Ухвала

від 28.05.2020 по справі 904/807/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Данилов К.О.,

відповідачів - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020

за позовом Антимонопольного комітету України

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ";

товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКВС",

про стягнення штрафних санкцій у сумі 272 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ, скаржник) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (далі - ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод") про стягнення штрафу у розмірі 136 000,00 грн. та пені у розмірі 136 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків оплати штрафу, встановленого рішенням АМКУ, за подання недостовірної інформації.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від позивача надійшло клопотання про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" (далі - ТОВ "ВКЛМ"), товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" (далі - ТОВ "ЗКВС") та товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Естейт" (далі - ТОВ "Актив Естейт") в якості правонаступників ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" у зв`язку з його припиненням.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 залучено до участі у справі № 904/807/18 в якості правонаступників ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" - ТОВ "ВКЛМ", ТОВ "ЗКВС" i товариство з обмеженою відповідальністю "Буден Естейт" (далі - ТОВ "Буден Естейт"), правонаступником якого є ТОВ "Актив Естейт".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 02.12.2019, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 в частині залучення до участі у справі в якості правонаступника ТОВ "Сімферопольський вино- коньячний завод" - ТОВ "Буден Естет" скасовано.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 (колегія суддів у складі: Ліпинський О.В., Євстигнаєва Н.М., Колісник І.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (колегія суддів у складі: Вечірко І.О., Кузнецов В.О., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що створені у 2017 році ТОВ "ВКЛМ" та ТОВ "ЗКВС" шляхом їх виділу з ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" не є правонаступниками останнього по зобов`язанням щодо сплати штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, 25.02.2020 (згідно з відміткою на конверті) АМКУ звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АМКУ задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АМКУ та призначено її до розгляду на 28.05.2020.

Підстави касаційного оскарження, з врахуванням заяви про усунення недоліків, скаржник вказав пункт 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України й пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у тому, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Касаційну скаргу подано 25.02.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX. Розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів Касаційного господарського суду встановила, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.05.2019 зі справи № 910/5098/18.

Крім того, вміщені у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 904/807/18 висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на встановленні тих фактичних обставин, що:

- ТОВ "ВКЛМ" i ТОВ "ЗКВС" утворилися шляхом виділу з ТОВ "Сімферопольський вино- коньячний завод" згідно з розподільчими балансами про передачу частини майна, прав та обов`язків до новостворених товариств;

- у вказаних розподільчих балансах відсутні відомості щодо передачі ТОВ "ВКЛМ" i ТОВ "ЗКВС" заборгованості ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" по розрахунках з Антимонопольним комітетом України;

- рішення АМКУ відповідач отримав лише 09.02.2017, а позовні вимоги були заявлені тільки в березні 2018 року та саме до ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод", незважаючи на те, що на час пред`явлення позову виділ зазначених позивачем осіб зі складу товариства уже відбувся.

Верховний Суд зауважує, що зміст поданої касаційної скарги переконливо свідчить про неспростування скаржником зазначених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови.

Крім того, у зверненні з касаційною скаргою скаржником залишено поза увагою послідовну практику Верховного Суду у застосуванні норм права з врахуванням особливостей правовідносин сторін у даній справі, а саме у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 в цій справі та інших, (зокрема у постановах Верховного Суду: від 24.10.2019 у справі № 904/805/18, від 11.12.2019 у справі №904/2251/18, від 11.12.2019 у справі №904/10513/17, від 24.12.2019 у справі № 904/10506/17, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16, від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16, від 27.01.2020 у справі № 904/1050/18).

Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, відхиляється судом як таке, що не є релевантною для даних правовідносин.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АМКУ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 904/807/18.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 904/807/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова