Рішення

від 18.12.2008 по справі 2-808/2008

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-808/2008

Повний текст рішення, складений 23 грудня 2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вільнянськ 18 грудня 2008 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючий суддя -Кофанов А.В., при секретарі - Лазечна Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідачки матеріальну шкоду у розмірі 1022 гривні 22 копійки, яка була завдана через забиття належної йому свійської тварини (порося).

Як зазначив позивач ОСОБА_1 суду, 25.12.2007 року йому на роботу зателефонувала його мати та повідомила, що його два поросяти бігають по городам сусідів; він негайно прибув додому, де на городі зустрів свою матір, а також відповідачку та її малолітнього сина; позивач стверджує, що за її вказівкою її син вдарив одного з поросят вилами. Далі, як стверджує позивач, 29.12.2007 року зазначена тварина померла, акт розтину встановив, що причиною смерті став удар вилами; через це йому було спричинено матеріальну шкоду, а саме: втрата порося вагою 64 кг вартістю 960 гривень; витрати на патологоанатомічний розтин - 12, 95 гривен; витрати на транспортування для проведення розтину - 50 гривень; оскільки син відповідачки є малолітнім і не може нести цивільну відповідальність за спричинення шкоди, позивач просить покласти її на відповідачку як на особу, яка займається вихованням дитини, стягнувши з неї 1022 гривні 95 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідачка ОСОБА_2 під час судового розгляду справи позов не визнала, пояснила суду, що 25.12.2007 року дві свині, які належать ОСОБА_1, бігали по городу сусідів, через це між ними та позивачем був скандал; вона також висловила позивачу своє невдоволення цим фактом, після чого пішла додому, а позивач разом із сусідами залишився, і конфлікт між ними продовжувався; відповідачка стверджує, що 25.12.2007 року її син ніяких ударів вилами по тваринам, що належать позивачу, не завдавав, у той час, коли відбувався конфлікт, взагалі був відсутній вдома; враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов ОСОБА_1 не може бути задоволений; при цьому суд виходить з наступного.

Як встановлено під час судового розгляду, 29.12.2007 року у позивача мав місце випадок падежу свійської тварини, а саме - порося віком 4, 5-5 місяців; згідно звіту патологоанатомічного дослідження ветеринарної лабораторії (а.с.7), причиною падежу стала внутрішньочеревна кровотеча, спричинена сильним ударом в область правого паху та грудної клітини.

Разом з цим, вирішуючи питання про доведеність факту спричинення шкоди саме відповідачкою, суд виходить з того, що згідно чч.1, 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час судового розгляду позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про те, що удар тварині, внаслідок якого вона померла, був завданий малолітнім сином відповідачки, за якого вона має нести цивільно-правову відповідальність, або що відповідачка будь-яким іншим чином має причетність до смерті належної йому тварини; особисті пояснення позивача, дані ним у судовому засіданні, про те, що він сам бачив, як син відповідачки вдарив порося вилами, за умови, що сама відповідачка це заперечує, не можуть вважатися достатнім доказом для встановлення зазначених обставин.

Суд також констатує, що він не має можливості залучити в якості належного відповідача або як співвідповідача особу з числа сусідів позивача, яка, згідно пояснень відповідачки, має нести відповідальність за вчинене цивільне правопорушення відносно майна позивача, оскільки останній у судовому засіданні заявив, що відмовляється висувати та підтримувати відносно цієї особи позовні вимоги, і наполягає на відшкодуванні шкоди саме з відповідачки ОСОБА_2; аналогічну заяву позивач зробив і щодо можливого залучення до участі у справі особисто сина ОСОБА_2, достовірні анкетні дані якого суду невідомі.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 не довів належними доказами обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому його позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області; апеляційна скарга у цьому випадку має бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.