Рішення

від 15.05.2020 по справі 520/9195/16-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №520/9195/16-ц

2/705/151/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року місто Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі судді Кормана О.В.

з участю секретарів судового засідання: Заболотної Т.М., Власової Т.Ю.

розглянув за правилами загального позовного провадження цивільну справу №520/9195/16-ц провадження №2/705/151/20

сторони у справі: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів, сплачених за попереднім договором з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козак М.О.

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кецкало В.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 з позовом про стягнення коштів, які незаконно утримують, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму коштів в розмірі 150533 гривні 48 копійок, які незаконно утримуються з урахуванням 3 процентів річних. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 8 квітня 2016 року між сторонами було укладено попередній договір, згідно якого сторони домовились в строк до 18 травня 2016 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до укладеного попереднього договору на підтвердження своїх намірів про укладення основного договору та в забезпечення його укладення Покупець до підписання попереднього договору передає Продавцю 149647, 48 грн, що в еквіваленті на момент укладення попереднього договору складає 5800 доларів США. Вказана сума у разі укладення основного договору буде зарахована в рахунок належних з Покупця платежів за основним договором. У разі неукладення основного договору Продавець зобов`язаний повернути цю суму Покупцю на протязі 10 робочих днів з дня повідомлення про це Покупця. Проте, в строк до 18 травня 2016 року основний договір купівлі-продажу квартири укладено не було. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань - як від зобов`язання укласти основний договір, так і від зобов`язання повернути Позивачу суму 149647,48 грн, передану в забезпечення укладення основного договору. За своєю природою сума, сплачена в рахунок належних з Покупця платежів є авансом, який підлягає поверненню, так як виконує на забезпечувальну функцію, а виконує функцію попередньої оплати. Так як в строк до 18 травня 20016 року основний договір укладено не було, зобов`язання, встановлені попереднім договором вважаються припиненими, а Продавець повинен повернути Покупцю суму 149647,48 грн, сплачену в рахунок належних з Покупця платежів. 21 червня 2016 року позивач звернулась до відповідача з листом, у якому просила повернути вказану вище суму, в строк до 1 липня 2016 року, проте відповідач відповіді на лист не надав, суму коштів не повернув. Вказані обґрунтування викладені з посиланням на положення статей 526, 530, 570, 635, 693 ЦК України. Також, позивач, з посиланням на положення статей 536 та 625 ЦК України, зазначила, що відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які становлять 886 гривень.

Під час перебування справи в провадженні Київського районного суду м.Одеси позивачем подавалась заява про уточнення та збільшення позовних вимог.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси цивільна справа передана до Уманського міськрайонного суду Черкаської області за підсудністю.

У період з 29 листопада 2016 року по 12 квітня 2019 року цивільна справа перебувала в провадженні суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У вказаний період часу позивачем також подавались заяви про збільшення позовних вимог та уточнена позовна заява.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2019 року цивільна справа була передана до провадження судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Корману О.В.

29 травня 2019 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, сплачені за попереднім договором від 08.04.2016 року з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у загальній сумі 220115,39 грн, яка складається з: 149647,48 грн - сума, сплачена позивачем відповідно до п.3 попереднього договору від 8 квітня 2016 року відповідачу в рахунок належних з покупця платежів за основним договором та в забезпечення його укладення; 13517 грн - три відсотки річних від простроченої суми; 56950,91 грн - інфляційне збільшення боргу за весь час прострочення. Також, просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати у виді сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог, викладених у вказаній заяві, посилається на ті ж обставини та норми законодавства, які були зазначені у первісній позовній заяві.

У судові засідання позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явились, справа розглядалась по суті за участі їх представників: представника позивача - адвоката Козака М.О., представника відповідача - адвоката Кецкала В.В.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Козак М.О. позовні вимоги, викладені у заяві про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 29 травня 2019 року, підтримав повністю, та просив задовольнити, посилаючись на те, що між сторонами 8 квітня 2016 року був укладений попередній договір, в якому сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, і на підтвердження своїх намірів позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 149647 грн 48 коп., які згідно вимог ст.570 ЦК України, є авансом. Проте, з вини відповідача основний договір купівлі-продажу квартири укладений не був, і в подальшому квартира відповідачем була продана іншій особі. Позивач зверталась з листом до відповідача по питанню поверненню боргу. При цьому у телефонній розмові усно відповідач вказував на те, що передана йому сума коштів поверненню не підлягає. Представник позивача зазначив, що кошти передавались у національній валюті - гривнях і мали бути повернуті за місцем укладення попереднього договору.

Представник відповідача - адвокат Кецкало В.В. у судовому засіданні заявив, що сторона відповідача позов визнає частково. Зокрема, визнає позов в частині сплати коштів, які були передані за попереднім договором в сумі 149647 грн 48 коп., і не заперечує проти задоволення позову в цій частині. При цьому, відповідач не визнає кошти, які підлягають сплаті в рахунок трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу. Пояснив, що основний договір не був укладений з вини позивача, так як вона не могла зібрати суму для укладення основного договору. Відповідач отримував лист позивача, в якому та просила в строк до 1 липня 2016 року повернути їй кошти і передачу коштів здійснити в квартирі, яка мала бути предметом купівлі-продажу за основним договором. Відповідач відповів листом від 01 липня 2016 року і пропонував повернути 4000 доларів США, а решту коштів - в листопаді 2016 року. Проте, вказаний лист відповідача повернувся через невручення. Вважає, що в даному випадку наявне прострочення кредитора, що звільняє відповідача від сплати коштів, передбачених ст.625 ЦК України, в рахунок відшкодування порушеного грошового зобов`язання. Крім того, зауважив, що передача коштів за попереднім договором здійснювалась у доларах США, про що свідчить сума, зазначена у національній валюті України з копійками. Тобто, така сума у національній валюті була вказана з урахуванням курсу іноземної валюти, так як зазвичай розрахунки з копійками не проводяться. Індексація внаслідок знецінення можлива лише в разі проведення операції в національній валюті.

З наданих позивачем до суду копій документів, судом встановлено, що 8 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір. Згідно умов попереднього договору від 8 квітня 2016 року позивач та відповідач зобов`язались в строк до 18 травня 2016 року укласти договір купівлі продажу квартири на умовах, визначних цим договором. Згідно п.2.5 попереднього договору відповідач зобов`язався за власний рахунок підготувати всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна і на день укладення основного договору зобов`язався сплатити всі борги за платежами, що належить з власника майна. Згідно п.2.6 попереднього договору позивач оплачує всі витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням основного договору. Згідно п.2.7 попереднього договору сторони повинні були виконати свої взаємні обов`язки за основним договором (Продавець - передати майно, а Покупець - сплатити відповідну грошову суму) до укладення основного договору. Згідно п.2.9 попереднього договору інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі. Згідно п.3 попереднього договору на підтвердження своїх намірів про укладення основного договору та в забезпечення його укладення Покупець до підписання цього договору передає продавцю 149647,48 грн. У разі неукладення основного договору Продавець зобов`язаний повернути цю суму покупцю на протязі 10 робочих днів з дня повідомлення про це Покупця.

Факт укладення вказаного попереднього договору сторона відповідача визнає.

На час розгляду справи кошти в сумі 149647,48 грн, передані згідно вказаного попереднього договору, відповідачем позивачу не повернуті, що також визнає сторона відповідача.

Частина 1 статті 82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи те, що у суду не має сумніву в достовірності вказаних вище обставин, які визнає сторона відповідача, суд вважає, що факт укладення попереднього договору з умовами, які в ньому викладені, а також факт неповернення відповідачем коштів позивачу в сумі, яка була сплачена згідно попереднього договору, доказуванню не підлягає.

Стаття 206 ЦПК України визначає, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що визнання стороною відповідача позову в частині стягнення коштів 149647,48 грн, тобто суми, сплаченої позивачем відповідно до п.3 попереднього договору від 8 квітня 2016 року відповідачу в рахунок належних з покупця платежів за основним договором та в забезпечення його укладення, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що в цій частині позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

В частині стягнення на користь позивача з відповідача трьох відсотків річних в сумі 13517 гривень, інфляційного збільшення боргу за період прострочення в сумі 56950 гривень 91 копійка, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Свою позицію суд обґрунтовує наступним.

Стаття 570 ЦК України визначає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно частини 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не було укладено основний договір купівлі-продажу, а було укладено лише попередній договір, у якому сторони погодили, що позивач передала відповідачу певну суму коштів, яка, в разі укладення основного договору, буде зарахована до основної суми за договором купівлі-продажу, тому в даному випадку йде мова не про завдаток, а про аванс.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати - авансу.

До того ж частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України як спеціальною нормою передбачено можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що стаття 635 ЦК України, яка передбачає укладення попереднього договору, розташована у Главі 52 Поняття та умови договору Розділу ІІ Загальні положення про договір Книги п`ятої Цивільного кодексу України, а загальні положення про зобов`язання та окремі види зобов`язань передбачені, відповідно, у Розділі І та Розділі ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України. Тобто, сам законодавець не відніс відносини, які виникають з попереднього договору, до зобов`язальних.

З приводу стягнення на користь позивача з відповідача понесених позивачем судових витрат у виді сплати судового збору, суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню на її користь з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є пенсіонером по інвалідності 2 групи.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.

Тому, судові витрати, понесені позивачем, підлягають компенсації пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В межах розгляду даної цивільної справи ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2016 року було задоволено заяву представника позивача та накладено арешт: на земельну ділянку, площею 0,2872 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кадастровий номер 7124386400:01:001:0403; на житловий будинок, загальною площею 85,5 кв.м житловою площею 42,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Враховуючи те, що забезпечуючи позов, суд виходив з первісних позовних вимог про стягнення коштів в загальній сумі 150533 гривень 48 копійок, що лише в незначній мірі відрізняється від суми позову, яка судом задовольняється даним рішенням, і сума боргу на даний час не повернута, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у резолютивній частині рішення, що згідно вимог частин 7 та 8 статті 158 ЦПК України арешт, накладений на майно ОСОБА_2 згідно ухвали Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2016 року, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказаний арешт майна діє до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 82, 141, 158, 206, 258, 259, 263-266, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , грошові кошти, сплачені за попереднім договором від 08 квітня 2016 року в сумі 149647 (сто сорок дев`ять тисяч шістсот сорок сім) гривень 48 копійок.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь з ОСОБА_2 трьох відсотків річних в сумі 13517 гривень, інфляційного збільшення боргу за період прострочення в сумі 56950 гривень 91 копійка, та сплаченого позивачем судового збору.

Роз`яснити сторонам, що арешт, накладений на майно ОСОБА_2 згідно ухвали Київського районного суду м.Одеси від 26 вересня 2016 року, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказаний арешт майна діє до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 22 травня 2020 року.

Суддя О.В.Корман