Постанова

від 20.10.2020 по справі 557/360/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року

м. Рівне

Справа № 557/360/20

Провадження № 22-ц/4815/876/20

Головуючий у Гощанському районному суді

Рівненської області: суддя Пацко Д.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини):

12.05.2020 у смт. Гоща Рівненської області

Повний текст рішення складено: 18.05.2020

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач1: Державне підприємство "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України;

відповідач2: Національна академія аграрних наук України;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Русаков Сергій Олександрович;

відповідача1 - адвокат Русаков Олександр Олександрович;

за участі: представників учасників справи - адвокатів Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Ширко Марини Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Національної академії аграрних наук України - адвоката Данилової Катерини Артурівни на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 12 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України; про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ "Тучинське" або підприємство), Національної академії аграрних наук України (далі - НААНУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут сільського господарства); про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги, позивачем вказувалося про те, що з березня 2016 року він був виконувачем обов`язки директора ДП ДГ "Тучинське" Науково-виробничого центру "Соя", а згодом в результаті перейменування - з 01 січня 2018 року призначений в.о. директора ДП ДГ "Тучинське".

03 березня 2020 року НААНУ своїм наказом №75-к звільнено ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України через одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства. Обставинами, які були підставою для припинення трудових обов`язків між сторонами, зазначено вчинення позивачем господарського зобов`язання без відповідного погодження з органом управління майном при укладенні договору між ДП ДГ "Тучинське" та ТОВ "Зернотрейд Агро" на суму 29 918 511, 66 гривень, вартість якого перевищує 10 відсотків вартості активів, що є порушенням абз. п`ятого ч. 9 ст. 73 1 ГК України з огляду на незабезпечення ефективного використання закріпленого за підприємством майна.

Оскільки позивач вважав оспорюваний наказ незаконним у зв`язку з недодержанням встановленої законодавством процедури, тому просив визнати незаконним та скасувати його, поновивши на попередньо займаній посаді в.о. директора ДП ДГ "Тучинське", стягнути з відповідача1 3 868 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 120 000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 12 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано Наказ НААНУ №75-к від 03.03.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено позивача на посаді виконувача обов`язки директора ДП ДГ "Тучинське".

Стягнуто з ДП ДГ "Тучинське" 3 868 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 20 000 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з Інституту сільського господарства, ДП ДГ "Тучинське" та НААНУ в дохід держави 3 363, 20 гривень судового збору.

Рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, і в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника допущено до негайного виконання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце прож.: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач1: ДП ДГ "Тучинське"; місцезнаходження: с. Тучин, вулиця С.Наливайка, буд. 13 Гощанського району Рівненської області; код ЄДРПОУ: 00729592.

Відповідач2: НААНУ; місцезнаходження: м. Київ, вулиця Суворова, буд. 8; код ЄДРПОУ: 000243360.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Інститут сільського господарства; місцезнаходження: с. Шубків, вулиця Рівненська, 5, Рівненського району Рівненської області; код ЄДРПОУ: 00729600.

У поданій апеляційній скарзі НААНУ через свого представника - адвоката Данилову К.Ю. покликається на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення, вважаючи його ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного. Тому правовідносини, що пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такий правовий висновок закріплено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №766/10783/16-ц та від 05 червня 2019 року у справі №754/15544/17-ц.

Вважає, що з огляду на правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 24 січня 2020 року у справі №807/866/17, НААНУ наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, які належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, а, отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає вирішенню відповідно до адміністративного судочинства. Тому суд попередньої інстанції дійшов до хибного висновку про розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

Оскільки дані правовідносини не могли бути вирішені за правилами Цивільного процесуального кодексу України, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 і ч. 1 ст. 377 ЦПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тобто до тверджень про хибність розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Щодо мотивів і висновків про задоволення позову, правильності чи неправильності застосування норм матеріального права та вказівок суду, зроблених в оскаржуваному рішенні, то вони аргументами заявника не охоплювалися.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи чи їх представниками не подавався, хоча про процесуальне право його подати до 17 липня 2020 року їм було роз`яснено.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки в матеріалах справи відсутня копія договору, який підписувався ОСОБА_1 від імені ДП ДГ "Тучинське" із ТОВ "Зернотрейд Агро" на суму 28 918 511, 66 гривень, а також не встановлено фактів укладення договорів, на які могла б поширюватися дія абз. п`ятого ч. 9 ст. 73 1 ГК України.

Щодо оспорюваного наказу, то в.о. президента НААНУ, видавши його, вийшов за межі власних повноважень та незаконно звільнив позивача, адже відповідно до п. 82 розд. VІІІ статуту НААНУ такі повноваження віднесені винятково до наукової установи, тобто до Інституту сільського господарства, тоді як керівник НААНУ лише погоджує таке звільнення.

Крім того, у день звільнення з роботи 03 березня 2020 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, що підтверджено відповідним листком непрацездатності серії АКА №464484, а тому його звільнення суперечить правилам ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Проте колегія суддів не може погодитися із допущенням до негайного виконання оскаржуваного рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що суд вважав заробітною платою, за один місяць та солідарного розподілу судових витрат, в т.ч. і з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Як з`ясовано судом, наказом №17-к від 16.03.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду в.о. директора ДП ДГ "Тучинське" Науково-виробничого центру "Соя" НААНУ; наказом №24-к від 01.04.2016 його переведено на посаду директора підприємства, а в подальшому 01.01.2018 року на підставі наказу №86-к від 29.12.2017 переведено на посаду в.о. директора з 01 січня 2018 року до призначення директора у встановленому законом порядку .

Згодом, 01 липня 2019 року, ДП ДГ "Тучинське" Науково-виробничого центру "Соя" своїм наказом №25 перейменовано в ДП ДГ "Тучинське".

03 березня 2020 року НААНУ видано наказ №75-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", де підставою для розірвання трудових відносин зазначено вчинення ним господарського зобов`язання без відповідного погодження з органом управління майном при укладенні договору між ДП ДГ "Тучинське" та ТОВ "Зернотрейд Агро" на суму 28 918 511, 66 гривень, вартість якого перевищує 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності підприємства за 2019 рік всупереч вимогам абз. п`ятого ч. 9 ст. 73 1 ГК України, та незабезпечення ефективного використання закріпленого за підприємством майна. Правовою нормою, яка регулює звільнення, вказано п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з посиланням на одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства.

Документами, що стверджують про вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків, наведено річну фінансову звітність ДП ДГ "Тучинське" за 2019 рік, інформаційну довідку щодо діяльності підприємства за 2019 рік від 20.02.2020, лист НААНУ ОСОБА_1 про надання пояснень №10.2-03/76 від 27.02.2020.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на які покликався ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, скасувавши оспорюваний наказ, поновивши позивача на роботі та стягнувши на його користь із роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 41, ст. 149, ч. 1 ст. 235 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також іншими категоріями осіб.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Приходячи до переконання про правильність оскаржуваного рішення в частині скасування і визнання незаконним наказу №75-к від 03.03.2020, поновлення на роботі, колегією суддів береться до уваги, що судом не було встановлено факту разового грубого порушення трудового законодавства позивачем, який був би підставою для застосування норми п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оспорюваний наказ видано НААНУ з порушенням п. 82 розд. VІІІ Статуту НААНУ через те, що видача такого наказу віднесена до компетенції Інституту сільського господарства, а також, що ОСОБА_1 у день звільнення знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги", про що свідчить листок непрацездатності серії АКА №464484, виданий 02 березня 2020 року.

Щодо стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, то рішення суду першої інстанції про це також не оскаржується, тобто доводи апеляційної скарги не вказують про помилковість оскаржуваного рішення в зазначеній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, 237 1 КЗпП України при внесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Правила частини першої ст. 367 ЦПК України вказують про обов`язок суду апеляційної інстанції переглянути справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином колегія суддів при перевірці законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення по суті не може вийти за межі аргументів заявника, оскільки вони стосуються виключно правильності чи неправильності визначення підвідомчості справи, а тому й необхідності закриття провадження у справі.

Так, згідно зі ст.ст. 2, 5 1 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в уставної, організації або з фізичною особою.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то з ними погодитися не можна.

Так, в силу пункту 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в т.ч. спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Респубілки Крим, органах місцевого саморвдяування (пункт 17 ст. 4 КАС України).

Оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на момент звільнення на посаді в.о. директора ДП ДГ "Тучинське", не здійснював діяльності, про яку зазначено у ст. 4 КАС України і на що покликається заявник, тому правовідносини між ним і роботодавцем не можна вважати публічною службою. Тобто аргументи представника НААНУ є необгрунтованими і не заслуговують на увагу.

Отже, підстав для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі з тих міркувань, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України), не встановлено.

Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процессуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому належить скасувати рішення суду про негайне виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК україни суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, які власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати складається з основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки); додаткової заробітної плати, тобто винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що становлять винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встанволені зазначеними актами норми (ст. 2 Закону України "Про оплату праці").

Між тим, середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до визначення заробітної плати і відрізняється іншою правовою природою, адже нараховується не за відпрацьований час, а за час, коли працівник вимушено, не з власної волі, був позбавлений права на працю. При цьому колегією суддів береться до уваги, що спору про заробітну плату і стягнення її з роботодавця на користь працівника взагалі не існувало, тобто фактично було допущено до негайного виконання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Хибними вбачаються й висновки суду попередньої інстанції про солідарне стягнення з Інституту сільського господарства та обох відповідачів 3 363, 20 гривень судового збору.

Так, частина перша ст. 141 ЦПК України передбачає покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто судовий збір не присуджується з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також стягується у частці зі сторін, а не в солідарному порядку.

Отже, в цій частині оскаржуване рішення слід скасувати, стягнувши з ДП ДГ "Тучинське" і НААНУ на користь позивача по 1 681, 60 гривень судового збору з кожного.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

У справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24 липня 2003 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , має тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення мають використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині негайного виконання судового рішення та солідарного стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 368, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Національної академії аграрних наук України - адвоката Данилової Катерини Артурівни задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 12 травня 2020 року скасувати в частині допуску до негайного виконання присудження ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, та солідарного стягнення судового збору з Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України та Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

Стягнути із Державного підприємства "Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України і Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 по 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривні 60 копійок з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 20.10.2020

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків