Постанова

від 13.05.2020 по справі 2-5966/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 2-5966/11

провадження № 61-44081св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України ;

суб`єкт оскарження - Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Тернопільській області;

заінтересована особа (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі

судді Сташків Н. М. від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Ходоровського М. В., Костіва О. З., від 14 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство Державний

ощадний банк України в особі філії - Тернопільського обласного управління акціонерного товариства Ощадбанк (далі - ПАТ Ощадбанк ) звернулося до суду зі скаргою на дії посадових осіб Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільський РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області), заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання неправомірними дії посадових осіб Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області, а саме державного виконавця Єрохіна О. В. та начальника відділу Кузьми П. Г. у частині неперерахування коштів у сумі 742 098, 43 грн до ПАТ Ощадбанк та зобов`язання Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області перерахувати кошти у сумі 742 098, 43 грн

на рахунок АТ Ощадбанк .

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області перебуває виконавче провадження

№ 40307829 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5966/2011, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, в якому вказано, що у рахунок погашення заборгованості: ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії № 4 від 10 квітня 2006 року у сумі 28 974 Євро 54 центи, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 682,20 грн; ОСОБА_2

за договором відновлювальної кредитної лінії № 5 від 10 квітня 2006 року

у сумі 28 974 Євро 61 цент, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 683,02 грн; ОСОБА_4 за договором відновлювальної кредитної лінії № 7 від 10 квітня 2006 року у сумі 28 974 Євро 59 центів,

що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 683,03 грн;

ОСОБА_3 за договором відновлювальної кредитної лінії № 6 від 10 квітня 2006 року у сумі 28 974 Євро 59 центів, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом

на 23 січня 2012 року становить 298 682,82 грн; ОСОБА_5 за договором відновлювальної кредитної лінії № 8 від 10 квітня 2006 року

у сумі 28 974 Євро 61 цент, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 683,02 грн; звернути стягнення на належне ОСОБА_6

та передане нею згідно іпотечного договору від 30 квітня 2009 року, зареєстрованого у реєстрі за № 620, нерухоме майно, а саме - житловий будинок з цокольним поверхом і терасою під літ. А, загальною площею 308,5 кв. м, житловою площею - 106,6 кв. м і складається з: господарської будівлі з підвалом під літ. Б; альтанки під літ. В; огорожі під 1-4; площадки під 1; доріжки під ІІ; криниці під К, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, кадастровий номер 6125280600020010956, що знаходиться у с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області. Реалізувати передане в іпотеку майно на прилюдних торгах з початковою вартістю 2 560 000 грн. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2016 року роз`яснено, що грошовою одиницею стягнення грошових коштів

у частині заборгованості є грошова одиниця - Євро. Не дивлячись на це, державний виконавець після реалізації іпотечного майна не здійснив перерахунку коштів у Євро і безпідставно перерахував ОСОБА_6

742 098 грн. Заявник вважав зазначені дії посадових осіб Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області неправомірними, оскільки кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, повинні бути перераховані

у рахунок погашення заборгованості із розрахунку валюти Євро, а не повернуті боржнику, так як заборгованість по кредиту існує по теперішній час.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 березня 2018 рокускаргу ПАТ Ощадбанк задоволено частково.Визнано неправомірними дії державного виконавця Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіна О. В. у виконавчому провадженні

№ 40307829 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5966/11, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, щодо неперерахування коштів у сумі 742 098,43 грн на рахунок ПАТ Ощадбанк .

У задоволенні вимог скарги про визнання неправомірними дій

начальника Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області щодо неперерахування коштів у сумі 742 098,43 грн на рахунок ПАТ Ощадбанк

та про зобов`язання Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області перерахувати кошти у сумі 742 098,43 грн на рахунок ПАТ Ощадбанк відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що погашення заборгованості за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки у ході здійснення виконавчого провадження ВП 40307829, у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют Національного банку України станом на день зарахування коштів на рахунок стягувача, зумовило невиконання судового рішення

у повному обсязі. Перерахування коштів у розмірі 742 098,43 грн боржнику ОСОБА_6 суперечить вимогам статей 47, 51 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області року від 14 серпня 2018 року апеляційні скарги Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області та ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком міськрайонного суду, апеляційний суд

також зазначав, що державним виконавцем всупереч вимогам діючого законодавства стягувачу перерахована сума не в іноземній валюті, а її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має

бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума

в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені

у постанові від 04 липня 2018 року № 761/12665/14-ц, провадження

№ 14-134цс18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Тернопільський РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог скарги скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені цих вимог відмовити.

Отже, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Зупинено

дію ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 березня 2018 року в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області

Єрохіна О. В. у виконавчому провадженні № 40307829 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5966/11, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом, щодо неперерахування коштів у сумі 742 098,43 грн на рахунок ПАТ Ощадбанк , до закінчення касаційного провадження у справі.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року справу за скаргою

ПАТ Ощадбанк на дії посадових осіб Тернопільського РВДВС ГТУЮ

у Тернопільській області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення скарги банку та визнання неправомірними дії державного виконавця Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіна О. В. у виконавчому провадженні № 40307829 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5966/11, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, щодо неперерахування коштів у сумі 742 098,43 грн на рахунок ПАТ Ощадбанк . Суди не врахували, що положення статті 49 Закону України Про виконавче провадження не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки вони не передбачають конвертацію коштів у національній

валюті - гривні, виручених від реалізації переданого в іпотеку майна,

у встановленому статтею 51 Закону України Про виконавче провадження та статтями 39, 41, 46, 47 Закону України Про іпотеку порядку, у будь-яку іншу валюту обчислення суми боргу, а тому, враховуючи положення частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії державного виконавця у межах спірних правовідносин відповідали закону та не суперечили йому. Також апеляційний суд помилково послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 04 липня 2018 року

№ 761/12665/14-ц, провадження № 14- 134цс18, оскільки не врахував, що

у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини справи.

Доводи особи, яка подала відзив

У жовтні 2018 року ПАТ Ощадбанк подало відзив на касаційну скаргу,

в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Державний виконавець зобов`язаний був здійснити перерахунок коштів з врахуванням на день виконання рішення суду курсу Євро, оскільки ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2016 року роз`яснено рішення у справі №2-5966/11, в якому вказано, що грошовою одиницею стягнення грошових коштів у частині заборгованості позичальників за кредитними договорами, згідно з яких ОСОБА_6 поручилася власним майно, є грошова одиниця - Євро.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 21 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного

суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року у справі № 2-5966/11 частково задоволено позов ПАТ Ощадбанк до ОСОБА_6 ,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та вирішено, що у рахунок погашення заборгованості: ОСОБА_1

за договором відновлювальної кредитної лінії № 4 від 10 квітня 2006 року

у сумі 28 974 Євро 54 центи, що у гривневому еквіваленті відповідно

до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня

2012 року становить 298 682,20 грн; ОСОБА_2 за договором відновлювальної кредитної лінії № 5 від 10 квітня 2006 року у сумі

28 974 Євро 61 цент, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 683,02 грн; ОСОБА_4 за договором відновлювальної кредитної лінії № 7 від 10 квітня 2006 року у сумі 28 974 Євро 59 центів, що

у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 683,03 грн;

ОСОБА_3 за договором відновлювальної кредитної лінії № 6 від 10 квітня 2006 року у сумі 28 974 Євро 59 центів, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом

на 23 січня 2012 року становить 298 682,82 грн; ОСОБА_5

за договором відновлювальної кредитної лінії № 8 від 10 квітня 2006 року

у сумі 28 974 Євро 61 цент, що у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 січня 2012 року становить 298 683,02 грн; звернути стягнення на належне ОСОБА_6

та передане нею згідно з іпотечного договору від 30 квітня 2009 року, зареєстрованого у реєстрі за № 620 нерухоме майно, а саме - житловий будинок з цокольним поверхом і терасою під літ. А, загальною площею 308,5 кв. м, житловою площею - 106,6 кв. м і складається з: господарської будівлі з підвалом під літ. Б; альтанки під літ. В; огорожі під 1-4; площадки під 1; доріжки під ІІ; криниці під К, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, кадастровий номер 6125280600020010956, що знаходиться у с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області. Реалізувати передане в іпотеку майно на прилюдних торгах з початковою вартістю 2 560 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вищевказаного судового рішення 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист № 2-5966/2011.

Постановою державного виконавця Тернопільського РВДВС ГТУЮ

у Тернопільській області від 18 жовтня 2013 року на підставі виконавчого листа від 23 квітня 2012 року № 2-5966/2011 та заяви начальника філії - Тернопільське обласне управління ПАТ Ощадбанк Соляр Я. В. відкрито виконавче провадження № 40307829.

17 лютого 2014 року державним виконавцем Тернопільського РВДВС ГТУЮ

у Тернопільській області складено акт опису й арешту іпотечного майна, належного ОСОБА_6

16 березня 2016 року до головного територіального управління юстиції

у Тернопільській області направлено заяву державного виконавця на реалізацію арештованого державним виконавцем іпотечного майна, належного ОСОБА_6 , з початковою вартістю майна, що виставляється на торги, у розмірі 2 560 000 грн.

20 жовтня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області постановлено ухвалу про роз`яснення рішення у справі № 2-5966/11, зокрема, вказано, що грошовою одиницею стягнення грошових коштів

у частині заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії № 4 від 10 квітня 2006 року, ОСОБА_2 за договором відновлювальної кредитної лінії № 5 від 10 квітня 2006 року, ОСОБА_3

за договором відновлювальної кредитної лінії № 6 від 10 квітня

2006 року, ОСОБА_4 за договором відновлювальної кредитної лінії

№ 7 від 10 квітня 2006 року, ОСОБА_5 за договором відновлювальної кредитної лінії № 8 від 10 квітня 2006 року є грошова одиниця - Євро.

Зазначена ухвала районного суду залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року.

Згідно з протоколами проведення електронних торгів від 01 травня

2016 року № 162699 та від 31 липня 2016 року № 187339 торги двічі

не відбулися, перший раз - через відсутність допущених учасників торгів, другий - у зв`язку з ненадходженням від жодного учасника цінової пропозиції.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 27 січня

2018 року № 310590 предмет іпотеки - житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,18 га, було реалізовано за ціною

2 088 960 грн, з яких 1 984 512 грн підлягали перерахуванню на рахунок продавця.

31 січня 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області із заявою про перерахування на належний їй картковий рахунок залишок коштів від реалізації заставного майна.

Згідно з розпорядженням державного виконавця Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 01 лютого 2018 року № 40307829, затвердженого начальником Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області, грошові кошти, що надійшли від реалізації предмета іпотеки

при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5966/2011, виданого

23 квітня 2012 року, вирішено розподілити наступним чином:

742 098,43 грн - перерахувати на користь ОСОБА_6 ; 1 092 572,15 грн - на користь ПАТ Ощадбанк , 149 341,42 грн - виконавчий збір, 500 грн - витрати виконавчого провадження.

Грошові кошти у сумі 1 092 572,15 грн були перераховані Тернопільським РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області на рахунок ПАТ Ощадбанк , що підтверджується платіжним дорученням від 01 лютого 2018 року № 239,

в якому призначення платежу визначено наступним чином: ОСОБА_1 - 233 885,63 грн, ОСОБА_2 - 232 886 грн, ОСОБА_3 - 233 886,15 грн, ОСОБА_4 - 142 593,59 грн, ОСОБА_5 - 249 320,43 грн

у виконавчому провадженні № 40307829.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень

та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав

та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання

в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Положеннями статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане

у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи

та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов`язання

є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті

та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені

у статті 53 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення

у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням , а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

У статті 53 Закону України Про виконавче провадження закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року № 761/12665/14-ц, провадження

№ 14-134цс18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що державним виконавцем всупереч вимогам діючого законодавства стягувачу перерахована сума не в іноземній валюті, а її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має

бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума

в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Посилання касаційної скарги на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 761/12665/14-ц, провадження

№ 14-134цс18, наявні інші фактичні обставини не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються обставинами, встановленими у справі, яка переглядається, які є подібними до справи, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк