Постанова

від 15.10.2020 по справі 922/3669/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

cправа № 922/3669/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Крайз О.І.,

відповідача-1: не з`явились,

відповідача-2: Ковальчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020

та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020

у справі № 922/3669/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Садовод",

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське";

про зобов`язання укласти договір оренди земельних ділянок та стягнення упущеної вигоди у розмірі 94 840 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Совта" (далі - ТОВ "Совта") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Садовод" (далі - ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод") та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Войтовське" (далі - СТОВ "Войтовське"), в якому просило суд зобов`язати ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" укласти з ТОВ "Совта" договір оренди земельних ділянок у викладеній в прохальній частині позову редакції, а також стягнути зі СТОВ "Войтовське" 9 484 грн. в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено частково. Стягнуто зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Совта" 94 840 грн. в рахунок відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742 га. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 стягнуто зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Совта" 15 000грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення зі СТОВ "Войтовське" 94 840 грн. в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742 га та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволені цих вимог. В іншій частині рішення залишно без змін. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 скасовано в частині стягнення зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Совта" 15 000 грн. витрат на правову допомогу і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Совта" про ухвалення додаткового рішення про стягнення зі СТОВ "Войтовське" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 69 690 грн. відмовлено. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належать земельні ділянки, які знаходяться на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер № 3221281600:05:003:0012, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий номер №6325184000:01:009:0011, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №149453541 від 13.12.2018.

Між TOB "Совта" та ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" 05.01.2018 укладено попередній договір оренди земельної ділянки №0103-21, за умовами якого ТОВ "Совта" (орендодавець) має намір передати в оренду ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" (орендар) земельну ділянку на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742га.

За умовами попереднього договору, сторони зобов`язуються в майбутньому в строк до 17.01.2018 укласти і належним чином оформити договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012 на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742га, на таких умовах:

Відповідно до пункту 2.1-2.4 попереднього договору, сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742 га, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012. Мета оренди земельної ділянки - для ведення господарської діяльності. Сторони погодили, що оціночна вартість земельної ділянки становить 625 000 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки чи за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 3.1-3.2 попереднього договору, основний договір буде укладено на строк 10 років з моменту підписання. Після закінчення строку основного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії основного договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктами 4.1-4.3 попереднього договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата встановлюється у розмірі 10 000 грн. за 1га на рік. Разом за об`єкт оренди - 47 420 грн. на рік. Орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 30 числа першого місяця поточного року за весь наступний рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця.

ТОВ "Совта" 11.01.2018 направлено на адресу ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" проект основного договору в редакції, викладеній у попередньому договорі, який того ж дня було отримано останнім.

В свою чергу 15.01.2018 ТОВ "Совта" отримано лист від ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод", в якому відповідачем-1 повідомлено, що земельна ділянка на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012 самовільно зайнята СТОВ "Войтовське", тому ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" вважає недоцільним укладати основний договір оренди; у випадку усунення даної перешкоди ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" готово укласти основний договір.

Сторони попереднього договору 13.12.2018 уклали додаткову угоду №1 до попереднього договору від 05.01.2018.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 до попереднього договору, сторони дійшли згоди викласти п. 2.1 основного договору в редакції: в оренду передаються земельні ділянки: на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області загальною площею 4, 742га, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012 (далі - земельна ділянка 1); на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області загальною площею 2 га, кадастровий №6325184000:01:009:0011 (далі земельна ділянка 2) (далі разом - об`єкт оренди).

Викласти в наступній редакції пункт 2.3. основного договору:

Сторони погодили, що оціночна вартість земельної ділянки 1 становить 625 000 грн., земельної ділянки 2 становить 720 000 грн.

Викласти в наступній редакції пункт 4.1. основного договору:

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата встановлюється у розмірі 10 000 грн. за 1га на рік. Разом за об`єкт оренди - 67 420 грн. на рік.

Згідно з п. 2 додаткової угоди, продовжити строк укладання основного договору до 31.12.2018.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що сторони підтверджують намір з укладання договору на умовах, визначених попереднім договором оренди земельної ділянки №0103-21 від 05.01.2018, з урахуванням змін, внесених даною додатковою угодою.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №14-10-0.43-12857/-19 від 04.10.2019 та акта перевірки від 30.09.2019 №553-ДК/809/АП/09/01/-19, на підставі плану робіт Управління з контролю за використанням під охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області на III квартал 2019 року проведені заходи державного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 4, 7420га з цільовим призначенням: (01.04) для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер 3221281600:05:003:0012, що розташована на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області. За результатами проведених заходів державного контролю складено акт перевірки від 30.09.2019 №553-ДК/809/АП/09/01/-19 та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221281600:05:003:0012 самовільно використовується СТОВ "Войтовське" (Код ЄДРГІОУ: 30839560) для вирощування сільськогосподарської культури кукурудзи. Керівнику СТОВ "Войтовське" видано припис щодо усунення виявлених порушень та приведення землекористування у відповідність до вимог земельного законодавства та направлено лист до Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області щодо сприяння притягненню керівника СТОВ "Войтовське" до адміністративної відповідальності.

Позивач вважає, що відповідачі порушують його права, оскільки відповідач-1 ухиляється від укладення договору оренди, а відповідач-2 самовільно зайняв належну позивачу на праві власності земельну ділянку, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач-2 протиправно використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742 га, яка є власністю позивача, що підтверджується листом та актом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.09.2019. Вказані дії відповідача-2 унеможливили реалізацію та виконання попереднього договору від 05.01.2018, згідно з яким позивач та відповідач-1 зобов`язувались укласти договір оренди даної земельної ділянки, внаслідок чого позивач недоотримав дохід у розмірі орендної плати за два роки у сумі 94 840 грн. З огляду на обізнаність відповідача-2 про використання даної земельної ділянки без достатньої на це правової підстави, враховуючи причинний зв`язок між діями відповідача-2 щодо використання земельної ділянки та збитками, завданими позивачу внаслідок невиконання попереднього договору, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача-2 складу цивільно-правового правопорушення, у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди задовольнив. Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що позивач не вживав жодних дій щодо усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, і ним не надано доказів, які б підтверджували обставини ухилення відповідачем-1 від укладення основного договору оренди земельних ділянок, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 укласти договір оренди в запропонованій редакції є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

СТОВ "Войтовське" оскаржував додаткове рішення та рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за апеляційною скаргою в частині стягнення з нього 94 840 грн. в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки. Позивач же оскаржував лише додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, пов`язаних із неукладенням договору оренди з відповідачем-1, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем-2, у зв`язку з чим позивач не отримав на початку 2018 і 2019 років орендну плату у загальному розмірі 94 840 грн. за ймовірну передачу земельної ділянки в оренду відповідачу-1. Позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 94 840 грн. у разі виконання зобов`язання відповідачем-1, а також вжиття позивачем заходів для їх одержання, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди. Відтак, суд апеляційної інстанції, врахувавши приписи ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків, оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність всіх елементів цивільного правопорушення, і позивачем їх також не доведено. Оскільки судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 03.02.2020 в оскаржуваній частині скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тобто у задоволенні позову відмовлено повністю, в силу положень ст. 129 ГПК України покладено на позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та додатковим рішення місцевого господарського суду, ТОВ "Совта" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати вказану постанову, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 залишити в силі, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 скасувати в частині відмови у стягненні 54 690 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування підстав для оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним заняттям земельної ділянки).

В обґрунтування підстав для оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду у відповідній частині скаржник вказує на наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами попередніх інстанцій не враховано висновки: Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у справах № 922/1350/18, № 922/619/18, у постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, у постанові від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, у постанові від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, у постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, у постанові від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.10.2020 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 01.10.2020.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від адвоката СТОВ "Войтовське" надійшли пояснення, подані 09.10.2020, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу. Разом з тим, оскільки вони подані поза межами строку, передбаченого ухвалою від 14.09.2020, останні не приймаються до розгляду колегією суддів з огляду на приписи ст. 118 ГПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, додаткове рішення, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Щодо постанови апеляційного господарського суду в частині вирішення спору по суті.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а тому враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядав рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Совта" 94 840 грн. і саме в цій частині оскаржується судове рішення по суті спору, Верховний Суд здійснює перегляд постанови апеляційного господарського саме в цій частині.

В обґрунтування підстав для оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним заняттям земельної ділянки).

Разом з тим, Суд зазначає, що відсутність висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для перегляду оскарженого рішення не у будь-якому разі, а тоді, коли саме його неврахування призвело до прийняття судами помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті спору.

В постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/422/18 викладено висновок щодо питання застосування норми права в частині неодержанння доходу (упущеної вигоди).

Верховним Судом у постанові зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Як зазначає Суд, при визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано належним чином.

Крім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Таким чином Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що позивачу слід довести елементи складу цивільного правопорушення з боку відповідача для застосування до останнього заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди).

Враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/422/18, та те, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність всіх елементів цивільного правопорушення, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення зі СТОВ "Войтовське" 94 840 грн. в рахунок упущеної вигоди, завданої самовільним зайняттям та використанням належної позивачеві на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий №3221281600:05:003:0012, загальною площею 4, 742 га.

Розглянувши наведені скаржником доводи Суд вважає їх необґрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі і безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи. Ці доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Отже, доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах - а саме щодо відшкодування упущеної вигоди, завданої самовільним заняттям земельної ділянки в даному випадку не вливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки для правильного вирішення спорі у цій справі необхідно було встановити всі елементи складу цивільного правопорушення з боку відповідача для застосування до останнього заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (упущеної вигоди), яких апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення зі СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Совта" 94 840 грн. в рахунок упущеної вигоди, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду в цій частині - без змін з оскаржуваних підстав.

Крім того, у касаційній скарзі заявник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі № 922/3669/19 в частині відмови у стягненні на користь позивача 54 690 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою апеляційного суду скасовано додаткове рішення скасовано в частині стягнення СТОВ "Войтовське" на користь ТОВ "Совта" 15 000 грн. витрат на правову допомогу і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Совта" про ухвалення додаткового рішення про стягнення зі СТОВ "Войтовське" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 69 690 грн. відмовлено. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

В обґрунтування підстав для оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду у відповідній частині скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки: Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у справах № 922/1350/18, № 922/619/18, у постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, у постанові від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, у постанові від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, у постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, у постанові від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18.

Разом з тим, вказані посилання взагалі не обґрунтовані в якості підстави для скасування оскаржуваних ним рішень - заявником касаційної скарги не зазначено якого саме висновку Верховного Суду не було враховано судами попередніх інстанцій. В свою чергу положення ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень ст. 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги.

Неврахування висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не у будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, перебувають у безпосередньому зв`язку з результатами вирішення спору у справі по суті.

Так згідно зі ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 03.02.2020 в оскаржуваній частині скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тобто у задоволенні позову відмовлено повністю, в силу положень ст. 129 ГПК України судом обґрунтовано покладено на ТОВ "Совта" витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, то в частині скасування додаткового рішення місцевого господарського суду та покладення на ТОВ "Совта" (позивач) витрат на професійну правничу допомогу висновки апеляційного суду також є правильними, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині також підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Совта" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі № 922/3669/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.