Ухвала

від 23.04.2020 по справі 474/192/17

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №474/192/17

провадження №6/474/13/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.20 року Врадіївський районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого судді Фасій В.В.

при секретарі Багрін Н.А.

з участю

прокурора Яворської І.В.

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

без участі:

заявника ОСОБА_2

представника стягувача Врадіївської селищної ради Миколаївської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Врадіївка цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду, поданою в порядку ст. 435 ЦПК України ,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_2 через систему Електронний суд звернулася до суду з вищезазначеною заявою, в якій просить відстрочити їй виконання рішення суду у справі №474/192/17 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки, обгрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08.09.2017р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету збитки в сумі 29279, 64 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , код 38029445, МФО 826013. Дане рішення постановою ВСУ від 04.03.2020 р. залишене без змін. Національний банк України постановою від 26.09.2019р. №118 вніс зміни до власної постанови від 28.12.2018р. №162 Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні, якою визначив, що до 12.01.2020 р. банки приймали до виконання документи на переказ коштів, у яких заповнено або пара реквізитів код банку та Рахунок або рахунок за стандартом (IBAN), а з 13.01.2020 р. - виключно міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) відповідно до вимог стандарту. Тобто банківські реквізити зазначені в тексті рішення суду унеможливлюють його добровільне виконання.

Крім того послалася на постанову КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 №211 від 11.03.2020р. з подальшими змінами, якою в Україні введено карантин, встановлено заборони та обмеження в роботі установ, що передбачає приймання відвідувачів.

Просила також врахувати, що вона є особою з інвалідністю, відноситься до групи підвищеного ризику що підлягають специфічній профілактиці в умовах карантину, відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров`я.

За такого, посилаючись на ст. 435 ЦПК України, просила відстрочити виконання судового рішення до 23.04.2020 року.

В судове засідання заявниця ОСОБА_2 не з`явилася, звернувшись з заявою через систему Електронний суд за вх.№1777 від 21.04.2020 р. про розгляд справи у її відсутність. На ухвалу суду про прийняття заяви до розгляду, в якій судом вчинялися дії на виконання ст. 12 ЦПК України, щодо роз`яснення наслідків вчинення заявницею тих чи інших дій, зокрема щодо подання доказів на підтвердження обставин, що утруднюють виконання рішення суду (наявність інвалідності, важкого матеріального становища, тощо), заявниця дій не вчиняла.

Зацікавлена особа (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) - ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення заяви. Послався, що заявниця добровільно бажає виконати рішення суду, але через зміну системи оплати, а саме запровадження міжнародного номера банківського рахунку, що є відмінним від банківських реквізитів вказаних у самому рішенні, заявниця цього зробити не може. Послався, що в зв`язку з поширенням коронавірсуної інфекції заявниця та він не можуть отримати нові рахунки для добровільного виконання рішення суду, в т.ч. шляхом звернення до прокуратури, Врадіївської селищної ради які не працюють через запровадження карантину. Зазначив, що заявниця, як особа з інвалідністю, відносить до групи підвищеного ризику, що підлягають специфічній профілактиці в умовах карантину. На підтвердження цих обставин посилався на довідку МСЕК та довідку лікаря ОСОБА_3 за 2018р. наявну в матерілах справи.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви, надав письмові заперечення в яких посилався на те, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання судового рішення за заявою боржника чинним законодавством не передбачена, а тому заява подана не належним суб`єктом. До того ж посилалися, що обставини на які посилається ОСОБА_2 (відсутність банківськиз реквізитів стягувача у форматі IBAN, наявність заборон та обмежень згідно постанови №211 від 11.03.2020 р.) не є такими що істотно ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його неможливим, в розумінні норм ст. 435 ЦПК України. Крім того послався, що заявниця ініціює виконання рішення суду постановленого ще 08.09.2017р. (тобто понад рік тому).

Представник зацікавленої особи (позивача) Врадіївської селищної ради в судове засідання не з`явився, звернувшись з телефонограмою, в якій заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Врадіївського районного суду від 08.09.2017р. позов Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29293,01 грн. задоволено та стягнуто з відповідача збитки завдані безоплатним користуванням земельною ділянкою у вказаній сумі на користь місцевого бюджету, з зазначенням наступних реквізитів - розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , код 38029445, МФО 826013. (рішення суду №474/192/17 від 08.09.2017р.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р. рішення суду І інстанції у справі №474/192/17 - залишено без змін. В ній же зазначено, що вона набирає законої сили з моменту проголошення (ухвала від 23.10.2017р. Апеляційного суду Миколаївськї області);

06.12.2017р. Врадіївським РВ ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №474/192/17 виданого 04.12.2017р., в якій боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно (постанова про відкриття виконавчого провадження №55315272);

Ухвалою ВСУ від 18.06.2018р. у справі №474/192/17 клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду від 08.09.2017р. задоволено, зупинено виконання рішення суду І інстанції та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р. до закінчення касаційного провадження (ухвала у справі №474/192/17 від 18.06.2018р.);

Постановою ВСУ від 04.03.2020р. рішення суду І інстанції вд 08.09.2017р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р. залишено без змін, поновлено виконання рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08.09.2017р. та ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р. (рішення суду №474/192/17 від 08.09.2017р., постанова ВСУ від 04.03.2020 р.);

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №276456 - ОСОБА_2 від 29.11.2017р. встановлено інвалідність ІІ групи з причин загального захворювання на строк до грудня 2018р. (довідка МСЕК серії 12 ААА №276456);

У довідці лікаря ОСОБА_3 зазначено про звернення ОСОБА_2 20.11.2017 р. до хірургічного відділення №2 ПЦМБЛ, та поставлений їй діагноз - зростаючийся компресійний перелом тіл І, ІІ поперекових хребців. Зростаючийся двухкісточковий перелом справа. Зрісшийся перелом лівої п`яткової кістки, згинально - розгинальна контрактура правового та лівого гомілковоступневих суглобів. Виражене порушення функції пересування. В ній же рекомендовано продовжити ЛФК для грудного, поперекового відділів хребта, ЛФК гомілковоступневих суглобів, прийом препаратів кальцію, динамічний нагляд травматолога по місцю проживання (довідку зав. х/в ОСОБА_3 );

При прийнятті рішення суд керується:

Ст. 435 ЦПК України, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї; її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 15 цього закону - сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

За ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

При цьому, заходами примусового виконання рішень, відповідно до ст. 10 названого Закону, є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень статті 435 ЦПК України та ст. 33 ЗУ Про виконавче провадження за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Перелік "обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким.

Відповідно, суд, який приймає рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Проте так чи інакше, суд у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 33 Закону України Про виконавче провадження , частиною першої якої визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, наведена норма пов`язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження від 26 грудня 2003 року № 14 зазначив, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, вирішуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Варто зазначити, що суд у вирішенні цих питань повинен також враховувати те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні. Тому суд не може вважати підставами для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни чи встановлення способу і порядку його виконання обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою з боку сторін. За таких обставин інститут відстрочки виконання рішення не застосовується.

Отже, до компетенції суду на стадії виконавчого провадження належить право у виняткових випадках надавати стороні, яка програла процес, можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні "Іванов проти України", право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

Разом з тим, обставини, на які посилається заявник як на підставу для відстрочення виконання рішення суду (встановлення заборони та обмеження в роботі установ, що передбачає приймання відвідувачів, згідно з постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та неможливість отримання оновлених рахунків для добровільного виконання рішення суду, а також обставини, що вона є особою з інвалідністю та відноситься до групи підвищеного ризику, що підлягають специфічній профілактиці в умовах карантину, відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров`я) не носять такого характеру у розумінні ст. 435 ЦПК України.

До того ж такі її посилання на постанову КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 №211 від 11.03.2020р., якою в Україні встановлено заборони та обмеження в роботі установ, що передбачає приймання відвідувачів, не заслуговують на увагу оскільки нею заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім:

- провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;

Цією ж постановою визначено, що особами які потребують самоізоляції є особи, які досягли 60-річного віку.

Крім того її ж твердження та твердження третьої особи ОСОБА_1 про намір добровільного виконання рішення суду, неможливість отримання оновлених рахунків для добровільного виконання рішення суду, в т.ч. в прокуратурі, селищній раді через введений карантин, в зв`язку з чим ці органцізації не працюють, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, в редакції станом на жовтень 2017р., ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошеня.

Згідно зі ст. 223 цього ж кодексу, в редакції станом на жовтень 2017р., - рішення суду І інстанції набирає законної сили, - у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після розгляду справи апеляційним судом.

За приписами ст. ст. 34 ч.1 п.2 , 35 ч.ч. 1, 5 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій - у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа на строк - до розгляду питання по суті. Та він же, після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, - не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

За такого, з огляду на те, що рішення суду І інстанції від 08.09.2017р. та ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р., які набрали законної сили 23.10.2017р., перебувають на примусовому виконанні у відділі ДВС з 06.12.2017р., суд вважає твердження про намір добровільного виконання рішення суду такими, що не заслуговують на увагу. До того ж такі її доводи, самі по собі, не є такими обставини що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду, в розумінні норм ст. 435 ЦПК України, ст. 33 ЗУ Про виконавче провадження .

Щодо їх же доводів про неможливість добровільного виконання рішення суду також з підстав зміни банківських реквізитів зазначених для виконання у тексті рішення суду, то суд зазначає що заявниці достеменно було відомо про наявність рішення суду та відкриття виконавчого провадження у 2017році, до внесення НБУ змін до постанови від 28.12.2018р. №162 Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні з січня 2020 року, але доказів прийняття заходів для виконання цього рішення суду не надано, як і доказів звернення до ДВС, прокуратури, Врадіївської селищної ради , чи суду за відповідними роз`ясненнями, в т.ч. шляхом направлення запиту, заяви на їх офіційну електронну адресу.

Заявником не доведено певними засобами доказування, відповідно до 2 ст. 78, ст.. 81 ЦПК України., наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України пов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення.

За такого, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення Врадіївського районного суду слід відмовити.

Щодо її вимог про зазначення в рішенні суду платіжних реквізитів стягувачів за номерами рахунків у форматі IBAN, то заявниця звертаючись до суду з заявою в порядку ст. 435 ЦПК України, викривлено тлумачить норми чинного законодавства, та в цій частині вимог обрала не належний спосіб захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст..435 ЦПК України,ст.33 Закону України „Про виконавче провадження, суд,-

УХВАЛИВ :

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її заяви про відстрочення виконання судового рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08.09.2017 року у справі №474/192/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Врадіївської селищної ради збитків в сумі 29 279 гривень 64 копійки та на користь прокуратури Миколаївської області - судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання копії цього рішення.

Ухвала в повному обсязі буде виготовлено на протязі 5 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини.

Суддя В.В.Фасій