Постанова

від 22.05.2020 по справі 520/3472/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3258/20

Номер справи місцевого суду: 520/3472/17

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у спрощеному позовному проваджені, у відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудтехніка-В , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , в особі Південної регіональної дирекції, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, який неодноразово уточнював та доповнював, та 14.05.2018 року надав уточнену позовну заяву, в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС . в особі Південної регіональної дирекції (далі - ПрАТ СГ ТАС ), суму завданої матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності у розмірі 39197,36 грн.; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Спецбудтехніка-В , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму завданої майнової шкоди у розмірі 72436,38 грн. і моральної шкоди у розмірі 27 000,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів ПрАТ СГ ТАС , ТОВ Спецбудтехніка-В , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму понесених судових витрат та витрат на правову допомогу (т.1, а.с.210-222).

Ухвалою суду від 30 березня 2017 року провадження у справі було відкрито (т.1, а.с.67).

Стороною відповідача ПрАТ СГ ТАС до суду 22.05.2017 року подано заперечення, в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ СГ ТАС матеріальної та моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю. При цьому представник відповідача посилався на те, що позивачем не дотримано вимог законодавства щодо проведення оцінки майна, у зв`язку з чим вимоги на підставі рахунку-фактури не підлягають задоволенню, а позовні вимоги щодо витрат на лікування та оренди автомобіля є недоведеними.

22.12.2017 року стороною відповідача ТОВ Спецбудтехніка-В надано відзив на позовну заяву, в якій представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ Спецбудтехніка-В , посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є працівником ТОВ Спецбудтехніка-В та автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , є власністю ОСОБА_3 , а не ТОВ Спецбудтехніка-В .

21.05.2018 року відповідачем ОСОБА_3 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому його представник просив в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП володів автомобілем на відповідній правовій підставі, у зв`язку з чим стягнення майнової шкоди, розмір якої перевищує розмір страхового відшкодування, належить саме з відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ Спецбудтехніка-В , ОСОБА_3 , ПАТ СГ ТАС про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 13.05.2020 року, на 13.00 год. учасники справи не з`явились, будучи тричі частково належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (т.2, а.с. 73-77, 79-90, 125-138). До суду апеляційної інстанції з`являвся лише позивач ОСОБА_1 (т.2, а.с.94, 115). Однак, неналежне повідомлення про час і місце судового засідання відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ Спецбудтехніка-В , ОСОБА_3 не дало можливості суду апеляційної інстанції розглянути справу раніше, ніж 13.05.2020 року.

Про час і місце судового засідання, призначене на 13.05.2020 року, на 13.00 год. всі учасники справи були належним чином повідомленими. При цьому, відповідач ОСОБА_3 повідомлений про час і місце судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, як то передбачено ч. 11 ст. 128 ЦПК України (т.2, а.с. 139, 140).

З цих підстав, та з врахуванням строків розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність слухання справи у відсутність її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною, на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна (далі - Конвенція), стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі Пономарьова проти України та у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2019 року, справа № 922/4244/17 зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 1, 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, з наступними змінами (т.2, а.с.141), апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 22.05.2020 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив із того, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів своїх позовних вимог.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля CHERRY TIGGO , 1997 року випуску, держномер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 15.02.2008 року (т.1, а.с.9).

15.08.2016 року о 8 годині 25 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Мерседес Бенс , д/н НОМЕР_3 , рухаючись в м. Одесі на вул. Мельницька, не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем CHERRY TIGGO , д/н НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Зазначені обставини підтверджуються постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , якою відповідача визнано винним у скоєнні вказаного правопорушення (т.1, а.с.14).

Власником автомобіля Мерседес Бенс , д/н НОМЕР_3 , є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (т.1, а.с.100).

Згідно з договором користування транспортним засобом від 29.07.2015 року ОСОБА_3 передав у строкове безоплатне користування ТОВ Спецбудтехніка-В транспортний засіб Мерседес Бенс , д/н НОМЕР_3 , для використання його у повсякденній господарській діяльності (т.1, а.с.98-99).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час ДТП цивільна правова-відповідальність відповідача ТОВ Спецбудтехніка-В щодо автомобіля Мерседес Бенс , д/н НОМЕР_3 , була застрахована у страховій компанії ПрАТ СГ ТАС , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100000,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8084177 (т.1, а.с.24), який на момент ДТП був дійсним (т.1, а.с.24).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПрАТ СГ ТАС є належним відповідачем у даній справі в межах ліміту відповідальності, визначених у вказаному Полісі.

Також суд правильно вказав, що позивач ОСОБА_1 30.08.2016 року звернувся до ПрАТ СГ ТАС з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), в якому висловив прохання прибути представника страховика на огляд пошкодженого ТЗ 31.08.2016 року о 10.00 до ТОВ АВТО ГРУП (т.1, а.с.26-27).

Разом з тим, суд вказав, що доказів отримання вказаного повідомлення відповідачем ПрАТ СГ ТАС суду не надано.

14.09.2016 року позивач ОСОБА_1 поштою звернувся до ТОВ Спецбудтехніка-В з листом щодо узгодження суми компенсації за причинену майнову шкоду (т.1, а.с.28).

При цьому суд також вказав, що доказів отримання вказаного листа відповідачем ТОВ Спецбудтехніка-В суду не надано.

В подальшому, 06.02.2017 року позивач ОСОБА_1 поштою звернувся до ПрАТ СГ ТАС з заявою про виплату страхового відшкодування за страховим випадком (т.1, а.с.29-30).

І в даному випадку суд вказав, що доказів отримання вказаної заяви відповідачем ПрАТ СГ ТАС суду не надано,

Таким чином, суд першої інстанції вказав, що позивач порушив вимоги ст.ст. 33, 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Так, в оскаржуваному судовому рішенні суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, коли саме відповідач ПрАТ СГ ТАС був повідомлений про настання страхового випадку. Разом з тим, суд зазначив, що з наданих стороною позивача доказів вбачається, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 33, 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , оскільки 30.08.2016 року позивач повідомив страховика, що 31.08.2016 року буде здійснений огляд транспортного засобу, та 08.09.2016 року автомобіль вже був відремонтований відповідно до рахунку-фактури та платіжних доручень. При цьому позивачем не було обрано аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Однак, судом не було враховано, що відповідно ст. 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Відповідно до вимог ст. 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий мас право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Таким чином, судом не було враховано, що прибуття для оцінки пошкодженого транспортного засобу лежить на страховику, яким в даному випадку є відповідач - ПрАТ СГ ТАС .

В свою чергу, потерпілий, яким в даному випадку є позивач ОСОБА_1 , має право, а не обов`язок щодо самостійної експертної оцінки.

Судом також не було враховано, що автомобіль позивача був поставлений на відновлювальний ремонт лише після сплати позивачем 30 000 грн. 08.09.2016 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №1 та № 2, відповідно на 29650 грн. та 350 грн. (т.1, а.с.19), та закінчений 29 жовтня 2016 року - після сплати ще 7335,36 грн., про що свідчить Рахунок-фактура №АП-0002564 від 06.09.2016 року, з відміткою оплати вказаної суми.

Крім того, за тонування вітрового скла позивачем було сплачено 1855 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №АО-0002294 від 24.11.2016 року (т.1, а.с.20).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 надав суду відповідні докази сплати ним за ремонт автомобіля 39190,36 грн. (29650 грн. + 350 грн. + 7335,36 грн. + 1855 грн.) (т.1, а.с.18-20).

Проте, як було зазначено вище, матеріали справи мають докази винності відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП та наявності Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8084177, згідно якого цивільно-правова відповідальність ТОВ Спецбудтехніка-В застрахована на період з 21.08.2015 року по 20.08.2016 року в ПрАТ СГ ТАС , на випадок страхового випадку, який може статись з вини автомобіля Мерседес Бенс , д/н НОМЕР_3 , власником якого є відповідач ОСОБА_3 .

При цьому, в своєму відзиві на позовну заяву від 22.12.2017 року стороною відповідача ТОВ Спецбудтехніка-В вказано, що ОСОБА_2 не є працівником ТОВ Спецбудтехніка-В та автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , є власністю ОСОБА_3 , а не ТОВ Спецбудтехніка-В .

Дані доводи представника ТОВ Спецбудтехніка-В матеріалами справи не спростовані.

Більше того, в своєму відзиві на позовну заяву від 21.05.2018 року відповідач ОСОБА_3 також вказав, що ОСОБА_2 на час скоєння ДТП володів автомобілем на відповідній правовій підставі, у зв`язку з чим стягнення майнової шкоди, розмір якої перевищує розмір страхового відшкодування, належить саме з відповідача ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Разом з тим, згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою.

Крім того, статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПрАТ СГ ТАС зобов`язана відшкодувати позивачу суму завданої матеріальної шкоди, пов`язану з відновленням автомобіля позивача, в межах ліміту страхового відшкодування, що складає 39190,36 грн.

Доводи представника ПрАТ СГ ТАС про те, що позивач ОСОБА_1 не довів своїх позовних вимог, є безпідставними, оскільки в даному випадку між вказаними сторонами виникли деліктні відносини, а тому кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень проти них.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_1 надав суду докази спричинення йому матеріальної шкоди, завданої його автомобілю діями застрахованого транспортного засобу, на суму 39190,36 грн., про що вказано вище.

В свою чергу, представник відповідача - ПрАТ СГ ТАС взагалі не надав суду належних і допустимих доказів безпідставності позовних вимог, пославшись лише на їх недоказовість. Проте, представник ПрАТ СГ ТАС також мав право заявити суду першої або апеляційної інстанції клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи, або надати суду інші докази на предмет з`ясування суми завданої матеріальної шкоди позивачу, однак цього не здійснив. Крім того, обмежившись лише тим, що матеріали справи не мають належних доказів сповіщення ПрАТ СГ ТАС про страховий випадок у встановлений законом строк, що не може бути підставою для відмови в позові, представник ПрАТ СГ ТАС не надав суду доказів, які б свідчили про необхідність відмови позивачу в позові в зазначеній частині.

Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що в межах ліміту відповідальності, ПрАТ СГ ТАС також зобов`язано відшкодувати позивачу витрати, пов`язані із завданням шкоди його здоров`ю, у загальній сумі 211,59 грн. (54 грн. + 157,59 грн.), які пов`язані з придбанням ним ліків: диклак гелю і кейверу (а.с.15).

Дані витрати на придбання ліків пов`язані з тим, що внаслідок ДТП, позивач ОСОБА_1 отримав забій шийного відділу хребця, що підтверджується відповідною довідкою лікаря (т.1, а.с.15).

Однак, враховуючи, що такі позовні вимоги позивачем не були заявлені до ПрАТ СГ ТАС , позивачу належить відмовити у задоволенні цих позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ Спецбудтехніка-В , ОСОБА_3 .

Що стосується витрат у розмірі 1850 грн., які позивачем сплачені 25.08.2016 року в якості благодійного внеску Одеському обласному Благодійному фонду Медицина , то вони також не підлягають відшкодуванню, так як ці витрати є добровільними благодійними пожертвуваннями позивача до вказаного фонду Медицина і не були обов`язковими.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ Спецбудтехніка-В та ОСОБА_3 в солідарному порядку витрат на транспортування транспортного засобу на штрафний майданчик у сумі 1400 грн. і знаходження протягом 15 днів автомобіля позивача на цьому штрафному майданчику, у сумі 1000 грн., оскільки позивач не надав суду доказів понесення цих витрат.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ Спецбудтехніка-В та ОСОБА_3 в солідарному порядку витрат на оренду автомобіля в сумі 3000 грн. та витрат на отримання банківського кредиту і банківських послуг у сумі 64 974,79 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати у сумі 3000 грн., рівно як і витрати у сумі 7 грн., були сплачені ОСОБА_1 , та отримувачем цих витрат також зазначений ОСОБА_1 (т.1, а.с.16-звор.).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних і допустимих доказів того, що витрати на оренду автомобіля у сумі 3000 грн. і витрати на отримання і сплату банківського кредиту а також банківських послуг на суму 64 974,79 грн., були пов`язані з виниклою ДТП і між цими витратами і ДТП існує причинно-наслідковий зв`язок.

Що стосується відшкодування завданої моральної шкоди, то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що моральна шкода відшкодуванню не підлягає.

Так, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка має бути оцінена в сумі 5000 грн. і підлягає стягненню з винної особи - в даному випадку відповідача ОСОБА_2 .

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Після скоєного ДТП позивач ОСОБА_1 звернувся до лікарів та машина швидкої допомоги госпіталізувала його до ГКБ №1, що підтверджується довідкою установи доданою до даної позовної заяви. Такі події привели до нервових переживань позивача.

У відповідності до довідки, лікарем було встановлено діагноз забій шийного хребта та було надано рекомендації для звернення позивача до поліклініки.

Відповідно до чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Так, у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Даною нормою визначено, що моральна шкода полягає:

-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

-у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня провини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У цивільному праві України застосовується система генерального делікту, відповідно до якої всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов`язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо тільки він не доведе свою правомочність на його заподіяння.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту порушення майнових прав.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав - учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, а також враховуючи принцип розумності, справедливості та співмірності позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачу завдана моральна шкода у розмірі 5000 грн., яка підлягає відшкодуванню безпосереднім причинителем шкоди, а саме - відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди, а також судових витрат і витрат на правову допомогу, скасувати і прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на його користь з ПрАТ СГ ТАС завдану матеріальну шкоду у сумі 39190,36 грн. Також колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн.

В решті оскаржуване судове рішення стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ Спецбудтехніка-В та ОСОБА_3 слід залишити без змін.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати, які складаються із судового збору і витрат, пов`язаних із розглядом даної цивільної справи, в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 7500 грн. (т.1, а.с.70, 224), пропорційно до задоволених позовних вимог.

На думку колегії суддів розмір вказаних судових витрат підтверджений матеріалами справи і не спростований її учасниками, а тому ці витрати дійсно понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної цивільної справи і є обгрунтованими.

Так, позовні вимоги матеріального характеру заявлені на загальну суму 114638 грн., та згодом відповідно до уточненого позову - 111 633,74 грн. (39197,36 грн. + 72436,38 грн.)

Задоволенню підлягають позовні вимоги на суму 39190,36 грн., що складає 35,11% від заявлених.

У зв`язку з цим, з ПрАТ СГ ТАС на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 391,95 грн., що складає 35,11% від належного до сплати судового збору у сумі 1116,34 грн.

Що стосується моральної шкоди, то вимоги заявлені на 27 000 грн., а задоволені на 5 000 грн., що складає 18,52 % від заявлених.

Таким чином, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 118, 53 грн. (640 грн. х 18,52 %).

При цьому слід зазначити, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, у 2017 році остання мала сплатити судовий збір не менше 640 грн.

Таким чином, враховуючи, що до сплати за зазначені вимоги немайнового характеру позивачу належало сплатити 640 грн., в той час як сплачено ОСОБА_1 30 грн. (різниця між сплаченим судовим збором у сумі 1146,34 грн. і належним до сплати - 11116, 36 грн., то зазначені кошти у сумі 30 грн . підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на корись позивача ОСОБА_1 .

Решта судового збору за вимоги нематеріального характеру у сумі 491,47 грн. (640 грн. - 118,53 грн.- 30 грн.) підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на корись державного бюджету України.

Аналогічним чином розраховується і судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1720,50 грн. (т.2, а.с.68), у зв`язку з чим з ПрАТ СГ ТАС на користь апелянта ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 604,07 грн. (1720,50грн. х 35,11%). З відповідача ОСОБА_2 на користь апелянта ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 318,64 грн. (1720,50 грн. х 18,52 %).

З огляду на викладене, з відповідача ПрАТ СГ ТАС на корись позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 996,02 грн. (391,95 грн. + 604,07 грн.). З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 467,17 грн. (118,53 грн. + 30 грн. + 318,64 грн.).

У зв`язку з цим, слід також стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір за позовні вимоги нематеріального характеру у сумі 491,47 грн.

Колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з відповідача ПрАТ СГ ТАС на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 633,25 грн. (7500 грн. х 35,11%), з відповідача ОСОБА_2 - 1389 грн. (7500 грн. х 18,52%).

Враховуючи, що за змістом ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, то у відповідності до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року, в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , в особі Південної регіональної дирекції, ЄДРПОУ 30115243, а також моральної шкоди - з ОСОБА_2 , та розподілення між сторонами судових витрат, скасувати і прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , в особі Південної регіональної дирекції, ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , завдану майнову шкоду у сумі 39190,36 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто гривень 36 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , в особі Південної регіональної дирекції, ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у сумі 996,02 грн. (дев`ятсот дев`яносто шість гривень 02 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у сумі 467,17 грн. (чотириста шістдесят сім гривень 17 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Державного бюджету України судовий збір за вимоги нематеріального характеру у сумі 491,47 грн. (чотириста дев`яносто одну гривню 47 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , в особі Південної регіональної дирекції, ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2633,25 грн. (дві тисячі шістсот тридцять три гривні 25 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у суму 1389 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра