Постанова

від 12.05.2020 по справі 903/257/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Справа № 903/257/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.20р. (повний текст від 14.02.2020р.) у справі №903/257/19 (за скаргою №334 від 06.11.2019р.) (суддя Костюк С. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг

про стягнення 2885737,28 грн.

за участю представників:

стягувача - не з`явився;

боржника - не з`явився;

приватного виконавця - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" звернулося до Господарського суду Волинської області із скаргою №334 від 06.11.2019р. на дії приватного виконавця Павлюка Н.В.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.02.2020р. в задоволенні скарги ТОВ ПАККО Холдинг №334 від 06.11.2019р. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вих.№55 від 02.03.2020р. арк.справи 173).

В скарзі апелянт зазначає, що саме на дату відкриття виконавчого провадження боржник повинен мати місцезнаходження у відповідному виконавчому окрузі або в даному виконавчому окрузі у боржника знаходиться майно.

На підтвердження наявності майна (грошових коштів) ТОВ ПАККО Холдинг в м.Києві (як зазначено в ухвалі від 11.02.2020р. і було взято до уваги судом), приватним виконавцем Павлюк Н.В. та ТОВ Тропік було надано: Лист ПАТ КБ Фінансова ініціатива від 17.07.2019р.; Лист АТ КБ Глобус від 23.10.2019р.; Банківську виписку АТ КБ Глобус станом на 23.10.2019р.

На думку ТОВ ПАККО Холдинг вищевказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність майна (грошових коштів) товариства в м.Києві станом на дату відкриття виконавчого провадження №60331229 від 16.10.2019р., оскільки вони датовані або задовго до відкриття ВП №60331229 (як лист ПАТ КБ Фінансова ініціатива від 17.07.2019р.), або датовані вже після відкриття ВП №60331229 (як лист і виписка АТ КБ Глобус від 23.10.2019р.).

Докази того, що станом на 16.10.2019р., тобто станом на дату відкриття ВП №60331229, у ТОВ ПАККО Холдинг були грошові кошти на рахунку в АТ КБ Глобус та ПАТ КБ Фінансова ініціатива в м.Києві, відсутні.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано вищезгадані обставини, що мають значення для справи, та безпідставно зазначено в ухвалі від 11.02.2020р. про те, що ТОВ Тропік правомірно пред`явило наказ Господарського суду Волинської області від 10.10.2019р. №903/257/19-1 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва Павлюку Н.В., тобто за місцем знаходження майна боржника (грошових коштів), а тому виконавцем провадження відкрито з додержанням вимог ст.25 Закону України Про виконавче провадження , оскільки станом на дату відкриття виконавчого провадження були відсутні докази того, що в боржника є грошові кошти на рахунках в банку в м.Києві.

А оскільки таких доказів наявності майна (грошових коштів) в ТОВ ПАККО Холдинг в м.Києві станом на дату відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не мав, то, керуючись ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Н.В. зобов`язаний був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання в зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання.

Скаржник посилається на положення ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження , ч.2 ст.25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , пункту 10 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Мінюсту №512/5 від 02.04.2012р.).

Також зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15, на які йде посилання в ухвалі суду від 11.02.2020р., не повинні застосовуватися до справи №903/257/19, оскільки в постанові Верховного Суду була надана оцінка правовідносинам при наявності грошових коштів на банківських рахунках на дату відкриття виконавчого провадження (що підтверджено належними доказами), тоді коли в справі №903/257/19 приватним виконавцем та стягувачем не доведено, що станом на дату відкриття ВП №60331229 на банківських рахунках ТОВ ПАККО Холдинг в м.Києві обліковуються грошові кошти, належні боржнику.

Вважає, що враховуючи той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження №60331229 від 16.10.2019р. винесена неправомірно, то всі подальші рішення приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюк Н.В. в даному виконавчому провадженні №60331229, винесені після прийняття неправомірної постанови про відкриття виконавчого провадження, є неправомірними.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції при розгляді доводів ТОВ ПАККО Холдинг про незаконне накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що перебувають в іпотеці, також не надав належної оцінки доказам боржника, відповідно прийшов до невірного висновку відносно того, що накладення виконавцем арешту на об`єкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки, жодним чином не порушує діючого в Україні законодавства, прав іпотекодержателя. Як було встановлено судом першої інстанції, арештоване постановою про арешт майна боржника (нерухомого майна) від 18.10.2019 р., нерухоме майно перебуває в іпотеці в ТОВ Фінансова компанія Інвест фінанс (код ЄДРПОУ 37404212) на підставі іпотечних договорів. На вказане майно приватним нотаріусом накладено обтяження - заборона на нерухоме майно. Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.10.2018р. у справі №923/1105/17. Зі змісту наведених приписів Закону України Про іпотеку можна зробити висновок, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, приватний виконавець не мав права накладати арешт на іпотечне майно і суд мав би звільнити з-під арешту іпотечне майно шляхом скасування постанови про арешт майна боржника (нерухомого майна) від 18.10.2019р.

Також, апелянт не може погодитися із висновком Господарського суду Волинської області, зробленим на підставі посилання боржника на протиправність накладення арешту на частки у статутному капіталі, який полягає в тому, що боржник безпідставно посилається, що накладення арешту на вказані частки у статутному капіталі не відповідає принципу співмірності, оскільки не надано доказів того, що вартість таких часток чи іншого майна боржника, стягнення на яке звернуто виконавцем, перевищує суму боргу.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2020р. по справі №903/257/19 та ухвалити нове рішення, яким скаргу №334 від 06 листопада 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг задовільнити, а саме:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника у ВП №60331229 від 18.10.2019р. (нерухоме майно), прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника (ВП №60331229) від 18.10.2019р. (частки), прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника (ВП №60331229) від 21.10.2019р., прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника (ВП №60331229) від 21.10.2019р., прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В.

В скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020р. поновлено ТОВ ПАККО Холдинг строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 11.02.2020р. у справі №903/257/19 (розгляд скарги №334 від 06.11.2019р.), відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 25 березня 2020р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Роз`яснено учасникам справи про їх право у строк до 16.03.2020р. подати до суду письмові відзиви на апеляційну скаргу з доказами надсилання сторонам копій відзивів та доданих до нього документів.

24.03.2020р. (вх.№2348/20) від ТОВ ПАККО Холдинг на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із карантинними заходами, які тривають в Україні.

25.03.2020р. (вх.№2357/20) від ТОВ Тропік надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві стягувач зазначає, що оскільки згідно наявних у справі доказів, станом на день відкриття виконавчого провадження у боржника були наявні грошові кошти на рахунках у м.Києві, що у відповідності до ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року №1404-VIII дає підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В.

Стягувач вважає безпідставним посилання апелянта на те, що приватним виконавцем незаконно накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які перебувають в іпотеці, оскільки це жодним чином не порушує прав боржника чи іпотекодержателя, оскільки боржник обґрунтовуючи протиправність постанови виконавця від 18.10.2019р. про арешт майна боржника, посилається на те, що це порушує права ТОВ Фінансова компанія Інвест фінанс як Іпотекодержателя, в той час як відповідно до ст.339 ГПК України боржник має довести порушення саме його прав. При цьому, посилається на норми п.7 ч.4 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.33-38 Закону України Про іпотеку .

Зазначає, що накладення виконавцем арешту на об`єкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки, жодним чином не порушує діючого в Україні законодавства, прав іпотекодержателя чи боржника.

Також вказує, що апелянт помилково у своїй апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №923/1105/17, так як вона втратила актуальність, оскільки стосується правовідносин, які виникли до 04.02.2019р., тобто до дня введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування від 03.07.2018р. №2478-VIII.

Стягувач зазначає, що необґрунтованими є і доводи апелянта про незаконність накладення виконавцем арешту на частки у статутному капіталі.

Посилаючись на ч.1 ст.18, ч.ч.1,5 ст.48, ст.53-1, ч.ч.1-3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , ч.ч.1-2 ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зазначає, що приватним виконавцем правомірно постановою від 18.10.2019р. накладено арешт на частки ТОВ ПАККО Холдинг в статутному фонді ТОВ Вопак-Трейд код 34745403, ТОВ СТМ-Сучасні Торгівельні Мережі код 34649170, ТОВ КМ-Холдинг код 34557148, ТОВ ПАККО Логістик код 34745434. При цьому, ТОВ ПАККО Холдинг безпідставно, на думку стягувача, посилається, що накладення арешту на вказані частки у статутному капіталі не відповідає принципу співмірності, оскільки боржником не надано доказів того, що вартість таких часток чи іншого майна боржника, стягнення на яке звернуто виконавцем, перевищує суму боргу. Також, посилається на норми п.2 ч.5 ст.56 Закону України Про виконавче провадження та п.10 р.VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5.

Зазначає, що постанови приватного виконавця про опис та арешт майна від 21.10.2019 та від 08.11.2019р. містять усі необхідні реквізити, встановлені ст.56 Закону України Про виконавче провадження .

Окремо звертає увагу, що майно у м.Львові по вул.Садовій, якого стосується постанова від 08.11.2019р., реалізовано на прилюдних торгах у рамках іншого виконавчого провадження на користь Банку Альфа-Банк , що визнала і представник боржника у суді першої інстанції.

Керуючись ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження стягувач вказує, що дана норма не передбачає обов`язку виконавця перед накладенням арешту на грошові кошти боржника, що наявні на рахунках у банківській установі, перевіряти наявність таких коштів. Натомість той факт, що вказана норма передбачає можливість накладення арешту на кошти в день відкриття виконавчого провадження, свідчить про те, що такий обов`язок у виконавця відсутній.

Стягувач вказує, що із матеріалів виконавчого провадження, 08.11.2019р. приватним виконавцем Павлюком Н.В. проведено опис та арешт об`єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою м.Запоріжжя по вул.Узбекистанській, 9а . У вказаній постанові сторонам роз`яснено про можливість протягом 10-ти днів, з дня її винесення, досягти згоди щодо вартості об`єкта, про що письмового його повідомити. З огляду на те, що протягом вказаного строку від сторін виконавчого провадження не надійшло повідомлення щодо вартості вказаного об`єкта, приватним виконавцем для визначення вартості об`єкта нерухомого майна винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Нечаєва А.С. , який має сертифікат виданий Фондом державного майна України 04.08.2017р. за №782/17 (строк дії до 04.08.2020). Таким чином, приватним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності призначено з додержанням вимог Закону України Про виконавче провадження . Посилання боржника на те, що виконавцем не надіслано йому копію постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки докази протилежному були долучені виконавцем до матеріалів справи у суді першої інстанції. Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на заниження ринкової вартості об`єкта з огляду на довідку № 356 від 29.11.2019 про балансову вартість об`єкта 29 820 720 грн, оскільки така довідка видана самим боржником та не підтверджена жодними належними і допустимими доказами. Більше того, прямого зв`язку між балансовою залишковою вартістю і ринковою вартістю майна не існує. Це пов`язано з тим, що ці обидві вартості характеризуються принципово різним підходом до свого визначення і виконують різні функції, тобто видана боржником довідка про балансову вартість об`єкта жодним чином не може свідчити про заниження ринкової вартості об`єкта згідно звіту від 20.11.2019 підготовленого суб`єктом оціночної діяльності Нечаєвим А.С.

На думку стягувача не може бути прийнятий до уваги і наданий боржником звіт про оцінку, оскільки з цього звіту вбачається, що такий підготовлений 11.12.2018р., тобто з моменту підготовки сплинуло більш як шість місяців, а відтак з огляду на положення ч.6 ст.57 Закону України Про виконавче провадження , наданий боржником звіт не може свідчити про неправильність визначення вартості об`єкта у розглядуваному виконавчому провадженні.

Не можна прийняти до уваги і посилання боржника на ціну придбання цього майна, оскільки наданий ним договір купівлі-продажу датований квітнем 2016 року, в той час як визначення ринкової вартості для примусової реалізації мала місце у листопаді 2019 року, тобто більше як через 3 роки.

Правомірність визначення вартості об`єкта свідчить і ухвала Господарського суду Волинської області від 16.01.2020р. у справі №903/614/17, якою визнано правомірним визначення вартості цього ж об`єкта і у виконавчому провадженні №59251862 на рівні 2485000,00 грн.

Також стягувач вважає за необхідне зазначити, що об`єкт незавершеного будівництва по якому подано скаргу було виставлено на електронні торги 26.12.2019р. ДП Сетам з метою погашення боргу ТОВ Пакко Холдинг перед ТОВ Тропік за ринковою вартістю 2745500,00 грн, однак дані торги не відбулися. Після цього 27.01.2020р. було призначено повторно торги даного об`єкта за ціною 2333675,00 грн., ці торги також не відбулися у зв`язку відсутністю бажаючих придбати цей майно за такою ціною. Після цього майно було висталено на треті торги на 27.02.2020р. за ціною 1921850,00 грн, які також не відбулися у зв`язку відсутністю бажаючих придбати цей майно за такою ціною. Безпідставним є і посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. по справі №308/12150/16-ц, оскільки обставини у цій справі істотно відрізняються від розглядуваної. Зокрема тим, що у вказаній справі було встановлено порушення пунктів 15, 16 Національного стандарту №1, оскільки оцінювач визначаючи вартість за порівняльним методом взяв до уваги об`єкти, як суттєво відрізняються конфігурацією, місцем знаходження, площею, пішохідною доступністю, відстанню до центральної частини міста тощо, а тому вони не є релевантними для визначення початкової вартості нерухомого майна для його реалізації. Тому у цій справі суд дійшов висновку, що з огляду на загальну характеристику об`єкта, його комерційне призначення, ринкову вартість майна необхідно визначати у рамках дохідного підходу із врахуванням пункту 15 Національного стандарту №1. Натомість у розглядуваній справі таких обставин не встановлено і боржник не наводить жодних обґрунтувань у чому полягає неправильність визначення ринкової вартості об`єкта, які порушення призвели до заниження вартості тощо.

Тому стягувач вважає правомірними постанови та дії приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності та усі дії вчинені з метою визначення ринкової вартості об`єкта нерухомості, що у м.Запоріжжі по вул.Узбекистанська, 9а.

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2020р. залишити без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 25.03.2020р. учасники провадження не з`явились.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2020р. задоволено клопотання ТОВ ПАККО Холдинг та відкладено розгляд апеляційної скарги на 06 травня 2020 р. об 11:00год. Доручено Львівському окружному адміністративному суду (м.Львів, вул.Чоловського, 2) забезпечити участь представника ТОВ Тропік у судовому засіданні, яке призначене на 06 травня 2020р. об 11:00 год. в режимі відеоконференції. Визнано явку учасників справи не обов`язковою. Рекомендовано сторонам подати суду заяву (в електронному варіанті) про розгляд скарги без їх участі та не направляти своїх представників до суду апеляційної інстанції, у разі продовження карантину.

04.05.2020р. на електронну адресу суду від ТОВ ПАККО Холдинг надійшло клопотання (вх.№3229/20) про відкладення розгляду справи з огляду на запровадження на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

06.05.2020р. на електронну адресу суду від ТОВ Тропік надійшло клопотання (вх.№1242/20) про відкладення розгляду справи з огляду на запровадження на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 та призначення наступних судових засідань в режимі відеоконференції у приміщенні одного з наступних судів: Львівський окружний адміністративний суд, або Галицький районний суд м. Львова, або Сихівський районний суд м. Львова, або Личаківський районний суд м. Львова, або Шевченківський районний суд м. Львова.

Представники сторін у судове засідання 06.05.2020р. не з`явились.

Водночас, представник ТОВ Тропік не скористався своїм процесуальним правом участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду згідно з правилами ст.197 ГПК України, при тому, що ухвалою суду доручено Львівському окружному адміністративному суді забезпечити участь представника ТОВ Тропік у судовому засіданні, яке призначене на 06.05.2020р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України.

Однак, представник сторін не реалізували своє право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020р. Комітет Верховної Ради України з питань правової політики звернув увагу, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних клопотань про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/257/19 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савури 21а, код ЄДРПОУ 34928470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік (79008, м.Львів, вул.Пекарська, 5/4, код ЄДРПОУ 20831737) 2635055,28 грн., з них 2562598,64 грн. заборгованість, 51566,47 грн. інфляційних, 20890,17 грн. - 3 % річних, а також 39525,83 грн. витрат по судовому збору та 42979,60 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг - залишено без задоволення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік задоволено - рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2019р. у справі №903/257/19 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 250 682,00 грн. - скасовано; в цій частині прийнято нове рішення, яким позов в даній частині задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савури, 21а, код ЄДРПОУ 34928470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік (79008, м. Львів, вул. Пекарська,5/4, код ЄДРПОУ 20831737) 250682,00 грн. - пені; в решті рішення залишено без змін.

На виконання даних судових рішень 10.10.2019р. Господарським судом Волинської області видано накази №903/257/19-1, №903/257/19-2, №903/257/19-3.

07.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" звернулося до Господарського суду Волинської області із скаргою №334 від 06.11.2019р. на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Назара Васильовича по справі №903/257/19, в якій просило:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника (ВП №60331229 від 18.10.2019р.(нерухоме майно)), прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника (ВП №60331229 від 18.10.2019р.(частки)), прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н. В.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника (ВП № 60331229 від 21.10.2019р.), прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н. В.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника (ВП №60331229 від 21.10.2019р.), прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павлюком Н.В. винесено постанову ВП №60331229 про арешт майна боржника (нерухоме майно), про арешт майна боржника (частка) та 21.10.2019р. постанову про опис та арешт майна боржника; про арешт коштів боржника.

ТОВ ПАККО Холдинг підставою для скасування даних постанов №60331229 вважає порушення територіальної підвідомчості виконавчого провадження, а саме те, що боржник ТОВ Пакко Холдинг не має в м.Києві майна і зареєстрований за адресою в м.Луцьк, вул.Клима Савури 21А, а тому приватний виконавець Павлюк Н.В. зобов`язаний був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання; приймаючи виконавчий документ порушив ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , в зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, підставою скасування решти оскаржуваних постанов - неправомірне винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником своїх вимог, також наклав арешт на 8 об`єктів нерухомого майна, вартість кожного з яких є більшою ніж сума звернення стягнення. В постановах не зазначено кількість кімнат (приміщень) їх площа та призначення, інформація про підсобні приміщення та споруди. Боржник не отримував від приватного виконавця постанову про залучення зберігача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Як встановлено ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.1 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону, який діяв на момент відкриття спірного виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як встановлено ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частина 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначає місце виконання рішення приватним виконавцем за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника без поділу на види майна. Тобто закон надає право виконувати рішення суду також за місцезнаходженням будь-якого майна боржника.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Як встановлено положеннями ст.177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов`язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку;

Як вбачається з ч.3.1 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Відповідно до ч.ч.7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України Про виконавче провадження , у якому йдеться про кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках .

Частиною 4 статті 24 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявляти та звертати стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України no.15729/07 від 05.07.2012р. зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, наявність у боржника банківського рахунку (в тому числі, розрахункового рахунку) передбачає наявність у боржника майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на рахунку в банківській установі та відповідно наявність у боржника майна в розумінні Глави 13 ЦК України.

Тобто, виконавче провадження може бути відкрите за місцезнаходженням банківської установи в якій на рахунках містяться грошові кошти боржника.

Дана правова позиції викладена в постанові Верховного суду від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи №903/257/19, у процесі судового розгляду вказаної справи, судом було постановлено ухвалу про забезпечення позову від 05.06.2019р., якою накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ПАККО Холдинг", що наявні на рахунках в будь-якій банківській установі в межах суми 2885737,28грн.

Виконання вказаної ухвали здійснював приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. в рамках виконавчого провадження №59184860.

У процесі виконання ухвали встановлено, що у ТОВ "ПАККО Холдинг" наявні відкриті наступні банківські рахунки:

- п/р НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", МФО 380526 (Київ);

- п/р НОМЕР_2 в АТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 (Київ);

- п/р НОМЕР_3 в АТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 (Київ);

- п/р UA НОМЕР_5 в АТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 (Київ).

Згідно листа від 17.07.2019р. №136-БТ наданого ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" код ЄДРПОУ 33299878 (м.Київ), у ТОВ "ПАККО Холдинг" у вказаній фінансовій установі наявні грошові кошти в сумі 1288671,85 грн.

Листом АТ КБ Глобус від 23.10.2019р. №2140-БТ повідомлено, що станом на 16.10.2019р. на рахунку №2600500124861 наявні грошові кошти в сумі 191,00 грн.

З огляду на втановлені факти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ Тропік правомірно пред`явило наказ Господарського суду Волинської області від 10.10.2019р. №903/257/19-1 до виконання приватному виконавцеві виконавчого округу м.Київ Павлюку Н.В., тобто за місцем знаходження майна боржника (грошових коштів), а тому виконавцем провадження відкрито з додержанням вимог ст.25 Закону України Про виконавче провадження .

Дії приватного виконавця Павлюка Н.В. щодо примусового виконання наказу №903/257/19-1 від 10.10.2019р., виданого Господарським судом Волинської області, та винесена ним постанова про відкриття виконавчого провадження №60331229 відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та прийнята в межах повноважень приватного виконавця, а отже права скаржника порушені не були.

Доводи апелянта про неправомірність постанов приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Н.В. від 18.10.2019р. та 21.10.2019р. про арешт майна (нерухомого, частки) боржника, про опис та арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, ґрунтуються лише на неправомірності постанови про відкриття виконавчого провадження, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів скаржника про незаконне накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у іпотеці, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Боржник в скарзі №334 від 06.11.2019р. обґрунтовуючи протиправність постанови виконавця від 18.10.2019р. про арешт майна боржника, тим, що це порушує права ТОВ Фінансова компанія Інвест фінанс як Іпотекодержателя, в той час як відповідно до ст.339 ГПК України боржник має довести порушення саме його прав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, накладення виконавцем арешту на предмет Іпотеки жодним чином не може порушувати права законного Іпотекодержателя, оскільки відповідно до п.7 ч.4 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації: права власності за іпотекодержателем державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, накладення виконавцем арешту на об`єкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки, жодним чином не порушує діючого в Україні законодавства, прав іпотекодержателя чи боржника.

Боржник також посилався на протиправність накладення арешту на частки у статутному капіталі.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Як встановлено ч.5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч.ч.1-3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно ст.53-1 Закону України "Про виконавче провадження" особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

З огляду на викладене, колегія судддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що приватним виконавцем правомірно постановою від 18.10.2019р. накладено арешт на частки ТОВ ПАККО Холдинг в статутному фонді ТОВ Вопак-Трейд код 34745403, ТОВ СТМ-Сучасні Торгівельні Мережі код 34649170, ТОВ КМ-Холдинг код 34557148, ТОВ ПАККО Логістик код 34745434.

Боржник безпідставно посилається, що накладення арешту на вказані частки у статутному капіталі не відповідає принципу співмірності, оскільки не надано доказів того, що вартість таких часток чи іншого майна боржника, стягнення на яке звернуто виконавцем, перевищує суму боргу.

Щодо посилання боржника на порушення приватним виконавцем порядку проведення опису та арешту майна, колегія суддів зазначає наступне.

Як встанволено п.2 ч.5 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Пунктом 10 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

- назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

- якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

- якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

- прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігай);

- відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

- якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

- відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

- зауваження або заяви стягувача. Боржника, осіб, що були присутні;

- постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Постанови приватного виконавця про опис та арешт майна від 21.10.2019р. та від 08.11.2019р. містять усі необхідні реквізити, встановлені ст.56 Закону України "Про виконавче провадження".

В скарзі боржник також посилався, що при проведенні опису та арешту майна понятим не було роз`яснено їх права та обов`язки, відсутній акт, з якого б вбачалося, що права та обов`язки роз`яснювалися, а також не можливо ідентифікувати осіб понятих.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих.

Згідно з ч.2 статті присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті.

В оскаржуваних постановах приватного виконавця про опис та арешт майна є вказівка на роз`яснення приватним виконавцем понятим їх прав та обов`язків, а також чітко зазначено прізвище, ім`я, по-батькові кожного з понятих та їх адреси, що останні засвідчили своїми підписами, а відтак приватним виконавцем дотримано вимоги ст.22 Закону України "Про виконавче провадження", доказів протилежного не подано.

Також, боржник в скарзі стверджував, що в оскаржуваних постановах не вказано час вчинення виконавчих дій, слід зазначити наступне.

Частино 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Отже, вказана норма не передбачає обов`язку зазначення виконавцем у постановах часу проведення виконавчої дії, а лише вказує на часові межі їх вчинення із вказівкою на самостійне визначення виконавцем доцільного (конкретного) часу вчинення останніх.

В той же час, боржником не надано належних та допустимих доказів вчинення виконавцем виконавчих дій раніше шостої чи пізніше двадцять другої години.

Щодо посилання боржника, що приватним виконавцем не винесено постанову про залучення зберігача, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ч.1 ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Із вказаної норми вбачається, що законодавство не вимагає винесення виконавцем окремого документа про призначення зберігача, а останній призначається в постанові про опис та арешт майна боржника під розписку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із оскаржуваних постанов про опис та арешт майна боржника, саме у такому порядку і призначався зберігач, а відтак приватним виконавцем не порушено вимоги закону.

В скарзі боржник також стверджував, що приватний виконавець не мав права накладати арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "Ощадбанк", оскільки ним не встановлено наявність таких коштів у цьому банку.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, вказана норма не передбачає обов`язку виконавця перед накладенням арешту на грошові кошти боржника, що наявні на рахунках у банківській установі, перевіряти наявність таких коштів. Натомість той факт, що вказана норма передбачає можливість накладення арешту на кошти в день відкриття виконавчого провадження, свідчить про те, що такий обов`язок у виконавця відсутній.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що Господарським судом Волинської області правомірно відмовлено у задоволенні скарги №334 від 07.11.2019р. на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Назара Васильовича по справі №903/257/19.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Пронін проти України , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії ).

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

За змістом ч.ч.4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання, призначене на 06.05.2020р., учасники справи не з`явилися, тому відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного тексту постанови.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2020р. у справі №903/257/19 (за скаргою №334 від 06.11.2019р.) залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженою до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12.05.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.