Рішення

від 07.08.2007 по справі 4/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "07" серпня 2007 р.Справа №  4/207

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу №4/ 207

за позовом:   приватного  підприємства  “АПС- Центр” м.Кіровоград  

до відповідача: Товариство з обмеженою  відповідальністю “Псьол” м.Кіровоград    

про стягнення   1378 грн. 87 коп.   заборгованості за  виконані  роботи.

Представники сторін:

від позивача - Зайченко О.В. , довіреність № б/н  від 04.06.07;

від відповідача - Псьол І.Д., директор;

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення  1378 грн. 87 коп..  боргу  за виконані  роботи   з  монтажу  бликавозахисту, з яких   1246 грн.  сума основної заборгованості,  втрати  від інфляції  в розмірі  110 грн. та   три проценти  річних в  розмірі  22 грн. 01 коп.

Через канцелярію  суду надійшло клопотання  відповідача  про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки  несвоєчасне  проведення  розрахунків   виникло  з вини саме позивача який  не виконав  повністю умови  договору.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.

В судовому засіданні   30.07.2007 року оголошувалась  перерва  до   16 год. 06.08.2007 року  та до  11 год.    07.08.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  представників сторін, господарський суд  -

                                           ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 17.08.2006 року був укладений договір  проведення  робіт  з  монтажу блискавозахисту №878 згідно до умов якого позивач  виступив в якості  виконавця  послуг, а  відповідач  замовника. Згідно п.1.1 договору   виконавець за дорученням  замовника  зобов'язався провести роботу з монтажу  блискавозахисту на  об'єкті  замовника - будівлі за  адресою м.Кіровоград  вул. Олександрійська 81 згідно до проекту.   Згідно  до п.3.2  договору  замовник  повинен провести оплату   30%  вартості  робіт  попередньо згідно до рахунка, наданого  виконавцем, а  кінцевий розрахунок  сторони   зобов'язались  провести   після  підписання акта  приймання - здачі наданих  послуг на  протязі 5  банківських   днів.

На виконання  умов  договору   відповідач 04.09.2006 року  та  08.09.2006 року  перерахував позивачу   попередню  оплату в  розмірі  450 грн. та   500 грн., що  перевищила    визначену  сторонами  суму  попередньої  оплати.

Після  виконання  передбачених договором  робіт,   у  відповідності  до   п.п.5.1, 5.2  договору   виконавцем  розроблено  акт приймання  виконаних  підрядних  робіт  та  надано  на підпис  замовнику  робіт, який  підписав  акт  без  заперечень та  зауважень  і свій  підпис   скріпив  печаткою.

У зв'язку з тим, що   відповідач  не  провів  повного  розрахунку  за  виконані  роботи,  позивач  14.03.2007  року  направив  йому  претензію № 365 про сплату  заборгованості  в  розмірі   1246  грн., яка  залишена відповідачем  без  реагування  і задоволення, оскільки  відповідь  на  вказану претензію  позивач не отримав.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та  надавши їм правову  оцінку, господарський  суд приходить до переконання, що позовні вимоги  є  обґрунтованими,  але підлягають до часткового задоволення.  

Такий  висновок  господарський  суд зробив на підставі наступного.

Суд  вважає, що  між сторонами   укладено  договір про надання  послуг.

За приписом ст. 901 Цивільного  кодексу  України за  договором  про надання  послуг  одна  сторона (виконавець) зобов'язується  за  завданням  другої  сторони (замовника)  надати  послугу,  яка  споживається  в  процесі вчинення  певної  дії  або  здійснення  певної  діяльності,  а  замовник  зобов'язується  оплатити  виконавцеві  зазначену  послугу,  якщо  інше  не встановлено  договором.

Відповідачем не  виконано зобов'язання по договору, що  передбачено ст. 610 Цивільного  кодексу  України, і тим самим порушено право позивача на отримання оплати (доходу) за виконану роботу.

За приписами  статті 526 Цивільного   кодексу  України і статті  193 Господарського кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 218 ГК України передбачається, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На думку господарського  суду,  визначальним  для вирішення спору  є   те, що  відповідач   без  будь-яких   заперечень чи  зауважень  підписав   Акт №28/2006 приймання  виконаних підрядних робіт за вересень  2006 року та  свій підпис скріпив  печаткою  підприємства.  Відповідач  підписуючи вказаний акт погодився  з вказаною  датою   22.09.2006 року, оскільки  в  разі  незгоди з вказаною датою  міг внести  відповідні виправлення, або  проставити власноручно  дату, яка на  його  думку  відповідає  фактичній  даті  підпису  акту.

Крім того,  відповідачем  залишено без  розгляду  та відповідного реагування  претензію №365  від  14.03.2007  року в  якій   зроблено  посилання  саме на  акт  виконаних  робіт №28/2006  за  вересень  2006 року.  Відповідачем не оспорюється   дійсність   його підпису  чи  печатки на вказаному  акті.

Господарським  судом  приймається  до уваги, що    відповідно  до спільного наказу Міністерства  статистики України і  Державного комітету  України у  справах  містобудування та  архітектури №26/5 від 27.01.1997 року “Про затвердження  типових  форм первинних  облікових  документів з  обліку   капітального  будівництва” з врахуванням змін внесених   спільним наказом  Державного комітету  статистики України та Державного комітету  України з  будівництва  та архітектури №237/5 від 21.06.2002 року   затверджені  типові  форми первинних  облікових  документів і  введені в дію з січня 1997 року :№ КБ 2в “Акт приймання виконаних підрядних  робіт”, №КБ-3 “Довідка про вартість  виконаних  підрядних робіт та  витрат” №4-А “Довідка  про вартість  проектно-вишукувальних  робіт”. Дія типових  документів  зазначених  форм була  розповсюджена на  об'єднання, підприємства та  організації  всих  форм  власності та  господарювання,  розташованих  на  території  України, що виконують  будівельно-монтажні, будівельно-ремонтні, проектно-вишукувальні  роботи ( п.п.1,2 Наказу). Акт приймання виконаних  підрядних  робіт складається  для  розрахунку за  виконанні будівельні  роботи. Акт  складається у  двох примірниках (для  підрядника і  замовника)  на  основі  журналу   виконаних  робіт ( форма №КБ-6).  Таким  чином,  підтвердженням  факту виконаних  робіт є акт  приймання виконаних робіт форми №КБ-2В.  Зазначений  акт був   підписаний  сторонами.   Оскільки відповідач заперечує проти підписання акту форми №КБ-2в  саме  22.09.2006 року,  то  він повинен довести  вказаний  факт документально.

Це кореспондується зі ст.33 ГПК України, в силу  якої кожна сторона повинна   довести ті  обставини, на які вона посилається як  на підставу  своїх вимог і  заперечень.

Натомість, як вбачається з  матеріалів   справи, відповідачем  також  22.09.2006 року   було  підписано   Довідку  про вартість виконаних підрядних робіт за вересень  2006 року (а.с.14-15).

Отже, господарським  судом  визнається  повністю  доведеним факт  прийняття -  передачі  виконаних робіт саме  22.09.2006  року.

Таким  чином  судом    встановлено, що   на  час  звернення  позивача до суду  станом на  07.06.2007  року    мала місце  заборгованість в розмірі   1246 грн., яка була погашена   відповідачем  шляхом  перерахування грошових коштів на рахунок  позивача 11.07.2007 року,  тому  позовні  вимоги в цій частині були  обґрунтованими.  Погашення  заборгованості  відповідачем після  звернення   до суду  є  підставою для   припинення  провадження у справі в цій  частині  за  відсутністю предмету  спору.

Проаналізувавши  обґрунтованість   позовних вимог   в частині   стягнення з  відповідача   110 грн. втрат  від  інфляції та  трьох  процентів  річних в розмірі   22 грн. 01 коп., господарський  суд   прийшов  до переконання, що  вказані  вимоги  є  обґрунтованими та підлягають  до часткового   задоволення,  оскільки  позивачем  при проведенні  розрахунку  неправильно визначено  період , який  можливо  застосувати для  стягнення   втрат від  інфляції  та  3 процентів  річних.

Згідно до п.3.3 договору   кінцевий  розрахунок з виконавцем повинен  бути  здійснений на протязі  5 банківських днів після  підписання акту  приймання - здачі наданих  послуг,  тому    фактично   повний  розрахунок  відповідач  повинен  був  здійснити  до  29.09.2006 року. Нарахування  втрат  від інфляції  позивачем  за   вересень  2006 року  не  є обґрунтованим, оскільки   індекс інфляції  визначається  за  повний  місяць і не може   визначатись,  а   втрати від інфляції не можуть стягуватись   лише за  1  день вересня  2006 року. До стягнення  підлягають втрати  від  інфляції  за  період  з  жовтня  2006 року    по  квітень  2007 року включно ( в  межах заявлених  позовних вимог)  та складають  84  грн.,   3 проценти річних  за період  з 29.09.2006 року  по   01 травня  2007 року,  тобто    за   214  днів  і   складають    21 грн. 92 коп. та  підлягають  до стягнення з  відповідача.

Підставою для  стягнення  втрат  від  інфляції  та 3 процентів  річних  господарський  суд  визнає  положення  ч.2 ст.  625  Цивільного кодексу  України про те, що  боржник, який  прострочив виконання  грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора   зобов'язаний  сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за  весь  час  прострочення, а  також три  проценти річних від  простроченої  суми, якщо  інший розмір  процентів не встановлений  договором або  законом.

Господарський  суд  не приймає  до уваги та розцінює як необґрунтоване пояснення  відповідача  про те, що акт приймання - передачі  робіт ним  не було  підписано  саме 22.09.2006  року, а   було підписано  лише проект  вказаного акту без  узгодженням  з   виконавцем, оскільки   наявність  підпису та печатки  відповідача   на  акті  приймання виконаних  робіт не оспорюється  ним,  при підписанні  вказаного документа він міг  на власний  розсуд  проставити   дату, яка  б  відповідала  дійсній, а  після звернення  позивача  до суду  відповідач  фактично визнав  наявність заборгованості та  погасив суму  основного боргу  повністю.

Крім  того,  відсутність в  акті звірки взаєморозрахунків  за  03.07.06 – 31.07.07 року  суми  заявлених  до стягнення   втрат  від інфляції та  3 % річних  не  є підставою для  звільнення  відповідача від сплати   цих  коштів, оскільки  при проведенні     взаємозвірки  визначальним  є   наявність (відсутність) основної  суми  боргу,  яку сторони  визнали  в  розмірі  1246 грн.   за   період з  30.09.2006 року  до  12.07.2007  року та яку  відповідач  погасив  шляхом  перерахування  коштів  за платіжним  дорученням №182  від 12.07.2007  року.

Господарський  суд не погоджується  з  поясненнями  відповідача  з  посиланням  на   положення  Закону  України “Про  бухгалтерський  облік  та  фінансову  звітність в Україні” та   Положення про документальне забезпечення у  бухгалтерському  обліку, яке  затверджене наказом  Міністерства фінансів  України від 24.05.1995  року  №88  про виникнення  у відповідача  підстав  для  проведення  оплати лише  12.07.2007 року, оскільки   вказане пояснення  повністю  спростовується   приписом   ч.1 ст. 9 Закону  України “Про бухгалтерський  облік та фінансову  звітність в  Україні” згідно до якого   підставою  для бухгалтерського  обліку  господарських  операцій  є первісні   документи, які  фіксують  здійснення господарських   операцій.  Первинні  документи повинні  бути  складені під  час  здійснення  господарських  операцій, а  якщо  це  неможливо - безпосередньо  після  її   закінчення.

Положення  про необхідність  підписати  акт  приймання  виконаних робіт  безпосередньо  після їх виконання і  передачі  замовнику, кореспондується  до  п.5.1 договору  на виконання  робіт про порядок здачі - приймання  та оплати  виконаних  робіт (а.с.7).

Спеціальна  процедура  чи  особливий   рух  документів  між сторонами спору  щодо   направлення  підписаного акта  приймання  виконаних  робіт  в  договорі  не обумовлена, тому  при вирішенні спору  господарський  суд  виходить з того, що  згідно до  ст. 3 Цивільного  кодексу України загальними  засадами цивільного законодавства є  справедливість,  добросовісність та  розумність.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала документ  від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.

Акти приймання  виконаних робіт за  вересень 2006  року підписані   повноважним  представником  відповідача та  вказана на них дата “ 22.09.2006 року”  є  визначальною для вирішення  спору.

Господарським  судом  залишається  без задоволення  заявлене в судовому засіданні  06.08.2007 року  клопотання позивача  про  зупинення провадження по справі на підставі  ст. 79 ГПК України у зв'язку  з  реорганізацією  підприємства - позивача та визначення  його правонаступника, оскільки  позивачем  не подано  доказів  на обґрунтування   клопотання, а  сам  лише факт  перереєстрації  статутних  документів    не є підставою для   зупинення  провадження по справі.

На підставі статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу  покладаються на відповідача повністю, оскільки  ним проведено погашення  заборгованості   лише після звернення  позивача до суду  через порушення його прав   відповідачем і  позивач  змушений  був  понести  додаткові  матеріальні  витрати  на сплату  державного мита і  витрат   на інформаційно- технічне  забезпечення  судового процесу.

Враховуючи  викладене  та керуючись ст.ст.901, 903,509 Цивільного кодексу України, ст. ,  ст.ст.33,36,43,49,66,75,82,84,85,116 ГПК України, господарський суд , -

                                                     В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити  частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою  відповідальністю “Псьол” м.Кіровоград    вул. Олександрійська  81 (р/р 2600230011739 в Кіровоградській обласній філії АКБ УСБ, МФО 323293, код 22213009) втрати від інфляції в  розмірі   84  грн.,   3 проценти річних  в  розмірі    21 грн. 92 коп.  на  загальну  суму  105 грн. 92 коп., суму  сплаченого  державного мита в розмірі  102  грн. та витрати на  інформаційно- технічне  забезпечення  судового процесу  в  розмірі  118  грн. на користь    приватного  підприємства  “АПС- Центр” м.Кіровоград   вул. Велика  Пермська 11-А (р/р 26004080976099 в філії АКБ "Імексбанк" м. Кіровоград, МФО 323798, код 33962683)

Наказ видати.

В решті   позовних вимог  відмовити.

Провадження у  справі   в частині  стягнення  1246 грн. основного боргу  припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя