Постанова

від 28.04.2020 по справі 907/442/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. Справа №907/442/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєренерджі" б/н від 23.12.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/202/20 від 15.01.2020)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2019 (суддя Андрейчук Л.В., повний текст складено 03.12.2019)

у справі №907/442/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєренерджі" (надалі ТзОВ "Фаєренерджі"), с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технофаєр" (надалі ТзОВ "Технофаєр"), с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леванте" (надалі ТзОВ "Леванте"), м. Ужгород

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торінес" (ТзОВ"Торінес"), м. Ужгород

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно, а саме: комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 №100401 разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гончаров В.В. - адвокат (довіреність № 01 від 07.02.2018)

від відповідача: Митровка Я.В. - адвокат (ордер про надання правової допомоги серії АО №1007378 від 28.04.2020)

від третьої особи-1: Митровка Я.В. - адвокат (ордер про надання правової допомоги серії АО №1008867 від 28.04.2020)

від третьої особи-2: Митровка Я.В. - адвокат (ордер про надання правової допомоги серії АО №1008866 від 28.04.2020)

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Фаєренерджі" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ "Технофаєр" про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно, а саме: комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 № 100401 (виробництва ПП "Енергоспецсервіс") разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2018 у справі № 907/442/18 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 907/442/18 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов`язано ТзОВ "Технофаєр" повернути ТзОВ "Фаєренерджі" безпідставно набуте майно, а саме комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 № 140401 (виробництва ПП "Енергоспецсервіс") разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 №0194317.

Постановою Верховного Суду від 25.07.19 у справі №907/442/18 рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2018 № 907/442/18 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 №907/442/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2019 у справі №907/442/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд, враховуючи вказівки Верховного суду, виходив з того, що комплексна трансформаторна підстанція КТП 630/10/0,4 У1 №140401 (виробництва ПП "Енергоспецсервіс") разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1№ 0194317 призначена для обслуговування будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та становить одне ціле з ними, а відтак, згідно зі статтею 186 Цивільного кодексу України є приналежністю основної речі, має слідувати за нею, що виключає можливість розглядати її як окремий об`єкт права власності. З огляду на вказане, відчуження спірної електроустановки відбулося іпотекодержателем разом із нерухомим майном ТзОВ "Фаєренерджі", для обслуговування якого така електроустановка була змонтована. Отже, трансформаторна підстанція вибула з володіння позивача на правовій підставі. За таких обставин, суд першої інстанції констатував відсутність порушеного права позивача, яке б підлягало захисту судом в обраний ним спосіб.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ "Фаєренерджі" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, не досліджено докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що трансформаторна підстанція є допоміжною інженерною спорудою. Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01 №127 кожній господарській будівлі чи допоміжній споруді повинна призначатися відповідна літера з числом. Станом на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно та на момент укладення сторонами іпотечного договору й звернення стягнення та вказане майно, допоміжній інженерній споруді - комплексній трансформаторній підстанції не було присвоєно жодної літери.

Скаржник також зазначає, що право власності на спірне майно позивач набув окремо від права власності на нерухоме майна. Зокрема, нерухоме майно останній придбав за договором купівлі-продажу від 04.06.14 від ПАТ Перечинський лісокомбінат , натомість спірне майно придбав у ФОП Кордонець В.В. 30.03.15 за видатковою накладною. Тобто, нерухоме та спірне майно набуте позивачем від різних осіб та у різний час, при цьому спірне майно придбане вже майже через рік після придбання нерухомого майна. Зазначене свідчить, що нерухоме майно до придбання позивачем спірного майна самостійно існувало і функціонувало без спірного майна, а відтак, скаржник вважає, що у даному випадку спірне майно не є приналежною річчю нерухомого майна. Окрім того, функціональне призначення обох вказаних об`єктів майна є взагалі різним і не пов`язаним між собою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 справу №907/442/18 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Фаєренерджі" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2019 у справі № 907/442/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.02.2020.

Відповідач вимоги ухвали суду від 10.02.2020 виконав, на електронну адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований за вх. № ЗАГС 01-04/1483/20 від 11.03.2020), у якому вказав, що суд першої інстанції при новому розгляді вирішив справу у відповідності до вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 25.07.2019. Зокрема, ТзОВ "Технофаєр" звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що скаржник безпідставно говорить про те, що спірні кабельні лінії, трансформатор та електролічильник НІК АРК № 0194317 як приналежні речі не мали слідувати за головною річчю через те, що право власності у позивача на приналежні речі виникли пізніше, аніж право власності на будівлі. Після придбання будівель, розташованих за адресою Закарпатська область, Перечинський район, АДРЕСА_1 ТзОВ Фаєренерджі здійснило реконструкцію електроустановок, що забезпечували електропостачання будівель з метою збільшення потужності. Тобто, нова електроустановка, яка є предметом спору у даній справі, вже була створена на момент передання будівель в іпотеку та звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідає ознакам, визначеним у ст. 186 ЦК України, а відтак слідувала за головною річчю.

Окрім того, ТзОВ "Технофаєр" зазначає, що доводи скаржника про особливості порядку обліку інженерних споруд у технічній документації не можна брати до уваги, оскільки відсутність відображення трансформаторної підстанції у технічній документації за окремими літерними позначеннями не свідчить про відсутність обставин щодо її створення та призначення.

Також відповідач вважає безпідставним посилання ТзОВ Фаєренерджі на Акт прийому-передачі від 18.03.2017, оскільки оригінал останнього не було надано для огляду суду, а у ТзОВ "Технофаєр" такий документ відсутній.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.03.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.04.2020.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи не реалізували своє право на подання відзиву, яке передбачене ч. 1 ст. 263 ГПК України. В судовому засіданні 28.04.2020 представник ТзОВ "Леванте" та ТзОВ "Торінес" проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила таке.

04.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Перечинський лісокомбінат" (продавець) та ТзОВ "Фаєренерджі" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 17-19 т.І).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність (купив) належні продавцю будівлі та споруди транспортного цеху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 324635821232).

Зазначені будівлі і споруди згідно з технічним паспортом від 20.01.2014 року до інвентарної справи № 61242 складаються з: прохідна (літера А, загальною площею 26,1 кв.м.); адміністративний корпус - гараж (літера В, загальною площею 536,1 кв.м.); гараж (літера Й, загальною площею 383,6 кв.м.); котельня (літера Н, загальною площею 64,9 кв.м.); склад-блок зварки (літера П П, загальною площею 36,7 кв.м.); гараж (літера Р, загальною площею 148,8 кв.м.); навіс (літера Г); заправочний пункт (літера І); гараж (літера Ї, фундамент); сарай (літера О, фундамент).

Зазначені будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - 2123281501:02:012:0014, категорія - землі промисловості, транспорту, енергетики, зв`язку, оборони та іншого призначення, вид користування - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

23.08.2016 між ТзОВ "Технофаєр" (позикодавець) та ТзОВ "Фаєренерджі" (позичальнику) було укладено договір безпроцентної поворотної позики (а.с.21-25).

Відповідно до умов вищевказаного договору ТзОВ "Фаєренерджі" було надано фінансову підтримку на поворотній основі у вигляді грошових коштів у розмірі 1 434 500,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором безпроцентної поворотної позики, 27.10.2016 між ТзОВ "Фаєренерджі" (іпотекодавець) та ТзОВ "Технофаєр" (іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір (а.с. 26-27 т.І).

Предметом іпотеки згідно з пунктом 2 договору є будівля, будівлі транспортного цеху, літера А, будівля прохідна, загальною площею 26,1 кв.м.; літера В - будівля, адмінкорпус - гараж, загальною площею 536,1 кв.м.; літера Г - будівля, навіс; літера І - будівля, заправочний пункт; літера Ї - гараж; літера Й - гараж, загальною площею 383,6 кв.м.; літера Н - будівля, котельня, загальною площею 64,9 кв.м.; літера П, П' - будівля, склад - блок зварки, загальною площею 36,7 кв.м.; літера О - будівля, сарай (зруйновано); літера Р - гараж, загальною площею 148,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - 2123281501:02:012:0014 за адресою АДРЕСА_1

У зв`язку з невиконанням позивачем своїх зобов`язань за договором безпроцентної поворотної позики, відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки - належне позивачу нерухоме майно, шляхом продажу третій особі - ТзОВ Леванте .

Відповідно до акта прийому-передачі майна від 31.01.2017 до договору купівлі-продажу майна від 31.01.2017 ТзОВ "Технофаєр" (продавець) передало, а ТзОВ "Леванте" (покупець) прийняло у власність будівлі та споруди транспортного цеху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна а Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 324635821232), а саме: літера А - будівля прохідна, загальною площею 26,1 кв.м.; літера В - будівля, адмінкорпус гараж, загальною площею 536,1 кв.м.; літера Г - будівля, навіс; літера І - будівля, заправочний пункт; літера Ї - гараж; літера Й - гараж, загальною площею 383,6 кв.м.; літера Н - будівля, котельня, загальною площею 64,9 кв.м.; літера П, П' - будівля, склад-блок зварки, загальною площею 36,7 кв.м літера О - будівля, сарай (зруйновано); літера Р - гараж, загальною площею 148,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,545 га, кадастровий номер - 2123281501:02:012:0014.

ТзОВ "Леванте" після набуття у власність вищезазначених будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_1 уклало договір іпотеки № 438 від 19.04.2018, за яким передало вказане майно в іпотеку гр.

ОСОБА_1 свою чергу, ОСОБА_1 , реалізувавши іпотечне застереження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження третім особам, продав зазначене майно ТзОВ "Торінес" (договір купівлі-продажу предмету іпотеки від 22.11.2018).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.08.2019 року № 179304149, власником нерухомого майна за Реєстраційним номером об`єкта: 324635821232 (адреса: АДРЕСА_1, номер об`єкта РПВН 26360013; відомості про складові частини об`єкта: будівля, прохідна, А, загальна площа (кв.м) 26.1; будівля, адмінкорпус - гараж, В, загальна площа (кв.м) 536.1; будівля, навіс, Г; будівля, заправочний пункт І; гараж Ї; гараж, Й, загальною площею (кв.м) 383.6; будівля, котельня Н, загальною площею (кв.м) 64.9; будівля, склад-блок зварки, П, П, загальною площею (кв.м) 36.7 кв.м; будівля, сарай (зруйновано), О; гараж, Р, загальною площею (кв.м) 148.8) є ТзОВ "Торінес", код ЄДРПОУ: 42331801. Дата, час державної реєстрації 22.11.2018 року. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу предмета іпотеки, серія та номер: 1372, виданий 22.11.2018.

З матеріалів вбачається, що комплексну трансформаторну підстанцію КПТ 630/10/0,4 У1 № 100401 (виробництва ПП "Енергоспецсервіс") разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1 № 0194317 ТзОВ "Фаєренерджі" прпидбало 30.03.2015 у ФОП Кордонця В.В. на підставі видаткової накладної № ВК009.

Позивач, вважаючи себе власником комплексної трансформаторної підстанції звернувся з вимогою про його повернення з чужого, незаконного, безпідставного володіння відповідача

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним .

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Відповідно статті 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" трансформаторна підстанція - це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії.

Визначення трансформаторної підстанції наведене у ДГС 24291-90 "Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення". Відповідно до ДГС 24291-90 електрична підстанція - це електроустановка, призначена для прийому, перетворення і розподілу електричної енергії, складається з трансформаторів або інших перетворювачів електричної енергії, пристроїв управління, розподільних і допоміжних пристроїв по ДГС 19431. В свою чергу, трансформаторна підстанція - це електрична підстанція призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів.

Як зазначалося вище, позивач вважаючи себе власником спірного майна (трансформаторної підстанції), з посиланням на ст. ст. 387, 1212 ЦК України звернувся з вимогою про його повернення з чужого, незаконного, безпідставного володіння відповідача. Стверджує, що таке майно є окремим об`єктом речового права, а тому не входило до нерухомого майна, на яке відповідачем було звернуто стягнення шляхом його продажу третій особі.

Відповідно до положень ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що спірна електроустановка - комплексна трансформаторна підстанція КТП 630/10/0,4 У1 №140401 (виробництва ПП "Енергоспецсервіс") разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1№ 0194317 забезпечує постачання електричної енергії до будівель та споруд транспортного цеху, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 Перечинського району Закарпатської області і які були предметом іпотечного договору від 27.10.2016, укладеного між ТзОВ "Фаєренерджі" (іпотекодавець) та ТзОВ "Технофаєр"(іпотекодержатель).

Таким чином, предмет даного спору призначений виключно для забезпечення діяльності виробничих приміщень, на які було звернено стягнення відповідачем.

Отже, суд апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду, дійшов висновку, що предмет даного спору (комплексна трансформаторна підстанція) потребує правової кваліфікації виключно на підставі ст. 186 ЦК України, оскільки відокремлення трансформаторної підстанції КТП 630/10/0,4 У1 №140401 (виробництва ПП "Енергоспецсервіс") разом з кабельними лініями, трансформаторами струму та електролічильником НІК АРК1№ 0194317 призведе до істотного знецінення нерухомості, яка знаходиться за вищевказаною адресою.

З огляду на викладене, твердження ТзОВ "Фаєренерджі" про те, що оскільки позивач передав, а ТзОВ "Технофаєр" отримало трансформаторну комплексну підстанцію на підставі Акта приймання-передачі від 18.03.2017, тому вказана обставина свідчить про неналежність спірного майна до приналежної речі, суд вважає необгрунтованими.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні у позивача, ні у відповідача немає оригінала Акту приймання-передачі від 18.03.2017 , а копія, що міститься в матеріалах справи, була долучена позивачем та отримана з копії акту , яка міститься в матеріалах кримінального провадження.

Суд також звертає увагу на те, що ТзОВ "Фаєренерджі" станом на 18.03.2017 (дата підписання акта) вже не був власником нерухомого майна - будівель та споруд транспортного цеху, а тому і не міг володіти спірним майном - комплексною трансформаторною підстанцією, оскільки інженерні мережі не відокремлювалися від нерухомого майна, а відтак, не міг це майно передавати ТзОВ "Технофаєр".

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції не може вважати Акт приймання-передачі від 18.03.2017 належним та допустимим доказом.

Статтею 387 Цивільного Кодексу України регламентовано право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто, коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Разом з цим, для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами ; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як от факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведеного вбачається, що стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2019 у справі №907/442/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький