Постанова

від 02.09.2008 по справі 14/52

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02.09.2008 р. № 14/52

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінову А.В. при секретарі судового засідання Федорчук А.Б. вирішив адміністративну справу

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання перерахувати та виплатити щорічну разову допомогу

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 вересня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності відповідача щодо виплати в 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат протиправними та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що виплачені кошти у вигляді щорічних сум компенсації на оздоровлення за 2007 рік обчислені і нараховані Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації невірно, всупереч нормам закону, які підлягають застосуванню. Також позивачем було зазначено, що за 2007 ріки вона отримувала допомогу на оздоровлення значно нижчу, ніж це передбачено статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації надіслано суду заперечення проти позовних вимог, в яких зазначається, що Управління не має підстав для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Також було зазначено, що Управління при здійсненні наданих повноважень в сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керувалось нормативними актами Кабінету Міністрів України, які відповідно до статті 117 Конституції України є обов`язковими до виконання. Після прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність деяких статей державного бюджету на 2007 рік Верховною Радою України не внесені зміни до бюджету щодо розподілу видатків бюджету України на цей рік. За таких обставин немає законних підстав для виплати різниці суми щорічної допомоги на оздоровлення позивачу. Також відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з причини порушення строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

З метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи протягом розумного строку у справі було проведено попереднє судове засідання. Відповідачем надіслано на адресу суду клопотання про проведення судового розгляду справи без участі його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Згідно з положенням пункту 7 частини першої статті 48 названого Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до пункту 30 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік`дію абзацу другого частини першої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року (далі -Рішення Конституційного Суду України) пункт 30 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік`було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зокрема, в частині першої резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено: Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік : … пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію … в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого та сьомого частини першої …та частини сьомої статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Згідно з частиною третьою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України Положення … пунктів … 30 …. статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини п`ятої резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України передбачено, що це рішення є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 150 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Із зазначеною нормою кореспондується стаття 69 Закону України Про Конституційний Суд України .

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та громадянина, захворювання якого пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 04 листопада 1998 року. Позивач також має ІІ групу інвалідності, отриману у зв`язку із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки №037156.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі Кечко проти України`Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги на оздоровлення засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, оскільки виникли при здійсненні Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації владних управлінських функцій на основі законодавства.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що нарахування компенсації позивачу має здійснюватися виходячи із розміру, передбаченого Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Разом з тим, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що стаття 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`встановлює лише право постраждалим громадянам на щорічну допомогу на оздоровлення, а стаття 62 Закону -регламентує, що порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання, констатуючи наступне.

Статтею 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`передбачений конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи (5 мінімальних заробітних плат), а статтею 62 даного Закону встановлено, що роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто в даному випадку мова йде саме про роз`яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням закону суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином на Кабінет Міністрів України статтею 62 зазначеного Закону покладена функція роз`яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 03 липня 2008 року. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. отримана позивачем 05 липня 2007 року. За таких обставин позивачем не порушено строку звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

Пунктом 7 частини першої статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до статті 76 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік`у 2007 році були встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати:

з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць;

з 1 квітня 2007 року - 420 гривень;

з 1 липня 2007 року - 440 гривень;

з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Тобто на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 мінімальний розмір заробітної плати становив 440 грн., а не 460 грн., як зазначено позивачем.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, як інвалід-ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації по відношенню до ОСОБА_1 противоправною.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, що діяли на момент належної виплати.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Літвінова А.В.