Рішення

від 27.04.2020 по справі 554/7783/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 27.04.2020 Справа № 554/7783/17

Провадження № 2/554/311/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання - Кучеренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком , -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд усунути перешкоди у користуванні нею належним їй на праві приватної власності житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 в шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок самочинно побудований ним гараж літери ІНФОРМАЦІЯ_1 і вбиральні літери Ф , розташованих на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, а саме: витрати за проведення будівельно-технічного дослідження, висновок якого додано до позовної заяви, у сумі 1000 грн., а також витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порядку спадкування за законом після смерті свої матері вона набула право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в площею 0,0276 га за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується відповідним свідоцтвом на спадщину. У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, розташованими на вказаній земельній ділянці, їй було відмовлено, через наявність самовільно побудованих сараю літери В та сараю літери в , у зв`язку із чим вона звернулась до суду про визнання права власності на самочинне будівництво та спадкове майно. На підставі рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 16.10.2006 р., що набрало законної сили 27.10.2006 року та не було скасовано у передбаченому законом порядку, за нею було визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з житлового будинку А-ІІ загальною площею 82,2 кв.м., сараю а площею 46,4 кв.м., сараю Л площею 31,8 кв.м., сараю В площею 25,6 кв.м., сараю в площею 4.1 кв.м., вбиральні В площею 1,7 кв.м., погребу а-1 площею 3,5 кв.м., огорожі №1,2 та 3. ЇЇ домоволодіння межує із сусіднім домоволодінням за адресою АДРЕСА_2 частки у якому належить відповідачу ОСОБА_2 (8/25) на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.1997 року. У період з 2013 по 2016 рік відповідач ОСОБА_2 з порушенням діючих державних будівельних, протипожежних та санітарно-технічних норм та правил самочинно побудував на земельній ділянці, що перебуває у спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння, єдину конструкцію, що складається з гаражу літери У та вбиральню літери Ф у безпосередній близькості від її будинку, а точніше стіни будинку з вікном. Будівництво зазначених господарських споруд здійснено відповідачем самовільно та із порушенням встановлених державних будівельно-технічних, а також санітарно-технічних норм в частині дотримання відстані від цих споруд та належного їй житлового будинку, що підтверджується експертним дослідженням, проведеним на її замовлення. Зазначала, що вона неодноразово зверталася з відповідними заявами до органів державного контролю, зокрема до Інспекції днржавного архітектурно-будівельного контолю у Полтавській області та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області. Перевірками контролюючих органів було встановлено, що гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 самочинно збудовано господарські споруди без відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, у зв`язку із чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та надано припис про усунення порушень, проте належного реагування від відповідача не здійснено, порушення не усунуто. Позивач посилалась на те, що відповідач своїми незаконними діями із самочинного будівництва порушує її умови життя, створює перешкоди у безпечному користуванні належним їй майном (житловим будинком). Позивачем також зазначено, що виведена із самочинно побудованих відповідачем вбиральні літ. Ф вентиляційна труба знаходиться у безпосередній близькості від вікна її житлового будинку, у зв`язку із чим вона та члени її сім`ї вимушені вдихати нечистоти, а також чути запах паливно-мастильних матеріалів і вихлопних газів з гаражу літ. У , збудованого з порушенням пожежних норм. У зв`язку із чим, на підставі ст. 391 ЦПК України, позивач звернулась до суду з вимогою усунути перешкоди у користування нею власним майном шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно побудовані ним господарські споруди (гаражу літ. У та вбиральні літ. Ф ) за власний рахунок.

11.01.2018 року на підставі протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі розпорядження керівника апарату Октябрського районного суду м. Полтави №297, вказана цивільна справа передана в провадження судді Материнко М.О.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року суддею Материнко М.О. прийнято справу в провадження, призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом всіх учасників справи (т. 1 а.с. 112).

В межах строку, встановленого судом, до суду від учасників справи не надходило письмових заяв по суті справі, відповідно до ст. 174 ЦПК України.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року витребувано докази у справі (т. 1 а.с. 115).

Ухвалою суду від 19.03.2018 року продовжено проведення підготовчого провадження справі (т. 1 а.с. 136).

Ухвалою суду від 23.04.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті з викликом всіх учасників справи (т. 1 а.с. 192).

12.06.2018 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов (т. 1 а.с. 216), відповідно до якого останній заперечував проти позову у повному обсязі. Відповідач посилався на те, що першочергово позивач ОСОБА_1 незаконно набула право власності на самочинне будівництво на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави (вказане рішення ним оскаржується у передбаченому законом порядку), а також, у подальшому, з порушенням меж до належних йому за договором купівлі-продажу1998 року господарських споруд (сараю літ. В та вбиральні літ. К ) здійснила реконструкцію свого житлового будинку. Посилався на те, що за договором купівлі-продажу від 10.06.1998 року придбав частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 разом із господарськими спорудами - сараєм літ. В та вбиральнею літ. К , які існували на час здійснення ОСОБА_1 реконструкції свого житлового будинку, та які ним у подальшому, у період з 2013 по 2016 р., були перебудовані (зі зміною площі, геометричних розмірів та цільового призначення) у гараж літ. У та вбиральню літ. Ф (збільшення відбулось не у сторону домоволодіння позивачки), та які, наразі, позивач прохає знести.

Відзив був поданий відповідачем з пропущенням процесуального строку, визначеного судом в ухвалі судді про відкриття провадження у справі, та відповідачем не було заявлено клопотання про продовження такого строку, однак, у порядку ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за ініціативою суду.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по вказаній цивільній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 2-4684/06 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво та спадкове майно за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 242).

04.07.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (т. 2 а.с. 19). Позивачем зазначено, що побудовані відповідачем ОСОБА_2 гараж літ. У та вбиральня літ. Ф є самочинним будівництвом відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, належних та допустимих доказів, які б давали підстави протилежного, - не надано відповідачем, а тому, з урахуванням змісту ст. 376 у поєднанні з положеннями ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна є законними та обґрунтованими.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року за клопотанням сторони відповідача призначено судову будівельно -технічної експертизи, проведення якої доручено судовому експерту Авдєєву Андрію Костянтиновичу (36000, м. Полтава, вул. Європейська 92), провадження у справі зупинене на час проведення експертизи (т. 2 а.с. 67-68).

Ухвалою суду від 19.12.2018 року провадження у справі поновлено на час вирішення клопотання експерта (т. 2 а.с 84).

Ухвалою суду від 29.12.2018 року на виконання клопотання експерта витребувано докази у справі (т. а.с. 95).

Ухвалою суду від 20.05.2019 року за клопотанням сторони відповідача на розгляд експерта поставлено додаткове питання, провадження у справі зупинено, справу передано для продовження проведення експертизи у зв`язку із виконанням клопотання експерта (т. 2 а.с. 2345-235).

Ухвалою суду від 01.07.2019 року провадження у справі поновлено у зв`язку із надходженням до суду Висновку експерта Авдєєва А.К. № 20-19 від 26.06.2019 р. судової будівельно-технічної експертизи (т. 2 а.с. 236).

11.03.2020 року у судовому засіданні у порядку ч. 5 ст. 102 ЦПК України за клопотанням за заявою позивача викликано у судове засідання експерта ОСОБА_8 для надання усних пояснень щодо його висновку № 20-19 від 26.06.2019 р., а також Висновку № 52-19 від 05.11.2019 року, що наданий стороною відповідача до суду (т. 3 а.с. 36-37, 96-97).

19.03.2020 року до суду від адвоката відповідача надійшли письмові пояснення у справі (т. 3 а.с. 103-106).

У судове засідання 27.04.2020 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Петько А.В. у судове засідання 27.04.2020 року не з`явились, будучи належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи; у заяві до письмових пояснень від 19.03.2020 року адвокат Петько А.В. прохав суд розглянути справу за його відсутності, відмовити у задоволенні позову.

У заяві від 19.10.2019 року представник третьої особи - виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради - прохав розглянути справу за його відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Інші учасники справи у судове засідання 27.04.2020 року не з`явились, будучи належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи, неявка яких не перешкоджає, на думку суду, розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом право на спадщину за законом від 03.10.2014 року, посвідченим державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за № 332, ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 (спадкова справа № 36/2006), набула права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в площею 0,0276 га, кадастровий номер: 5310137000:18:008:0098, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с. 12).

У видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що залишилось у спадщину після смерті матері, ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із тим, що господарські споруди у домоволодінні - сарай В і сарай в побудовані самочинно, тобто з порушенням проекту (встановлено з рішення Октябрського районного суду м. Полтави районного суду м. Полтава від 16 жовтня 2006 року № 4684/06), а тому за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернулась до суду.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2006 року № 4684/06 позов ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво та спадкове майно задоволено у повному обсязі: визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з житлового будинку А-ІІ загальною площею 82.2 кв.м., сараю а площею 46.4 кв.м., сараю Л площею 31.8 кв.м., сараю В площею 25.6 кв.м., сараю в площею 4.1 кв.м, вбиральні В площею 1.7 кв.м, погребу а-1 площею 3.5 кв.м., огорожі № 1,2 та 3.

За результатом оскарження вказаного рішення суду ОСОБА_2 в апеляційному та касаційному порядку, - рішення не було скасоване, а тому набрало законної сили 27.02.2018 року, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27.02.2018 року №22-ц/786/69/18 (т. 1 а.с. 230-231) постановою Верхового суду від 03.07.2019 року № 61-22469св18 (т. 2 а.с. 265-260).

Як встановлено під час перегляду апеляційним судом, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в набуло ознак самочинного будівництва лише в результаті недотримання розмірів господарських споруд - сараїв літери В і в , які взагалі не межують з часткою у домоволодінні, належної ОСОБА_2 за адресоюза адресою АДРЕСА_1 . Самочинно побудовані господарські споруди відповідача ОСОБА_2 (гараж літери У і вбиральня літери Ф ), які межують з домоволодінням ОСОБА_1 та є наближеними до її житлового будинку, на момент ухвалення рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2006 року № 4684/06 були відсутні взагалі, та побудовані після здачі позивачкою домоволодіння в експлуатацію після реконструкції та набуття власності на нього у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у 2006 році було здійснено реконструкцію належного їй житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (надбудовано другий поверх) та у передбаченому законом порядку введено в експлуатацію, що підтверджується Актом про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального житлового будинку, затвердженого рішенням Октябрської районної у місті Полтаві ради № 439 від 28.11.2006 року Про введення в експлуатацію закінченого будівництвом житла (т. 2 а.с. 190-229).

На час розгляду вказаної справи позивач ОСОБА_1 є власником, на праві приватної власності (1 ціла частина), домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що складається, згідно з технічним паспортом, виготовленим 29.01.2016 року, з житлового будинку А-2 загальною площею 88,4 кв.м., погрібу а-1 , тамбуру а-2 , вбиральні Б , сараю В , сараю в , навісу Г , сараю Л , воріт №1, огорожі №2, воріт №3, хвіртки № 4, огорожі № 5, вимощення №6, вимощення №7 (т. 1 а.с.47).

Домоволодіння позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 межує з домоволодінням за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності інших осіб (відповідач та треті особи у справі), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру (т. 1а.с. 25-27), серед яких 8/25 належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 10.06.1997 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи, що на присадибній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільному користуванні всіх співвласників, у тому числі і ОСОБА_2 , останній самочинно, без належної дозвільної документації на виконання будівельних робіт та з порушенням будівельно-технічних, санітарно-технічних норм, що підтверджується Висновком експертно-будівельного дослідження №56 від 27.07.2017 року (т. 1 а.с. 34-45) побудував для власного користування гараж літ. У та вбиральню літ. Ф , що межують із домоволодінням позивачки ОСОБА_1 , а саме стіною житлового будинку з вікном.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на першочергове порушення ОСОБА_1 його прав та інтересів, як землекористувача суміжної земельної ділянки, під час реконструкції останньою власного житлового будинку, є безпідставними з огляду на зібрані у справі докази, серед іншого, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27.02.2018 року №22-ц/786/69/18 (т. 1 а.с. 230-231) та Висновком експерта № 20-19 судової будівельно-технічної експертизи від 26.06.2019 року, призначеної за клопотанням відповідача у даній справі (т. 2 а.с. 238-245).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, експертом ОСОБА_8 у висновку експерта № 20-19 (т. 2 а.с. 242), який було роз`яснено ним у судовому засіданні 11.03.2020 року, зазначено про те, що на генеральному плані реконструкції житлового будинку ОСОБА_1 передбачено розбирання сараю літ. В , що розташований на суміжній земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_3 , при цьому споруда позначена літерою К на плані відсутні.

Доводи відповідача, що сарай літ. В та вбиральня літ. К , які він придбав за договором купівлі-продажу від 10.06.1998 року існували на час здійснення ОСОБА_1 реконструкцій власного житлового будинку, та які у подальшому він перебудував у гараж літ. У та вбиральню літ. Ф (змінивши цільове призначення та розміри, що надає ознак самочинного будівництва таким спорудам) є неспроможними та не підтверджуються належними та достатніми доказами у справі, і не спростовують факту самочинного будівництва гаражу літ. У та вбиральні літ. Ф .

Висновок експерта № 52-19 будівельно-технічного дослідження від 05.11.2019 року, здійсненого експертом ОСОБА_8 на підставі укладеного між ним та ОСОБА_10 договору № 52, долученого стороною відповідача у справі (т. 3 а.с. 37), не приймається судом до уваги як доказ та не може бути покладений судом у предмет доказування, оскільки питання, яке поставлене перед експертом, має ознаки припущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Ознаки самочинного будівництва спірних господарських споруд за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 , пов`язані із тим, що вони побудовані відповідачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що підтверджується листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області від 04.11.2016 року (т. 1 а.с. 33), з якого вбачається, що проводилась позапланова перевірка 03.11.2016 р. за результатом якою встановлено факт самочинного будівництва та у зв`язку із чим ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та надано припис про усунення порушень. Доказів виконання чи невиконання ОСОБА_2 наданого припису суду під час розгляду справи не надано, як і сам припис.

Разом із тим, ознаки самочинного будівництва спірних господарських споруд за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 , пов`язані з істотними порушеннями будівельних норм і правил при їх будівництві, що підтверджується Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 56 від 27.07.2017 року (т. 1 а.с. 34-43), яким встановлено, що розміщення та пожежна безпека самочинно збудованих споруд літ. У та літ. Ф суперечать вимогам будівельно-технічних норм, а також розміщення та санітарно-технічні умови вбиральні літ. Ф суперечать вимогам будівельно-технічних норм.

Вказаним висновком встановлено, що порушено протипожежну відстань між гаражем літ. У та будинком позивачки, яка складає 2,78 метрів, а повинна складати не менше 8 метрів, а вбиральня літ. Ф , всупереч санітарним вимогам розташована на відстані 1,6 метрів від стіни її житлового будинку з вікном, замість 15 метрів, як визначено нормами.

Позивачем зазначено, що виведена із вбиральні літ. Ф вентиляційна труба у безпосередній близькості від вікон її житлового будинку, що наглядно вбачається із Фототаблиці до вказаного Висновку, що є додатком № 1 до нього (т. 1 а.с. 44).

Порушення прав позивача має місце з урахуванням того, що вона має право на безпечне користування власним майном. Таку безпеку, серед іншого, гарантують норми законодавства, яких повинні дотримуватись при будівництві всі громадяни України. Сам факт недотримання відповідачем пожежних норм при будівництві спірних споруд, що знаходяться у безпосередній близькості від житлового будинку позивача, збудованих без дотримання передбаченої законом відстані між такими спорудами та житловим будинком, вже доводить факт потенційної небезпеки та порушення прав та інтересів позивача у безпечному користуванні житловим будинком.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України , а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

У пунктах 5, 22, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень частини сьомої статті 376 ЦК України , судді мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Аналогічна судова практика вбачається із чисельних рішень Верховного Суду, зокрема у постанові від провадження № 61-7516 св 19 від 22.05.2019 року.

Факт неможливості здійснення перебудови спірних споруд, у даному випадку, не доведений належними, достатніми та законними доказами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Позивачем обрано спосіб усунення перешкод шляхом знесення спірних споруд, як крайня міра відновлення порушених прав, за відсутності доказів неможливості їх перебудови, у зв`язку із чим не було можливим встановити чи можлива перебудова спірних спору та чи відмовляється відповідач, який здійснив їх самочинне будівництво, від такої перебудови.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, витрати заявлені позивачем до стягнення, в силу вимог ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 376, ч. 2 ст. 382, 391 ЦК України; ст. ст. 1-5, 10, 76-83, 139, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні житловим будинком - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції .

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Материнко