Постанова

від 14.05.2020 по справі 922/3669/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа №922/3669/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" (вх.№729Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н.А., час проголошення рішення - 12:25год, дата складання повного тексту рішення - 06.02.2020; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С., час проголошення додаткового рішення - 11:12год, дата складання повного тексту додаткового рішення - 20.02.2020; заперечення на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2019, а також розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта" (вх.№807Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С., час проголошення додаткового рішення - 11:12год, дата складання повного тексту додаткового рішення - 20.02.2020, у справі №922/3669/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта", м. Харків,

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Садовод", м. Харків, 2-го відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське", с. Зоря, Броварський район, Київська обл.,

про зобов`язання укласти договір оренди земельних ділянок та стягнення упущеної вигоди у розмірі 94 840, 00грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Совта" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Садовод" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське", в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Садовод" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Совта" договір оренди земельних ділянок у викладеній в прохальній частині позову редакції; стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 9 484, 00грн в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належать земельні ділянки, що знаходяться на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, та на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий номер №6325184000:01:009:0011.

05.01.2018 між позивачем та 1-им відповідачем був укладений попередній договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га. Однак, 15.01.2018 1-ий відповідач повідомив позивача, що дана земельна ділянка самовільно зайнята 2-им відповідачем, тому 1-ий відповідач вважає недоцільним укладати договір оренди. 13.12.2018 позивач та 1-ий відповідач уклали додаткову угоду №1, якою підтвердили намір укласти договір оренди та узгодили передати в оренду також земельну ділянку на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий номер №6325184000:01:009:0011. Проте, договір оренди укладений так і не був.

Позивач вважає, що відповідачі порушують його права, оскільки 1-ий відповідач ухиляється від укладення договору оренди, а 2-ий відповідач самовільно зайняв належну позивачу на праві власності земельну ділянку.

Як зазначає позивач, за умовами договору оренди, який позивач та 1-ий відповідач мали намір укласти, розмір орендної плати становить 47 420, 00грн на рік, яка вноситься щорічно до 30 числа першого місяця поточного року за весь наступний рік оренди. Отже, позивач вважає, що станом на дату подання позову він міг би реально отримати прибуток у розмірі 94 840, 00грн, який не був отриманий через порушення його прав 2-им відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 залишено без руху позовну заяву про визнання договору укладеним та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок; надано позивачу строк для усунення недоліків: сплати та надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 842, 00грн, визначення ціни позову та приведення у відповідність прохальної частини позовної заяви та ціни позову шляхом оформлення позовної заяви у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

У заяві про усунення недоліків позивач просить суд вважати позовні вимоги до 2-го відповідача викладені таким чином: "Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 94 840, 00грн в рахунок відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 прийнято позову заяву про визнання договору укладеним та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 26.12.2019.

24.12.2019 позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про долучення доказів, зокрема листів позивача від 11.01.2018, від 21.12.2018, адресованих 1-му відповідачу, а також листа 1-го відповідача від 15.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 відкладено підготовче засідання на 15.01.2020; постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Совта" надати суду пояснення щодо обґрунтування поважності причин не можливості подання таких доказів разом з позовною заявою.

У клопотанні від 02.02.2020 про визнання поважними причин пропуску строку для подання доказів, позивач зазначає, що 14.06.2018 відбулась зміна фактичної та юридичної адреси позивача, у зв`язку із чим, документи, які позивач просить долучити до матеріалів справи, вважались втраченими при переїзді, проте, 23.12.2019 оригінали вказаних документів було знайдено та передано адвокату.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 було поновлено позивачу строк подання доказів і прийнято до розгляду подані докази.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі №922/3669/19 позов задоволено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 94 840, 00грн в рахунок відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921, 00грн; в решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що 2-ий відповідач протиправно використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га, яка є власністю позивача, що підтверджується листом та актом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.09.2019; вказані дії 2-го відповідача унеможливили реалізацію та виконання попереднього договору від 05.01.2018, згідно якого позивач та 1-ий відповідач зобов`язувались укласти договір оренди даної земельної ділянки, внаслідок чого позивач недоотримав дохід у розмірі орендної плати за два роки у сумі 94 840, 00грн. З огляду на обізнаність 2-го відповідача про використання даної земельної ділянки без достатньої на це правової підстави, враховуючи причинний зв`язок між діями 2-го відповідача щодо використання земельної ділянки та збитками, завданими позивачу внаслідок не виконання попереднього договору, суд дійшов висновку про наявність у діях 2-го відповідача складу цивільно-правового правопорушення, у зв`язку з чим, вимоги щодо стягнення з 2-го відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди суд задовольнив.

Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що позивач не вживав жодних дій щодо усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, крім цього, позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини ухилення 1-им відповідачем від укладення основного договору оренди земельних ділянок, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання 1-го відповідача укласти договір оренди в запропонованій редакції є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

07.02.2020 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій він просить суд стягнути з 2-го відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 69 690, 00грн та суму сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» про винесення додаткового рішення відмовлено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 15 000, 00грн витрат на правову допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що ціна спору у даній справі (в частині задоволених позовних вимог) не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування свідчать про незначну складність даної справи, а заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу (69 690, 00грн) є неспівмірною заявленим вимогам, в той час, як підготовка цієї справи адвокатом не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 03.02.2020 в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 94 840, 00грн в рахунок відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, 2-ий відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення у зазначеній частині скасувати та скасувати додаткове рішення від 18.02.2020.

Також просить скасувати ухвали Господарського суду Харківської області від 19.11.2019, від 02.12.2019 та від 26.12.2019 у даній справі.

Просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" відмовити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" понесені судові витрати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при постановленні ухвали від 19.11.2019 суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, оскільки апелянт вважає, що ціна позову складала 9 484, 00грн, а суд, зобов`язавши позивача уточнити прохальну частину позовної заяви на суму 94 840, 00грн, вийшов за межі позовних вимог.

Також апелянт вказує, що постановляючи ухвалу від 26.12.2019 про зобов`язання позивача подати клопотання в обґрунтування поважності причин пропуску строку подання доказів, суд знову порушив принципи диспозитивності, рівності і змагальності сторін в судовому процесі, оскільки таке обґрунтування заінтересована сторона має надавати самостійно, і це є її правом, а не обов`язком, і процесуальним законодавством не передбачено можливості суду витребувати таке обґрунтування. Як вказує апелянт, клопотання про обґрунтування неможливості подати докази надано позивачем лише 02.01.2020 після судового засідання та на вимогу суду; і клопотання не містить відомостей, що до 23.12.2019 позивач не міг іншим шляхом відновити подані докази (витребувати у 1-го відповідача).

Як зазначає апелянт, судом першої інстанції зроблено хибний висновок, що відсутність між позивачем та 2-им відповідачем господарських відносин свідчить про наявність у діях 2-го відповідача обізнаності щодо протиправного використання останнім земельної ділянки, оскільки, на думку апелянта, для такого висновку суд першої інстанції мав би послатись на докази використання 2-им відповідачем земельної ділянки з 2018 по 2019 роки, які в матеріалах справи відсутні.

На думку апелянта, матеріалами справи не підтверджується наявність складу правопорушення, що надавало б підстави для стягнення збитків.

Апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо територіальної підсудності та об`єднання позовних вимог.

Оскільки 2-ий відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення збитків з 2-го відповідача на користь позивача, тому у випадку задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у відшкодуванні збитків, просить витрати на правову допомогу, стягнуті з 2-го відповідача на користь позивача, за додатковим рішенням від 18.02.2020, не стягувати з апелянта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі №922/3669/19; встановлено учасникам справи строк до 23.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 23.03.2020 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 02.04.2020 о 10:45год.

Також не погодившись з додатковим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 54 690, 00грн та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Совта» про відшкодування судових витрат повністю; достягнути зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ «Совта» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 54 690, 00грн; в іншій частині додаткове рішення залишити без змін. Також апелянт просить розподілити судові витрати, надати позивачу можливість довести розмір фактично понесених ним судових витрат у зв`язку з апеляційним оскарженням додаткового рішення та можливість долучити докази понесених витрат протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що перевищення розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявленого в попередньому розрахунку є обґрунтованим; для написання позовної заяви, інших заяв по суті справи, обрання правильної стратегії і тактики під час судового провадження адвокату необхідно звертатись до судової практики, а сторони договору вільні у виборі переліку послуг, котрі надаватимуться за таким договором.

На думку апелянта, зменшення витрат на професійну правничу допомогу є порушенням принципу законності, змагальності та диспозитивності і принципу верховенства права.

До апеляційної скарги апелянтом доданий попередній розрахунок суми судових витрат, понесених під час розгляду судом апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі №922/3669/19; встановлено учасникам справи строк до 02.04.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 02.04.2020 для подання заяв і клопотань.

Оскільки Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Войтовське" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Совта" оскаржують один процесуальний документ - додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 в одному спільному апеляційному провадженні.

Поряд з цим, в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 сторін було повідомлено, що з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215) справа №922/3669/19 за обома апеляційними скаргами буде розглядатись 14.04.2020 о 10:15год.

07.04.2020 (02.04.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№3311), вважає, що апеляційна скарга не містить обґрунтування щодо порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а полягає у запереченні щодо клопотання 2-го відповідача про зменшення судових витрат. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 скасувати за результатами розгляду апеляційної скарги 2-го відповідача; судові витрати просить покласти на позивача.

07.04.2020 позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх.№3345), вважає, що будь-які процесуальні порушення не можуть стати підставою для скасування законного рішення у справі, якщо це порушення не призвело до неправильного вирішення справи. Позивач зазначає, що ним у позовній заяві та відповіді на відзив описувався склад правопорушення з описанням кожного елементу та долученням відповідних доказів, на підставі яких суд першої інстанції ухвалив рішення.

Як зазначає позивач, спір було розглянуто за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є більшою, - земельної ділянки на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, - у Господарському суді Харківської області.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги 2-го відповідача, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 залишити в силі. Позивач просить надати йому можливість протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду довести розмір фактично понесених судових витрат позивача у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою 2-го відповідача та залучити до матеріалів справи докази таких витрат; розподілити судові витрати.

Позивач також просить суд поновити строк подання відзиву, посилаючись на те, що ним не було отримано апеляційної скарги 2-го відповідача; зазначає, що 31.03.2020 позивач ознайомився з матеріалами справи, ознайомитись раніше позивач не мав можливості через певні обмеження, що виникли внаслідок карантину як в роботі представників позивача, так і суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Згідно з положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущеного строк.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 30.03.2020 від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до наказу голови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 №05-а, на період дії карантину Східний апеляційний господарський суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму, зокрема рекомендовано ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопії матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві.

З огляду на викладене, 31.03.2020 були надіслані на зазначену позивачем у заяві електронну адресу сканкопії аркушів 1-20 2-го тома матеріалів справи №922/3669/19 (апеляційна скарга 2-го відповідача з додатками).

З огляду на зазначене, враховуючи, що одночасно з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, відзив відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, до відзиву додані докази його надсилання відповідачам, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судова колегія вважає можливим поновити пропущений процесуальний строк подання відзиву на апеляційну скаргу, приймає відзив позивача на апеляційну скаргу до розгляду і здійснює розгляд апеляційної скарги 2-го відповідача з урахуванням відзиву позивача.

13.04.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3525), зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України введено карантин, що перешкоджає представнику позивача прибути в судове засідання, проте, представник позивача зацікавлений взяти участь в апеляційному розгляді справи.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.04.2020 представники сторін не з`явились, сторони були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта" про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 14.05.2020 о 14:15год.

12.05.2020 від 2-го відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4479), посилаючись на неможливість прибути в судове засідання, у зв`язку з обмеженням у курсуванні пасажирського транспорту з огляду на введення карантину на території України.

14.05.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4586), зазначає, що введення території України карантину перешкоджає представнику позивача прибути в судове засідання, проте, представник позивача зацікавлений взяти участь в апеляційному розгляді справи.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.05.2020 представники сторін не з`явились, учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Розглянувши клопотання апелянтів про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частин 11-12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відтак неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

У клопотаннях про відкладення розгляду справи представник 2-го відповідача посилається на обмеження у курсуванні транспорту міжміського сполучення, що пов`язано із введенням на території України карантину, а представник позивача - на запровадження карантину, що перешкоджає представнику з`явитись в судове засідання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами) продовжено карантин на території України до 22.05.2020.

Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, в силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України усі доводи і вимоги апелянти мають викласти в апеляційній скарзі, і у клопотанні жодний з апелянтів не навів суду доводів, що унеможливлюють суду апеляційної інстанції розглянути апеляційні скарги за відсутності представників апелянтів.

Крім того, апелянти, добросовісно користуючись своїми правами, могли звернутись до суду з клопотаннями про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування суду або поза його межами, чого апелянтами здійснено не було. Відтак, навіть за наявності обмежень у курсуванні транспорту, представник 2-го відповідача не був позбавлений права і можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференеції у місті Києві, а представник позивача, який територіально знаходиться у місті Харкові - навіть за місцем розташування адвокатського об`єднання, керівником якого є представник позивача.

Безпідставними є посилання представника позивача в обґрунтування відкладення розгляду справи щодо його імовірних побоювань, що не всі документи були надіслані на адресу позивача 2-им відповідачем, оскільки 2-ий відповідач не позбавлений права і можливості звернутись до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи; позивач після 30.03.2020 до суду з таким клопотанням не звертався.

Натомість, апелянти не вчинивши залежних від них і можливих дій для забезпечення участі їх представників у судовому засіданні, звернулися, зокрема позивач вже вдруге з аналогічним клопотанням про відкладення розгляду справи без обґрунтованих пояснень, яким чином введення карантину перешкоджає йому з`явитись в судове засідання, до апеляційного господарського суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, що судова колегія розцінює як затягування розгляду справи.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, а неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів відмовляє апелянтам у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, оскільки не визнає повідомлені апелянтами причини неявки в судове засідання їх представників поважними, так як представники апелянтів мали можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, і вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги 2-го відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з нього 94 840, 00грн в рахунок відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га, та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 94 840, 00грн.

Щодо вимоги 2-го відповідача скасувати ухвали Господарського суду Харківської області від 19.11.2019, від 02.12.2019 та від 26.12.2019 у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 було залишено без руху позовну заяву про визнання договору укладеним та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок; надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 прийнято позову заяву про визнання договору укладеним та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 26.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 відкладено підготовче засідання на 15.01.2020; постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Совта" надати суду пояснення щодо обґрунтування поважності причин не можливості подання таких доказів разом з позовною заявою.

Відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, відкриття провадження у справі, відкладення розгляду справи і встановлення порядку подання доказів оскарженню не підлягають, а заперечення щодо таких ухвал включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що апеляційним господарським судом переглядається апеляційна скарга 2-го відповідача і на рішення суду першої інстанції, доводи апелянта щодо постановлення судом зазначених вище ухвал будуть розглянуті апеляційним господарським судом при перегляді рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 94 840, 00грн.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга 2-го відповідача підлягає задоволення частково, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТА» на праві власності належать земельні ділянки, що знаходяться на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий № 3221281600:05:003:0012, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий №6325184000:01:009:0011, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №149453541 від 13.12.2018.

05.01.2018 між TOB «СОВТА» та ТОВ «АПК «САДОВОД» був укладений попередній договір оренди земельної ділянки №0103-21, за умовами якого, ТОВ «СОВТА» (орендодавець) має намір передати в оренду ТОВ «АПК «САДОВОД» (орендатор) земельну ділянку на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га.

За умовами попереднього договору, сторони зобов`язуються в майбутньому в строк до 17 січня 2018 року укласти і належним чином оформити договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012 на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742га, на таких умовах:

Відповідно до пункту 2.1-2.4 попереднього договору, сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742га, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012. Мета оренди земельної ділянки - для ведення господарської діяльності. Сторони погодили, що оціночна вартість земельної ділянки становить 625 000, 00грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки чи за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 3.1-3.2 попереднього договору, основний договір буде укладено на строк 10 років з моменту підписання. Після закінчення строку основного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії основного договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 4.1-4.3 попереднього договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата встановлюється у розмірі 10 000, 00грн за 1га на рік. Разом за об`єкт оренди - 47 420, 00грн на рік. Орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 30 числа першого місяця поточного року за весь наступний рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця.

11.01.2018 ТОВ «СОВТА» було направлено на адресу 1-го відповідача проект основного договору в редакції, викладеній у попередньому договорі, який того ж дня було отримано ТОВ «АПК «САДОВОД» .

15.01.2018 ТОВ «СОВТА» було отримано лист від ТОВ «АПК «САДОВОД» , в якому 1-им відповідачем повідомлено, що земельна ділянка на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012 самовільно зайнята СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» , тому ТОВ «АПК «САДОВОД» вважає недоцільним укладати основний договір оренди; у випадку зникнення даної перешкоди ТОВ «АПК «САДОВОД» готово укласти основний договір.

13.12.2018 сторони попереднього договору уклали додаткову угоду №1 до попереднього договору від 05.01.2018.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1 до попереднього договору, сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1 основного договору в редакції: «В оренду передаються земельні ділянки: на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742га, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012 (далі - земельна ділянка 1); на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області загальною площею 2 га, кадастровий №6325184000:01:009:0011 (далі - земельна ділянка 2) (далі разом - об`єкт оренди).»

Викласти в наступній редакції пункт 2.3. основного договору:

«Сторони погодили, що оціночна вартість земельної ділянки 1 становить 625 000, 00грн, земельної ділянки 2 становить 720 000, 00грн» .

Викласти в наступній редакції пункт 4.1. основного договору:

«Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата встановлюється у розмірі 10 000, 00грн за 1га на рік. Разом за об`єкт оренди - 67 420, 00грн на рік.»

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди, продовжити строк укладання основного договору до 31 грудня 2018 року.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що сторони підтверджують намір з укладання договору на умовах, визначених попереднім договором оренди земельної ділянки №0103-21 від 05.01.2018, з урахуванням змін, внесених даною додатковою угодою.

Позивач зазначає, що його права порушуються як ТОВ «АПК «САДОВОД» , яке ухиляться від укладання договору, так і СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» , яке самовільно зайняло належну ТОВ «СОВТА» на праві власності земельну ділянку.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №14-10-0.43-12857/-19 від 04.10.2019 та акту перевірки від 30.09.2019 №553-ДК/809/АП/09/01/-19, на підставі плану робіт Управління з контролю за використанням під охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області на III квартал 2019 року проведені заходи державного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 4, 7420га з цільовим призначенням: (01.04) «для ведення підсобного сільського господарства» , кадастровий номер 3221281600:05:003:0012, що розташована на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області. За результатами проведених заходів державного контролю складено акт перевірки від 30.09.2019 №553-ДК/809/АП/09/01/-19 та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221281600:05:003:0012 самовільно використовується СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» (Код ЄДРГІОУ: 30839560) для вирощування сільськогосподарської культури кукурудзи. Керівнику СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» видано припис щодо усунення виявлених порушень та приведення землекористування у відповідність до вимог земельного законодавства та направлено лист до Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області щодо сприяння притягненню керівника СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» до адміністративної відповідальності.

Як встановлено місцевим господарським судом та визнається позивачем, останній не вживав дій щодо усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, крім цього, позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини щодо ухилення 1-го відповідача від укладення основного договору оренди земельних ділянок, у зв`язку із чим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до 1-го відповідача.

Апеляційним господарським судом встановлено, що як вбачається із матеріалів справи, після надсилання 11.01.2018 позивачем двох примірників договору оренди на адресу 1-го відповідача (позивач та 1-ий відповідач знаходяться за однією адресою), останній повідомив позивача, що 1-му відповідачу стало відомо, що земельна ділянка (кадастровий номер №221281600:05:003:0012) використовується Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Войтовське" для вирощування кукурудзи, через що вважає неможливим підписання договору оренди.

Доказів використання СТОВ "Войтовське" земельної ділянки (кадастровий номер №221281600:05:003:0012) для вирощування кукурудзи станом на 11.01.2018 до листа не додано.

Судова колегія зазначає, що сам по собі лист 1-го відповідача, в якому останній без посилання на будь-які докази і не додаючи їх до листа, зазначає про самовільне зайняття земельною ділянкою іншою особою - 2-им відповідачем, не є належним і допустимим доказом самовільного зайняття земельної ділянки 2-им відповідачем, оскільки відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Лист 1-го відповідача не містить посилання на джерела, із яких 1-му відповідачу стала відома дана обставина; матеріали справи не містять акту органу держгеокадастру, місцевого самоврядування, протоколу правоохоронних органів тощо, із яких би вбачалось, що земельна ділянка у 2018 році, у тому числі і у січні 2018 року, була самовільно зайнята СТОВ "Войтовське" для вирощування кукурудзи.

Матеріали справи не містять доказів, і позивач таких доказів суду не надав, звернення до СТОВ "Войтовське" після отримання листа від 1-го відповідача з приводу самовільного зайняття земельної ділянки (кадастровий номер №221281600:05:003:0012).

У встановлений сторонами (позивачем і 1-им відповідачем) в попередньому договорі строк - до 17.01.2018 договір оренди укладений не був.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.

Отже, з 18.01.2018 зобов`язання позивача і 1-го відповідача, встановлені попереднім договором, припинені.

Матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу самовільного зайняття земельної ділянки (кадастровий номер 221281600:05:003:0012) 2-им відповідачем у 2018 році і намагання позивача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, якщо він вважав, що такі існували.

Не зважаючи на припинення з 18.01.2018 зобов`язань позивача і 1-го відповідача, встановлені попереднім договором оренди земельної ділянки, 13.12.2018 (зі спливом майже 11 місяців) позивач і 1-ий відповідач уклали "додаткову угоду №1 до попереднього договору", якою, зокрема, підтвердили намір з укладання договору на умовах, визначених попереднім договором оренди, але з урахуванням ще однієї земельної ділянки, і продовжили строк укладання основного договору на умовах, визначених попереднім договором, - 31.12.2018.

Однак, до 31.12.2018 договір оренди знову укладений не був і матеріали справи не містять жодних доказів і відомостей, які перешкодили позивачу і 1-му відповідачу укласти договір оренди до 31.12.2018.

Із листа Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 04.10.2019 вбачається, що ТОВ "СОВТА" лише 23.07.2019 звернулось із заявою щодо можливого самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 221281600:05:003:0012.

Згідно акту Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 30.09.2019 №533-ДК/809/НП/09/01/-19, в ході обстеження на місцевості на земельній ділянці з кадастровим номером 221281600:05:003:0012 виявлено факт використання невідомими особами земельної ділянки, а саме, вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи. Територія зазначеної земельної ділянки не огороджена, доступ вільний. В ході перевірки також встановлено, що зазначена земельна ділянка фактично використовується для вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи єдиним масивом з суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 3221281600:05:003:0008, 3221281600:05:003:0022, які згідно відомостей Державного земельного кадастру перебувають у користуванні на правах оренди у СТОВ "Войтовське".

Із зазначеного Головне управління Держгеокадастру в Київській області припустило, що СТОВ "Войтовське" допущено самовільне використання земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ТОВ "СОВТА" площею 4, 7420га з кадастровим номером 3221281600:05:003:0012.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зобов`язання особи вчинити певну дію чи то відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

У позовній заяві стосовно вимог до 2-го відповідача позивач посилається на те, що 2-ий відповідач самовільно зайняв належну позивачу на праві власності земельну ділянку.

Як зазначає позивач, за умовами договору оренди, який позивач та 1-ий відповідач мали намір укласти спочатку до 17.01.2018, а в подальшому до 31.12.2018 розмір орендної плати становить 47 420, 00грн на рік, яка вноситься щорічно до 30 числа першого місяця поточного року за весь наступний рік оренди.

Отже, позивач вважає, що станом на дату подання позову він міг би отримати реально прибуток у розмірі 94 840, 00грн, який не був отриманий через порушення його прав 2-им відповідачем.

Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом д) частини 1 статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписом статті 22 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача збитків та збитками потерпілої сторони, вина заподіювача збитків.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою для застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на заявника обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх зобов`язань. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті заявником для їх одержання.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення

Таким чином, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Поряд з цим, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача збитків та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що матеріалами справи не підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, наявність якого хибно встановив місцевий господарський суд щодо 2-го відповідача, у зв`язку із чим, відсутні правові підстави для стягнення збитків, виходячи з такого.

Так, позивач в якості збитків зазначає 94 840, 00грн можливого прибутку, який позивач, на його думку, міг би отримати у разі, якщо договір оренди між ним та 1-им відповідачем був би укладений, однак, укладений не був внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області 2-им відповідачем.

Однак, судова колегія зазначає, що у попередньому договорі від 05.01.2018 сторони (позивач та 1-ий відповідач) зобов`язались укласти договір оренди земельної ділянки на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області до 17.01.2018.

Відповідно до частин 1, 3 статті 182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Однак, такий договір оренди до 17.01.2018 між сторонами укладений не був; з 18.01.2018 в силу положень 635 Цивільного кодексу України зобов`язання між сторонами у справі припинились.

Відповідно у позивача об`єктивно були відсутні правові підстави розраховувати на прибуток у вигляді орендної плати в розмірі 47 420, 00грн у 2018 році за користування 1-им відповідачем земельною ділянкою на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області.

Відмова 1-го відповідача укласти договір оренди земельної ділянки на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області з посиланням на її зайняття 2-им відповідачем не свідчить про дійсне таке користування земельною ділянкою 2-им відповідачем.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів користування 2-им відповідачем земельною ділянкою позивача на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області для вирощування кукурудзи як у січні 2018 року (станом на дату відмови 1-им відповідачем укладати договір оренди), так і протягом 2018 року.

І сам позивач, згідно матеріалів справи, отримавши відмову 1-го відповідача від укладення договору оренди з посиланням на її зайняття 2-им відповідачем, не вчинив дій для перевірки зазначених 1-им відповідачем обставин, з посиланням на які, 1-ий відповідач відмовився від укладення договору; не вчинив жодних дій для усунення перешкод у її користуванні, якщо такі мали місце; не звертався до 2-го відповідача з вимогою звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, якщо дана обставина була встановлена.

Відтак, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів понесених позивачем збитків внаслідок неотриманого прибутку за неукладеним договором оренди землі у 2018 році, оскільки позивач не уклавши договір оренди об`єктивно не мав реальні підстави розраховувати на одержання доходу у вигляді орендної плати в розмірі 47 420, 00грн, а матеріалами справи не підтверджується наявність дійсних перешкод в укладенні такого договору оренди між позивачем та 1-им відповідачем до 17.01.2018.

Укладання між позивачем та 1-им відповідачем додаткової угоди 13.12.2018 про продовження строку укладання основного договору (договору оренди) до 31.12.2018 вже після припинення зобов`язань за договором оренди ще 18.01.2018 автоматично не мало наслідком продовження договірних відносин між сторонами додаткової угоди, відповідно і не породило у 1-го відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за 2018 рік.

По тексту додаткової угоди вбачається, що сторони лише підтвердили намір з укладення договору оренди на раніше визначених умовах, але з урахуванням ще однієї земельної ділянки.

Однак, і 31.12.2018 договір оренди обох земельних ділянок: що знаходяться на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, та на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий №6325184000:01:009:0011, укладений також не був

І позивач не надав суду взагалі жодних доказів, з яких причин та обставин такий договір оренди земельних ділянок не був укладений між позивачем та 1-им відповідачем до 31.12.2018.

Відтак, і на 2019 рік у позивача були відсутні правові підстави розраховувати на отримання прибутку за передачу земельних ділянок 1-му відповідачу у користування за неукладеним договором оренди.

До того ж, додатковою угодою від 13.12.2018 сторони в пункті 4.1. основного договору передбачили, що разом за обома земельними ділянками підлягає сплаті сума у розмірі 67 420, 00грн без розмежування розміру за кожну окрему земельну ділянку. Отже, твердження позивача про те, що він розраховував отримати 47 420, 00грн прибутку у 2019 році саме за земельну ділянку, яка за твердженням позивача була самовільно зайнята 2-им відповідачем, матеріалами справи не підтверджується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про недоведення позивачем такої складової цивільного правопорушення як наявність у нього збитків, що виникли внаслідок неукладення договору оренди з 1-им відповідачем, як до 17.01.2018, так і до 31.12.2018, тобто, позивачем не доведено, що він реально міг би отримати прибуток у розмірі 94 840, 00грн.

Щодо такої складової як протиправна поведінка, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять і позивач таких доказів суду не надав, що саме внаслідок протиправних дій 2-го відповідача договір оренди між позивачем та 1-им відповідачем не був укладений: як вже зазначено, наявний у матеріалах справи сам по собі лист 1-го відповідача від 15.01.2018 про відмову укладати договір оренди з посиланням на її зайняття 2-им відповідачем не є належним і допустимим у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України доказом дійсного зайняття земельної ділянки іншою особою без інших допустимих доказів, які позивачем надані не були, а доказів, з яких причин і обставин договір між позивачем та 1-им відповідачем не був укладений до 31.12.2018, матеріали справи взагалі не містять.

При цьому, поза увагою судової колегії не може залишись обставина, що протягом 2018 року позивач отримавши від 1-го відповідача відомості про самовільне зайняття земельної ділянки позивача не вчиняє жодних дій з її повернення, тобто, не вживає жодних заходів, спрямованих для одержання доходів (упущеної вигоди), натомість 13.12.2018 укладає додаткову угоду з 1-им відповідачем про повторне підтвердження наміру з укладення договору оренди, у тому числі і земельної ділянки, яку, як вказує позивач, займав 2-ий відповідач. І лише у липні 2019 року, так і не уклавши договір оренди земельних ділянок з 1-им відповідачем і не вчинивши жодних дій для цього, звертається до органу держгеокадастру з проханням провести відповідну перевірку щодо користування іншими особами належною йому земельною ділянкою.

Відтак, матеріалами справи не підтверджується, що позивач вчиняв заходи, спрямовані на реальне отримання доходу (орендної плати).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про недоведення позивачем такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка 2-го відповідача, що мала б наслідком саме неукладення договору оренди позивачем з 1-им відповідачем, як до 17.01.2018, так і до 31.12.2018.

Щодо такої складової цивільного правопорушення як причинний зв`язок між протиправною поведінкою 2-го відповідача та збитками позивача, судова колегія зазначає таке.

Важливим елементом доказування наявності збитків (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

У спірних правовідносинах, по-перше, позивачем не доведена протиправна поведінка 2-го відповідача, що мала б наслідком неукладення договору оренди позивачем з 1-им відповідачем, по-друге, не доведені збитки (упущена вигода) позивача за неукладеним договором оренди, як і навіть теоретично не вбачається із матеріалів справи наявності причинного зв`язку між імовірною протиправною поведінкою 2-го відповідача та збитками позивача, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 2-им відповідачем, позивач та 1-ий відповідач не змогли укласти договір оренди земельної ділянки у січні 2018 року і у грудні 2018 року, і позивач внаслідок цього поніс збитки (упущену вигоду) у розмірі 94 840, 00грн.

Щодо такої складової цивільного правопорушення як вина 2-го відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно акту Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 30.09.2019 №533-ДК/809/НП/09/01/-19, в ході обстеження на місцевості на земельній ділянці з кадастровим номером 221281600:05:003:0012 виявлено факт використання невідомими особами земельної ділянки, а саме, вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи. Територія зазначеної земельної ділянки не огороджена, доступ вільний. В ході перевірки також встановлено, що зазначена земельна ділянка фактично використовується для вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи єдиним масивом з суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 3221281600:05:003:0008, 3221281600:05:003:0022, які згідно відомостей Державного земельного кадастру перебувають у користуванні на правах оренди у СТОВ "Войтовське".

За таких обставин, Головне управління Держгеокадастру в Київській області припустило, що СТОВ "Войтовське" допущено самовільне використання земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ТОВ "СОВТА" площею 4, 7420га з кадастровим номером 3221281600:05:003:0012.

Однак, судова колегія зазначає, що даний акт датовано 30.09.2019, тобто, матеріалами справи може підтверджуватись лише той факт, що з 30.09.2019 невідомі особи самовільно використовують земельну ділянку (оскільки жодні інші докази використання 2-им відповідачем земельної ділянки позивача матеріали справи не містять), у той час, як позивач у позовній заяві посилається на те, що з урахуванням пункту 4.2. договору оренди він розраховував отримати прибуток 30.01.2018 у розмірі 47 420, 00грн - за користування 1-им відповідачем земельною ділянкою у 2018 році і 30.01.2019 - відповідно за користування 1-им відповідачем земельною ділянкою у 2019 році.

До того ж, відомості, зазначені в акті Головного управління Держгеокадастру в Київській області, є суперечливими, оскільки зазначено, що виявлено факт використання земельної ділянки невідомими особами, а саме, вирощування сільськогосподарської культури - кукурудзи. Оскільки суміжні із земельною ділянкою позивача земельні ділянки також використовуються 2-им відповідачем, в акті зазначено припущення про те, що і земельна ділянка позивача також використовується 2-им відповідачем, при цьому, не запрошувались для участі у перевірки представники 2-го відповідача.

В акті не зазначено про те, що були взяті пояснення від осіб, які використовували земельну ділянку; матеріали справи також не містять виданого 2-му відповідачу припису щодо усунення виявленого порушення; відсутні докази притягнення керівника 2-го відповідача до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки вирощування кукурудзи згідно ДСТУ-2240-93 потребує тривалого строку підготовки площ посіву, зокрема щодо попереднього оброблення рілля, то зазначене підтверджує обставини використання 2-им відповідачем даної земельної ділянки протягом тривалого періоду часу, так як дані висновки є виключно припущеннями суду першої інстанції щодо використання 2-им відповідачем земельної ділянки.

У той час, як відповідно до засад Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує спори на підставі поданих сторонами доказів і здійснює оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про недоведеність вини 2-го відповідача у понесенні позивачем збитків (упущеної вигоди) за неукладеним договором оренди з 1-им відповідачем, наявність яких (збитків), до того ж, також не підтверджено.

Відтак, відсутні підстави для стягнення збитків, оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку щодо доведеності вимог позивача про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 94 840, 00грн в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га, у зв`язку з чим, необґрунтовано їх задовольнив.

У даному випадку позивачем не доведено наявності у нього збитків, пов`язаних із неукладенням договору оренди з 1-им відповідачем, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки 2-им відповідачем, у зв`язк із чим, позивач не отримав на початку 2018 і 2019 років орендну плату у загальному розмірі 94 840, 00грн за імовірну передачу земельної ділянки в оренду 1-му відповідачу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" слід задовольнити в цій частині, рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі №922/3669/19 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 94 840, 00грн в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені цих вимог. В решті рішення слід залишити без змін.

Апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" підлягає задоволенню частково, оскільки, як зазначено вище, в апеляційній скарзі апелянт також просив суд скасувати ухвали місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху, відкриття провадження у справі, відкладення розгляду справи і встановлення порядку подання доказів, які оскарженню не підлягають, а заперечення щодо таких ухвал включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Так, щодо доводів апелянта, що при постановленні ухвали від 19.11.2019 про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, оскільки, як вважає апелянт, ціна позову складала 9 484, 00грн, а суд запропонувавши позивачу подати уточнення позовних вимог на суму 94 840, 00грн, вийшов за межі позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як вбачається із позовної заяви, по тексту позовної заяви позивач зазначає, що станом на дату подання позову ТОВ "Совта" реально могло б отримати прибуток в розмірі 94 840, 00грн, який не був отриманий через порушення 2-им відповідачем прав позивача. Також міститься посилання на пункт договору, відповідно до якого позивач посилається на те, що орендна плата складає 47 420, 00грн на рік.

Однак, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з 2-го відповідача 9 484, 0грн.

Місцевим господарським судом було встановлено, що позов було подано без доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а також зазначено про розбіжність розмірів збитків, вказаних в розрахунку, що міститься в позовній заяві та ціни позову, яка вказана в прохальній частині.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 залишено без руху позовну заяву про визнання договору укладеним та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок; надано позивачу строк для усунення недоліків: сплати та надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 842, 00грн, визначення ціни позову та приведення у відповідність прохальної частини позовної заяви шляхом оформлення позовної заяви у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними доводи апелянта, що при постановленні ухвали від 19.11.2019 про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної зави без руху.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених, зокрема у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до вимог цього Кодексу залишив позовну заяву без руху.

І зазначене свідчить не про порушення судом принципу диспозитивності, а про дотримання норм процесуального законодавства, оскільки у протилежному випадку, за логікою 2-го відповідача, при залишенні кожного разу судом позовної заяви без руху, порушувався б принцип диспозитивності судового процесу.

У заяві про усунення недоліків позивач просить суд вважати позовні вимоги до 2-го відповідача викладені таким чином: "Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 94 840, 00грн в рахунок відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га".

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2019 було правомірно прийнято позову заяву про визнання договору укладеним та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок до розгляду та відкрито провадження у справі.

Щодо доводів апелянта, що постановляючи ухвалу від 26.12.2019 про зобов`язання позивача подати клопотання в обґрунтування поважності причин пропуску строку подання доказів, суд порушив принципи диспозитивності, рівності і змагальності сторін в судовому процесі, оскільки таке обґрунтування заінтересована сторона має надавати самостійно, і це є її правом, а не обов`язком, і процесуальним законодавством не передбачено можливості суду витребувати таке обґрунтування, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно матеріалів справи, позивачем до позовної заяви не було додано в якості доказів листи позивача від 11.01.2018, від 21.12.2018, адресованих 1-му відповідачу з пропозицією укласти договір оренди, а також лист 1-го відповідача від 15.01.2018 (про відмову укласти договір оренди з посиланням на зайняття земельної ділянки 2-им відповідачем), хоча позивач у позовній заяві посилається на ці листи; і позивач не повідомив суд про відсутність у нього цих доказів; причини, з яких доказів не може бути доданий до позову; як і не надано докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання цих листів.

24.12.2019 позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про долучення доказів, зокрема листів позивача від 11.01.2018, від 21.12.2018, адресованих 1-му відповідачу, а також листа 1-го відповідача від 15.01.2018.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Однак, у клопотанні позивач не навів суду жодних обґрунтувань неможливість подання цих доказів разом з позовною заявою з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що таке обґрунтування заінтересована сторона має надавати самостійно, це є її правом, яке позивачем у відповідності до чинного процесуального законодавства реалізовано не було.

Поряд з цим, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 відкладено підготовче засідання на 15.01.2020; постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Совта" надати суду пояснення щодо обґрунтування поважності причин не можливості подання таких доказів разом з позовною заявою.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає порушення місцевим господарським судом принципів диспозитивності, рівності і змагальності сторін в судовому процесі при розгляді спірних правовідносин.

Поряд з цим, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що викладені позивачем доводи в обґрунтування пропуску строку подання доказів (зміна місцезнаходження юридичної особи, втрата цих документів і знаходження їх лише 23.12.2019) є неповажними і такими, що залежали виключно від ведення власної господарської діяльності позивача, а також його волевиявлення з вчинення дій щодо витребування документів від 1-го відповідача, тим паче, що у позовній заяві позивач посилався на ці документи із зазначенням їх змісту.

З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно поновив пропущений строк подання доказів відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України і прийняв їх до розгляду, однак, не зазначене призвело до прийняття судом неправильного рішення.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо територіальної підсудності та об`єднання позовних вимог, колегія судів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається із матеріалів справи, в додатковій угоді від 13.12.2018 сторони (позивач та 1-ий відповідач) дійшли згоди викласти пункт 2.1 основного договору в редакції: «В оренду передаються земельні ділянки: на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742га, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012 (далі - земельна ділянка 1); на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області загальною площею 2 га, кадастровий №6325184000:01:009:0011 (далі - земельна ділянка 2) (далі разом - об`єкт оренди).»

Викласти в наступній редакції пункт 2.3. основного договору:

«Сторони погодили, що оціночна вартість земельної ділянки 1 становить 625 000, 00грн, земельної ділянки 2 становить 720 000, 00грн» .

А тому враховуючи, що однією з позовних вимог є зобов`язання укладення договору оренди земельних ділянок, які територіально знаходяться у Київській та відповідно Харківській області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний спір повинен розглядатись за місцем знаходження земельної ділянки більшої вартості, якою у відповідності до попереднього договору є земельна ділянка, що знаходиться у Харківській області.

Доказів іншого апелянт не надав.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції при розгляді спірних правовідносин не дотримано вимог щодо об`єднання позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Зазначеною нормою процесуального законодавства передбачено право позивача об`єднати в одній позовній заяві декілька вимог, при цьому, що такі вимоги повинні бути пов`язані між собою або підставою виникнення, або поданими доказами, або бути основними та похідними вимогами.

У даному випадку позивач посилається на те, що 2-ий відповідач самовільно зайняв належну позивачу на праві власності земельну ділянку, що унеможливило укладення договору оренди земельної ділянки з 1-им відповідачем

Позивач вважає, що станом на дату подання позову він міг би отримати прибуток у розмірі 94 840, 00грн, який не був отриманий через неукладення договору оренди з 1-им відповідачем, який такий договір ухиляється укладати внаслідок використання однієї із земельних ділянок 2-им відповідачем, у той час, як укладення договору оренди має інтерес для 1-го відповідача за одночасним користуванням обома земельними ділянками.

Досліджуючи доводи і вимоги позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовна заява відповідає вимогам статті 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов`язані між собою підставою виникнення і поданими доказами.

Щодо апеляційних скарг 2-го відповідача та позивача на додаткове рішення місцевого господарського суду від 18.02.2020, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно також до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно матеріалів справи, після ухвалення рішення суду 07.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з 2-го відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69 690, 00грн.

До заяви заявником додані: договір про надання правової допомоги від 20.05.2019, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням "Лоу Уолвс"; додаток №1 до договору із визначенням коефіцієнтів складності, розрахунковим часом надання послуги; додаткову угоду № 1 від 01.11.2019; акт прийому-здачі послуг від 03.02.2020 до договору про надання правової допомоги від 20.05.2019 на суму 69 690, 00грн; платіжне доручення №624 від 07.02.2020 на суму 69 690, 00грн про перерахування позивачем коштів адвокатському об`єднанню "Лоу Уолвс".

2-ий відповідач заперечував проти суми адвокатських витрат, заявлених позивачем до стягнення, вважає, що співмірним буде розмір витрат у сумі 2 203, 00грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» про винесення додаткового рішення відмовлено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 15 000, 00грн витрат на правову допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду від 03.02.2020 дійшов висновку про обґрунтованість доводів і вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (відтак, у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю), отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу в силу положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Відтак, апеляційна скарга 2-го відповідача в цій частині підлягає задоволенню, додаткове рішення суду першої інстанції від 18.02.2020 слід скасувати в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 15 000, 00грн витрат на правову допомогу, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з 2-го відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69 690, 00грн відмовити. В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції від 18.02.2020 слід залишити без змін.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат сторін, що пов`язані зі сплатою судового збору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, покладаються на позивача. А Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, відповідно, судовий збір за подання апеляційних скарг на додаткове рішення позивачем та 2-им відповідачем не сплачувався.

Витрати 2-го відповідача за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 03.02.2020 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 94 840, 00грн в рахунок упущеної вигоди у розмірі 2 881, 50грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду від 03.02.2020 задовольнив апеляційну скаргу в цій частині, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 255-256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч.1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 у справі №922/3669/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" 94 840, 00грн в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га і стягненні судового збору у розмірі 1 921, 00 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені цих вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі №922/3669/19 скасувати в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» 15 000, 00грн витрат на правову допомогу і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 69 690, 00грн відмовити.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совта» (код ЄДРПОУ 35875315, адреса: 61022, м. Харків, вул. Чернишевська, 66) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" (код ЄДРПОУ 30839560, адреса: 07452, Київська обл., Броварський район, с. Зоря, вул. Гагаріна, 1) 2 881, 50грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 22.05.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза