Рішення

від 13.05.2020 по справі 140/211/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/211/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кроноспан УА до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кроноспан УА (надалі - ТзОВ Кроноспан УА , товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року №0010121408 про збільшення на 2010822,44 грн грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита, а також податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року №0010131408 про збільшення на 402164,08 грн грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) із ввезених на митну територію України товарів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що має виробничі потужності - завод з виробництва деревинно-стружкової плити, ламінату та інших виробів з деревини, а для збільшення обсягів виробництва продукції в Україні Компанія Кроноспан Лімітед (Сполучене Королівство Великобританії) за договором від 22 червня 2017 року №44/1М/2017 була зобов`язана поставити в Україну лінію для ламінування Р8 (Siempelkamp С419) та супутнє обладнання до нього (далі - виробнича лінія). Виробнича лінія має країну походження Європейський Союз та для митного оформлення митним органам були надані сертифікати з перевезення товару форми EUR.l. Постачання виробничої лінії фактично відбувалося у розібраному стані та митне оформлення товару здійснено за рядом митних декларацій у липні-серпні 2017 року за єдиним кодом згідно з УКТ ЗЕД 8465940000 і при цьому у митниці не було зауважень щодо сертифікатів походження товару. У свою чергу, товар за позицією УКТ ЗЕД 8465940000 наявний в Додатку 1-А до глави 1 Скасування мит до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною (далі - Угода про асоціацію з ЄС). Оскільки виробнича лінія мала країну походження саме Європейський Союз, то при ввезені товару на митну територію України товариство застосувало преференцію (відсутність ввізного мита) на підставі Угоди про асоціацію з ЄС та щодо цього спір із митним органом був відсутній.

Актом ГУ ДФС у Волинській області від 20 вересня 2019 року №17544/14-08/33273907 про результати проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ Кроноспан УА вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за окремими митними деклараціями встановлено порушення з боку товариства статті 26 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зроблено висновок про заниження грошового зобов`язання з ввізного мита за ставкою 5% у сумі 1608657,95 грн та ПДВ у сумі 321731,26 грн. На підставі цього акта перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. При цьому походження виробничої лінії з ЄС не ставиться під сумнів, а фактично відповідач вважає достатньою підставою для донарахування ввізного мита та ПДВ ту обставину, що замість подання одного сертифіката походження виробничої лінії з ЄС позивач подавав митним органам такий самий сертифікат на кожну партію ввезеного товару.

Із такими висновками відповідача позивач не погоджується, бо вважає, що виконав усі вимоги митного законодавства для застосування преференції. Норми Митного кодексу України (далі - МК України), як і Протокол І до Угоди про асоціацію з ЄС, допускають можливість подання одного сертифіката походження товару у разі постачання комплектного об`єкта замість подання кожного разу підтверджень походження при розмитненні розібраного товару, що спрощує для експортерів та імпортерів процедури. Однак, на думку позивача, це є правом декларанта, а не його обов`язком. Разом з тим, тлумачення відповідачем Угоди про асоціацію з ЄС суперечить статті 31 Загальне правило тлумачення Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (до якої Україна приєдналася 14 квітня 1986 року); за змістом наведеної статті договір має тлумачитись з урахуванням контексту, у світлі об`єкта і цілей договору. Доводи ж відповідача базуються на формальному трактуванні статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС, хоч в коментарях до цієї статті, викладених в Методичних рекомендаціях щодо правил преференційного походження, що застосовується між країнами Європейського співтовариства, іншими європейськими країнами та країнами-учасницями Євро-середземноморського партнерства, зазначено, що митними органами країни імпортера повинні бути прийняті окремі підтвердження замість єдиного сертифіката походження, який видано на весь товар. Але навіть і за підходу відповідача до тлумачення положень Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС немає підстав для відхилення підтверджень, позаяк у статті 31 Протоколу 1 врегульовано наслідки розбіжностей формальних помилок при підтвердженні походження, наявність яких не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не спричиняють сумнів щодо правильності відомостей, наведених у документі. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач фактично позбавив товариство преференції при імпортуванні обладнання, яке відповідає усім вимогам для визнання його таким, що походить з ЄС.

Позивач вважає, що сама перевірка проведена незаконно через начебто виявлені порушення митного законодавства, але про наявність конкретних фактичних підстав для перевірки в акті перевірки нічого не вказано, при тому що будь-які обставини з моменту декларування товарів не змінилися. Також наголошує, що митне законодавство не передбачає права територіального органу ДФС на проведення перевірок з питань державної митної справи, право на яке відповідно до частини другої статті 345 МК України мають органи доходів і зборів, яким у розумінні статті 4 цього Кодексу є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці і митні пости. Внаслідок порушень при призначенні та проведенні перевірки акт перевірки як результат відповідної дії не може бути допустимим доказом порушень законодавства товариством та підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.2 том 2).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.12-13 том 2). В обґрунтування такої позиції вказав, що документальною невиїзною перевіркою обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару - комплектний об`єкт Лінія ламінування короткого циклу марки Siempelkamp , тип Р8… , оформленого ТзОВ Кроноспан УА в зоні діяльності Волинської митниці ДФС за рядом митних декларацій, проведеною ГУ ДФС у Волинській області на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України, наказу ГУ ДФС у Волинській області від 19 липня 2019 року №2563, встановлено, що відправником/експортером товару є компанія Kronospan Limited - продавець товарів за інвойсами. За всіма ознаками, які сформовані в загальних положеннях Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення комплектних об`єктів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №630 (далі - Порядок №630), імпортований позивачем товар є комплектним об`єктом. Згідно з митними деклараціями, оформленими Волинською митницею ДФС, комплектний об`єкт ввезено платником за одним товарним кодом за УКТ ЗЕД - 8465940000. Статтею 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Відповідно до статті 26 Протоколу 1 Угоди про асоціацію з ЄС розібрані чи незібрані товари, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами та після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів. Складові комплектного об`єкта позивачем задекларовано з країною походження Європейський Союз та застосовано преференцію зі сплати ввізного мита згідно із сертифікатами з перевезення (походження) товару EUR.1. Відповідно до статті 24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію з ЄС підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту. Після ввезення першої частини комплектного об`єкта, а також при декларуванні наступних його складових (дата переміщення не перевищує два місяці) імпортер єдиного підтвердження походження товару не надав. З огляду на зазначене складові комплектного об`єкта не можуть бути визнані такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та позивач не має права на преференцію. Відтак, ТзОВ Кроноспан УА порушило статтю 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС, пункт 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 1608657,95 грн та податкове зобов`язання зі сплати ПДВ із ввезених на митну територію України товарів на суму 321731,26 грн.

На доводи позивача про відсутність повноважень в ГУ ДФС у Волинській області на проведення перевірки, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є не лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, а і його територіальні органи; право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, закріплене підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України. Згідно з Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС, яка здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів. ГУ ДФС у Волинській області відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Волинській області, затвердженого наказом ДФС України від 01 лютого 2019 року №80, є територіальним органом ДФС України. Організація та проведення документальних перевірок дотримання платниками податків законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування є функцією відділу митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області.

Відповідач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають нормам чинного законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову та вказав на необґрунтованість доводів відповідача у відзиві на позов, які не спростовують аргументів, викладених у позові, а лише дублюють зміст акта перевірки. Також зауважив, що наразі Протокол 1 до Угоди про асоціацію з ЄС, порушення статті 26 якого стало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, було замінено у зв`язку з ратифікацією Україною Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Так відповідно до Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року Протокол 1 до Угоди про асоціацію, починаючи з 01 січня 2019 року замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Додатку встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Конвенції. Питання визначення країни походження товарів, які імпортуються частинами, регулюється статтею 25 розділу V Підтвердження походження Додатку 1 Визначення поняття Походження товарів і методів адміністративного співробітництва Конвенції, яка є аналогічною статті 26 Протоколу І до Угоди про асоціацію з ЄС. У той же час, на сайті Європейської комісії наявні офіційні рекомендації щодо застосування положень Конвенції, які вказують, що дане положення Конвенції є спрощенням для випадків підтвердження походження при постачанні комплектних товарів, а не імперативною нормою, яка б обмежувала можливість підтвердження походження виключно єдиним сертифікатом, як про це стверджує відповідач.

Аргументи відповідача стосовно наявності у нього повноважень ґрунтуються на положеннях ПК України, проте перевірка товариства здійснювалася за нормами МК України, який надавав право на проведення перевірок саме органам доходів і зборів , а не контролюючим органам , визначення яким надається у ПК України. Тому проводячи перевірку не в межах повноважень, не на підставі та не у спосіб, визначений законами України, відповідач допустив порушення статті 19 Конституції України (а.с.56-60 том 2).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи відзиву (а.с.80-81 том 2).

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року замінено відповідача ГУ ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) - а.с.53-54 том 2.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с.90 том 2).

Ухвалами суду від 02 квітня 2020 року, від 27 квітня 2020 року за клопотаннями сторін через встановлення на території України карантину з 12 березня до 24 квітня 2020 року, а потім продовженого до 11 травня 2020 року, та введенням обмежувальних заходів двічі відкладено розгляд справи (а.с.98 том 2).

У судове засідання, призначене на 13 травня 2020 року, представники позивача не прибули, однак у письмовому клопотанні просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності з урахуванням позиції позивача, викладеної у заявах по суті справи, та за наявними матеріалами справи (а.с.126-127, 128-129 том 2).

Неприбуття представників позивача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті на підставі зібраних на стадії підготовчого провадження доказів.

У судовому засіданні 13 травня 2020 року представник відповідача позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні усні пояснення представника відповідача (вступне слово), перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, суд встановив такі обставини.

ТзОВ Кроноспан УА зареєстроване як юридична особа 16 листопада 2004 року; основний вид його діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) - 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону , що встановлено з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-44 том 1).

22 травня 2017 року між ТзОВ Кроноспан УА (покупець) та компанією Кроноспан Лімітед (Сполучене Королівство Великобританії, продавець) укладено договір №44/ІМ/2017 купівлі-продажу обладнання - лінії для ламінування Р8 (Siempelkamp С419) та супутнє обладнання до нього (а.с.92-97 том 1). Товар імпортовано на митну території України частинами з проведенням митного оформлення в зоні діяльності Волинської митниці ДФС у період з 17 липня 2017 року по 21 серпня 2017 року за такими митними деклараціями: №№UA205140/2017/4409, UA205140/2017/4486, UA205140/2017/4487, UA205140/2017/4598, UA205140/2017/4601, UA205140/2017/4599, UA205140/2017/4603, UA205140/2017/4602, UA205140/2017/4638, UA205140/2017/4694, UA205140/2017/4733, UA205140/2017/4749, UA205140/2017/4748, UA205140/2017/4751, UA205140/2017/4815, UA205140/2017/4814, UA205140/2017/4872, UA205140/2017/4883, UA205140/2017/4894, UA205140/2017/4899, UA205140/2017/4931, UA205140/2017/5034, UA205140/2017/5031, UA205140/2017/5030, UA205140/2017/5077, UA205140/2017/5279, UA205140/2017/5437, UA205140/2017/5439, UA205140/2017/5436, UA205140/2017/5438, UA205140/2017/5449, UA205140/2017/5447, UA205140/2017/5448 (а.с.100-125 том 1).

Відповідно до попереднього рішення Волинської митниці ДФС від 07 липня 2017 року №ПРК-КО-205-0001-17 виробничій лінії було присвоєно єдиний код товару згідно з УКТ ЗЕД 8465940000 (а.с.98-99 том 1).

До кожної митної декларації додавалися супровідні документи, а також оригінали сертифікатів з перевезення товару форми EUR.l надані експортером, про що свідчать відомості графи 44 відповідних митних декларацій. Їх копії містяться і серед матеріалів даної справи: S 8498598, S 8498599, S 8498597, S 8498594, S 8498596, S 8498595, S 8498593, S 8498576, S 8310952, S 8498591, S 8498635, S 8498590, S 8498587, S 8498589, S 8498588, S 8498586, S 8498585, S 8498584, S 8498583, S 8498578, S 8498582, S 8498581, S 8498579, S 8498580, S 8498608, S 8498571, S 8498572, S 8498567, S 8498573, S 8498574, S 8498561, S 8498565, S 8498557, S 8498559, S 8498552, S 8310951 (а.с.145-251 том 1, з перекладом). У вказаних сертифікатах експортером зазначено компанію Кроноспан Лімітед (Сполучене Королівство Великобританії), а країна походження товару - Європейський Союз. Преференційна ставка ввізного мита - 0%, повна ставка ввізного мита - 5%. Під час декларування складових комплектного об`єкта походженням з Європейського Союзу застосовано преференцію зі сплати ввізного мита 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС .

Матеріали справи свідчать, що з 29 липня по 09 вересня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 МК України, наказу ГУ ДФС у Волинській області від 19 липня 2019 року №2563 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТзОВ Кроноспан УА вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за окремими митними деклараціями, за результатами якої був складений акт перевірки від 20 вересня 2019 року №17544/14-08/33273907 (далі - акт перевірки, а.с.45-53 том 1). Під час перевірки використано лист ДФC України від 16 травня 2019 року №15596/7/99-99-14-04-02-17 стосовно інформації щодо порядку визначення країни походження комплектних об`єктів у межах укладених Україною угод про вільну торгівлю з країнами Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі, Чорногорією, Македонією та Канадою; лист Волинської митниці ДФC від 04 червня 2019 року №1513/7/03-70-07 та електронні копії документів, на підставі яких здійснювалося декларування комплектного об`єкта; копії митних декларацій типу ІМ140ДЕ з додатками, оформлених Волинською митницею ДФС, наявних у базі даних ПІК ACMO Інспектор 2006 .

Перевіркою встановлено, що після ввезення першої частини комплектного об`єкта та при декларуванні наступних його складових імпортер єдиного підтвердження походження товару не надав. У поясненнях, наданих товариством листом від 01 липня 2019 року №2358/07/19, повідомлено, що після ввезення першої частини обладнання єдиний документ походження товару не наданий суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності нерезидентом; як повідомив нерезидент на запит ТзОВ Кроноспан УА щодо надання єдиного сертифіката походження товару, товари, які були ввезені у 2017 році, розмитнені, тобто, EUR-сертифікати використані. 3 огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що складові комплектного об`єкта не можуть бути визнані такими, що мають преференційне походження з Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та не мають права на преференцію; згідно з Митним тарифом України ввізне мито за повното ставкою становить 5%. Виявлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 1930389,21 грн (ввізного мита та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів). За висновками акта перевірки (розділ 4) ТзОВ Кроноспан УА порушило статтю 26 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС в peзyльтaтi чого занижено зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 1 608 657,95 грн; пункту 190.1 статті 190 ПК України та занизило податкове зобов`язання зі сплати ПДВ із ввезених на митну територію України товарів на суму 321731,26 грн за митними деклараціями, вказаними в додатку 1 до цього акта. При підписанні акта перевірки уповноваженими представниками товариства висловлено застереження про незгоду із висновками перевірки (а.с.50-52 том 1).

11 жовтня 2019 року позивач скерував для розгляду ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки №574/10/19 (а.с.58-69 том 1). Про результати розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у Волинській області повідомило ТзОВ Кроноспан УА листом від 22 жовтня 2019 року №24810/10/03-20-14-08 (а.с.70-72 том 1): висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду заперечень на акт перевірки ГУ ДФС у Волинській області 24 жовтня 2019 року прийняло податкові повідомлення-рішення форми Р : №0010121408, яким збільшено зобов`язання з ввізного мита у сумі 2010822,44 грн (з них 1608657,95 грн основний платіж та 402164,49 грн штрафні санкції), та №0010131408 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ із ввезених на митну територію України товарів у сумі 402164,08 грн (з них 321731,26 грн основний платіж та 80432,82 грн штрафні санкції) (а.с.54-57 том 1).

Товариство оскаржувало податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарга від 13 листопада 2019 року №629/11/19, а.с.73-86 том 1). Як слідує з рішення Державної митної служби України від 02 січня 2020 року №1/210-03/11/3, оскарження податкових повідомлень-рішень не призвело до їх скасування (а.с.87-91 том 1).

Незгода із податковими повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року №0010121408 та №0010131408 стала підставою для звернення ТзОВ Кроноспан УА до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам та встановленим обставинам справи, суд виходить із того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 МК України).

Відповідно до частини сьомої статті 336 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В розумінні положень статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Як обумовлено частиною другою зазначеної статті, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Суд відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень у відповідача на проведення перевірки з таких мотивів та підстав.

У розумінні пункту 34-1 частини першої статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення, а постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України (далі - Положення про ДФС). Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про ДФС Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Положення про Головне управління ДФС у Волинській області, затвердженого наказом ДФС України від 01 лютого 2019 року №80 (а.с.16-22 том 2), Головне управління ДФС у Волинській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Волинській області є органом доходів і зборів. ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Волинської області. Основними завданнями ГУ ДФС, з поміж іншого, є забезпечення реалізації державної політики та політики у сфері державної митної справи. ГУ ДФС відповідно до покладених на нього завдань проводить відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку), у тому числі після проведення митного контролю та митного оформлення. Як видно зі змісту Положення про відділу митного аудиту ГУ ДФС у Волинській області, затвердженого 14 березня 2019 року заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області (а.с.23-27 том 2, далі - Положення про відділ), відділ митного аудиту є структурним підрозділом ГУ ДФС; відділ виконує функції та процедури здійснення контролю за дотриманням законодавства України з питань державної митної справи шляхом організації та проведення документальних перевірок правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування (підпункти 2.34.1.1, 2.34.1.4 пункту 2.34 Положення про відділ).

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування (частина третя статті 345 МК України). Відповідно до частини шостої статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Наведене спростовує доводи позивача про відсутність в ГУ ДФС у Волинській області повноважень щодо проведення відповідно до статті 345 МК України документальних перевірок з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частинами першою - третьою статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Суду не надано доказів, які підтверджують фактичні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача за митними деклараціями за період липень-серпень 2017 року, хоч позивач і наголошував про відсутність документально підтверджених підстав для її проведення у позовній заяві. Відзив на позов та заперечення відповідача також не містять відповідних доводів стосовно наявності підстав для проведення такої перевірки. Лист ДФС України від 16 травня 2019 року №15596/7/99-99-14-04-02-17 (а.с.85-86 том 1), на який є посилання в акті перевірки, не містив інформацію про можливі порушення митного та податкового законодавства ТзОВ Кроноспан УА (у переліку підприємств для проведення контрольно-перевірочних заходів останнє відсутнє). Разом з тим, перевірка була проведена з оформленням її результатів актом перевірки. До початку перевірки позивач отримав повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, правомірність її проведення під сумнів не ставив, в тому числі у поданих запереченнях на акт перевірки, та відповідного наказу про призначення перевірки не оскаржив.

Надаючи оцінку висновкам за результатами проведеної перевірки по суті, суд зазначає таке.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частиною першою статті 271 МК України встановлено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито (пункт 2 частини першої названої статті).

Пунктом 1 частини першої статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено у пункті 1 частини першої статті 289 МК України, обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VII Про Митний тариф України митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до розділу І Загальні положення Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення комплектних об`єктів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №630 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21 червня 2012 року за №1025/21337), комплектний об`єкт (далі - КО) - товар, який згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) класифікується за одним товарним кодом, але за виробничими чи транспортними умовами переміщується через митний кордон України у розібраному чи незібраному вигляді декількома транспортними засобами.

Ввезений ТзОВ Кроноспан УА товар є комплектним об`єктом, що класифікований на підставі попереднього рішення Волинської митниці ДФС від 07 липня 2017 року №ПРК-КО-205-0001-17 за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 8465940000. Його оформлено із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита.

За приписами частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною другою, шостою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Цією нормою визначено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, до яких належить сертифікат про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частина третя статті 43 МК України).

Отже, сертифікат про походження товару є одним з документів, на підставі якого орган доходів і зборів встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів та після їх випуску відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Згідно з частиною першою статті 29 цієї Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Товар за позицією УКТ ЗЕД 8465940000, до якого відноситься виробнича лінія, наявний в переліку Додатка 1-А до Глави 1 Скасування мит до Угоди про асоціацію з ЄС, який є його невід`ємною частотною; цим документом передбачена можливість застосування преференційної ставки мита у розмірі 0% до товару, що класифікується за кодом УКТ ЗЕД 8465940000.

Відповідно до статті 26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС її положення застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін. При цьому походження в даному контексті означає те, що товари підпадають під правила походження, викладені в Протоколі І до Угоди про асоціацію з ЄС.

Стаття 2 Розділу II Протоколу І до Угоди про асоціацію з ЄС визначає загальні вимоги, згідно з якими товари мають вважатися як такі що походять з ЄС: (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄЄ відповідно до статті 6 цього Протоколу .

Статтею 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС встановлено, якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Відповідно до статті 16, частин першої, третьої статті 17 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Як визначено статтею 24 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС, підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що імпортер має право на застосування тарифної преференції у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, ввезених із Європейського Союзу, за умови підтвердження походження цих товарів під час митного оформлення сертифікатом EUR.1 (або іншим документом, визначеним МК України та Протоколом 1 до Угоди про асоціацію з ЄС), що виданий митними органами країни експорту на конкретну партію товару.

Як уже зазначалося судом, митне оформлення позивачем товару (комплектного об`єкта), постачання якого здійснювалося частинами, відбувалося із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС. При цьому для митного оформлення імпортованого обладнання на підтвердження преференційного походження товару позивач надав сертифікати з перевезення товару EUR.1, які видані митним органом Сполученого Королівства Великобританії на кожну складову комплектного об`єкта.

По суті судовий спір зводиться до питання необхідності надання одного, а не декількох сертифікатів походження товару із Євросоюзу (сертифікат EUR.1) для можливості застосування відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС преференційної ставки мита при ввезенні комплектного об`єкта в Україну. Саме така позиція покладена в основу донарахування товариству зобов`язань спірними рішеннями. На думку відповідача, ненадання єдиного підтвердження походження імпортованого позивачем товару, незважаючи на підтвердження походження товару кожної складової комплектного об`єкта, виключає можливість застосування преференції відповідно до статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціації з ЄС, та необхідність сплати за таких обставин ввізного мита за пільговою ставкою Митного тарифу України в розмірі 5% (код УКТ ЗЕД 8465940000).

Як визначено частиною першою статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Сам факт походження товару з Європейського Союзу органом доходів і зборів ні під час його митного оформлення, ні у ході проведення документальної невиїзної перевірки під сумнів не поставлено.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, ДФС України листом від 24 липня 2019 року №14587/5/99-99-19-04-02-16 зверталася до компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії, якими видано сертифікати EUR.1 (а.с.136-138 том 1, переклад на а.с.139-140 том 1) про надання пояснень, чому лінія для ламінування Р8 (Siempelkamp С419), яка імпортувалася частинами, не має єдиного сертифіката походження згідно зі статтею 25 Додатку 1 до Конвенції та з якою метою були видані окремі сертифікати EUR.1 на окремі складові компоненти лінії для ламінування; чи зберігається відповідність вимогам, які визначені у Додатку 1 до Конвенції, у випадку з лінією для ламінування та преференційний імпорт згідно з класифікацією товару за НS 8465? Ні на момент завершення документальної невиїзної перевірки, ні на час розгляду справи судом відповідь на запит відповідачу не надійшла. Поряд з тим, надані позивачем сертифікати з перевезення (походження) комплектуючих форми EUR.1 підтверджують походження товару з Європейського Союз; ці сертифікати не скасовані та не визнані недійсними у встановленому порядку, що дає підстави вважати, що позивач виконав вимоги митного законодавства для застосування преференції. Незважаючи на це, спірними рішеннями відповідача товариство позбавлено преференції товару, який відповідає всім встановленим вимогам для визнання його таким, що походить з Європейського Союзу.

Суд не заперечує, що буквальний аналіз статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС вказує на необхідність подання імпортером митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження товару, який імпортується частинами, після ввезення першої його частини.

Разом з тим, суд враховує, що статтею 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (для України як міжнародний договір набрала чинності 13 червня 1986 року) встановлено загальне правило тлумачення договорів, за яким договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору. У розумінні Віденської конвенції договір означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв`язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування.

Стаття 32 Віденської конвенції передбачає можливість звернення до додаткових засобів тлумачення у разі, коли тлумачення відповідно до статті 31 а) залишає значення двояким чи неясним; або b) призводить до результатів, які є явно абсурдними або нерозумними.

Такими додатковими засобами тлумачення в розумінні статті 32 Віденської конвенції є Методичні рекомендації щодо правил преференційного походження, що застосовуються між країнами Європейського співтовариства, іншими європейськими країнами та країнами-учасницями Євро-середземноморського партнерства (A User' s Handbook to the Rules of Preferential Origin used in trade between the European Community, other European Countries and the countries participating to the Euro-Mediterranean Partnership) (далі - Методичні рекомендації ), якими надано постатейні коментарі до стандартних положень Протоколів щодо правил визначення преференційного походження. Так у коментарі до статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС зазначається, що імпортер, який має намір скористатися перевагами положень цієї статті, повинен проінформувати експортера перед експортом першої партії товару про необхідність видачі єдиного сертифікату походження на весь товар. Є можливість, що кожна поставка складається виключно з товарів, що мають преференційне походження.

Зазначена стаття надає імпортерам право запросити в митних органів дозвіл на імпорт великогабаритних елементів частинами, до кожної відправки додається єдиний сертифікат походження товару, що має бути поданий під час імпорту першої партії. Це дає можливість спростити процедуру імпорту, виключивши необхідність подавати окремий сертифікат походження на кожну поставку (партію). Відповідно, положення цієї статті головним чином застосовуються до виробничого обладнання, що за своєю природою не може бути відвантаженим однією партією. Митні органи країни-імпортера, за умови виконання імпортером поставлених до нього вимог, мають право погодити такий запит, або відхилити його. У разі погодження запиту митними органами країни імпортера, імпортер повинен надати єдиний сертифікат походження товару під час ввезення першої партії. Водночас, імпортер, який має на меті здійснення поставки частинами, перед ввезенням першої партії товару мусить проінформувати експортера про необхідність отримання єдиного сертифікату походження для всього імпортованого продукту (комплектного об`єкта). Якщо кожна така поставка супроводжуються підтвердженнями походження, такі окремі підтвердження походження повинні бути прийняті митними органами країни імпортера замість єдиного сертифікату походження, який видано на весь продукт.

У той же час, жодна норма чинного митного законодавства (з урахуванням міжнародних договорів та угод, учасниками яких є Україна) не забороняє імпортеру для застосування преференційної ставки ввізного мита подавати сертифікати походження на кожну частину комплектного об`єкта замість єдиного документу-підтвердження.

У своїх запереченнях на акт перевірки позивач звертав увагу на зазначені коментарі до статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС, однак ці доводи залишені відповідачем поза увагою.

Системне тлумачення статті 26 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з ЄС з урахуванням Методичних рекомендацій щодо правил преференційного походження, які є додатковим засобом тлумачення Угоди про асоціацію з ЄС, дає підстави для висновку, що ця норма не створює обов`язку, а допускає можливість надання одного сертифікату EUR.1 замість декількох сертифікатів на кожну партію товару (які є частинами комплектного об`єкта); вона має на меті спрощення процедури підтвердження походження товару для імпортера, але не може бути зобов`язуючою нормою і не обмежує можливість підтвердження походження виключно єдиним сертифікатом, як про це стверджує відповідач.

Для кращого розуміння положень Угоди про асоціацію з ЄС та її мети судом також комплексно проаналізовано зміст Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (по тексту - Конвенція; ратифікована Україною згідно із Законом України від 08 листопада 2017 року №2187-VIII), яка має на меті замінити протоколи про правила походження, що діють на цей час у країнах пан-євро-середземноморського регіону, єдиним законодавчим актом. В Доповненнях І до цієї Конвенції викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва, а у Доповненні II - конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні І. Надалі відповідно до Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва, починаючи з 01 січня 2019 року протокол I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення (викладено у новій редакції) та з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Конвенції. Як зазначено у статті 25 розділу V Підтвердження походження Додатку 1 Визначення поняття Походження товарів і методів адміністративного співробітництва Конвенції, якщо на запит імпортера при виконанні умов, встановлених митними органами Договірної сторони-імпортера, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(а) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або товарних позицій 7308 та 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів. За своїм змістом це положення є аналогічним статті 26 Протоколу І до Угоди про асоціацію з ЄС.

Відповідно до офіційних рекомендацій Європейської комісії щодо застосування положень Конвенції (Пояснювальні примітки до пан-євро-середземноморських преференційних правил походження - Explanatory Notes concerning the pan-Euro-Mediterranean protocols on rules of origin №2007/C 83/01; опубліковано 17 квітня 2007 pоку) роз`яснено, що імпортер, який бажає отримати переваги положення даної статті повинен інформувати експортера до ввезення першої партії товару про необхідність єдиного підтвердження походження на суцільний виріб. Також допускається, що кожна партія товару складається виключно з частин, які мають спільне походження. Якщо такі партії супроводжуються декількома підтвердженнями походження, такі окремі підтвердження повинні бути прийняті митними органами країни-імпортера замість єдиного підтвердження походження виданого на суцільний виріб.

Зазначені рекомендації прямо вказують, що дане положення Конвенції є спрощенням для випадків підтвердження походження при постачанні комплектних об`єктів, однак не виключає можливість замість єдиного підтвердження на комплектний об`єкт подання окремих підтверджень, які митними органами країни-імпортера повинні бути так само прийняті.

В даному випадку, складається ситуація, за якої товар, що має походження з Європейського Союзу, про що є відповідні сертифікати, видані митним органом країни-експортера, підпадає під дію преференції по ввізному миту (про що прямо визначено в Угоді про асоціацію з ЄС), однак, незважаючи на це, на території України в імпортера виникає визначене органом доходів і зборів зобов`язання зі сплати ввізного мита та донарахованого на його суму податку на додану вартість, що не відповідає суті Угоди про асоціацію з ЄС. При цьому ситуація, яка склалася (оформлення замість одного сертифіката про походження товару сертифікатів на кожну партію), не може бути виправлена з тих підстав, що сертифікати, видані у 2017 році, не можуть бути замінені зі спливом часу, позаяк митне оформлення товару відбувалося на їх підставі (видані сертифікати себе використали), та очевидно, що їх повернення митному органу Сполученого Королівства Великобританії для заміни на інший (єдиний) є неможливим.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного спору, підлягають оцінці на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, за змістом якої законність, обґрунтованість, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма Радіо Телевіжн ЛТД проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus №32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria №38780/02).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов переконання, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справи по суті. На думку суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки, та наявність законодавчих підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2019 року №0010121408 та №0010131408. Висновки відповідача ґрунтуються на формальному трактуванні норм законодавства, у найбільш несприятливому для позивача контексті, без урахування усіх обставин справи, яке не відповідає об`єкту та цілям Угоди про асоціацію з ЄС для застосування преференції щодо товарів, які відповідають всім погодженим сторонами вимогам. Суд не може залишити поза увагою також положення частини четвертої статті 3 МК України, яким встановлено принцип презумпції рішень підприємств і громадян у разі неоднозначності трактувань норм законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Водночас, позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованими товарами з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатами про походження EUR.1, виданими митними органами Сполученого Королівства Великобританії на кожну партію товару, на підставі яких митний орган України здійснив митне оформлення комплектних об`єктів. Під час митного оформлення імпортованого товару, які поставлявся частинами, позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України суб`єктами господарювання (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність фактичних підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, які є індивідуальними актами в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, а тому з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 245 КАС України їх належить визнати протиправними та скасувати. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то з урахуванням вимог частини першої статті 139 КАС України на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у сумі 21020,00 грн, підтверджені платіжним дорученням від 15 січня 2020 року №16042 (а.с.9 том 1), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 17 січня 2020 року (а.с.1 том 2).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кроноспан УА (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 33273907) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24 жовтня 2019 року №0010121408 та №0010131408.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кроноспан УА за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя ОСОБА_1 . Каленюк

Рішення у повному обсязі складено судом 21 травня 2020 року