Рішення

від 28.05.2020 по справі 160/3279/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Справа № 160/3279/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Форощук і К" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування постанови та припису,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Форощук і К" (далі - ПП "Форощук і К", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протизаконною постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02.03.2020 року;

- скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02.03.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН4368/1859/АВ/П від 16.01.2020 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в період з 28.12.2019 року по 09.01.2020 року відповідачем проведено інспекційне відвідування ПП "Форощук і К", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН 4368/1859/АВ від 09.01.2020 року. Відповідачем зроблено висновок, що позивачем допущено до роботи 1 працівника без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень №ДН4368/1859/АВ/П від 16.01.2020 року, яким зобов`язано керівника ПП "Форощук і К" усунути порушення частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України). В подальшому, у зв`язку з невиконанням припису, відповідачем прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 141 690 грн. Позивач не погоджується з виявленими порушеннями, оскільки інспектори праці, які проводили перевірку, вийшли за межі своїх повноважень, визначених законодавством. Інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів стосовно того, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а я в яких - цивільно-правові договори на виконання певних робіт, послуг. За наявності факту надання послуг на підставі договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають, а тому висновки відповідача про наявність фактичних трудових відносин без оформлення трудових договорів є помилковими та безпідставними.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час здійснення інспекційного відвідування встановлено, що у позивача існують випадки неналежного оформлення трудових відносин, які полягають у допущенні до роботи ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років без укладання трудового договору та у несвоєчасному повідомленні ДФС про прийняття працівників на роботу. У зв`язку з чим, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч.1 ст.21 КЗпП України, частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України та винесено припис про усунення виявлених порушень і накладено штраф у відповідності вимог абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 28.12.2019 року по 09.01.2020 року інспекторами праці Константиновою І.І. та Мельничук С.В. відповідно до КЗпП України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у присутності директора ПП "Форощук і К" Форощук В.В., проведено інспекційне відвідування додержання вимог законодавства про працю у ПП "Форощук і К".

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН 4368/1859/АВ від 09.01.2020 року, в якому зазначено, що до перевірки надано договори цивільно-правового характеру, укладені ПП Форощук і К з ОСОБА_1 , а саме:

1.Договір про виконання робіт №9 від 03.09.2018 року. Предмет договору: послуга з поточного ремонту десяти човнових двигунів;

2.Договір про виконання робіт №9 від 11.02.2019 року. Предмет договору: послуга з поточного ремонту десяти човнових двигунів.

На виконання умов договорів надані акти приймання-передачі робіт.

Дослідивши цивільно-правові договори, відповідачем встановлено, що одна фізична особа ( ОСОБА_1 ), з якою укладено 2 цивільно-правові угоди 2018-2019 років на 2 місяці, фактично виконувала обов`язки майстра з ремонту. Предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, роботи носили постійний характер (ознаки саме трудового договору), в актах не визначено обсяг виконаної роботи, отримання плати здійснювалось щомісячно, фактично оплата здійснювалась за відпрацьовані години.

Отже, фахівцями ГУ Держпраці зроблено висновок, що директором ПП «Форощук і К» фактично була допущена 1 фізична особа ( ОСОБА_1 ) до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленого Кабінетом Міністра України, чим порушено частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частину 1 статті 21 КЗпП України.

Також, під час інспекційного відвідування встановлено, що:

- наказом №91-К від 05.02.2018 року ОСОБА_2 з 05.02.2018 року прийнято на роботу рибалки прибрежного лову, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 07.02.2018 року;

- наказом №92-К від 13.04.2018 року ОСОБА_3 з 13.04.2018 року прийнято на роботу рибалки прибрежного лову, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 13.04.2018 року;

- наказом №98-К від 12.06.2019 року ОСОБА_2 з 12.06.2018 року прийнято на роботу рибалки прибрежного лову, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 13.06.2018 року.

Фахівцями ГУ Держпраці у Дніпропетровській області зазначено про недотримання позивачем вимог процедури працевлаштування в частині несвоєчасного повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

16.01.2020 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН4368/1859/АВ/П про усунення виявлених порушень, в якому вказано про необхідність у строк до 27.01.2020 року усунути порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

02.03.2020 року відповідачем, на підставі висновків акту інспекційного відвідування №ДН4368/1859/АВ від 09.01.2020 року, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39, якою у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на ПП «Форощук і К» накладено штраф у розмірі 141 690 грн. за порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України внаслідок фактичного допуску 1 працівника ( ОСОБА_1 ) до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу та з приписом про усунення порушень, звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, між ПП «Форощук і К» в особі директора - ОСОБА_4 , в період 2018-2019 років були укладені договори цивільно-правового характеру із фізичною особою ОСОБА_1 :

- договір про виконання робіт №9 від 03.09.2018 року зі стром дії до 31.10.2018 року;

- договір про виконання робіт №9 від 11.02.2019 року зі стром дії до 31.03.2019 року.

З тексту вищезазначених договорів вбачається, що вони за своєю структурою є типовими.

Так, відповідно до пункту 1 зазначених договорів, предметом договору є надання робіт (послуг): 1.1. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати такі роботи (надалі послуги): Послуга з поточного ремонту десяти човнових двигунів. 1.2. Підрядник не включається до штату ПП «Форощук і К» , не виконує правила внутрішнього трудового розпорядку, а виконує роботи виконання Договору підряду на страх ризику у вільний час.

Приписами підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2 передбачено, що за виконані роботи (надані послуги) замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно актів виконаних робіт, а саме 100 грн. 00 коп. за поточний ремонт одного човнового двигуна (без врахування ЄСВ). Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору про виконання робіт №9 від 03.09.2018 року складено 2 акта приймання-передачі робіт (послуг) про виконання поточного ремонту:

- 5 човнових двигунів в період з 03.09.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 500 грн.;

- 5 човнових двигунів в період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року на загальну суму 500 грн.;

На виконання умов договору про виконання робіт №9 від 11.02.2019 року складено 2 акта приймання-передачі робіт (послуг) про виконання поточного ремонту:

- 5 човнових двигунів в період з 11.02.2019 року по 28.02.2019 року на загальну суму 500 грн.;

- 5 човнових двигунів в період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року на загальну суму 500 грн.

Дослідивши надані документи суд зазначає, що надані послуги не носили систематичного характеру, предметом цивільно-правових договорів був кінцевий результат - поточний ремонт десяти човнових двигунів, за що сплачена винагорода, виконавець не підпорядковувався правилам трудового розпорядку.

Суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу зазначеної норми права слідує, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між підприємством і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи предмет укладених договорів (поточний ремонт човнових двигунів) та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24, статті 21 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з фізичною особою ОСОБА_1 , є необґрунтованими та безпідставними.

Також, суд зазначає, що в оскаржуваному приписі відповідач зобов`язує позивача усунути до 27.01.2020 року порушення, яке полягає у недотриманні вимог процедури працевлаштування ОСОБА_2 (з 05.02.2018 року та з 12.06.2019 року) та ОСОБА_3 (з 13.04.2018 року) в частині несвоєчасного повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

Проте, в акті інспекційного відвідування та приписі чітко зазначено, що відповідні повідомлення були направлені до ДФС 07.02.2018 року, 13.06.2019 року та 13.04.2018 року відповідно.

З цього приводу суд зазначає, що чинне законодавство України не містить вимог щодо повторного повідомлення фіскального органу про прийняття працівників на роботу за наслідком інспекційного відвідування органів Держпраці, що виключає правомірність вимог припису в частині усунення зазначеного порушення до 27.01.2020 року.

За наведених обставин, оскаржувані припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН4368/1859/АВ/П від 16.01.2020 року та постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02.03.2020 року є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Форощук і К» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 4 228 грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 від 23.03.2020 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 4 228 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Форощук і К" (адреса: 51284, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Комсомольська, буд.74; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 31426377) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (адреса: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39788766) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН4368/1859/АВ/П від 16.01.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02.03.2020 року.

Присудити на користь Приватного підприємства "Форощук і К" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар