Ухвала

від 30.04.2020 по справі 906/684/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/684/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Гудак А.В., Петухов М.Г.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2019 (суддя Кудряшова Ю.В.) у справі № 906/684/16

за позовом Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар`єр Укооппостачмашу"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Пропертіз Девелопмент", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна

про припинення права власності на майно, витребування майна та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" надіслало безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2019 у справі № 906/684/16.

13.04.2019 до Верховного Суду від Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар`єр Укооппостачмашу" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких позивач просить суд повернути касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на оскаржувані судові рішення. Вказані заперечення мотивовані тим, що у поданій касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених частиною другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, а отже касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 Кодексу, спрямована на переоцінку доказів, які належним чином були досліджені судами попередніх інстанцій.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та доводи сторін, викладені у касаційній скарзі та запереченні позивача, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX змінами право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, скаржнику слід врахувати, що у касаційній скарзі необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), із зазначенням у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чітко вказати яку саме норму (закон) суди застосували не правильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин (з обґрунтованим посиланням на висновки Верховного Суду, чи необхідність відступлення від такого висновку, чи відсутність такого висновку у подібних правовідносинах), і як це вплинуло на вирішення спору.

Проте, в порушення наведених процесуальних вимог, скаржником у поданій касаційній скарзі не визначено передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити конкретну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави).

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У даній справі предметом позову є припинення права власності на нерухоме та рухоме майно (згідно зазначеного у позовній заяві переліку майна та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог), витребування цього майна та визнання за позивачем права власності на це майно.

Пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна, як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п.п. 1.3 договору іпотеки від 28.09.2005 № 011/06-0/1988, предмет іпотеки оцінено в розмірі 8 549 809,56 грн.

Оскільки балансова вартість спірного майна, що відповідно до договору іпотеки становить 8 549 809,56 грн, враховуючи, що позовні вимоги стосуються єдиного майнового комплексу, тому обчислення та справляння судового збору за вимогою майнового характеру повинно бути сплачене з урахуванням вартості спірного майна.

З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір" та пункту 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з однієї вимоги майнового характеру, а саме у розмірі 256 494,28 грн ( 8 549 809,56 х 1,5% ціни позову = 128 247,14 х 200% = 256 494,28 грн ).

Водночас, скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додано платіжне доручення № 220 від 27.03.2020 на суму 8262,00 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.

Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір в розмірі 248 232,28 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Підсумовуючи вище викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до суду письмові уточнення до касаційної скарги, де визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та документ на підтвердження сплати судового збору в розмірі 248 232,28 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 163, 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2019 у справі № 906/684/16 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк до ___ травня 2020 року для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4 . У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суховий В.Г.