду першої інстанції, ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання за умови, що на протязі 1 року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_9 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В задоволенні позовних заяв до ОСОБА_9 та ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд несправедливо застосував додаткове покарання до ОСОБА_9 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, оскільки таким чином він фактично звільнив ОСОБА_9 з роботи. ОСОБА_9 все своє життя працює водієм та не вміє виконувати іншу роботу. Від наявності у обвинуваченого роботи залежить можливість існувати та виплачувати компенсацію потерпілим. Роботодавець не заперечує у подальшому співпрацювати з ОСОБА_9 .

Захисник вказує а те, що суд не прийняв до уваги, що жодна особа не загинула, потерпілі на наполягали на суворому покаранні для ОСОБА_9 , який свою вину повністю визнав та щиро розкаявся. Умислу на вчинення злочину у ОСОБА_9 не було, у зв`язку з тим, що водій заснув та не усвідомлював, що трапилося. Одразу після ДТП обвинувачений викликав швидку, з місця пригоди не зникав, повністю сприяв розкриттю злочину.

Вважає, що розмір моральної шкоди, визначений вироком суду, не співрозмірний з фактично нанесеною шкодою потерпілим.

Вказує,що стягнутаз ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ на користь ОСОБА_11 моральна шкода у розмірі 30000 гривень не пдлягає задоволенню. На користь ОСОБА_6 суд повинен був стягнути не 30000 гривень, а лише 10000 гривень, оскільки ОСОБА_9 компенсував їй 20000 гривень, про що зазначала сама потерпіла у позові.

Сума 50000 гривень, стягнута на користь ОСОБА_12 не підлягає задоволенню, оскільки не надано належних доказів сплати операції, а надана лише довідка про передбачувану вартість операції.

Стягнення 1986,45гривень матеріальноїшкоди з ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ на користь ОСОБА_13 є неправомірним, оскільки чеки надані не в оригіналі та не посвідчені належним чином.

Вважає, що стягнення матеріальної шкоди повністю підлягає зі страхової компанії УАСК «Аска».

Крім того, зазначає, що суд стягнув з відповідача 100 % судових витрат, тоді як, правова допомога підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовам.

Також зазначає, що ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ був виданий страховий поліс, згідно якого, страхова сума на відшкодування матеріальної шкоди становить 100000 гривень, а на відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю становить 200000 гривень на кожну потерпілу особу.

В апеляційній скарзі цивільний позивач ОСОБА_8 просить зобов`язати прокурора або призначити судово-медичну експертизу, експертизу щодо визначення розміру матеріальних збитків, а також, призначити судово-психологічну експертизу всім постраждалим пасажирам та цивільним позивачам.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначає, що не вірно встановлено відповідальність страхових компаній, а саме, першочергово повинні були негайно здійснити виплати страхові компанії перевізника пасажирів.

Вказує, що суд спочатку призначив, а потім скасував ухвалу про призначення психологічної експертизи. Не враховано матеріальні, фізичні та моральні пошкодження всіх цивільних позивачів, у зв`язку з чим треба призначити експертизу.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року ОСОБА_9 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Стягнуто з ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ»:

- на користь потерпілої ОСОБА_11 30000 (тридцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь потерпілої ОСОБА_14 30000 (тридцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь потерпілої ОСОБА_15 30000 (тридцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

-на користь потерпілої ОСОБА_6 30000 (тридцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь потерпілого ОСОБА_12 53474 (п`ятдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 80 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_16 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_17 27 (двадцять сім) гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_18 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_8 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_19 1986 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 45 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_20 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_21 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь цивільного позивача ОСОБА_22 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКА»:

- на користь потерпілої ОСОБА_14 10912 (десять тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 05 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 545 (п`ятсот сорок п`ять) гривень 60 копійок моральної шкоди;

- на користь потерпілої ОСОБА_15 645 (шістсот сорок п`ять) гривень 45 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 32 (тридцять дві) гривні 27 копійок моральної шкоди;

-на користь потерпілої ОСОБА_6 77190 (сімдесят сім тисяч сто дев`яносто) гривень 20 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3859 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 51 копійка моральної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 :

- на користь потерпілої ОСОБА_11 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу;

- на користь потерпілої ОСОБА_14 1000 (одну тисячу) гривень у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу;

- на користь потерпілої ОСОБА_15 5000 (п`ять тисяч) гривень у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні позовів ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 та ОСОБА_22 в іншій частині до ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ» і ПрАТ «Страхова компанія «АСКА», а також до ПАТ «Північтранс» відмовлено.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експертів стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 5720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень на користь держави.

Також, вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 , 20 серпня 2018 року приблизно о 06.55 годині, будучи офіційно працевлаштованим у ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ» і керуючи технічно справним вантажним автомобілем «MAN 19.403» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_24 , з`єднаним із технічно справним причепом «TROUILLET» реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ОСОБА_25 , здійснював рух по автодорозі Р-52 «Дніпропетровськ Царичанка Кобеляки Решетилівка» зі сторони смт. Царичанка у напрямку м. Дніпра, котра має по дві смуги у кожному напрямку.

Під час руху ОСОБА_26 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, маючи об`єктивну можливість виявити на смузі свого руху перешкоду у вигляді транспортного засобу, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого приблизно по центру проїзної частини в районі 24 км + 800 м вказаної автодороги в районі будинку № 549 по вул. Солідарності у смт. Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області допустив зіткнення із задньою лівою частиною приналежного на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ПАТ «ПІВНІЧТРАНС» автобуса «БАЗ А079.14»реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_27 , який, перевозячи пасажирів за маршрутом «Дніпро (пл. Островського) - Зоря», рухався у попутному йому напрямку в крайній правій смузі та із меншою швидкістю аніж він.

Після зіткнення автобус «БАЗ А079.14» виїхав за межі проїзної частини автодороги праворуч та, здійснивши наїзд на залізобетонну електроопору і металевий відбійний брус, перекинувся на правий бік.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобуса «БАЗ А079.14»реєстраційний номер НОМЕР_6 були спричинені тілесні ушкодження:

- ОСОБА_6 , які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння;

- ОСОБА_11 , які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Проте після загоєння забійних ран на обличчі ОСОБА_28 сформувались рубці, які значно виражені, помітні, викликають асиметрію очних щілин, і самі по собі (з течією часу або під впливом не хірургічних методів лікування) не зникнуть та суттєво не змінять своїх властивостей, тобто є не виправними. Вказані рубці знівечили обличчя, а тому наявні у ОСОБА_28 тілесні ушкодження на обличчі віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою невиправного знівечення обличчя;

- ОСОБА_12 , які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- ОСОБА_15 , які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день);

- ОСОБА_14 , які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_29 , який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.3 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_30 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_31 та ОСОБА_28 і тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 .

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, який також є представником цивільного відповідача ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ», які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника, думку прокурора, який просив вирок змінити в частині стягнення моральною шкоди на користь потерпілої Маладики та задовольнити її вимоги, доводи представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_35 ,який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 та стягнути 106140,49 грн., перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарги представника цивільного відповідача ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , та цивільного позивача ОСОБА_8 та часткове задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 , з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду, сторонами в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі, а доводи захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не можуть бути визнані обґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та в повній мірі враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та добровільне часткове відшкодування завданих збитків потерпілій ОСОБА_6 .

Врахувавши всі викладені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, строком на 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 рік.

Ухвалюючи рішення про застосування положень ст.ст.75, 76 КК України судом враховано обставини справи, особу ОСОБА_9 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності та вчинив тяжкий злочин з необережності, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, позицію прокурора та потерпілих щодо виду та міри покарання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та дійшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч.ч. 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин кримінального провадження, обґрунтовано призначив ОСОБА_9 додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

При вирішенні питання про доцільність призначення ОСОБА_9 додаткового покарання колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував, як обставини кримінального провадження, яке сталося внаслідок грубого порушення ОСОБА_9 . 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.3 Правил дорожнього руху у звичайній дорожній обстановці, у зв`язку з тим, що ОСОБА_9 заснув за кермом, так і тяжкість наслідків від допущених ним порушень, які призвели до спричинення різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, зокрема тяжких та середнього ступеню тяжкості, як потерпілим, так і іншим пасажирам, а тому, навіть з урахуванням необережної форми вини, даних про особу обвинуваченого, а також, тверджень захисника про те, що ОСОБА_9 все своєжиття працюєводієм тане вмієвиконувати іншуроботу, рішення суду першої інстанції про доцільність призначення додаткового покарання, на думку колегії суддів, є правильним.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції ОСОБА_9 покарання за своїм видом та розміром відповідає засадам призначення покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника в цій частині.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про неправильне вирішення судом цивільних позовів потерпілих з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Також відповідно до роз`яснень, які містяться у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями), за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписом п.24.1 ст.24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах і придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності підстав, передбачених статтею 1194 ЦК України.

Так, зкопій договорів оренди № 010118-1 і № 010118-2 від 01 січня 2018 року убачається, що вантажний сідловий тягач «MAN 19.403» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_24 , та причіп «TROUILLET» реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником якогона підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ОСОБА_25 , на момент ДПТ знаходилися у строковому користуванні ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ» (т.3,а.к.п.126-127,128-129).

ОСОБА_9 , на час скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах зТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ»і виконував свої трудові обов`язки, про що свідчать копії наказу № 04/05/18 від 04 травня 2018 року про прийняття ОСОБА_9 на посаду водія, наказу № 04/05/18-02 від 04 травня 2018 року про закріплення за ним вищевказаних вантажного автомобіля та причепа, подорожнього листа № 20/08/18-1 від 19.11.2018 року та товарно-транспортних накладних № 6965, № 6964 і № 6963 (т.3,а.к.п.130,131,133-134,135-137,138-140,141-143).

З копії, наявного у матеріалах кримінального провадження, полісу № АК/6786411 убачається, що директором ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ» ОСОБА_25 , який на підставі вищезазначеного договору оренди на законних підставах користувався, у тому числі вантажним сідловим тягачем «MAN 19.403» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 14 листопада 2017 року було укладено зПрАТ «Страхова компанія «АСКА» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.Цей поліс діяв на момент вчинення ДТП і згідно з його умовами при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю третіх осіб у розмірі 200000 грн., майну 10000 грн. на одного потерпілого (т.1,а.к.п.63).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених положень Закону, відповідальність за завдану ОСОБА_9 матеріальну та моральну шкоду повинні нести, як ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ», так і ПрАТ «Страхова компанія «АСКА», у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги захисника про необхідність відмови у повному обсязі у задоволенні позовних заяв до ОСОБА_9 та ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ є безпідставними.

Крім того, необґрунтованими є твердження захисника про надто завищений розмір моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілих, а також, про безпідставне стягнення на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначених у вироку сум у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, оскільки розмір встановленого судом морального відшкодування у зазначених у вироку сумах на користь потерпілих є достатнім та визначеним належним чином, на підставі об`єктивної, всебічної та повної оцінки всіх обставин заподіяння шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілих, а розмір визначеної судом матеріальної шкоди підтверджується, наданими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 доказами, у зв`язку з чим апеляційний суд не знаходить підстав для зміни розміру такого відшкодування.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги цивільного позивача ОСОБА_8 , оскільки відмовляючи у задоволенні відшкодування матеріальної шкоди, суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_8 жодним чином не були підтверджені її вимоги позовної заяви в цій частині, а також, задовольняючи частково її вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, визначив розмір відшкодування в 10000 гривень. Підстав для зміни розміру стягнення шкоди апелянтом не доведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 , то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ч. 2, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров`я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.

З п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України вбачається, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

З роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (далі - ППВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов про стягнення з ТОВ «ТЕК «Модус Драйв» - 106140,49 гривень моральної шкоди, з ПрАТ «Страхова компанія «АСКА» - 77190,20 гривень матеріальної шкоди та 3859,51 гривень моральної шкоди (т.1,а.с.п.127-143).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди та, стягнувши на її користь з ТОВ «ТЕК «Модус Драйв» 30 000 гривень, не в повній мірі врахував вищезазначених вимог Закону.

На думку колегії суддів, судом не достатньо враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) ОСОБА_6 , яких вона зазнала, які полягають увідчутті глибокогостраху засвоє життята здоров`япід часнастання ДТП,психологічному стресіпісля ДТП,а також, характернемайнових втрат,що виразилисяу гострому фізичному болі від заподіяних тяжких травм, у тому, що потерпіла 32 дні знаходилася на стаціонарному лікуванні, за цей час перенесла 4 хірургічних операцій, рух її тіла спочатку був зовсім неможливим, зараз значно обмежений. Потерпіла доставляє багато клопоту по догляду за собою близьким та рідним. Внаслідок ДТП стала інвалідом 2 групи, втративши працездатність з забороною виконувати будь-які роботи у виробничих умовах на значний, невідомий час.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 щодо збільшення розміру моральної шкоди, яку необхідно стягнути на її користь з ТОВ «ТЕК «Модус Драйв», обґрунтованими.

Поряд із цим, в апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 оцінювала розмір спричиненої їй моральної шкоди у 150 000 гривень, вказувала, що ОСОБА_9 добровільно відшкодував їй 20000 гривень, ПАТ УАСК «Аска» повинна відшкодувати 3859, 51 гривень, а тому, вважала, що сума, яка залишилася не відшкодованою на її користь є 126140, 49 гривень, і вона повинна бути стягнута з ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ.

Зважаючи на те, що апеляційний суд не вправі вийти за межі позовних вимог, уточнених потерпілою під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ на користь ОСОБА_6 106140, 49 гривень.

З огляду на вищенаведене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 підлягає зміні в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 .

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну в решті вироку суду , не встановлено, а тому апеляційні скарги представника цивільного відповідача та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 та цивільного позивача ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, тоді як апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги представника цивільного відповідача ТОВ ТЕК МОДУС ДРАЙВ, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , та цивільного позивача ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргупотерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , змінити.

Стягнути з ТОВ «ТЕК «МОДУС ДРАЙВ» (р/р НОМЕР_7 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, р/р НОМЕР_8 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 37598889, ІПН 375988805936, адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Європейська, 51) на користь потерпілої ОСОБА_6 106140, 49 гривень (сто шість тисяч сто сорок гривень сорок дев`ять копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

------------------- ------------------- --------------------

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4