Ухвала

від 21.05.2020 по справі 623/1263/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/983/20 Слідчий суддя: ОСОБА_1

Справа № 623/1263/20 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 , захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами прокурора Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12020220320000317 про застосування до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12020220320000317 про застосування до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів з 17 години 30 хвилин 13 квітня 2020 року, з моменту обрання запобіжного заходу, до 17 години 30 хвилин 11 червня 2020 року та покладено на підозрюваного, наступні обов`язки: не залишати житло без дозволу слідчого, прокурора або суду з 22.00 години до 06.00 години наступної доби, прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, не виїзджати за межі м. Куп`янськ Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи.

Слідчий суддя встановив наявність обгрунтованої підозри, вважав недоведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначив, що прокурором не доведено необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор, не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З цим судовим рішенням не погодився також і захисник підозрюваного, який також подав апеляційну скаргу та просить ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року скасувати, постановити нову, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає про обгрунтованість підозри, вказує на тяжкість кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вказує на недостатність інших більш м`яких запобіжних заходу для запобігання встановленим ризикам.

Захисник в своїй апеляційній скарзі вказує, що стороною обвинувачення не доведено обгрунтованості підозри та ризиків. Слідчий суддя належним чином не здійснив контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваного. Зазначає, що обрання до підозрюваного такого запобіжного заходу принижує його честь та гідність, порушує його права на свободу пересування, завдає незручностей. Очолюване ОСОБА_9 підприємство цілодобово надає комунальні послуги громаді міста, тому застосування запобіжного заходу унеможливлює виконання ним службових обов`язків в тому числі і реагування на усунення аварій, несправностей. Вважає, що слідчим суддею було залишено поза увагою доводи сторони захисту стосовно відсутності в діях ОСОБА_9 складу злочинів. Стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення були вчинені, що дійсно є склад конкретного злочину, обставини, які виключають кримінальну відповідальність взагалі не перевірялися. У клопотанні не деталізовано складу злочину, не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями підозрюваного та наслідками, не встановлено самих наслідків та збитків. Не підтверджено суб`єктивної сторони злочину, не доведено, що ОСОБА_9 мав намір незаконно заволодіти коштами місцевого бюджету. Вказує на відсутність умислу та безпідставне твердження про завищення підрядником ціни на виконання робіт за рахунок коштів місцевого бюджету.

Звертає увагу, що відповідно до висновку експертизи від 18.12.2019 року види та обсяги фактично виконаних робіт та фактично витрачені матеріали відповідають тим, що зазначені в пунктах № 1, 2, 3 приймання виконаних робіт за договором № 87 на закупівлю робіт від 31.07.2019 року. Органом досудового розслідування не забезпечено проведення судової економічної експертизи, а тому і твердження про надмірну виплату бюджетних коштів, їх заволодіння є безпідставними. У самого замовника робіт претензії до очолюваного ОСОБА_9 товариства щодо виконання робіт відсутні, що спростовує позицію слідства про спричинення шкоди. Капітальний ремонт автодороги виконано у відповідності до проектної документації в межах кошторисної вартості. Єдине на чому грунтується позиція сторони обвинувачення це різниця в ціні асфальтобетону за 1 тонну, однак, Товариство вправі обирати джерела постачання матеріалів, при цьому ці джерела не можуть бути предметом контролю з боку замовника. Захисник посилається на те що ціна асфальтобетонної суміші містить і вартість давальницьких матеріалів і транспортування та її вартість є набагато більшою, аніж ціна 1712,80 гривень за 1 тонну. Вказує, що ОСОБА_9 не складав та не видавав накладні, вони були видані ОСОБА_9 з підписами та печаткою постачальника. Накладні містили дані про фактичну поставку асфальтобетону, перевіривши відповідність даних ОСОБА_9 підписав їх та завірив печаткою. Висновком експертизи підтверджено, що отриманий асфальтобетон в повному обсязі був використаний для ремонту. Висновки почеркознавчої експертизи жодним чином не стосуються ОСОБА_9 особисто та ніяк не вказують на нього. ОСОБА_9 належним чином виконував та виконує свої обов`зки, ризики не обгрунтовані. Слідчий суддя не надав оцінки доводам сторони захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, думку підозрюваного та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційні вимоги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, виходячи з наступного.

З матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12020220320000317 відомості за яким були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

13.04.2020 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастиною п`ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Згідно позиції Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Таким чином, на стадії досудового розслідування встановлюються обставини, які можуть вказати на причетність особи до кримінального правопорушення. Наявні в матеріалах документи свідчать про обгрунтованість підозри, зокрема наявність ознак кримінальних правопорушень підтверджується змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлена різниця між фактичною вартістю робіт та вартістю робіт, що вказані в актах приймання виконаних будівельних робіт до договору № 87, змістом протоколів допитів свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , фотокопіями видаткових накладних. Сторона захисту звертає увагу, що під час виконання експертизи в розпорядженні експерта не було всіх необхідних матеріалів та різниця утворена через неврахування в дослідженні вартості давальницької сировини. Однак, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України в повідомленні про підозру зазначається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент здійснення повідомлення про підозру. Доводи захисників на цей час не спростовують обгрунтованості підозри, але і мають бути перевірені в ході подальшого досудового розслідування. В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що не були перевірені обставини, які виключають кримінальну відповідальність, у клопотанні не деталізовано складу злочину, не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями підозрюваного та наслідками, не доведено, що в діях ОСОБА_9 є склад кримінальних правопорушень. Проте, на стадії досудового розслідування слідчим суддею, судом не вирішуються ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які викладені у клопотанні і в повідомленні про підозру небезпідставним є посилання сторони обвинувачення на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що свідками у кримінальному провадженні є особи, які знайомі з ОСОБА_9 та не виключена можливість здійснення ним впливу на цих учасників. Разом з тим, інші ризики, на які вказує прокурор не знайшли свого підтвердження.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Крім того, навіть у сукупності із встановленими ризиками вказане не свідчить про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ризик втечі не може бути встановлений на підставі лише суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» від 08 лютого 2005 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Встановлено, що підозрюваний має місце проживання, роботи, за яким позитивно характеризується, одружений, має двох дітей. Жодних конкретних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_9 може переховуватися від органу досудового розслідування чи продовжити або вчинити інше кримінальне правопорушення ані слідчим у клопотанні, ані прокурором апеляційному суду не наведено. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора. Однак, враховуючи, що на даний час має місце обгрунтована підозра та встановлено ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ч. 177 КПК України, апеляційний суд не вбачає підстав і для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: