Рішення

від 12.05.2020 по справі 557/360/20

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №557/360/20

Провадження №2/557/329/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року смт.Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судових засідань Довгалець Н.М.

за участю:

представника позивача адвоката Русакова С.О.

представника відповідача ДП ДГ Тучинське - адвоката Русакова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, до Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувсь до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 16.03.2016 працює на керуючих посадах у Дослідницькому господарстві Тучинське Наукового-виробничого центру Соя НААН, яке з 01.07.2019, на підставі наказу №25, було перейменовано на Державне підприємство Дослідне господарство Тучинське .

03.03.2020 Національною академією аграрних наук України (надалі - НААН Відповідач - 3) було видано наказ №75-к Про звільнення ОСОБА_1 , підставою звільнення вказано вчинення господарського зобов`язання без відповідного погодження з органом управління майном при укладенні договору між ДП ДГ Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН з ТОВ Зернотрейд Агро на суму 28 918 511, 66 грн., вартість якого, перевищує 10 відсотківвартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства за 2019 рік, в порушення абзацу 5 частини 9 статті 73-1 Господарського кодексу України та незабезпечене ефективного використання закріпленого за підприємством майна, вирішено звільнити Позивача з посади в.о. директора Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське інституту сільського господарства Західного Полісся НААН з 03 березня 2020 за п. 1 ст. 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства.

Позивач зазначає, що весь час своєї роботи, він суворо дотримувався трудової дисципліни, чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконував свої службові обов`язки, не маючи жодного стягнення.

Позивач вважає вказаний наказ незаконним, вказує, що звільнення відбулось з порушенням встановленої законодавством процедури, а тому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ НААН України № 75-к від 03.03.2020 та поновити його на посаді. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 868 грн. та моральну шкоду моральну шкоду у розмірі 120 000 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, надав суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України - адвокат Русаков О.О., в судовому засіданні, позов визнав з підстав наведених у заяві про визнання позову.

Представник Національної академії аграрних наук України в судове засідання не з`явивсь. Заяв чи клопотань не подано.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України в судове засідання не з`явивсь. Заяв чи клопотань не подано.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази у їх сукупності судом було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Наказом №17-К від 16.03.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду в.о. директора ДП ДГ Тучинське Науково-виробничого центру Соя НААН, від 01.04.2016 на підставі наказу №24-К був переведений на посаді директора Підприємства, 01.01.2018 на підставі наказу №86-К від 29.12.2017 переведений на посаду в.о. директора.

01.07.2019 року згідно наказу №25 ДП ДГ Тучинське Науково-виробничого центру Соя НААН перейменовано на Державне підприємство Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до змісту Наказу ДП ДГ Тучинське НВЦ Соя НААН № 86-К від 29.12.2017 Про призначення виконуючого обов`язки директора ОСОБА_1 призначений в.о. директора Підприємства з 01.01.2018, до призначення директора у встановленому законом порядку.

03.03.2020 Національною академією аграрних наук України, було видано наказ №75-к Про звільнення ОСОБА_1 , підставою звільнення вказано вчинення господарського зобов`язання без відповідного погодження з органом управління майном при укладенні договору між ДП ДГ Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН з ТОВ Зернотрейд Агро на суму 28 918 511, 66 грн., вартість якого, перевищує 10 відсотківвартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства за 2019 рік, в порушення абзацу 5 частини 9 статті 73-1 Господарського кодексу України та незабезпечене ефективного використання закріпленого за підприємством майна, вирішено звільнити Позивача з посади в.о. директора Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське інституту сільського господарства Західного Полісся НААН з 03 березня 2020 за п. 1 ст. 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства.

Підставою є річна фінансова звітність Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України за 2019 рік; - інформаційна довідка щодо діяльності ДП ДГ Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН за 2019 рік від 20.02.2020: - абзац 5 частини 9 статті 73-1 Господарського кодексу України; п. 6.2.1, 6.2.2, 7.2, 7.7, абзац 1 та абзац 10 п. 7.6 статуту Державного підприємства "Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України ; лист НААН ОСОБА_1 про надання пояснень від № 10.2-03/76 від 27.02.2020.

Аналізуючи встановлені судом обставини справи, надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини,Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також іншими категоріями осіб.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 27 вищевказаної Постанови ПВСУ, на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Так, судом було встановлено, що виходячи зі змісту оскаржуваного наказу вбачається те, що одноразове порушення трудових обов`язків пов`язане з укладенням договору між ДП ДГ Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН з ТОВ Зернотрейд Агро на суму 28 918 511, 66 грн., вартість якого перевищує 10 % вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства за 2019 рік без відповідного погодження з органом управління майном, що є порушенням абз. 5 ч. 9 ст. 73-1 ГК України та незабезпечене ефективного використання закріпленого за підприємством майна.

Проте, відомості зазначені в оскаржуваному наказі НААН не знайшло свого підтвердження в процесі розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутня копія договору підписаного Позивачем як керівником ДП ДГ Тучинеьке з ТОВ Зернотрейд Агро на загальну суму 28 918 511, 66 грн. А також, не встановлено укладення договорів на яких могла б поширюватись дія абз. 5 ч. 9 ст. 73-1 ГК України.

Окрім того, в.о. президента ПААН видавши наказ від 03.03.2020 вийшов за межі власних повноважень та незаконно здійснив звільнення керівника Підприємства, оскільки відповідно до п. 82 розділу VIII Статуту НААН передбачено, що такі повноваження віднесені виключно до наукової установи (Інституту Західного Полісся НААН України), а президент НААН лише погоджує таке звільнення.

Також встановлено, що 03 березня 2020 року, тобто у день звільнення, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, а тому був звільнений з посади з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України , що стверджується Листком непрацездатності серії АКА в„–464484 .

Виходячи зі змісту п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність).

Фактично в оскаржуваному наказі, як на підставу звільнення Позивача, міститься посилання на абз. 4 ч. 9 ст. 73-1 ГК України так і на абз. 5 ч. 9 ст. 73-1 ГК України.

Отже, неможливо зробити висновок, яке саме з порушень НААН вважав одноразовим грубим та за яке до Позивача було застосовано дисциплінарне стягнення.

Також НААН не визначив в оскаржуваному наказі, яку конкретно норму не виконав або неналежним чином виконав Позивач, яку шкоду Позивачем було завдано Підприємству.

З вищевикладеного вбачається, що оскаржений наказ не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, за що саме був звільнений позивач.

Тобто, Наказ про звільнення не містить жодних ознак одноразового грубого порушення позивачем своїх трудових обов`язків, які б давали підстави для його звільнення з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, в оскаржуваному наказі наявне посилання на п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, як на підставу звільнення, натомість вказаної правової норми у Кодексі законів про працю України не існує.

21.05.2014 р. у своїй постанові № 6-33цс14 ВСУ висловив правову позицію, про те що, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом, як зазначено вище, було встановлено, що позивачем не було вчинено одноразового грубого порушення трудової дисципліни, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для звільнення позивача за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, у зв`язку з чим наказ від 03.03.2020 №75-к підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як роз`яснено п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 ром 9 (з послідуючими змінами та доповненнями) Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 ( 100-95-п ) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно з довідкою, яка не оспорювалася сторонами, заробітної плати Позивача за останні два місяці становить 48 350 грн., кількість робочих днів з 03.03.2020 до подання позову до суму становить 4 дні.

Керуючись нормами ст. 235 КЗпП України та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 868 грн.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (далі по тексту - Постанова Пленуму), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Водночас, п. 13 Постанови Пленуму встановлено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та тривалість страждань позивача у зв`язку з незаконним звільненням, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає суму 120 000 грн. значно завищеною, а тому відповідно дана позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 20 000 грн.

Статтею 430 ЦПК України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень в частині присудження позивачеві виплати стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку та поновлення позивача на роботі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Таким чином, з Відповідачів підлягає стягненню солідарно в дохід держави судовий збір в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривень 20 копійок.

Керуючись ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Національної академії аграрних наук України № 75-к від 03.03.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3 868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн.

Стягнути з Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України, солідарно в дохід держави судовий збір в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривень 20 копійок.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - ОСОБА_1 , підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Всі процесуальні строки продовжуються на час дії карантину.

Повне судове рішення виготовлено 18.05.2020 року.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач -1: Державне підприємство Дослідне господарство Тучинське Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, адреса: с.Тучин, вул. С.Наливайка, буд. 13. ЄДРПОУ: 00729592.

Відповідач-2: Національна академія аграрних наук України, місцезнаходження: м.Київ, вул. Суворова, буд.8. ЄДРПОУ: 00024360.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, адреса: с.Шубків, вул. Рівненська, 5. ЄДРПОУ:00729600.

Суддя Д.В. Пацко