Постанова

від 28.04.2020 по справі 618/158/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року

м. Харків

справа № 618/158/19

провадження № 22 - ц/818/1401/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Коваленко І.П.

за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Сільськогосподарська виробнича фірма Агро ,

інші учасники справи:

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО на рішення Дворічанського районного суду Харківської області, ухвалене 20 листопада 2019 року у складі судді Гніздилова Ю.М., -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди № 130 від 15.01.2014 земельної ділянки площею 4,7202 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0025 (надалі Земельна ділянка), укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма АГРО (надалі ПП), витребувати з користування відповідача Земельну ділянку, стягнути з ПП понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням технічної експертизи документів.

Позов обґрунтований тим, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 211806 ОСОБА_1 є власницею Земельної ділянки. Під час реалізації свого наміру укласти договір оренди Земельної ділянки вона дізналася, що Земельна ділянка вже перебуває в оренді ПП відповідно до договору оренди землі № 130 від 15 січня 2014 року. Проте волевиявлення на укладення вказаного договору позивачка не мала та участі в його укладенні брала, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) і є підставою для визнання договору оренди між ОСОБА_1 та ПП недійсним.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 20.11.2019 позов задоволений.

Рішення мотивоване тим, що згідно з вимогами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Враховуючи, що спірний договір оренди землі № 130 від 15.01.2014 піддавався зміні й на час ухвалення рішення встановити, які саме початкові умови він містив неможливо, суд прийшов до висновку, що підпис ОСОБА_1 , який стоїть у договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів № 10325 від 20.08.2019.

В апеляційній скарзі генеральний директор ПП Лапта Т.М., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справ, порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди землі був укладений між сторонами у справі в формі та відповідно до вимог встановлених законом. Позивачка мала волевиявлення на його укладення на умовах зазначених в договорі, що підтверджено її особистим підписом. ОСОБА_1 не надала в суд належних та допустимих доказів того, що не ознайомлювалася з умовами цього договору та не підписувала його. Тому суд помилково вважав, що договір оренди є недійсним. Факт існування договірних відносин підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, довіреністю від 18.03.2019, виданою позивачкою представнику відповідача на представництво її інтересів у державних органах реєстрації договору землі, відомостями про виплату продукції в рахунок розрахунку за оренду земельного паю. Належне виконання орендарем умов договору оренди понад 4 роки свідчить про його добросовісність. Допущені при укладені договору формальні порушення що встановлені судово - технічною експертизою не вплинули на порушення прав та законних інтересів позивачки і не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7202 га, що розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, КСП Хвиля Революції , кадастровий номер земельної ділянки - 6321882500:05:000:0025, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 211806 від 10 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 12 січня 2005 року № 5 ((надалі Земельна ділянка) а. с. 6).

Згідно з копією договору оренди землі № 130 від 15 січня 2014 року, що була витребувана ухвалою суду у державного реєстратора Дворічанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 надала у строкове платне користування ПП належну їй Земельну ділянку на 10 років, а орендар зобов`язався виплачувати орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3834,96 грн на рік (надалі Договір Оренди, (а. с . 48 -51)). Зазначений договір був зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району.

В той же день межі Земельної ділянки були визначені в натурі та вона була передана орендарю, що підтверджується даними актів від 15.01.2015 ( а.с. 52, 53).

Згідно з довідкою ПП від 20.03.2019 № 2 щодо нарахування та виплати орендної плати по Договору Оренди у період з 2014 до 2018 років ОСОБА_3 виплачувалась орендна плата у натуральній та грошовій формах у повному обсязі (а. с. 35).

Відповідно до відомості ПП за 2017 рік ОСОБА_1 отримала 300 кг озимої пшениці на суму 1200 грн в рахунок оплати за оренду земельних паїв (а. с. 112).

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 10325 від 20 серпня 2019 року за цивільною справою № 618/158/19, друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження Договору оренди землі № 130 від 15.01.2014 , укладеного між сторонами у справі , виконані на різних друкуючих пристроях, а саме, текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі ІНФОРМАЦІЯ_1 , текст на другому аркуші - за допомогою різографа (дуплікатора). Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані в різний час. В наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні (а. с. 75 - 80).

Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин, що виникли у зв`язку з укладенням догвору оренди землі, проте помилково вважав доведеними позовні вимоги про визнання Договору Оренди недійсним.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 (надалі Закон).

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу, в якому фіксуються права та обов`язки сторін. Підписи сторін є обов`язковим реквізитом договору, укладеного в письмовій формі, який відображає волевиявлення сторін на укладення такого договору. Дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, сторони договору складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Згідно з частиною 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встаовлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що 15.01.2014 не підписувала договір оренди на умовах Договору оренди, що містяться в матеріалах справи.

Клопотання про проведення у справі судової - почеркознавчої експертизи позивачка в суді першої та апеляційної інстанції не заявила.

Висновок суду про те , що заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін, вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору і тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні Договору Оренди було вільним і не відповідало її внутрішній волі, є припущенням.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18), оскільки обставини дійсної справи відрізняються від обставин, що була предметом перегляду Верховного Суду. А саме, у справі № 479/1049/16-ц було проведено судову - почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої орендодавець оспорюваного договору не підписував.

Тому судова колегія вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги ПП та вважає, що суд першої інстанції зробив висновки, що не відповідають встановленим у справі обставинам та, як слідство, застосував до спірних правовідносин положення ст. 215 ЦК України, що не підлягали застосуванню. Апеляційну скаргу ПП належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ПП при подачі апеляційної скарги сплатило 2305 грн 20 коп. судового збору (а.с. 132), апеляційна скарга визнана судом обґрунтованою, зі ОСОБА_1 на користь ПП належить стягнути вказану суму судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО задовольнити.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 20 листопада 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволені позову ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО про визнання недійсним договору оренди землі № 130 від 15.01.2014, витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 28 квітня 2020 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді І.П. Коваленко

А.В.Котелевець