Постанова

від 28.07.2020 по справі 160/3279/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3279/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку

письмового провадження

в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (головуючий суддя - Бондар М.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства Форощук і К

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправними і скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Форощук і К (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило:

- визнати протизаконною постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02.03.2020 року;

- скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02.03.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН4368/1859/АВ/П від 16.01.2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Позивач вказав, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів стосовно того, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а я в яких - цивільно-правові договори на виконання певних робіт, послуг. За наявності факту надання послуг на підставі договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають, а тому висновки Відповідача про наявність фактичних трудових відносин без оформлення трудових договорів є помилковими та безпідставними.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року адміністративний позов задоволено (а.с.204-206).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що враховуючи предмет укладених договорів (поточний ремонт човнових двигунів) та поняття трудового договору, аргументи Відповідача про трудовий характер відносин між Позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Також суд зазначив, що чинне законодавство України не містить вимог щодо повторного повідомлення фіскального органу про прийняття працівників на роботу за наслідком інспекційного відвідування органів Держпраці, що виключає правомірність вимог припису в частині усунення зазначеного порушення до 27.01.2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що директором ПП Форощук і К фактично була допущена 1 фізична особа ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також Відповідач зазначає, що сам по собі припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання, його вимоги направлені на подальше недопущення порушення вимог законодавства про працю (попередження аналогічних правопорушення у подальшому).

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що враховуючи предмет укладених договорів (поточний ремонт човнових двигунів) та поняття трудового договору, аргументи Відповідача про трудовий характер відносин між Позивачем та фізичною особою не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що в період з 28.12.2019 року по 09.01.2020 року інспекторами праці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до КЗпП України, частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у присутності директора ПП Форощук і К ОСОБА_4 , проведено інспекційне відвідування додержання вимог законодавства про працю у ПП Форощук і К .

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН 4368/1859/АВ від 09.01.2020 року, в якому зазначено, що до перевірки надано договори цивільно-правового характеру, укладені ПП Форощук і К з ОСОБА_1 , а саме:

1. Договір про виконання робіт №9 від 03.09.2018 року. Предмет договору: послуга з поточного ремонту десяти човнових двигунів;

2. Договір про виконання робіт №9 від 11.02.2019 року. Предмет договору: послуга з поточного ремонту десяти човнових двигунів.

На виконання умов договорів надані акти приймання-передачі робіт.

Дослідивши цивільно-правові договори, Відповідачем встановлено, що одна фізична особа ( ОСОБА_1 ), з якою укладено 2 цивільно-правові угоди 2018-2019 років на 2 місяці, фактично виконувала обов`язки майстра з ремонту. Предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, роботи носили постійний характер (ознаки саме трудового договору), в актах не визначено обсяг виконаної роботи, отримання плати здійснювалось щомісячно, фактично оплата здійснювалась за відпрацьовані години.

Отже, фахівцями ГУ Держпраці зроблено висновок, що директором ПП Форощук і К фактично була допущена 1 фізична особа ( ОСОБА_1 ) до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленого Кабінетом Міністра України, чим порушено частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частину 1 статті 21 КЗпП України.

Також, під час інспекційного відвідування встановлено, що:

- наказом №91-К від 05.02.2018 року ОСОБА_5 з 05.02.2018 року прийнято на роботу рибалки прибрежного лову, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 07.02.2018 року;

- наказом №92-К від 13.04.2018 року ОСОБА_6 з 13.04.2018 року прийнято на роботу рибалки прибрежного лову, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 13.04.2018 року;

- наказом №98-К від 12.06.2019 року ОСОБА_5 з 12.06.2018 року прийнято на роботу рибалки прибрежного лову, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС відправлено 13.06.2018 року.

Фахівцями ГУ Держпраці у Дніпропетровській області зазначено про недотримання Позивачем вимог процедури працевлаштування в частині несвоєчасного повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

16.01.2020 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН4368/1859/АВ/П про усунення виявлених порушень, в якому вказано про необхідність у строк до 27.01.2020 року усунути порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

02.03.2020 року Відповідачем, на підставі висновків акту інспекційного відвідування №ДН4368/1859/АВ від 09.01.2020 року, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39, якою у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на ПП Форощук і К накладено штраф у розмірі 141 690 грн. за порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України внаслідок фактичного допуску 1 працівника ( ОСОБА_1 ) до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, між ПП Форощук і К в особі директора - Форощука ОСОБА_7 , в період 2018-2019 років були укладені договори цивільно-правового характеру із фізичною особою ОСОБА_1 :

- договір про виконання робіт №9 від 03.09.2018 року зі стром дії до 31.10.2018 року;

- договір про виконання робіт №9 від 11.02.2019 року зі стром дії до 31.03.2019 року.

З тексту вищезазначених договорів вбачається, що вони за своєю структурою є типовими.

Так, відповідно до пункту 1 зазначених договорів, предметом договору є надання робіт (послуг): 1.1. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати такі роботи (надалі послуги): Послуга з поточного ремонту десяти човнових двигунів. 1.2. Підрядник не включається до штату ПП Форощук і К , не виконує правила внутрішнього трудового розпорядку, а виконує роботи виконання Договору підряду на страх ризику у вільний час.

Приписами підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2 договорів передбачено, що за виконані роботи (надані послуги) замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно актів виконаних робіт, а саме 100 грн. 00 коп. за поточний ремонт одного човнового двигуна (без врахування ЄСВ). Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору про виконання робіт №9 від 03.09.2018 року складено 2 акта приймання-передачі робіт (послуг) про виконання поточного ремонту:

- 5 човнових двигунів в період з 03.09.2018 року по 30.09.2018 року на загальну суму 500 грн.;

- 5 човнових двигунів в період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року на загальну суму 500 грн.;

На виконання умов договору про виконання робіт №9 від 11.02.2019 року складено 2 акта приймання-передачі робіт (послуг) про виконання поточного ремонту:

- 5 човнових двигунів в період з 11.02.2019 року по 28.02.2019 року на загальну суму 500 грн.;

- 5 човнових двигунів в період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року на загальну суму 500 грн.

Із змісту наведених документів вбачається, що надані послуги не носили систематичного характеру, предметом цивільно-правових договорів був кінцевий результат - поточний ремонт десяти човнових двигунів, за що сплачена винагорода, виконавець не підпорядковувався правилам трудового розпорядку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу зазначеної норми права слідує, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між підприємством і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Таким чином, враховуючи предмет укладених договорів (поточний ремонт човнових двигунів) та поняття трудового договору, доводи Відповідача про трудовий характер відносин між Позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, висновки Відповідача в частині порушення Позивачем вимог частин 1, 3 статті 24, статті 21 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з фізичною особою ОСОБА_1 , є необґрунтованими та безпідставними.

Також в оскаржуваному приписі Відповідач зобов`язує Позивача усунути до 27.01.2020 року порушення, яке полягає у недотриманні вимог процедури працевлаштування ОСОБА_5 (з 05.02.2018 року та з 12.06.2019 року) та ОСОБА_6 (з 13.04.2018 року) в частині несвоєчасного повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

Проте, в акті інспекційного відвідування та приписі чітко зазначено, що відповідні повідомлення були направлені до ДФС 07.02.2018 року, 13.06.2019 року та 13.04.2018 року відповідно.

Чинне законодавство України не містить вимог щодо повторного повідомлення фіскального органу про прийняття працівників на роботу за наслідком інспекційного відвідування органів Держпраці, що виключає правомірність вимог припису в частині усунення зазначеного порушення до 27.01.2020 року.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень Відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28 травня 2020 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі №160/3279/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов