Рішення

від 29.04.2020 по справі 378/59/20

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/59/20

Провадження № 2/378/71/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н. Д.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Невгада О.В. ,

представників відповідача -

ПП Терен : Борисенка А.М., ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Терен про зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,8406 га, кадастровий номер 3224255100:03:001:0022, яка розташована на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області. 15 січня 2014 року між нею та ПП Терен укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років з дати його державної реєстрації. В цей же день, 15.01.2014 р. складено акт приймання-передачі земельної ділянки. Зазначене в договорі оренди земельної ділянки право оренди земельної ділянки зареєстровано 12.12.2014 року державним реєстратором. Маючи намір в подальшому самостійно використовувати земельну ділянку, 10.09.2019 р. вона склала письмове повідомлення про намір не продовжувати договір оренди від 15.01.2014 р. після 12.12.2019 р. та просила після збору врожаю 2019 р. передати їй земельну ділянку для самостійного обробітку. У відповідь ПП Терен 26.09.2019 р. поштою направило лист-повідомлення, в якому зазначено, що в п. 5 договору передбачено термін дії 10 років. Після того, ПП Терен 09.12.2019 р. поштою направило лист-звернення, в якому наполягло, що договір оренди укладено на 10 років і його строк дії спливає 13.12.2024 р., в зв`язку з чим, продовжує обробляти земельну ділянку до 2020 врожайного року, а тому просить утриматись від намагання перешкодити йому користуватись орендованою земельною ділянкою. 09.12 2019 р. вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №192076957 від 09.12.2019 р., відповідно до якої у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права є запис про інше речове право номер 8065055, зокрема: строк дії: 5 (п`ять) років, з правом передачі в піднайм (суборенду). 16.12.2019 р. під час особистої зустрічі з директором ПП Терен ОСОБА_3 , яка відбувалась в присутності ОСОБА_4 , запропонувала підписати акт приймання-передачі земельної ділянки, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, на що він відмовився.

Позивач просить суд зобов`язати ПП Терен повернути у володіння і користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,8406 га, кадастровий номер 3224255100:03:001:0022, розташовану на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Невгад О.В. позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відповіді на відзив на позовну заяву (а. с. 79-81) позивач зазначила, що договір оренди укладено строком на 5 (п`ять) років. Її примірник договору втрачено внаслідок пожежі в її будинку в листопаді 2018 року, що підтверджується актом про пожежу (додається), а тому не може його надати до суду. Однак у примірнику договору, який відповідач пред`являє суду, початковий зміст договору, зокрема щодо строку його дії, змінено відповідачем. Так, підпис позивача (орендодавця) стоїть лише на останній сторінці, а перша сторінка, на якій міститься п. 5 договору щодо строку його дії підпису позивача не містить. Договір оренди, текст якого викладений більш ніж на 1 аркуші, не прошитий належним чином. Очевидно, що з технічної точки зору це дозволяє замінювати сторінки договору, які не містять підпису його сторін. За таких умов вирішальною обставиною є зміст договору, який відповідачем подано на державну реєстрацію. Зазначене в договорі оренди земельної ділянки право оренди земельної ділянки зареєстровано 12.12.2014р. державним реєстратором Малиш Д.В. реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області, номер запису про інше речове право: 8065055. При цьому, в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: дата, час державної реєстрації: 12.12.2014 15:09:14, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 15.01.2014, видавник: сторони договору, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: Строк дії: 5 (п`ять ) років, з правом передачі в піднайм (суборенду). Вказана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №56930139 від 08.04.2016 р., копія якої додана до позовної заяви. 09.12.2019 р. вона повторно отримала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна №192076957 від 09.12.2019 p., відповідно до якої у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права є запис про інше речове право номер 8065055, зокрема: зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 5 (п`ять) років, з правом передачі в піднайм (суборенду). Тобто, зміст ідентичний Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №56930139 від 08.04.2016 р.. Таким чином, первинна реєстрація договору оренди здійснена 12.12.2014 року саме з зазначенням строку дії 5 (п`ять) років, що підтверджено витягом від 09.12.2019 року, інформація у якому є актуальною і на цей час.

В судовому засіданні представники відповідача - ПП Терен Борисенко А .М. та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. Представник ПП Терен Борисенко А.М. направив до суду відзив на позовну заяву (а. с. 53-54), в якому зазначив, що між ПП "Терен", як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем укладено договір оренди землі б/н від 15.01.14 року, за яким ПП „Терен" взяло ділянку землі площею 3,8406 г, кадастровий номер 322455100:03:001:0022, в оренду. Відповідно до п. 5 договору зазначений договір укладено на десять років, з дати його державної реєстрації. Вказана земельна ділянка позивачем передана відповідачу в користування за актом прийому-передачі від 15.01.2014 року. Відповідно до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди б/н від 15.01.2014 року зареєстрований 12.12.2014 року за номером запису про інше речове право: 8065055. Строк дії: 10 (десять) років, з правом передачі в піднайм (суборенду), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №181537065 від 18.09.2019 року. Таким чином, строк дії договору оренди землі б/н від 15.01.14 року спливає - 13.12.2024 року. За таких обставин, відповідач на даний час на законних підставах користується земельною ділянкою площею 3,8406 га, кадастровим номером 322455100:03:001:0022, що належить позивачеві на праві власності, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що між ПП "Терен", як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем укладено договір оренди землі б/н від 15.01.2014 року строком на 10 років, який ним 12.12.2014 року без участі позивача було зареєстровано в реєстраційній службі. Ніяких заяв про внесення змін у даний договір він до реєстраційної служби не писав та не подавав. В одному із примірників зазначеного договору оренди він помилково не вписав термін його дії. В 2015 році він звернувся до державного реєстратора без участі позивача щодо виправлення помилки, але йому було відмовлено. Незаконні дії державного реєстратора з цього приводу він не оскаржував. Спірна земельна ділянка, яку фактично використовує ПП "Терен", не виділена в натурі і йому особисто не відоме місце її знаходження.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що його дружина ОСОБА_1 в 2014 році підписала договір оренди своєї земельної ділянки з ПП Терен на п`ять років. Він особисто бачив цей договір та читав його. У грудні місяці 2019 року до ОСОБА_1 зателефонував керівник ПП Терен ОСОБА_3 та попросив особисто зустрітися. Прибувши до них додому, ОСОБА_3 запропонував підписати даний договір земельної ділянки на новий термін, на що його дружина ОСОБА_1 відмовилася та в свою чергу запропонувала ОСОБА_3 підписати акт на повернення належної їй земельної ділянки, на що той відмовився та повідомив, що вони зустрінуться в суді. Оригінал договору оренди земельної ділянки укладеного в 2014 році з ПП Терен у них з дружиною не зберігся, оскільки був знищений разом з іншим майном пожежею, що мала місце вдома 25.11.2018 року, з цього приводу до суду наданий відповідний акт про пожежу. Після пожежі вони зустрілися з ОСОБА_3 та попросили у нього грошові кошти на проведення ремонту, останній погодився, але в обмін на фінансову допомогу попросив підписати договір оренди землі строком на десять років. Особисто він був присутній при цій розмові його дружини ОСОБА_1 з керівником ПП Терен ОСОБА_3.. Дружина відмовилася підписувати договір оренди землі на десять років.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

15.01.2014 року між ПП "Терен" та власником спірної земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на п`ять років укладено договір оренди земельної ділянки б/н, кадастровий №3224255100:03:001:0022. Орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку орендарю. Ухвалою суду від 27.02.2020 року витребувано у відділі з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Ставищенської РДА договір оренди б/н від 15.01.2014 року з актом приймання-передачі земельної ділянки та заяву про державну реєстрацію права оренди (а. с. 13-16, 95, 98-102).

12.12.2014 року ПП "Терен" зареєструвало право оренди вказаної земельної ділянки строком на п`ять років (а. с. 16-17, 23-24).

Відповідно до копії акту про пожежу від 25.11.2018 року в домоволодінні позивача сталася пожежа, в результаті якої було пошкоджено меблі та речі домашнього вжитку (а. с. 82).

10.09.2019 року позивач направила відповідачу повідомлення про відсутність намірів продовжувати оренду належної їй земельної ділянки відповідно до укладеного договору від 15.01.2014 року та після збору врожаю 2019 року попросила відповідача передати їй земельну ділянку для самостійного обробітку, яке відповідач отримав 18.09.2019 року (а. с. 18-19).

У відповідь на вказане повідомлення відповідачем 26.09.2019 року направлено позивачу лист-повідомлення із зазначенням, що термін дії договору оренди землі від 15.01.2014 року становить 10 років, оплата за оренду земельної ділянки виплачується і може бути збільшена для подальшої співпраці після надання копій підтверджуючих документів (а. с. 20-21).

У листі-зверненні відповідача від 04.12.2019 року адресованому позивачу вказано, що строк дії договору оренди землі б/н від 15.01.2014 року спливає 13.12.2024 року, відтак ПП "Терен" здійснило на орендованій земельній ділянці підготовку площ до 2020 врожайного року, а тому просить орендодавця (позивача) утриматись від намагань перешкодити ПП "Терен" у праві користування вказаною орендованою земельною ділянкою шляхом укладення з третіми особами будь-яких договорів оренди земельної ділянки з кадастровим №3224255100:03:001:0022 (а. с. 22).

17.12.2019 року позивачем направлено для підписання відповідачу акт приймання-передачі земельної ділянки від 14.12.2019 року з метою її повернення орендодавцю, проте даний акт відповідачем залишився не підписаним, хоч останній його отримав 19.12.2019 року (а. с. 25-26).

В копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, наданого до суду представником відповідача (а. с. 57) вказано, що строк дії права оренди спірної земельної ділянки орендаря ПП "Терен" становить 10 років.

19.03.2020 року керівник ПП "Терен" ОСОБА_3 звернувся до Ставищенського відділення поліції із заявою про кримінальне правопорушення, в зв`язку із чим, в цей же день внесено відомості до ЄРДР за ст. 358 ч. 1 КК України щодо підроблення договору оренди, укладеного 15.01.2014 року між ПП "Терен" та ОСОБА_1 (а. с. 146-146 зв.).

За ст. 15 ЦК України вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Згідно із ст. ст. 4 ч. 1, 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно з вимогами ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 2 ч. 1 Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно із ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В частині 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами 2, 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію оречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. В ч. 1 ст. 4 вказаного Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 2 п. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 17 вказаного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст. 31 даного Закону договір оренди землі припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Пунктами 5, 17, 27, 31, 41 договору оренди землі, укладеного 15.01.2014 року між ПП "Терен" та ОСОБА_1 (а. с. 100-102) передбачено - договір укладено строком на 5 (п`ять) років з дати його державної реєстрації; після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду; орендар зобов`язаний після закінчення строку оренди повернути орендодавцю земельну ділянку у належному стані; дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили, що договір оренди землі від 15.01.2014 року укладений між ПП "Терен" та ОСОБА_1 на п`ять років, а вважають, що він укладений на десять років. На підтвердження цьому, представниками відповідача до суду надано: копію договору оренди землі від 15.01.2014 року строком дії на десять років, підпис позивача в якому міститься лише на останньому його аркуші в розділі підписи сторін (а. с. 55-56), копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки строком на десять років з датою формування витягу 18.09.2019 року (а. с. 57), договір оренди землі від 15.01.2014 року, де строк його дії - десять років вписаний синім чорнилом, що по кольору візуально відрізняється від кольору чорнила, яким виконано весь рукописний текст договору, і підпис позивача в якому також міститься лише на останньому його аркуші в розділі підписи сторін та акт приймання-передачі земельної ділянки від 15.01.2014 року, які надані до суду із заявою від 22.04.2020 року (а. с. 150).

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що між ПП "Терен" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі б/н від 15.01.2014 року строком на 10 років, який ним 12.12.2014 року без участі позивача зареєстровано в реєстраційній службі. Ніяких заяв про внесення змін у даний договір він до реєстраційної служби не писав та не подавав. В одному із примірників зазначеного договору оренди він помилково не вписав термін його дії. В 2015 році він звернувся до державного реєстратора без участі позивача щодо виправлення помилки, але йому було відмовлено. Незаконні дії державного реєстратора з цього приводу він не оскаржував та ніяких доказів суду не надав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними засобами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Зазначені документи, що надані суду представниками відповідача як докази на підтвердження своїх заперечень проти позову, суд не бере до уваги, оскільки вони не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, зокрема щодо строку укладення відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки на десять років та реєстрації відповідачем права оренди землі на десять років.

Разом з тим, із наданих позивачем і досліджених в судовому засіданні інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з датами їх формування відповідно 08.04.2016 року (а. с. 16-17), 09.12.2019 року (а. с. 23-24); договору оренди б/н від 15.01.2014 року з актом приймання-передачі земельної ділянки та заяви про державну реєстрацію права оренди наданих суду відділом з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Ставищенської РДА (а. с. 98-102), а також із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 вбачається, що 15.01.2014 року між ПП "Терен" та власником спірної земельної ділянки ОСОБА_1 строком на п`ять років укладено договір оренди земельної ділянки б/н, кадастровий №3224255100:03:001:0022. Право оренди даної земельної ділянки на п`ять років 12.12.2014 року зареєстровано ПП Терен в реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області. Від пропозиції керівника ПП "Терен" ОСОБА_3. щодо підписання договору оренди землі строком на десять років позивач відмовилася.

Крім цього, позивач після закінчення п`ятирічного строку дії договору оренди землі вирішила самостійно її обробляти, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні копіями: письмового повідомлення позивача відповідачу від 10.09.2019 року про повернення земельної ділянки (а. с. 18-19) та акту приймання-передачі земельної ділянки від 14.12.2019 року щодо повернення земельної ділянки (а. с. 25-26). Дані документи були отримані відповідачем поштовим зв`язком.

Суд вважає, що вказані докази надані суду позивачем та показання свідка ОСОБА_4 узгоджуються між собою, доповнюють один одного та в цілому відповідають фактичним обставинам справи, а відтак суд бере їх до уваги.

Отже, суд дійшов висновку, що після закінчення п`ятирічного строку дії договору оренди землі було відсутнє волевиявлення позивача, як сторони договору оренди землі на продовження договірних відносин з ПП "Терен" по причині подальшого самостійного обробітку своєї земельної ділянки, про що позивач письмово повідомила відповідача, проте останній письмово відмовився повернути належну позивачу земельну ділянку (а. с. 20, 22).

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності .

Враховуючи, що позивач свою земельну ділянку бажає обробляти самостійно, строк дії договору оренди земельної ділянки скінчився, іншого договору оренди землі позивач ні з ким не укладала, повідомила письмово відповідача про небажання продовжувати договірні відносини та повернути належну їй земельну ділянку, а також беручи до уваги, що відповідач відмовився повернути належну позивачу земельну ділянку та продовжує нею користуватись на даний час, суд вважає, що відповідач порушив право позивача мирно володіти своїм майном (землею), а відтак позовні вимоги слід задовольнити, зобов`язавши ПП Терен повернути позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року заборонено ПП Терен вчиняти будь-які дії та виконувати будь-які роботи, пов`язані з обробкою та використанням належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,8406 га, кадастровий номер 3224255100:03:001:0022, розташованої на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області (а. с. 37-38). Враховуючи вимоги ст. 158 ЦПК України, суд вважає, що слід скасувати вказаний захід забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1222,52 грн..

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обгрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач та її представник надали до суду копії: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, видані Невгаду Олександру Віктороровичу (а. с. 68), ордер серії АІ №1023400 від 11.02.2020 р. виданий адвокатом Невгадом О. В . позивачу ОСОБА_1 на представництво її інтересів в суді (а.с.67), договір №1 про надання правничої допомоги від 16.12.2019р. укладений між адвокатом Невгадом О. В. та ОСОБА_1 на представництво інтересів відповідача в суді під час розгляду даної справи (а.с.162), додаток №1 до договору №1 від 16.12.2019 р. (а. с. 163), акт про виконання умов договору №1 від 16.12.2019 року (а. с. 164), розрахунок розміру винагороди адвоката за договором №1 від 16.12.2019 року (а. с. 165), квитанції за надані юридичні послуги №12 від 27.12.2019 року та №1 від 17.01.2020 року (а. с. 166-167), договір №2 про надання правничої допомоги від 11.02.2020р. укладений між адвокатом Невгадом О. В. та ОСОБА_1 на представництво інтересів відповідача в суді під час розгляду даної справи (а.с.168), додаток №1 до договору №2 від 11.02.2020 р. (а. с. 169), акт про виконання умов договору №2 від 11.02.2020 року (а. с. 170), розрахунок розміру винагороди адвоката за договором №2 від 11.02.2020 року (а. с. 171), квитанції за надані юридичні послуги №2 від 27.02.2020 року та №3 від 19.03.2020 року (а. с. 172), відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила адвокату Невгаду О. В. на надання професійної правничої допомоги грошові кошти в розмірі 17800 грн..

В судовому засіданні представник відповідача ПП Терен Борисенко А.М. просив суд зменшити розмір стягнення витрат позивача на надання професійної правничої допомоги з тих підстав, що розмір даних витрат є завищеним і не має належного документального підтвердження.

Судом встановлено, що із наданих позивачем та її представником копій документів для обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу загальний розмір цих витрат складає 17800 грн.. Проте, із системного аналізу даних документів вбачається, що зазначений розмір витрат не в повній мірі є обґрунтованим. Зокрема, в наданій позивачем та її представником копії розрахунку розміру винагороди адвоката за договором №2 від 11.02.2020 року (а. с. 171) містяться витрати часу на дорогу в сумі 1200 грн. та витрати на придбання палива в сумі 800 грн.. Проте відсутнє документальне підтвердження щодо: розміру таких витрат і, що ці витрати було здійснено саме в зв`язку із розглядом даної справи. Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача (а. с. 161) щодо відшкодування з відповідача витрат понесених на професійну правничу допомогу, а саме на суму 15800 грн., тобто (17800 грн. - 1200 грн. - 800 грн. = 15800 грн.).

Керуючись рішенням Європейського суду з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 182, 626, 627, 792 ЦК України, ст. ст. 3, 93, 124 ч. 4, 125, 152 ЗК України, ст. ст. 2 ч. 1, 6, 13, 17, 19, 31 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, ст. ст. 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 158, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, - задовольнити.

Зобов`язати приватне підприємство Терен повернути у володіння і користування належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку площею 3,8406 га, кадастровий номер 3224255100:03:001:0022, розташовану на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області.

Скасувати заборону приватному підприємству Терен вчиняти будь-які дії та виконувати будь-які роботи, пов`язані з обробкою та використанням належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 3,8406 га, кадастровий номер 3224255100:03:001:0022, розташованої на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області.

Стягнути з приватного підприємства Терен (п/і 09401, смт. Ставище, вул. Польова, 22 Ставищенського району Київської області, код ЄДРПОУ 30582254) судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) гривні 52 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15800 (п`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2020 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко