Постанова

від 20.05.2020 по справі 640/19149/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20травня 2020 року

м. Київ

справа № 640/19149/16-ц

провадження № 61-20022св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк Південний ,

представник позивача - Пахомов Ігор Юрійович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Київської області Щур Олег Іванович, товариство з обмеженою відповідальністю РТІ Трейд ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Шаренко С. Л., від 25 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., від 02 жовтня 2019 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк Південний (далі - ПАТ АБ Південний , банк), яке у подальшому змінило назву на акціонерний банк Південний (далі - АБ Південний , банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Київської області Щур О. І., товариство з обмеженою відповідальністю РТІ Трейд , про звернення стягнення на предмет іпотеки .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2007 року між банком та

ТОВ РТІ Трейд було укладено кредитний договір № В-332/2, відповідно до умов якого банк зобов`язався відкрити ТОВ РТІ Трейд кредитну лінію з максимальним лімітом 247 тис. доларів США, а ТОВ РТІ Трейд зобов`язалось повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії в строк до 29 лютого 2016 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, окрім іншого, між ОСОБА_4 та банком був укладений договір іпотеки № 17_12/07-199 від 17 грудня 2007 року, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Разом з укладенням договору іпотеки накладено заборону відчуження квартири. У зв`язку з невиконанням ТОВ РТІ Трейд зобов`язань за зазначеним кредитним договором заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року у справі № 520/13920/15-ц за позовом ПАТ АБ Південний до ТОВ РТІ Трейд , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_4 , ТОВ ТПК Укрторгімпорт про стягнення заборгованості у солідарному порядку задоволено вимоги позивача в повному обсязі та стягнуто з відповідачів залишок заборгованості за основним боргом по кредиту у розмірі 208 тис. доларів США; 16 145,99 доларів США - прострочені проценти. Позивач вказував, що не зважаючи на укладення договору іпотеки, ОСОБА_4 здійснив відчуження квартири

ОСОБА_3 , а останній - ОСОБА_1 . Заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № В-332/2 наразі складається з наступного: прострочене тіло кредиту 55 155,52 доларів США; нараховані проценти - 193,82 доларів США, прострочені проценти - 66 424,24 доларів США, разом - 121 773,58 доларів США без урахування штрафів та пені.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ; визнати, що з вартості предмета іпотеки підлягають задоволенню вимоги ПАТ АБ Південний за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № В-332/2 у розмірі 121 773,58 доларів США; закріпити за ПАТ АБ Південний права управителя щодо квартири

АДРЕСА_1 , а саме: вільного доступу (у тому числі шляхом примусового проникнення) представників управителя та інших осіб, визначених управителем, до нерухомого майна, що передано в управління; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань, пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів з питань, що стосуються належного здійснення управління нерухомим майном; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомим майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права, необхідні для здійснення належного управління майном; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України Про іпотеку , а саме: надати право АБ Південний на продаж квартири у місті Харкові будь-якій особі-покупцеві; встановити, що після задоволення вимог ПАТ АБ Південний у визначеному обсязі підлягають задоволенню вимоги інших кредиторів, відповідно до пріоритету, встановленого Законом; визнати, що початкова ціна продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації складатиме 2 944 077,85 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2019 року позов ПАТ АБ Південний задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .

Визнано, що з вартості предмета іпотеки підлягають сплаті вимоги

ПАТ АБ Південний за кредитним договором від 17 грудня 2007 року

№ В-332/2 у розмірі 121 773,58 доларів США.

Закріплено за ПАТ АБ Південний права управителя щодо квартири

АДРЕСА_1 , а саме: вільного доступу (у тому числі шляхом примусового проникнення) представників управителя та інших осіб, визначених управителем, до нерухомого майна, що передано в управління; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань, пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів з питань, що стосуються належного здійснення управління нерухомим майном; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; володіти, користуватися і розпоряджатися нерухомим майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права, необхідні для здійснення належного управління майном.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири

АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України Про іпотеку , а саме: надано право ПАТ АБ Південний на продаж квартири АДРЕСА_1 будь-якій особі-покупцеві.

Встановлено, що після задоволення вимог АБ Південний у визначеному обсязі підлягають задоволенню вимоги інших кредиторів відповідно до пріоритету, встановленого законом.

Визнано, що початкова ціна продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 для його подальшої реалізації складатиме 2 944 077,85 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предмет іпотеки неодноразово змінював свого власника, що не відповідає умовам договору. Договір іпотеки від 17 грудня 2007 року № 17_12/07-199 є чинним, а тому особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що банк намагався реалізувати предмет іпотеки

у позасудовому порядку, однак у зв`язку з відсутністю повного пакету необхідних документів, неодноразового переходу права власності на предмет іпотеки позбавлений такої можливості. Наразі квартира перебуває у власності ОСОБА_1 , яка проживає у Російській Федерації та добровільно не бажає надати правовстановлюючі документи, а тому отримати документи на квартиру неможливо. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції вважав єдиним можливим способом захисту прав іпотекодержателя. Враховуючи наявність перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, суд апеляційної інстанції вважав висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованими. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що предмет іпотеки вибув з власності іпотекодателя, а тому правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі

№ 310/11021/15-ц, не підлягають застосуванню за встановлених обставин цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено суму заборгованості на момент розгляду справи та не визначено усіх складових заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № В-332/2. Також заявник вказує, що суди не надали оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна. На думку заявника, закріплюючи за позивачем права управителя квартири та надаючи йому відповідних прав, суди попередніх інстанції порушили права відповідача як власника зазначеної квартири, оскільки фактично суди надали можливість позивачу вчиняти будь-які дії відносно нерухомого майна. Вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості реалізації ним свого права шляхом застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. В матеріалах справи відсутні будь-які вимоги позивача щодо надання правовстановлюючих документів. Визначений судами спосіб звернення стягнення на нерухоме майно є позасудовим способом звернення стягнення, який погоджено сторонами в іпотечному застереженні, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ АБ Південний просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Банк вказує, що у нього існували реальні перешкоди для застосування позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки № 17_12/07-199

від 17 грудня 2007 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 2007 року між ПАТ АБ Південний та ТОВ РТІ Трейд укладено кредитний договір № В-332/2, відповідно до умов якого банк, з урахуванням всіх змін та доповнень до договору, зобов`язався відкрити кредитну лінію з максимальним лімітом 247 тис. доларів США, а ТОВ РТІ Трейд зобов`язалось повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії в строк до 29 лютого 2016 року та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 17 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та

ПАТ АБ Південний був укладений договір іпотеки № 17_12/07-199, відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень,

ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого

2016 року у справі № 520/13920/15-ц позов ПАТ АБ Південний задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ТОВ РТІ Трейд , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_4 , ТОВ ТПК Укрторгімпорт на користь ПАТ АБ Південний заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2007 року№ В-332/2

у розмірі 224 145,99 доларів США, яка складається з: 208 000 доларів США - залишок заборгованості за основним боргом кредиту; 16 145,99 доларів

США - прострочені проценти.

17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 продано спірну квартиру

ОСОБА_3

15 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (громадянка Російської Федерації) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання набула право власності на предмет іпотеки.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України Про іпотеку одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя

статті 36 Закону країни Про іпотеку ): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку .

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України Про іпотеку ); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України Про іпотеку ).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України Про іпотеку , можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 вказаного Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку , яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо

у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону України Про іпотеку , способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону

України Про іпотеку ), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 4.1 договору іпотеки 17 грудня 2007 року (у редакцій, викладеній у договорі № 8 про внесення змін до договору іпотеки від 17 грудня

2007 року) сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України Про іпотеку , для чого іпотекодавець надав право іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, погодженою сторонами у пункті 1.9 цього договору, або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця (т.1, а. с. 34).

Суди попередніх інстанцій не врахували, що за наявності відповідного іпотечного застереження звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку , є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Таким чином, задовольняючи позов ПАТ АБ Південний про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі , суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації права позивача від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗаконуУкраїни Про іпотеку , є способом позасудового врегулювання, який здійснюється на підставі іпотечного застереження за згодою сторін без звернення до суду, а тому у задоволенні позову ПАТ АБ Південний про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцю, а також похідних від них - про закріплення прав управителя, необхідно відмовити. ПАТ АБ Південний не обмежений у праві звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі у позасудовому порядку або задовольнити вимоги іпотекодержателя в інший спосіб.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, встановивши, що суди попередніх інстанцій, виходячи із встановлених обставин, неправильно застосували норми матеріального права, дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати.

Відмовити публічному акціонерному товариству акціонерному банку Південний у позові до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути з публічного акціонерного товариства акціонерного банку Південний (код ЄДРПОУ 20953647) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 99 575 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 84 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович