Ухвала

від 28.05.2020 по справі 906/684/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/684/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кушніра І.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат"

про відвід судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.

при розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2019

за позовом Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар`єр Укооппостачмашу"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Пропертіз Девелопмент", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Плюс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна,

про припинення права власності на майно, витребування майна та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на адресу Суду надіслало заяву про відвід судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.

Заяву мотивовано наявністю у скаржника сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Сухового В.Г.

Заява про відвід судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г. обґрунтована наступним.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г. від 30.04.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" залишено без руху, надано строк на усунення недоліків до 22 травня 2020 року. В зазначеній ухвалі Верховного Суду однією з підстав залишення касаційної скарги без руху визначено, що скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 256 494,28 грн.

Проте, згідно матеріалів справи при поданні позовної заяви позивачем було сплачено 4 134,00 грн. судового збору. Відповідно до п.п. 5 п.2 ч.5 ст.4 ЗУ Про судовий збір за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 8 268,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2020 № 220, долученим до матеріалів касаційної скарги.

При цьому, заявник зазначає, що застосування суддею Касаційного господарського суду положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України, безпідставне, незаконне та необґрунтоване, виходячи з того, що скаржник не є позивачем у справі та ціни позову не визначав. При цьому, з розміром судового збору в сумі 4 134,00 грн. при поданні позовної заяви, погодилася перша і апеляційна інстанція, розглядаючи дану справу.

На думку скаржника, визначення суддею Касаційного господарського суду Суховим В.Г. суми судового збору в розмірі 256 494,28 грн. створює відповідачу умови, які ставлять його у нерівне становище з позивачем по справі, що свідчить про упередженість судді Касаційного господарського суду з метою позбавити скаржника доступу до правосуддя з підстав, непередбачених законом, та створити незаконні перешкоди для захисту своїх прав.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2020 зазначену заяву визнано необґрунтованою та ухвалено передати касаційну скаргу ТОВ "Щорсівський гранітний комбінат" у справі № 906/684/16 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Сухового В.Г. в порядку частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України.

У порядку, визначеному частиною 1 статті 32 ГПК України, заяву ТОВ "Щорсівський гранітний комбінат" про відвід судді Верховного Суду Сухового В.Г. передано на розгляд судді Кушніру І.В.

Розглянувши заяву про відвід судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г. у справі № 906/684/16, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді."

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що заява про відвід судді зводиться саме до незгоди з висловленою суддею правовою позицією щодо тлумачення та застосування Закону України "Про судовий збір" при встановленні наявності передбачених цим Законом підстав для сплати судового збору особою, що подає касаційну скаргу, та його розміру, що, ураховуючи приписи частини 4 статті 35 ГПК України, не може бути підставою для відводу.

Крім того, відповідно до ч.ч.3,4 ст.38 ГПК:

"3. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу."

Отже, даними приписами встановлено, що відвід повинен бути саме вмотивованим і, що встановлення обставин, вказаних саме у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, а не пункту 5 вказаної частини , звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу .

Аналіз зазначених норм та вищевказаних п.5 ч.1 та ч.4 статті 35 ГПК свідчить, що судове рішення судді Сухового В.Г., а саме ухвала про залишення касаційної скарги скаржника без руху, яка прийнята у даній справі, не може бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення зазначеним суддею саме необ`єктивності чи упередженості при ухваленні вказаного судового рішення на користь однієї з сторін.

Проте таких доказів заявником відводу до заяви не додано.

Прийняте суддею рішення мотивоване відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України та Законом України Про судовий збір .

Так, суддею було вказано, що згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються саме законом .

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI .

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У даній справі предметом позову є припинення права власності на нерухоме та рухоме майно (згідно зазначеного у позовній заяві переліку майна та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог), витребування цього майна та визнання за позивачем права власності на це майно.

Пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Як відмічає Суд, який розглядає заявлений відвід, подібні положення містилися і в ст.55 ГПК України в редакції станом на момент подачі позову, як і застосувалися сталою судовою практикою у вказаний період.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна, як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п.п. 1.3 договору іпотеки від 28.09.2005 № 011/06-0/1988, предмет іпотеки оцінено в розмірі 8 549 809,56 грн.

Оскільки балансова вартість спірного майна, що відповідно до договору іпотеки становить 8 549 809,56 грн, враховуючи, що позовні вимоги стосуються єдиного майнового комплексу, тому обчислення та справляння судового збору за вимогою майнового характеру повинно бути сплачене з урахуванням вартості спірного майна.

З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір" та пункту 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з однієї вимоги майнового характеру, а саме у розмірі 256 494,28 грн ( 8 549 809,56 х 1,5% ціни позову = 128 247,14 х 200% = 256 494,28 грн ).

При цьому, вірно взято до уваги суддею, що згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що саме підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги відповідно до вимог вищевказаних норм Кодексу та Закону , а не була фактично сплачена позивачем , що спростовує посилання заявника як на сплату позивачем судового збору в сумі 4 134,00 грн. при поданні позовної заяви, з яким погодилася перша і апеляційна інстанція, розглядаючи дану справу, так і його доводи, що дії судді були направлені саме на умисне створення відповідачу умов, які ставлять його у нерівне становище з позивачем по справі, що свідчить про упередженість судді Касаційного господарського суду з метою позбавити скаржника доступу до правосуддя з підстав, непередбачених законом, та створити незаконні перешкоди для захисту своїх прав.

При цьому, вищевказані вимоги є однаковими для всіх і не містять виключень для певних видів учасників справи, в зв`язку з чим є необґрунтованими доводи заявника, що він не є позивачем у справі та ціни позову не визначав.

Інших підстав в обґрунтування необ`єктивності чи упередженості судді Сухового В.Г. скаржником не наведено.

Відповідно до ч.ч.1,2,3,7,8,11 ст.39 ГПК:

1. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

2. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

7. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

8. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

11. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З урахуванням зазначеного, Суд доходить висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" про відвід судді Сухового В.Г. не містить посилання на обґрунтовані та доведені відповідними доказами обставини, які дійсно викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності даного судді, у зв`язку із чим у задоволенні заявленого відводу необхідно відмовити.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" про відвід судді Сухового В.Г. у справі № 906/684/16 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Кушнір