Постанова

від 27.05.2020 по справі 915/2011/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2011/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №5

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П. ,

секретар судового засідання - Щербатюк О.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Пахомова О.А., за довіреністю;

від третьої особи-2: Іноземцев Є.С., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 29 січня 2020 року (повний текст підписано 07.02.2020р.)

по справі № 915/2011/19

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз»

про зобов`язання відповідача повернути позивачеві в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,118 тис.куб.метрів та стягнення з відповідача 788,53 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,118 тис.куб.метрів, -

суддя суду першої інстанції: суддя Ржепецький В.Очас та місце винесення рішення: 29.01.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 27.05.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019р. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі-позивач АТ Укртрансгаз ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (далі - відповідач, КЕВ м.Миколаїв), в якому просило:

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,118 тис.куб.метрів;

- стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 788,53 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,118 тис.куб.метрів.

Посилаючись на те, що відповідачу у квітні 2016р. до газотранспортної системи не було подано жодного обсягу природного газу жодним постачальником, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» , в обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач у вказаному періоді безпідставно набув природний газ позивача обсягом 0,118 тис.куб.м., який був придбаний останнім за результатами публічних закупівель у Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (проведено державну реєстрацію змін найменування на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) (далі - третя особа-1, НАК Нафтогаз України ); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» (далі - третя особа-2, АТ «Миколаївгаз» ).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020р. по справі №915/2011/19 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» відмовлено.

В основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції покладено висновок про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 788,53 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,118 тис.куб.метрів.

Крім того, за висновками Господарського суду Миколаївської області, позивачем не доведено наявність у відповідача витребуваного газу в натурі, що є обов`язковим для застосування ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України та що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ обсягом 0,118 тис.куб.метрів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа на стороні позивача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020р. по справі №915/2011/19 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги НАК Нафтогаз України зазначає, зокрема, що у квітні 2016р. між відповідачем та апелянтом не було договірних відносин в частині постачання природного газу, у зв`язку з чим, для Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв у вказаному періоді не було подано відповідної номінації та не було підтверджено обсягу природного газу, тому, підстави для поставки природного газу відповідачу були відсутні. Отже, споживання відповідачем у зазначеному періоді природного газу в обсязі 0,118 тис. куб.м. слід вважати несанкціонованим відбором газу з обсягів, що належать АТ Укртрансгаз , проте, судом першої інстанції цим обставинам не надано оцінки.

Скаржник наполягає на тому, що обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору. При цьому, кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення. НАК Нафтогаз України не замовляло послуг транспортування у квітні 2016 року щодо відповідача. Таким чином, газотранспортній системі у квітні 2016р. фізично був відсутній газ НАК Нафтогаз України , який міг би спожити відповідач.

Також, НАК Нафтогаз України вказує, що питання належного/неналежного виконання Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України умов договорів поставки природного газу не є предметом розгляду у справі №915/2011/19, а отже, не могло бути предметом оцінки та дослідження судом.

Апелянт зауважує, що у разі, якщо споживач газу вважає, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України неналежно виконувало чи виконує умови договорів поставки, він не позбавлений права звернутися з відповідним (окремим) позовом до суду, тобто, у разі виникнення суперечок, зокрема, щодо ненадання номінацій, такі суперечки повинні вирішуватися між відповідним споживачем та Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . У зв`язку з цим, скаржник вважає, що здійснивши висновки, що за наявності існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації, споживання відповідачем в квітні 2016 року природного газу в обсязі 0,118 тис.куб.м., не можна вважати несанкціонованим відбором , вийшов за межі доказування у даній справі.

Тому, НАК Нафтогаз України вважає, що зауваження місцевого господарського суду щодо невидачі номінацій, підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як таке, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову.

Більш детально доводи Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020р. по справі №915/2011/19 залишено без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків виявлених при поданні апеляційної скарги.

03.04.2020р. від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім додано копію платіжного доручення №0000003283 від 02.04.2020р. про доплату судового збору у розмірі 2610,00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020р. по справі №915/2011/19 та призначено розгляд справи на 20.05.2020р.

21.04.2020р. від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , яким відповідач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю.

18.05.2020р. від КЕВ м. Миколаїв та від АТ НАК Нафтогаз України до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про розгляд справи за відсутністю представників відповідача та третьої особи-1 за наявними у матеріалах справи доказами.

19.05.2020р. від АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку зі встановленням на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу « COVID-19» від 11.03.2020р. №211.

Крім того, також 19.05.2020р. третя особа-2 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області - без змін.

20.05.2020р. до початку судового засідання до суду апеляційної інстанції від АТ Укртрансгаз надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Черкаської області.

У судове засідання 20.05.2020р. представники учасників справи №915/2011/19 не з`явились.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020р. у справі №915/2011/19 вищенаведені клопотання задоволенні, розгляд справи відкладено на 27.05.2020р.; призначено провести судове засідання у режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Господарському суду Черкаської області.

26.05.2020р. від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «НАК Нафтогаз України» , яким позивач підтримав доводи третьої особи-1 та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Крім того, 26.05.2020р. від АТ «НАК Нафтогаз України» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідні клопотання КЕВ м.Миколаїв та АТ «НАК Нафтогаз України» про розгляд справи без участі їх представників були враховані судовою колегією у судовому засіданні 27.05.2020р., яке проводилось у режимі відеоконференції та за результатами якого у справі №915/2011/19 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (нині - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (нині - Акціонерне товариство Укртрансгаз ) (Покупець, оператор газотранспортної системи) 27.04.2015 року було укладено договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ (а.с. 15-19), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у 2015 році природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб.

Кількість та якість газу визначається розділом 2 договору. Так, згідно п.2.1 договору продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1 827 749,736 тис. куб.м. газу у тому числі по місяцях та кварталах:

у квітні 2015р. обсяг газу 170 000,000, у травні 2015р. обсяг газу 170 000,000, у червні 2015р. обсяг газу 170 000,000, у липні 2015р. 160 000,000, у серпні 2015р. обсяг газу 170 000,000, у вересні 2015р. обсяг газу 170 000,000, у жовтні 2015р. - 250 000,000, у листопаді 2015р. 260 000,000, у грудні 2015р. 307 749,736.

Продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України та інших країн або у пунктах приймання-передачі газу на підземних сховищах газу, покупця, або в ПСГ. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі. (п.3.1. договору).

Згідно п.3.3. договору приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Кількість газу, який подається покупцеві, визначається за показаннями приладів обліку газу, що встановлені на об`єктах покупця, а у разі неможливості здійснення приладного обліку відповідно до чинних нормативних документів (п.4.1. договору).

На виконання вказаного договору, у квітні 2016 року АТ «НАК «Нафтогаз України» поставило АТ Укртрансгаз природний газ в обсязі 21 154,528 тис.куб.м на суму 158 785 887,17 грн. для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року (а.с. 13)

Також, у квітні 2016 року АТ «НАК «Нафтогаз України» поставило позивачу природний газ в обсязі 13 810,676 тис.куб.м на суму 103662 934,06 грн. для балансування, що вбачається з акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року (а.с. 14).

Позивач зазначає, що у квітні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв безпідставно набув з газотранспортної системи 0,118 тис.куб.м природного газу, власником якого є Акціонерне товариство «Укртрансгаз» , посилаючись на наступні документи:

- копію довідки головного бухгалтера Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про списання газу на балансування 01.01.2016р.-30.06.2018р. (а.с. 9);

- копію інформації про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначення обсягів небалансу за 2016 рік, в т.ч. без підтвердження номінацій БУ №1 КЕВ м.Миколаїв у кількості 0,119 тис. куб.м. (а.с. 10);

- копію звіту ПАТ «Миколаївгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року (а.с. 11);

- копію реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за квітень 2016 року (а.с. 12).

При цьому, судова колегія звертає увагу, що з Інформації про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів газу віднесених на операторів газорозподільних мереж з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік» та «Реєстру обсягів газу, використаних споживачами по договорам з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за квітень 2016 року» вбачається, що споживачем природного газу в обсязі 0,119 тис.куб.м (позовними вимогами зазначено обсяг газу 0,118 тис.куб.м ) є БУ №1 КЕВ м. Миколаїв. Судом першої інстанції встановлено, що у БУ №1 КЕВ м.Миколаїв ЕІС-код споживача є НОМЕР_1 НОМЕР_2 .

Водночас, як вбачається з матеріалів справи у відповідача існували господарські договори з постачальником природного газу - ТОВ «Миколаївгаз Збут» та з оператором ГРМ - ПАТ «Миколаївгаз» .

Так, у матеріалах справи міститься Заява-приєднання №0942080ТЕJSВ016 від 01.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), якою КЕВ м.Миколаїв приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 (а.с. 40-47).

Також, матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» як постачальником та КЕВ м.Миколаїв як споживачем 02.02.2016 року був укладений Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №1141080ТЕJSВ026 (а.с. 48-50).

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вказаних документів, а саме: Договору від 02.02.2019р. №1141080ТЕJSВ026 та заяви-приєднання від 01.01.2019р. №0942080ТЕJSВ016 , Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв як споживачу присвоєний наступний ЕІС-код - НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 1.1 Договору №1141080ТЕJSВ026 від 02.02.2016 року постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору від 02.02.2016р. №1141080ТЕJSВ026 річний плановий обсяг постачання газу - до 2600 тис.куб.м, в тому числі у квітні 2016 року - 20 тис.куб.м.

За пунктом 11.1 Договору від 02.02.2016р. №1141080ТЕJSВ026 він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Однак, АТ Укртрансгаз вважає, що факт безпідставного відбору природного газу об`ємом 0,118 тис.куб.м. підтверджується звітом АТ «Миколаївгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016р. та довідкою головного бухгалтера Акціонерного товариства «Укртрансгаз» , з яких вбачається, що відповідачу в квітні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником. При цьому, для відбору відповідачем у квітні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є АТ «Укртрансгаз» , через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ «Миколаївгаз» , КЕВ м.Миколаїв повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3. гл. 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, виходячи з наведеного, для з`ясування чи набула особа відповідного зобов`язання, визначеного ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання:

1) факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав.

Правові засади функціонування ринку природного газу визначені положеннями Закону України "Про ринок природного газу".

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу , затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу, зокрема, є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Враховуючи, що предметом доказування у даній справі є факт набуття або збереження майна КЕВ м.Миколаїв за рахунок АТ Укртрансгаз , а доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги, є: договір про закупівлю природного газу від 27.04.2015р. №1504000825-ВТВ, акти приймання передачі від 30.04.2016р., звіт ПАТ «Миколаївгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року , реєстр обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з НАК "Нафтогаз України" за квітень 2016р., колегія суддів, перш за все, зазначає, що приписами Кодексу газорозподільних систем (затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2494) визначено, що ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний Оператором газорозподільної системи в установленому цим Кодексом порядку (розділ 1, ст.1, ч. 4 Кодексу).

Як вбачається з інформації про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначення обсягів небалансу за 2016 рік (а.с. 10) та реєстру обсягів газу, наявних у матеріалах справи, у квітні 2016 року природний газ об`ємом 0,119 тис.куб.м використано БУ №1 КЕВ м. Миколаєва, ЕІС-код споживача 56ХQ000МRL8100С. Разом з тим, Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв як споживачу природного газу присвоєний наступний ЕІС-код - НОМЕР_3 . Крім того, БУ №1 КЕВ м. Миколаєва - це Будинкоуправління №1 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 22993289) та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (код ЄДРПОУ 08029523) - є окремими самостійними юридичними особами.

Наведене не спростовано матеріалами справи, позивачем та апелянтом.

Відповідно до частин 1 ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційна колегія зазначає, що відповідно до наданих позивачем доказам щодо безпідставності набуття відповідачем природного газу, заявлений у позові обсяг природного газу був використаний не відповідачем, а БУ №1 КЕВ м. Миколаєва як споживачем за договором з Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України .

Таким чином, відповідний позов у справі №915/2011/19 пред`явлений до неналежного відповідача.

Отже, позивачем не доведено безпідставність як передачі природного газу з його газотранспортної системи відповідачу, так і безпідставність отримання цього газу останнім, що зумовлює неможливість задоволення заявлених позовних вимог та зобов`язання відповідача повернути позивачу майно (природний газ) на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. Поряд з тим, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

З наведеного вбачається, що умовою застосування ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України повинна бути обов`язкова умова, яка унеможливлює повернення в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, при цьому, у даній статті не зазначається про можливість одночасного повернення заявнику безпідставно набутого тайна так і відшкодування його вартості.

Тобто, виходячи з тексту ст.1213 Цивільного кодексу України, повернення безпідставно набутого майна в натурі та відшкодування вартості такого майна є взаємовиключними способами судового захисту в кондиційних правовідносинах. При цьому, законодавцем сформульована пріоритетність натурального повернення безпідставно набутого майна, тоді як грошове відшкодування такого майна застосовується у випадку встановлення судом (доведення позивачем) неможливості його повернення.

У зв`язку з цим, апеляційний суд погоджується з зауваженням місцевого господарського суду, що одночасно заявлені самостійні позовні вимоги про повернення в натурі безпідставно набутого майна та стягнення вартості цього майна - є некоректною поведінкою позивача.

Водночас, суд наголошує на тому, що існування договору про закупівлю природного газу між позивачем та ПАТ НАК Нафтогаз України жодним чином не підтверджує споживання відповідачем природного газу, який належить позивачу.

Доказів, які б свідчили про те, що природний газ в обсязі 0,118 тис. куб. м., станом на дату звернення з позовом до суду, знаходиться у відповідача, у матеріалах справи не міститься. Не надано АТ Укртрансгаз та НАК Нафтогаз України і доказів того, що вказаний обсяг природного газу є не використаним відповідачем.

Підсумовуючи наведене, судова колегія зазначає, що доказами, наявними у матеріалах справи та доводами апеляційної скарги не спростовано недоведеність факту відбору саме відповідачем природного газу в обсязі 0,118 тис. куб. м. з газотранспортної системи АТ Укртрансгаз .

Щодо вимог НАК Нафтогаз України про виключення з мотивувальної частини постанови зауваження місцевого господарського суду щодо невидачі номінацій з боку апелянта.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта про те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права в частині надання оцінки правомірності дій НАК Нафтогаз України при видачі номінацій, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом не надавалась оцінка правомірності дій Компанії при видачі номінацій, а лише виходячи зі змісту спеціальних підзаконних нормативних актів встановлено, що в спірних правовідносинах не було несанкціонованого відбору відповідачем природного газу з ГТС.

Таким чином, доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Тому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 п.58).

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020 року по справі №915/2011/19 винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020р. у справі №915/2011/19 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 28.05.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.