Рішення

від 06.03.2020 по справі 759/8349/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8349/17

пр. № 2/759/135/20

06 березня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенько М.Ф.,

при секретарі Щербині А.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

встановив:

ОСОБА_3 заявила позов до ОСОБА_4 та Київської міської ради, за яким, з урахуванням наступних змін, просила визнати недійсним рішення Київської міської ради від 10.11.2011р. №716/6952 про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,8 га за адресою: АДРЕСА_1 , та визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй та ОСОБА_4 у користування по 0,0610 га, згідно схеми по варіанту № 1 судової земельно-технічної експертизи.

Позов мотивований тим, що оспорюване рішення ухвалене всупереч закону і порушує права позивача на користування земельною ділянкою, що була відведена під будівництво і обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та тим, що між сторонами існує тривалий спір з приводу користування цією земельною ділянкою.

Представники позивача в судовому засіданні на вимогах позову наполягали, надали пояснення, що по суті зводяться до викладеного в заяві.

Представник відповідача заперечив проти позову і пояснив, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не порушує прав та інтересів позивача. Крім того, він подав заяву про застосування до спору наслідків спливу строків позовної давності.

Київська міська рада свого представника в суд не направили, надіслали заперечення до позову, за якими просили в задоволенні позову відмовити, пославшись на те, що спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні позивача, а також звернули увагу суду на пропуск позивачем строків позовної давності.

Судом встановлено таке.

Рішенням народного суду Радянського району м. Києва від 09.02.1970 р. за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано право власності на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 , за кожним, в порядку спадкування після ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторонами не заперечується, і узгоджується з матеріалами справи те, що ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6 , та те, що в наступному було змінено нумерацію будинку на 26 .

08.10.1996 року державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_5 , а саме на 7/100 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Даних про те, що право на вказане домоволодіння було успадковане на підставі заповіту матеріали справи не містять, а тому доводи відповідача про те, що позивач набула право власності на частку домоволодіння безпідставно не відповідають дійсності.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2003 року, на часткове задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та частково недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння власності на домоволодіння, та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Київської міської Ради про розподіл будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання рішення Київської міської Ради та державного акту на право приватної власності на землю недійсними, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, ухвалено: визнати право власності за ОСОБА_3 на будинок по АДРЕСА_1 , з виплатою відповідачам по 4465 грн. 33 коп., кожному, (в мотивувальній частині рішення зазначено, що суд виділяє ОСОБА_3 в конкретне користування домоволодіння під літерою А , а відповідачам виділяє грошову компенсацію); визначити порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за будинком, шляхом виділення в конкретне користування ОСОБА_3 1/3 її долі - 400 кв.м. (зазначено межі земельної ділянки); визнати недійсними рішення Київської міської ради №65 від 07.07.1998 року про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки розміром 0,086 га по АДРЕСА_1 та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30.09.1999 року на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 12 державною нотаріальною канторою 08.10.1996 року, в частині будинку під літерою Б з відповідними надвірними будівлями та спорудами; визнати недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 в частині визначення долей; зобов`язано БТІ м. Києва зареєструвати за ОСОБА_4 будинок, збудований нею, по АДРЕСА_1 . В решті вимог позовів відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 09.09.2003 року на усунення описки в рішенні, визнано право власності за ОСОБА_3 на будинок по АДРЕСА_1 .

Ухвалючи рішення суд, разом з іншим, виходив з того, що за будинком по АДРЕСА_1 рішенням виконкому Біличанської селищної Ради від 29.02.1956 року №3 була закріплена земельна ділянка площею 1200 кв.м.

Вказані рішення набули законної сили, та були звернуті до виконання.

Так, 01.04.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова-Петренко Т.М. на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2003 року прийняла рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис (див. Витяг з реєстру №84248973).

29.12.2018 року державним реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Урдюк О.Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла запис про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:129:0063, площею 0,0405 га, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію права власності, відповідно до витягу з реєстру від 08.01.2019 року №152004685, було прийняте державним реєстратором на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.20189 року №65/6116.

Отже, фактично відбувся виділ належної позивачу 1/3 частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , в натурі.

В свою чергу, за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, що видане 22.06.2010 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу цього ж органу від 21.06.2010 року №843-С/ЖБ (див. Витяг про реєстрацію права власності на нерухове майно від 16.07.2010р. №26732946).

16.08.2010 року ОСОБА_4 подала на ім`я голови Київської міської ради заяву про безоплатну передачу їй у приватну власність 0,0810 га земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , пославшись на свідоцтво про право власності на житловий будинок та на те, що порядок користування земельною ділянкою визначено, додавши до заяви, разом з іншим, і рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2003 року.

Київська міська рада 10.11.2011 року винесла рішення № 716/6952 про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Святошинському районі м. Києва, в тому числі і про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично дане рішення винесено в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, що передбачений ст. 118 ЗК України.

Проте, поза увагою органу місцевого самоврядування залишилось те, що ОСОБА_4 , з огляду на надані нею ж документи, не підтверджено факту про те, що вона є землекористувачем заявленої земельної ділянки.

Так, з огляду на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2003 року, матеріали справи в межах якої було ухвалене рішеня, та наведені вище докази, вбачається, що ОСОБА_4 набула право власності на будинок АДРЕСА_1 , реалізувавши свої права землекрористувача 1/3 частки земельної ділянки, закріпленої за домоволодінням АДРЕСА_1 , тобто землекористувача 0,0400 га, виходячи з розміру земельної ділянки, що була закріплена за будинком для розбудови.

Земельна ділянка ділянка для будівництва та обслуговування бунку № НОМЕР_1 б органами місцевого самоврядування не надавалась, що додатково підтвердив представник третьої особи в письмових поясненнях до позову.

Разом з тим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2003 року, право ОСОБА_7 на частку будинку АДРЕСА_1 фактично було припинено, з виплатою йому грошової компенсації, а відтак його право землекористувача на земельну ділянку, що відповідала частці в праві власності на будинок, було припинено і це право перейшло до інших співвласників домоволодіння, відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, а саме перейшло до сторін у справі, в рівних частках, оскільки договору про користування цією часткою земельної ділянки між останніми укладено не було.

Отже, фактично ОСОБА_4 всупереч чинному законодавству надано у власність частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача, чим порушено право останньої на землю.

Таким чином суд знаходить права позивача порушеними і такими, що підлягають відновленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З урахуванням того, що право власності на земельну ділянку відповідачем до цього часу не зареєстровано у відповідних органах, суд погоджується з позивачем, що на відновлення порушеного права буде достатньо визнати спірне рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

При цьому, суд не знаходить достатніх підстав для застосування до спору наслідків пропуску строків позовної давності. З огляду на документи, що були підставою для винесення спірного рішення, межі земельної ділянки, яка підлягала приватизації відповідачем, з позивачем, як суміжним землекористувачем, не погоджувалась, а відтак вона не могла знати, що відповідач порушила процедуру приватизації земельної ділянки.

Позивач вказує, що дізналась про оскаржуване рішення лише під час розгляду Святошинським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до неї про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на житловий будинок та усунення перешкод у його користуванні. Дані доводи відповідачем не спростовано. Тому суд вважає, що позивачем заявлено позов в межах строку позовної давності.

Підлягають задоволенню, на думку суду, і вимоги позову про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Так, ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 88 ч. 1 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

За обставин справи, очевидно, що сторони не можуть прийти до згоди щодо користування земельною ділянкою.

Тому, на задоволення клопотання позивача, судом було призначено, а Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено судову земельно-технічну експертизу, на предмет визначення всіх можливих варіантів користування сторонами спірною зесмельною ділянкою.

За висновком експертизи від 31.07.2019 року №1956/19-41, експерт запропонував три варіанта порядку користування земельною ділянкою, що була закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 . З огляду на дані варіанти, суд знаходить, що на врегулювання спору може бути застосовано тільки варіант №1, інші варіанти передбачають зміну меж земельної ділянки, яка вже перебуває у власності позивача, що є недопустимим. Саме на цьому варіанті користування наполягає позивач.

Разом з тим, даний варіант передбачає передачу в користування позивачу частини земельної ділянки, яка вже перебуває у неї у власності, а тому підстав для передачі її у користування не має.

Отже на вирішення спору в цій частині вимог, суд вважає за необхідне передати в користування ОСОБА_4 , для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0610 га, що позначена на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41), яка заштрихована блакитним кольором, а ОСОБА_10 - земельну ділянку, що заштрихована на цій же рожевим кольором, за винятком земельної ділянки площею 0,0405 га, що належить їй на праві власності на підставі рішення Київської міської ради № 65/6116, тобто передати земельну ділянку площею 0,0205 га.

За наведених рішень, витрати понесені позивачем на забезпечення розгляду справи, що складаються із судового збору в сумі 640 гривень та витрат на проведення експертизи в сумі 11440 гривень мають бути компенсовані їй відповідачем, відповідно і на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 14, 57-60, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Київської міської ради про визнання недійсним рішення та встановлення порядку користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати недійсним рішення Київської міської ради № 716/6952 від 10.11.2011 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Визначити між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порядок користування земельною ділянкою, що закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 , відповідно варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 31.07.2019 р. № 1956/19-41 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виділивши в користування:

- ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,0205 га, що заштрихована на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41) рожевим кольором, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , за винятком земельної ділянки площею 0,0405 га, що належить їй на праві власності на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.20189 року №65/6116;

- ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,0610 га, що заштрихована на схемі (додаток № 2 до висновку №1956/19-41) блакитним кольором, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 ) 12080 (дванадцять тисяч вісімдесят) гривень, на відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Сенько М.Ф.