Рішення

від 01.12.2008 по справі 2-1999/08

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

       

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-1999/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2008 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                 Румянцева О.П.

    при секретарі                 Демура Ю.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

    У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому належить домоволодіння №48 по вул. Наставників у м. Дніпропетровську. У серпні 2006 року йому стало відомо, що у належному йому домоволодінні проживають відповідачі, яких тимчасово пустила туди ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по теперішній час мешкають у вказаному домоволодінні, на вимоги звільнити домоволодіння не реагують.

    В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та пояснив, що він на протязі останніх 9 років постійно мешкає у Російській Федерації. У місті Дніпропетровську залишилося належне йому домоволодіння, що розташоване за адресою вул. Наставників 48. Він попросив приглядати за вказаним домоволодінням свою сестру ОСОБА_4 У 2006 році йому стало відомо, що ОСОБА_4 без його дозволу пустила мешкати до його домоволодіння відповідачів. Він відповідачів ніколи не бачив, ніякого договору з ними не укладав.      

    Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Однак у попередньому судовому засіданні відповідач вимоги не визнав та посилався на начебто наявний в нього договір найму вказаного житлового приміщення.

    Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позивача підтримала та пояснила, що у 2006 році до неї звернувся відповідач з проханням пустити його з дружиною тимчасово пожити у належному позивачеві домоволодінні, оскільки у власному будинку він робить ремонт. Оскільки будинок стояв пустий, вона погодилася та дозволила ОСОБА_2 проживати у вказаному буднику на протязі трьох місяців. Але відповідачі мешкають там по цей час та добровільно покидати будинок не бажають.

    Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

    В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 12.08.1986 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контри, позивачу належить домоволодіння №48 по вул. Наставників у м. Дніпропетровську (а.с. 6-8). Цей факт також підтверджується копією технічного паспорту на вказане домоволодіння (а.с. 12).

    Факт проживання відповідачів в спірному домоволодінні підтверджується характеристикою на ОСОБА_2, виданою заступником голови квартального комітету №18 Самарського району (а.с.13) та копією постанови ДІМ Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 15). Крім цього цей факт був визнаний відповідачем у попередньому судовому засіданні.

    Посилання відповідача на наявний в нього договір найму житлового приміщення суд не може прийняти до уваги оскільки у встановлений судом строк відповідач не надав суду зазначений договір, що свідчить про безпідставність такого твердження відповідача. Тому факт наявності письмового договору найму спірного житлового приміщення судом відкидається як недоведений.    

    Усна ж домовленість між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про тимчасове користування належним позивачу будинком, не може бути розцінена судом як договір найму, оскільки вона не відповідає вимогам ч.2 ст. 158 Житлового кодексу України, згідно якої договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради  народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється.

    Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що між сторонами по справі відсутні житлові правовідносини, тому при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України.  

    Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності користування та розпорядження своїм майном.

Судом було встановлено, що позивач у визначеному законодавством порядку набув право власності на домоволодіння на підставі договору дарування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі до теперішнього часу дійсно проживають у зазначеному домоволодінні.

Таким чином, факт проживання відповідачів у домоволодінні сам по собі підтверджує наявність перешкод для позивача у користуванні власністю, а вимога обґрунтована й підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 11, 169, 208, 209, 212 – 215, 218, 224 – 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,      

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні ним права користування та розпоряджання належним йому домоволодінням №48 по вул. Наставників у м. Дніпропетровську, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаного домоволодіння без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя                                         О.П.Румянцев