Рішення

від 15.05.2020 по справі 824/1160/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1160/18-а

Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс-пром» до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Газсервіс-пром» (позивач) просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/322 від 08 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення штрафу № ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/322 від 08 листопада 2018 року є протиправно та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача відповідачем після складання акту № ЧВ-1044/18/423/АВ від 19.10.2018 року видано припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-1044/18/423/АВ/П від 22.10.2018 року. Позивачем всі зазначені у приписі вимоги виконані у вказаний строк. Таким чином на думку позивача у відповідача відсутні правові підстави для вжиття заходів до притягнення ТОВ Газсервіс-пром та його посадових осіб до відповідальності.

16.01.2019 року до суду надійшов відзив Управління Держпраці у Чернівецькій області відповідно до якого зазначив, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управлінням Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/322 від 08 листопада 2018 року є правомірною і не підлягає скасуванню.

У судові засідання призначені на 08.01.2020 року, 17.01.2020 року, 18.02.2020 року позивач, представник позивача не з`явилися.

Відповідач не з`явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі, в задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи неодноразово було зобов`язано позивача, відповідача надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газсервіс-Пром , зареєстроване, як юридична особа 11.08.2017 року, номер запису 10271020000001015, код ЄДРПОУ 41519085. Місцезнаходження юридичної особи: 59200, Чернівецька область, Вижницький район, м.Вижниця, вулиця Українська, 67. Керівником є ОСОБА_1

Види діяльності: Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний); Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Код КВЕД 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури; Код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів. (т. 1 а. с. 100-106, 132-140, т. 2 а. с. 124).

18.10.-19.10.2018 року на підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 17.10.2018 року № 540, направлення на проведення перевірки від 17.10.2018 року № 04-292, відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1044/18/423/АВ. (т. 3 а. с. 112-123, 178-196).

У ході інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в Акті інспекційного відвідування ТОВ Газсервіс-пром , № ЧВ-1044/18/423/АВ від 19.10.2018 року відображено порушення згідно ч. ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , Постанови КМУ № 413. Із змісту вказаного Акту видно, що складено на 19 сторінках, який підписано інспекторами праці Митрофан П.Т., ОСОБА_3 , директором ТОВ Газсервіс-пром Штефюк І.В., спеціалістом І категорії відділу праці Вижницької міської ради Осташек В.С.

Із змісту Акту видно, що на день інспекційного відвідування 18.10.2018 року директором ОСОБА_1 надано копії цивільно-правових угод за період із грудня 2017 року по жовтень 2018 року, укладені між ТОВ Газсервіс-пром в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 (далі Виконавець ) з другої сторони, на виконання робіт: роботи з ДК (димових каналів) та ВК (вентиляційних каналів) - ОСОБА_4 , (цивільно-правові угоди № 5 від 01.12.2017 року, № 5 від 01.01.2018 року, № 29 від 01.02.2018 року, № 43 від 01.03.2018 року, №55 від 01.04.2018 року, № 64 від 01.05.2018 року, № 74 від 01.06.2018 року, № 82 від 01.07.2018 року, № 01/08/18 від 01.08.2018 року, № 95 від 01.09.2018року); роботи з виконання сервісного обслуговування газового обладнання ОСОБА_5 (цивільно-правові угоди № 6 від 01.12.2017 року, № 17 від 01.01.2018 року, № 30 від 01.02.2018 року, № 44 від 01.03.2018 року, № 56 від 01.04.2018 року, № 65 від 01.05.2018 року, № 75 від 01.06.2018 року, № 02/08/18 01.08.2018 року, № 96 від 01.09.2018 року); роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_6 (цивільно-правові угоди № 7 від 01.12.2017 року, № 18 від 01.01.2018 року, № 31 від 01.02.2018 року, № 45 від 01.03.2018 року, № 57 від 01.04.2018 року, № 66 від 01.05.2018 року, № 76 від 01.06.2018 року, № 83 від 01.07.2018 року); роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_7 , (цивільно-правові угоди № 8 від 01.12.2017 року, № 19 01.01.2018 року, № 33 від 01.02.2018 року, № 47 від 01.03.2018 року, № 58 від 01 04.2018 року); роботи з ведення контролю БМР (будівельно-монтажних робіт) ОСОБА_22 (цивільного-правові угоди № 13від 01.12.2017 року, № 26 від 01.01.2018 року); роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_8 (цивільно-правові угоди № 9 від 01.12.2017 року, № 20 від 01.01.2018 року, № 34 від 01.02.2018 року, № 48 від 01.03.2018 року, № 59 від 01.04.2018 року, № 84 від 01.07.2018 року); роботи з сервісного обслуговування газового обладнання ОСОБА_9 (цивільно-правові угоди № 8 від 01.12.2017 року, № 26 від 01.01.2018 року, № 27 від 01.02.2018 року, № 29 від 01.04.2018 року, № 30 від 01.05.2018 року, № 31 від 01.06.2018 року, № 85 від 01.07.2018 року, № 06/08/18 від 01.08.2018 року); роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт ОСОБА_10 , (цивільно-правові угоди № 11 від 01.12.2017 року, № 24 від 01.01.2018 року, № 38 від 01.02.2018 року); роботи з виконання сервісного обслуговування газового обладнання ОСОБА_11 (цивільно-правові угоди № 12 від 01.12.2017 року, № 25 від 01.01.2018 року, № 52 від 01.03.2018 року), роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт (цивільно-правова угода № 39 від 01.02.2018 року); роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_12 (цивільно-правові угоди № 14 від 01.12.2017 року, № 27 від 01.01.2018 року, № 41 від 01.02.2018 року, № 62 від 01.04.2018 року); роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_13 (цивільно-правові угоди № 15 від 01.12.2017 року, № 28 від 01.01,2018 року., № 42 від 01.02.2018 року, № 73 від 01.05.2018 року); роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_14 (цивільно-правові угоди № 21 від 01.01.2018 року, № 37 від 01.02.2018 року, № 70 від 01.05.2018 року, № 80 від 01.06.2018 року); роботи з ведення контролю БМР (будівельно-монтажних робіт) - ОСОБА_15 , (цивільно-правові угоди № 32 від 01.02.2018 року, № 46 від 01.03.2018 року, № 67 від 01.05.2018 року); роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_16 (цивільно-правові угоди № ЗА-01-18 від 01.01.2018 року, № ЗА-02-18 від 01.02.2018 року, № ЗА-03-18 від 01.03.2018 року, № ЗА-05-18 від 01.05.2018 року, № ЗА-06-18 від 01.06.2018 року, № ЗА-08-18 від 01.08.2018 року); роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_17 (цивільно-правові угоди № 36 від 01.02.2018 року, № 101 від 01.03.2018 року, № 69 від 01.05.2018 року, № 79 від 01.06.2018 року, № 05/08/18 від 01.08.2018 року); роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_18 (цивільно-правові угоди № 40 від 01.02.2018 року, № 53 від 01.03.2018 року, № 72 від 01.05.2018 року, № 81 від 01.06.2018 року, № 08/08/18 від 01.08.2018 року); роботи з виконання сервісного обслуговування газового обладнання ОСОБА_19 (цивільно-правові угоди № 60 від 01.04.2018 року, № 71 від 01.05.2018 року); роботи з ведення контролю БМР (будівельно-монтажних робіт) - ОСОБА_20 (цивільно-правові угоди № 61 від 01.04.2018 року, № 03/08/18 від 01.08.2018 року, № 97 від 01.09.2018 року); роботи з виконання сервісного обслуговування газового обладнання ОСОБА_21 (цивільно-правові угоди № 51 від 01.03.2018 року, № 86 від 01.07.2018 року, № 07/08/18 від 01.08.2018 року); роботи з ведення контролю БМР (будівельно-монтажних робіт) - ОСОБА_22 (цивільно-правові угоди № 13 від 01.12.2017 року, № 26 від 01.01.2018 року); роботи з виконання сервісного обслуговування газового обладнання - ОСОБА_19 (цивільно-правова угода № 10 від 01.12.2017 року); роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - ОСОБА_23 (цивільно-правова угода № 102 від 01.01.2018 року); роботи з виконання сервісного обслуговування газового обладнання ОСОБА_24 (цивільно-правова угода № 105 від 01.12.2017 року); роботи з сервісного обслуговування газового обладнання - ОСОБА_25 (цивільно-правова угода № 105 від 01.12.2017 року); на виконання робіт по наданню бухгалтерських послуг - ОСОБА_26 (цивільно-правова угода від 01.10.2018 року); на виконання робіт інженера з охорони праці - ОСОБА_27 (цивільно-правова угода від 01.10.2018 року).

Цивільно-правові угоди на виконання робіт між ТОВ Газсервіс-пром та вказаними вище працівниками укладались у період із грудня 2017 року по жовтень 2018 року помісячно 1-го числа місяця до кінцевої дати місяця. Згідно цивільно-правових угод працівники можуть перебувати у тривалих правовідносинах із роботодавцем, виконувати роботи у межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посад на умовах трудового договору. В укладених вищезазначених угодах не визначено обсяг виконуваної роботи, лише обумовлено у вигляді зобов`язання виконувати трудові роботи та трудові обов`язки за фахом. За умовами вищезазначених цивільно-правових угод працівники виконували конкретні роботи під контролем та керівництвом директора чи заступника директора ТОВ Газсервіс-пром . Всі вищезазначені цивільно-правові угоди за період із грудня 2017 року по жовтень 2018 року, укладені між ТОВ Газсервіс в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 (далі Виконавець ), з другої сторони, мають за своєю природою ознаки трудових відносин.

На виконання вимог п. 4 статті 29 КЗпП України працівники, які виконували роботи на умовах цивільно-правових угод, були проінструктовані з техніки безпеки (питань охорони праці). За актами приймання виконаних будівельних робіт визначались витрати праці робітників на обсяг робіт в людино-годинах, а також визначено розмір заробітної плати яка виплачувалась згідно відомостей про оплату праці. (т.1 а.с. 60-78, т. 2 а.с. 114-123, 178-196).

22.10.2018 року за наслідками Інспекційного відвідування, виявлених порушень, позивачу видано Припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-1044/18/423/АВ/П від 22.10.2018 року. З урахуванням порушень зазначених у приписі, відповідачем встановлено місячний термін на їх усунення до 19.11.2018 року. (т. 1 а. с. 15-16, 197-198).

Із змісту витягу з протоколу засідання з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 08.11.2018 року № 39 видно, що відбулось засідання комісії у складі Кушнір Г.М. - заступника начальника Управління, ОСОБА_28 - начальника відділу Управління, ОСОБА_29 головного спеціаліста Управління, ОСОБА_30 головного спеціаліста Управління Веселої М.Д., головного спеціаліста Управління, з розгляду справи на підставі акта інспекційного відвідування від 19 жовтня 2018 року № ЧВ-1044/18/423/АВ щодо порушень виявлених у товаристві з обмеженою відповідальністю Газсервіс-Пром та інших.

Із пункту 8 вказаного протоколу видно, що виступаючи на засіданні комісії представник відповідача Весела М.Д. звернула увагу, що представник ТОВ Газсервіс-пром на засідання не з`явився, обґрунтованого клопотання про відкладення розгляд справи не надав, а також зазначила, що роботодавець належним чином повідомлений про розгляду справи, про що зроблено відмітку в повідомленні від 26.10.2018 року № 3129/0/04-2/18. Крім того, виступила представник відповідача Фадеєва ОСОБА_31 , яка зазначила, що докази по матеріалах справи щодо виявлених порушень під час проведення інспекційного відвідування дотримання законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю Газсервіс-пром стосовно працівників (в частині недотримання вимог трудового законодавства, відповідальність за які передбачено абз.2 та 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України).

За наслідками розгляду справи, комісією на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 19 жовтня 2018 року № ЧВ-1044/18/423/АВ, з урахуванням вимог п.п. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, ч. 2 п. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509, прийнято рішення, яким накладено на ТОВ Газсервіс-пром штраф:

- у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, що становить 2680560,00 грн., передбачений абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України;

- у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що становить 3723,00 грн, передбачений абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. (т. 4 а. с. 60).

08.11.2018 відповідач прийняв постанову № ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/322 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, за порушення ст. 24 КЗпП України, якою на ТОВ Газсервіс-пром накладено штраф в розмірі 2680560,00 грн. (т. 1 а. с. 12-14, 170-175).

08.11.2018 відповідач прийняв постанову № ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС/323 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, за порушення ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , якою на ТОВ Газсервіс-пром накладено штраф в розмірі 3723,00 грн. (т. 1 а. с. 176-177).

26.12.2018 року постановою Вижницького районного суду Чернівецької області справа № 713/1973/18 (провадження № 3/713/1283/18), залишеною в силі постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08.02.2019 року визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. в дохід держави. (т.4а.с.3-8).

Із змісту вказаної постанови видно, що суд проаналізувавши зміст укладених цивільно-правових угод між Товариством з обмеженою відповідальністю Газсервіс-пром та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 на відповідність їх ст. 21, 24 КЗпП України, ст. ст. 208, 626 Цивільного кодексу України, вважає, що фактично в даному випадку між працівниками та ТОВ Газсервіс-Пром виникли трудові, а не цивільно-правові відносини, які не були оформлені шляхом укладення трудових договорів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 фактично допустила працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). (т. 4 а. с. 75-80, т. 4 а. с. 3-8).

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон №5067-VI), Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі-Закон №889-VIII, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 статті 124 Конституції України визначає, що «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі» .

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Статтею 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ст. 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.

Частинами 1-2 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частиною 11 ст. 7 Закону № 877-V визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Частиною 2 ст. 8 Закону № 877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема: повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 877-V передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державного нагляду (контролю), відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.

Посадова або службова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв`язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) несе відповідальність, встановлену законом, за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі про здійснені заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).

Згідно ст. 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

У разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.

Суб`єкт господарювання, посадові особи суб`єкта господарювання - юридичної особи не несуть відповідальності за відмову надавати пояснення щодо діяльності суб`єкта господарювання.

Статтею 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 36 Закону № 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Із змісту пункту 2 Положення управління Держпраці в Чернівецькій області Затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці 03 серпня 2018 року №84 видно, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, нормативно-правовими актами міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Відповідно до Розподілу обов`язків між начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області, першим заступником та заступником начальника Управління, затвердженого наказом Управління Держпраці у Чернівецькій області від 22.08.2016 року №252 (далі - Розподіл обов`язків) заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області організовує роботу в межах повноважень, зокрема щодо здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю та інших нормативно-правових актів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, забезпечення контролю за станом усунення виявлених порушень норм законодавства.

Згідно Розподілу обов`язків - заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області здійснює контроль, зокрема за діяльністю відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; за організацією проведення головними державними інспекторами планових та позапланових перевірок з питань додержання законодавства про працю; за підготовкою та направленням матеріалів перевірок до правоохоронних органів та суді та інше.

У відповідності Розподілу обов`язків заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області підписує, зокрема повідомлення про розгляд справ про накладення штрафних санкцій стосовно суб`єкта господарювання; постанови про накладення штрафних фінансових санкцій щодо суб`єкта господарювання; повідомлення, направлення на проведення перевірки суб`єктів господарювання та інше.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено ПКМ України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295), яка діяла на момент проведення інспекційного відвідування.

Вказана Постанова Кабінету Міністрів України визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17. Разом з тим, суд зазначає, що на час здійснення інспекційного відвідування Порядок №295 був чинним, а відтак підлягає застосування до спірних правовідносин.

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Згідно п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно п. п. 2 п. 11 Порядку - 295 інспектори праці мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

Відповідно до п. 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно п. 12 Порядку 295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. п. 20-21 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п.п. 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 18.10.-19.10.2018 року на підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 17.10.2018 року № 540, направлення на проведення перевірки від 17.10.2018 року № 04-292, відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (юридичної особи) юридичної особи, який використовує найману працю № ЧВ-1044/18/423/АВ. (т. 1 а. с. 60-78, т. 3 а. с. 112-123, 178-196).

З аналізу наведених вище норм випливає, що підконтрольний суб`єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише дотримання порядку проведення Інспекційного відвідування, суть виявлених порушень законодавства, усунення недоліків, а також дотримання порядку притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, як передбачено Законом, нормативно правовими актами.

Саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб`єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

Як судом встановлено, позивач не оскаржив, як в адміністративному, так і в судовому порядку наказ Управління Держпраці у Чернівецькій області від 17.10.2018 року № 540«Про проведення інспекційного відвідування» , направлення на проведення перевірки від 17.10.2018 року № 04-292 в установлені законом строки, як передбачено законом.

Предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення штрафу ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/322 від 08 листопада 2018 року Держпраці у Чернівецькій області від за порушення передбачені ст. 24 КЗпП України, якою на ТОВ Газсервіс-пром накладено штраф в розмірі 2680560,00 грн. (т. 1 а. с. 12-14, 170-175).

Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.92 р. №2694-ХІІ (далі - Закон №2694-ХІІ) визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами п. 6 ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 24 КЗпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" на роботодавця покладено обов`язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску.

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).

Згідно із ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 та 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, з наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, а саме індивідуально визначені роботи.

Предметом цивільно-правового договору є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, шляхом відокремлення фронту робіт і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт. Після закінчення робіт складається акт виконаних робіт, який повинен бути оплачений.

Отже, саме виконання працівником конкретної функції, нерозривно пов`язане із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, чим і відокремлює трудовий договір від цивільно-правових договорів, предметом яких є лише визначений результат праці, виконання індивідуального трудового завдання (замовлення, доручення), здійснюваного без підпорядкування виконавця роботи внутрішньому трудовому розпорядкові на підприємстві, в організації чи установі власника.

Дослідженням матеріалів справи, встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_4 (далі Виконавець ) укладено цивільно-правові договори роботи з ДК (димових каналів) та ВК (вентиляційних каналів) - (цивільно-правові угоди № 5 від 01.12.2017 року, № 5 від 01.01.2018 року, № 29 від 01.02.2018 року, № 43 від 01.03.2018 року, № 55 від 01.04.2018 року, № 64 від 01.05.2018 року, № 74 від 01.06.2018 року, № 82 від 01.07.2018 року, № 01/08/18 від 01.08.2018 року, № 95 від 01.09.2018 року) на умовах яких Виконавець зобов`язувався виконувати роботу з ДК та ВК з 31.12.2017 року по 31.01.2018 рік, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 рік, з 01.02.2018 року по 28.02.2018 рік, з 01.03.2018 року по 31.03.2018 рік, з 01.04.2018 року по 30.04.2018 рік, з 01.05.2018 року по 31.05.2018 рік, з 01.06.2018 року по 30.06.2018 рік, з 01.07.2018 року по 31.07.2018 рік, з 01.08.2018 року по 31.08.2018 рік, з 01.09.2018 року по 30.09.2018 рік.

Пунктом 3.1. наведених договорів передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцю винагороду в наступних розмірах: 12736,80 грн., 8286,75 грн., 4463,10 грн., 8017,05 грн., 4340,43 грн., 4167,30 грн., 2048,85 грн., 6183,96 грн., 6655,50 грн., 15281,55 грн.

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: № 5 до цивільно-правові угоди № 5 від 01.12.2017 року, № 5 до цивільно-правові угоди № 5 від 01.01.2018 року, № 43 до цивільно-правові угоди № 43 від 01.03.2018 року, № 29 до цивільно-правові угоди № 29 від 01.02.2018 року, № 55 до цивільно-правові угоди № 55 від 01.04.2018 року, № 64 до цивільно-правові угоди № 64 від 01.05.2018 року, № 74 до цивільно-правові угоди № 74 від 01.06.2018 року, № 82 до цивільно-правові угоди № 82 від 01.07.2018 року, № 87 до цивільно-правові угоди № 01/08/18 від 01.08.2018 року, № 95 до цивільно-правові угоди № 95 від 01.09.2018 року видно, що Виконавцями було виконано роботи передбачені наведеними вище договорами, а саме роботи з ДК (димових каналів) та ВК (вентиляційних каналів) на суми 12736,80 грн., 8286,75 грн., 4463,10 грн., 8017,05 грн., 4340,43 грн., 4167,30 грн., 2048,85 грн., 6183,96 грн., 6655,50 грн., 15281,55 грн. (т. 3 а. с. 125-144).

Корім того, судом встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 (далі Виконавці ) укладено ідентичні по змісту цивільно-правові договори роботи з сервісного обслуговування газового обладнання - (цивільно-правові угоди № 6 від 01.12.2017 року, № 17 від 01.01.2018 року, № 30 від 01.02.2018 року, № 44 від 01.03.2018 року, № 56 від 01.04.2018 року, № 65 від 01.05.2018 року, № 75 від 01.06.2018 року, № 02/08/18 від 01.08.2018 року, № 96 від 01.09.2018 року, № 26 від 01.01.2018 року, № 27 від 01.02.2018 року, № 29 від 01.04.2018 року, № 30 від 01.05.2018 року, № 31 від 01.06.2018 року, № 85 від 01.07.2018 року, № 06/08/18 від 01.08.2018 року, № 10 від 01.12.2017 року, № 60 від 01.04.2018 року, № 71 від 01.05.2018 року, № 51 від 01.03.2018 року, № 86 від 01.07.2018 року, № 07/08/18 від 01.08.2018 року, № 105 від 01.12.2017 року, № 100 від 01.03.2018 року, № 12 від 01.12.2017 року, № 25 від 01.01.2018 року, № 52 від 01.03.2018 року) на умовах яких Виконавці зобов`язувалися виконувати роботу з сервісного обслуговування газового обладнання з 01.12.2017 року по 31.12.2017 рік, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 рік, з 01.02.2018 року по 28.02.2018 рік, з 01.03.2018 року по 31.03.2018 рік, з 01.04.2018 року по 30.04.2018 рік, з 01.05.2018 року по 31.05.2018 рік, 01.06.2018 року по 30.06.2018 рік, 01.08.2018 року по 31.08.2018 рік, з 01.09.2018 року по 30.09.2018 рік.

Пунктом 3.1. наведених договорів передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцям винагороду в наступних розмірах: 6746,92 грн., 2609,65 грн., 1962,55 грн., 2525,52 грн., 3181,95 грн., 4451,46 грн., 441,43 грн., 974,78 грн., 2412,30 грн., 6406,23 грн., 914,02 грн., 1464,52 грн., 1890,37 грн., 630,99 грн., 189,56 грн., 554,64 грн., 1108,78 грн., 176,57 грн., 640,85 грн., 88,29 грн., 1609,93 грн., 264,86 грн., 361,46 грн., 110,36 грн., 967,00 грн., 157,87 грн., 1968,28 грн.).

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: до цивільно-правових угод № 6 від 01.12.2017 року, № 17 від 01.01.2018 року, № 30 від 01.02.2018 року, № 44 від 01.03.2018 року, № 56 від 01.04.2018 року, № 65 від 01.05.2018 року, № 75 від 01.06.2018 року, № 02/08/18 від 01.08.2018 року, № 96 від 01.09.2018 року, № 26 від 01.01.2018 року, № 27 від 01.02.2018 року, № 29 від 01.04.2018 року, № 30 від 01.05.2018 року, № 31 від 01.06.2018 року, № 85 від 01.07.2018 року, № 06/08/18 від 01.08.2018 року, № 10 від 01.12.2017 року, № 60 від 01.04.2018 року, № 71 від 01.05.2018 року, № 51 від 01.03.2018 року, № 86 від 01.07.2018 року, № 07/08/18 від 01.08.2018 року, № 105 від 01.12.2017 року, № 100 від 01.03.2018 року, № 12 від 01.12.2017 року, № 25 від 01.01.2018 року, № 52 від 01.03.2018 року видно, що Виконавцями було виконано роботи передбачені наведеними вище договорами, а саме сервісне обслуговування газового обладнання на суми 6746,92 грн, 2609,65 грн., 1962,55 грн., 2525,52 грн., 3181,95 грн., 4451,46 грн., 441,43 грн., 974,78 грн., 2412,30 грн., 6406,23 грн., 914,02 грн., 1464,52 грн., 1890,37 грн., 630,99 грн., 189,56 грн., 554,64 грн., 1108,78 грн., 176,57 грн., 640,85 грн., 88,29 грн., 1609,93 грн., 264,86 грн., 361,46 грн., 110,36 грн., 967,00 грн., 157,87 грн., 1968,28 грн. (т. 2 а. с. 102-103, 109-110, 113-114, 117-118, 126-127, 141-142, 147-148, 157-158, 203-204, 220-221, 234-235, 245-248, т. 3 а. с. 5-8, 14-15, 24-25, 28-29, 41-42, 51-52, 55-57, 71-76, 81-82, 85-86, 95-96, 149-156).

Також судом встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_16 , (далі Виконавець ) укладено ідентичні по змісту цивільно-правові договори роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт - (цивільно-правові угоди № ЗА-01-18 від 01.01.2018 року, №ЗА-02-18 від 01.02.2018 року, № ЗА-03-18 від 01.03.2018 року, № ЗА-05-18 від 01.05.2018 року, № ЗА-06-18 від 01.06.2018 року, № ЗА-08-18 від 01.08.2018 року).

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: до цивільно-правових угод № ЗА-01-18 від 01.01.2018 року, № ЗА-02-18 від 01.02.2018 року, № ЗА-03-18 від 01.03.2018 року, № ЗА-05-18 від 01.05.2018 року, № ЗА-06-18 від 01.06.2018 року, № ЗА-08-18 від 01.08.2018 року видно, що Виконавцем було виконано роботи передбачені наведеними вище договорами, а саме ведення контролю будівельно-монтажних робіт на суми 638,11 грн, 179,86 грн, 161,96 грн, 335,52 грн, 124,72 грн, 566,67 грн. (т. 2 а. с. 136-138, 213-216, 238-240, т. 3 а. с. 9-11, 34-36, 66-68).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичними особами Дущак О.В., Пентескул І.В., Кілару І.Г., Новак М.І., Зігрюк А.В., ОСОБА_18 , ОСОБА_20 (далі Виконавці ) укладено ідентичні по змісту цивільно-правові договори роботи з ведення контролю будівельно-монтажних робіт - (цивільно-правові угоди № 7 від 01.12.2017 року, № 18 від 01.01.2018 року, № 31 від 01.02.2018 року, № 45 від 01.03.2018 року, № 57 від 01.04.2018 року, № 66 від 01.05.2018 року, № 76 від 01.06.2018 року, № 83 від 01.07.2018 року, № 13 від 01.12.2017 року, № 26 від 01.01.2018 року, № 9 від 01.12.2017 року, № 20 від 01.01.2018 року, № 34 від 01.02.2018 року, № 48 від 01.03.2018 року, № 59 від 01.04.2018 року, № 84 від 01.07.2018 року, № 11 від 01.12.2017 року, № 24 від 01.01.2018 року, № 38 від 01.02.2018 року, № 32 від 01.02.2018 року, № 46 від 01.03.2018 року, № 67 від 01.05.2018 року, № 40 від 01.02.2018 року, № 53 від 01.03.2018 року, № 72 від 01.05.2018 року, № 81 від 01.06.2018 року, № 08/08/18 від 01.08.2018 року, № 61 від 01.04.2018 року, № 03/08/18 від 01.08.2018 року, № 97 від 01.09.2018 року) на умовах яких Виконавці зобов`язувалися виконувати роботу з ведення контролю будівельно-монтажних робіт з 01.12.2017 року по 31.12.2017 рік, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 рік, з 01.02.2018 року по 28.02.2018 рік, з 01.03.2018 року по 31.03.2018 рік, з 01.04.2018 року по 30.04.2018 рік, з 01.05.2018 року по 31.05.2018 рік, 01.06.2018 року по 30.06.2018 рік, 01.08.2018 року по 31.08.2018 рік, з 01.09.2018 року по 30.09.2018 рік.

Пунктом 3.1. наведених договорів передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцям винагороду в наступних розмірах: 2259,72 грн, 1802,06 грн, 1935,25 грн., 1126,48 грн., 1669,90 грн., 939,88 грн., 1337,61 грн., 1862,28 грн., 1346,09 грн., 318,52 грн., 318,52 грн., 4470,76 грн., 6289,56 грн., 4284,13 грн., 4928,42 грн., 5069,85 грн., 1811,74 грн., 495,42 грн., 2017,62 грн., 606,09 грн., 6368,62 грн., 4412,78 грн., 2768,30 грн., 509,59 грн., 458,88 грн., 950,63 грн., 353,39 грн., 1605,57 грн., 3800,00 грн., 3800,00 грн., 3800,00 грн.

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: до цивільно-правових угод № 7 від 01.12.2017 року, № 18 від 01.01.2018 року, № 31 від 01.02.2018 року, № 45 від 01.03.2018 року, № 57 від 01.04.2018 року, № 66 від 01.05.2018 року, № 76 від 01.06.2018 року, № 83 від 01.07.2018 року, № 13 від 01.12.2017 року, № 26 від 01.01.2018 року, № 9 від 01.12.2017 року, № 20 від 01.01.2018 року, № 34 від 01.02.2018 року, № 48 від 01.03.2018 року, № 59 від 01.04.2018 року, № 84 від 01.07.2018 року, № 11 від 01.12.2017 року, № 24 від 01.01.2018 року, № 38 від 01.02.2018 року, № 32 від 01.02.2018 року, № 46 від 01.03.2018 року, № 67 від 01.05.2018 року, № 40 від 01.02.2018 року, № 53 від 01.03.2018 року, № 72 від 01.05.2018 року, № 81 від 01.06.2018 року, № 08/08/18 від 01.08.2018 року, № 61 від 01.04.2018 року, №03/08/18 від 01.08.2018 року, № 97 від 01.09.2018 року видно, що Виконавцями було виконано роботи передбачені наведеними вище договорами, а саме сервісне обслуговування газового обладнання на суми 2259,72 грн., 1802,06 грн., 1935,25 грн., 1126,48 грн., 1669,90 грн., 939,88 грн., 1337,61 грн., 1862,28 грн., 1346,09 грн., 318,52 грн., 318,52 грн., 4470,76 грн., 6289,56 грн., 4284,13 грн., 4928,42 грн., 5069,85 грн, 1811,74 грн, 495,42 грн, 2017,62 грн., 606,09 грн., 6368,62 грн., 4412,78 грн., 2768,30 грн., 509,59 грн., 458,88 грн., 950,63 грн., 353,39 грн., 1605,57 грн., 3800,00 грн., 3800,00 грн., 3800,00 грн. (т. 2 а. с. 104-105, 107-108, 111-112, 115-116, 128-129, 134-135, 145-146, 149-150, 163-164, 205-208, 211-212, 222-223, 226-227,236-237,241-242, т. 3 а.с.3-4,26-27,37-38,47-48,60-61,64-65,77-78,87-88,93-94,163-178).

Також з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичними особами Кілару В.В., ОСОБА_32 М ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , (далі Виконавці ) укладено ідентичні по змісту цивільно-правові договори роботи з виконання будівельно-монтажних робіт - (цивільно-правові угоди № 8 від 01.12.2017 року, № 19 01.01.2018 року, № 33 від 01.02.2018 року, № 47 від 01.03.2018 року, № 58 від 01 04.2018 року, № 14 від 01.12.2017 року, № 27 від 01.01.2018 року, № 41 від 01.02.2018 року, № 62 від 01.04.2018 року, № 15 від 01.12.2017 року, № 28 від 01.01.2018 року, № 42 від 01.02.2018 року, № 73 від 01.05.2018 року, № 21 від 01.01.2018 року, № 37 від 01.02.2018 року, № 70 від 01.05.2018 року, № 80 від 01.06.2018 року, № 36 від 01.02.2018 року, № 101 від 01.03.2018 року, № 69 від 01.05.2018 року, № 79 від 01.06.2018 року, № 05/08/18 від 01.08.2018 року, №102 від 01.01.2018 року) на умовах яких Виконавці зобов`язувалися виконувати роботу з виконання будівельно-монтажних робіт з 01.12.2017 року по 31.12.2017 рік, з 01.01.2018 року по 31.01.2018 рік, з 01.02.2018 року по 28.02.2018 рік, з 01.03.2018 року по 31.03.2018 рік, з 01.04.2018 року по 30.04.2018 рік, з 01.05.2018 року по 31.05.2018 рік, 01.06.2018 року по 30.06.2018 рік, 01.08.2018 року по 31.08.2018 рік, з 01.09.2018 року по 30.09.2018 рік.

Пунктом 3.1. наведених договорів передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцям винагороду в наступних розмірах: 2767,75 грн., 1864,90 грн., 1366,99 грн., 1151,88 грн., 1124,23 грн., 2767,75 грн., 1864,90 грн., 1366,99 грн., 1124,23 грн., 2807,40 грн., 3003,58 грн., 3434,52 грн., 5350,33 грн., 9342,48 грн., 3212,48 грн., 3751,10 грн., 966,85 грн., 509,59 грн., 458,88 грн., 950,63 грн., 353,39 грн., 1605,42 грн., 231,29 грн.).

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: до цивільно-правових угод № 8 від 01.12.2017 року, № 19 01.01.2018 року, № 33 від 01.02.2018 року, № 47 від 01.03.2018 року, № 58 від 01 04.2018 року, № 14 від 01.12.2017 року, № 27 від 01.01.2018 року, № 41 від 01.02.2018 року, № 62 від 01.04.2018 року, № 15 від 01.12.2017 року, № 28 від 01.01.2018 року., № 42 від 01.02.2018 року, № 73 від 01.05.2018 року, № 21 від 01.01.2018 року, № 37 від 01.02.2018 року, № 70 від 01.05.2018 року, № 80 від 01.06.2018 року, № 36 від 01.02.2018 року, № 101 від 01.03.2018 року, № 69 від 01.05.2018 року, № 79 від 01.06.2018 року, № 05/08/18 від 01.08.2018 року, № 102 від 01.01.2018 року видно, що Виконавцями було виконано роботи передбачені наведеними вище договорами, а саме виконання будівельно-монтажних робіт на суми 2767,75 грн., 1864,90 грн., 1366,99 грн., 1151,88 грн., 1124,23 грн., 2767,75 грн., 1864,90 грн., 1366,99 грн., 1124,23 грн., 2807,40 грн., 3003,58 грн., 3434,52 грн., 5350,33 грн., 9342,48 грн., 3212,48 грн., 3751,10 грн., 966,85 грн., 509,59 грн., 458,88 грн., 950,63 грн., 353,39 грн., 1605,42 грн., 231,29 грн. (т.2 а.с.105-106,119-122,130-133,139-140, 151-154,209-210,216-219,228-231,243-244,т.3а.с.20-23,30-33,49-50,62-63,69-70,83-84,89-90,).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_27 (далі Виконавець ) укладено цивільно-правовий договір роботи з виконання робіт інженера з охорони праці - (цивільно-правова угода № 103 від 01.10.2018 року) на умовах яких Виконавець зобов`язувався виконувати роботу інженера з охорони праці з 01.10.2018 року по 31.10.2018 рік.

Пунктом 3.1. наведеного договору передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцю винагороду в наступних розмірах: 2100,00 грн).

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: до цивільно-правових угод № 103 від 01.10.2018 року видно, що Виконавцем було виконано роботи передбачені наведеним вище договором, а саме виконання з виконання робіт інженера з охорони праці на суми 2100,00 грн. (т. 2 а. с.167-168).

Дослідженням матеріалів справи, встановлено, що між ТОВ Газсервіс-пром , в особі директора Штефюк І.В. (далі Замовник ) з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_26 (далі Виконавець ) укладено цивільно-правовий договір роботи з надання бухгалтерських послуг - (цивільно-правова угода № 104 від 01.10.2018 року) на умовах яких Виконавець зобов`язувався виконувати роботу інженера з охорони праці з 01.10.2018 по 31.10.2018 рік.

Пунктом 3.1. наведеного договору передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцю винагороду в наступних розмірах: 5000,00 грн).

Судом встановлено, що зміни обсягів робіт, суми винагороди до вищенаведених договорів із Виконавцями позивачем не узгоджувалися, додаткові угоди до них не укладалися.

В актах приймання-передачі виконаних робіт, а саме: до цивільно-правової угоди №4 від 01.10.2018 р. видно, що Виконавцем було виконано роботи передбачені наведеним вище договором, а саме з надання бухгалтерських послуг на суми 5000,00грн.(т.2а.с.165-166).

Судом встановлено, що позивач вів облік відпрацьованого робочого часу працівників, саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , який зазначався у відомостях про оплату праці та табелі робочого часу. (т. 2 а. с. 1-14, т. 3 а. с. 187-203)

Дослідженням відомостей про оплату праці встановлено, що у них зазначено кількість відпрацьованих днів, годин працівників за табельними номерами, вказано дні скільки відпрацював кожен працівник, час роботи та сума оплати праці, за тарифними ставками (посадовими окладами), виплатою авансу.

Крім того, згідно відомостей позивача Звідний для відрахувань у Фонди за 2018 рік видно, що відрахування здійснювалось з фонду заробітної плати. (т. 3 а. с. 187-203).

Крім того, судом встановлено, що позивачем з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 проведено вступний інструктаж з питань охорони праці та інструктаж з питань охорони праці на робочому місці. (т. 3 а. с. 181-186).

Отже, з огляду на вище встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачем: - з фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , цивільно-правові договори переукладалися щомісячно, що свідчить про довготривалі трудові відносини;

- зміст укладених позивачем цивільно-правових договорів з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , вказує на те, що предметом їх є процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки сторонами не обумовлено об`єм (обсяг) роботи, у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню;

- підписання актів приймання-передачі виконаних робіт складених позивачем з вищезазначеними громадянами свідчить про їх формальне складання;

- час роботи, табельні номери, вихідні, відпрацьовані робочі дні, нарахування заробітної плати, виплата авансу вищезазначених працівників зазначалися у розрахунковій платіжній відомості про оплату праці. Ведення обліку робочого часу характерно для виплати заробітку працівникам за трудовим договором;

- громадяни підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку з встановленням обідньої перерви;

- винагорода за цивільно-правовими договорами працівникам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , виплачувалася не в день завершення виконання робіт, а в день виплати штатним працівникам заробітної плати, виплата авансу, що підтверджується розрахунковими платіжними відомостями по одній відомості із штатними працівниками;

- організація процесу виконання робіт вищезазначеними громадянами здійснювалася під контролем за ходом виконання та якості виконаних робіт;

- роботи працівниками не здійснювали самостійно на власний ризик відповідно до укладених цивільно-правових договорів;

- цивільно-правовими угодами передбачена винагорода, яка не змінювалася в залежності від обсягу виконаної роботи та була фіксованою;

- позивачем вівся облік робочого часу громадян, а також здійснювався їх інструктаж з техніки безпеки.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначені цивільно-правові угоди укладені позивачем з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , за своєю суттю є трудовими договорами. Відтак, позивач в порушення вимог ст. 24 КЗпП України впродовж періоду за який здійснювалася перевірка, допустив до роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Вказані обставини також встановлені Вижницьким районним судом Чернівецької області від 26.12.2018 року справа № 713/1973/18 (провадження № 3/713/1283/18), постанова якого залишена в силі постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08.02.2019 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд зазначає, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено певні факти, які стосуються норм гарантованих Конституцією України, мають преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Зважаючи на встановлені обставини, обставини встановленні постановою Вижницького районного суду Чернівецької області справа № 713/1973/18 (провадження №3/713/1283/18), залишеною в силі постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08.02.2019 року, яка набрала законної сили, про те що укладені договори між Товариством з обмеженою відповідальністю Газсервіс-пром та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а саме: цивільно-правові угоди, суд вважає, що фактично в даному випадку між працівниками та ТОВ Газсервіс-Пром виникли трудові, а не цивільно-правові відносини, які не були оформлені шляхом укладення трудових договорів.

З матеріалів справи видно, що позивач із урахуванням вимог п.28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , зазначив, що в разі усунення в строк вказаних інспектором Держпраці в приписі порушень, винні особи не можуть бути притягнені до відповідальності, в даному випадку є помилковим, що вказує на те, що позивач не заперечував про виявлені порушення трудового законодавства позивачем щодо використанням праці неоформлених працівників, погодився з ними, які знайшли своє відображення в матеріалах справи.

З цього приводу суд зазначає, що законодавець визначив порушення законодавства про працю у виді порушення термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання, використання праці неоформлених працівників та інші порушення визнав грубими порушеннями закону, а також прав працівників, студентів, пенсіонерів, робітників та інших осіб, за вказані порушення і встановив відповідальність.

Крім того, Постановою КМУ від 26.04.2017 року було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю і в п. 29 цього Порядку зазначено, що заходи притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не в повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, усунення зазначених порушень законодавства про працю не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення трудового законодавства.

Також суд звертає увагу, що стосовно позивача ТОВ Газсервіс-пром прийнята постанова про накладення штрафу № ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС/323 від 08.11.2018 р. щодо виявлених порушень трудового законодавства, яка на час розгляду справи є чинною.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не скористався правом, передбаченим ст. 102 КАС України, щодо призначення експертизи, а також правом щодо використання ч. 1 ст. 104 КАС України, якою визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте, позивач з урахуванням виявлених порушень, не скористався правом щодо надання суду висновку експерта складеного на його замовлення, як передбачено ч. 1 ст. 104 КАС України.

Крім того, позивач не надав доказів, які б вказували на те, що обставини щодо порушень зазначених в Акті не відповідають об`єктивним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу ЧВ-1044/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/322 від 08 листопада 2018 року Держпраці у Чернівецькій області від за порушення передбачені ст. 24 КЗпП України, якою на ТОВ Газсервіс-пром накладено штраф в розмірі 2680560,00 грн. є правомірною, прийнятою в межах та у спосіб визначений законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газсервіс-пром» (Чернівецька область, Вижницький район, м. Вижниця, вул. Українська, 67, код ЄДРПОУ 41519085)

Відповідач: - Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, код ЄДРПОУ 39888333).

Суддя П.Д. Дембіцький