Ухвала

від 29.12.2020 по справі 160/3279/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 160/3279/20

адміністративне провадження № К/9901/26379/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року

у справі №160/3279/20

за позовом Приватного підприємства "Форощук і К"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправними і скасування постанови та припису,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Форощук і К" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протизаконною постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02 березня 2020 року;

- скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 4368/1859/АВ/ТД-ФС/39 від 02 березня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН4368/1859/АВ/П від 16 січня 2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу у справі №160/3279/20.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №160/3279/20 за позовом Приватного підприємства "Форощук і К" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування постанови та припису повернуто особі, яка її подала.

06 жовтня 2020 року відповідачем повторно направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №160/3279/20.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до такої не додано документа про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням наявності підстав для його поновлення.

На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником направлено клопотання про долучення документів на усунення недоліків із доданим клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та документом про сплату судового збору.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з огляду на таке.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або касаційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску на касаційне оскарження скаржник зазначив, що вперше касаційну скаргу подано в строк встановлений процесуальним законодавством, а повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду. Скаржником також зазначено, що головний спеціаліст юрисконсульт, який забезпечує здійснення претензійно-позовної роботи переведений на іншу посаду і лише 16 вересня 2020 року на посаду головного спеціаліста юрисконсульта призначена інша особа (відповідні накази надаються).

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктом 6 ч. 5 вищевказаної статті КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Причиною пропуску строку на касаційне оскарження стало повернення Верховним Судом касаційної скарги у зв`язку з не наданням документа про сплату судового збору. При цьому скаржник зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 07 вересня 2020 року про повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі отримано 16 вересня 2020 року, проте повторно цю касаційну скаргу подано до суду лише 06 жовтня 2020 року, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог ст. 7 цього Закону.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Верховного Суду від 07 вересня 2020 року про повернення касаційної скарги оприлюднена 10 вересня 2020 року.

Отже, інформацію про повернення касаційної скарги скаржник мав можливість отримати також і з Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 10 вересня 2020 року, однак, касаційну скаргу повторно подано тільки 06 жовтня 2020 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 11 липня 2019 року у справі №643/5378/18, від 03 квітня 2020 ро ку у справі №804/332/16 від 18 серпня 2020 року у справі №826/1880/16.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами ст. 44 КАС України.

Також, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали позивачу ознайомитись та отримати повний текст ухвали Верховного Суду від 07 вересня 2020 року про повернення касаційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 464/3999/18 та від 17 липня 2019 року у справі №1740/2132/18.

Значний проміжок часу з моменту винесення ухвали про повернення касаційної скарги та повторним поданням скаржником касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі, за подання якої не сплачено судовий збір.

З огляду на приписи ст. 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкти владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов`язані з організацією претензійно - позовної роботи.

Відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи з урахуванням, окрім іншого, структурних особливостей установи та його кадрового наповнення.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати відсутність особи, відповідальної за подачу касаційних скарг, це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Отже, учасники справи маючи однаковий обсяг прав та обов`язків, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

А тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку касаційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Аналогічна правова позиція щодо вищезазначених процесуальних норм висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2019 року у справі №0440/6892/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000107.

За таких обставин колегія суддів доходить до висновку, що наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, зазначені у клопотанні про поновлення строку є неповажними, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява № 116/1997/900/1112).

У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" (№ 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).

Керуючись ст. ст. 3, 121, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі №160/3279/20 за позовом Приватного підприємства "Форощук і К" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування постанови та припису.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.В. Желєзний Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко