Ухвала

від 03.06.2020 по справі 380/1864/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1864/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

03 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Могінська Т.А., Шумелда Р.Р., М.Шейхет,

від відповідача Киба Т.Я., Католик Ю.В.,

від третьої особи 1 Курса О.С. ,

від третьої особи 2 не прибув,

розглянув у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Установи Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової до Володимир-Волинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кабінет Міністрів України, Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Установа "Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової" (79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1/94) до Володимир-Волинської міської ради (44701, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Данила Галицького, 5), треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Міністерство культури, молоді та спорту України (01030, м. Київ, вул. І. Франка, 19), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині п.п. 3, 4 щодо місць давніх поховань у м. Володимир-Волинську Волинської області;

- зобов`язати відповідача виконати розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України , в частині п.п. 3, 4 щодо місць давніх поховань Стародавнього Єврейського кладовища у м. Володимир-Волинську Волинської області.

Підставою позову зазначено протиправну бездіяльність відповідача. Позивач вказав, що 17.01.2020 позивач звернувся до відповідача за дозволом для віднайдення місць захоронень, що отримане відповідачем 21.01.2020. Однак результатів його розгляду досі неотримано. Цього ж дня 17.01.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації щодо виконання заходів із збереження місць поховання євреїв у м. Володимир-Волинську на вул. Драгоманова. Відповіді також неотримано. Вказане свідчить про те, що відповідачі не виконали обов`язків щодо виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 10.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. В якості третіх осіб. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Кабінет Міністрів України, Міністерство культури, молоді та спорту України.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 13.05.2020 допущено заміну назви третьої особи 2 на належну - Міністерство культури та інформаційної політики.

13.05.2020 за вх. №24033 від представника відповідача надійшло клопотання про застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що до відзиву відповідач долучив копії судових рішень у справах, що стосувалися території колишнього єврейського кладовища в м. Володимирі-Волинському. Такі брали участь ще з 2000 років, позивачем у таких було представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого радянського Союзу. Відповідач вказує, що згідно з установчими документами Представництва його засновником є ОСОБА_3 , який одночасно є співзасновником, керівником та підписантом Установи Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової . Вказує, що у всіх цих справах представником незмінно був саме ОСОБА_3 .

Вказаній особі про вказане розпорядження було відомо ще у 2002 році, оскільки брав участь у розгляд справи №7/35-83 від 08.04.2002 Господарського суду Волинської області.

Згідно з копією ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 за №К/9991/39008/11 відповідне кладовище не включене до переліку пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення та не може відноситись до відповідних пам`яток, оскільки не внесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

З позиції відповідача, Співзасновник відповідних організацій (установ) ОСОБА_3 був обізнаний або повинен був бути обізнаним з матеріалами та процесуальними документами суду у справі №К/9991/39008/11 та обставинами, які досліджувалися судом.

Позивач, з позиції відповідача, повинен був дізнатись про порушення його прав у сфері захисту та охорони культурної спадщини щонайменше зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України у справі №К/9991/39008/11 - 16.01.2014.

Також відповідач покликався на те, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №813/143/18 за позовом Представництва Американського об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського союзу до Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської міської ради, Управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, треті особи - Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Міністерство закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії. Частина вимог у вказаній справі стосувалася Володимир-Волинської міської ради щодо невиконання вимог цього ж розпорядження №604-р від 20.07.1998 в частині п.п.2-4. Відповідна позовна заява датована 29.12.2017 та подана за підписом ОСОБА_4 , який одночасно є співзасновником установи, яка є позивачем у цій справі. Провадження у справі відкрито ще 05.02.2018.

Окрім того, звернув увагу на те, що позивачем до позовної заяви долучено копію рішення Володимир-Волинської міської ради від 08.04.2005 №20/4 Про статус території в районі вулиць Драгоманова, Сагайдачного і Незалежності, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало єврейське кладовище . Вказаним рішенням вирішено вважати за недоцільне проведення за кошти міського бюджету спеціальних досліджень (в т.ч. і археологічних) вищезгаданої території, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало єврейське кладовище (ліквідоване в липні 1944 року) і надання цій території статусу об`єкта культурної спадщини. На вказаному рішенні міститься відмітка архівного відділу датована ще 08.04.2013.

Відповідач покликався на приписи ст.ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 118, 122, 123 КАС України.

Враховуючи викладене вважає, що позов ОСОБА_5 від імені Установи Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової поданий поза межами строку звернення до адміністративного суду при цьому без наведення поважних причин щодо його пропуску та без подання клопотання про його поновлення, що в порядку ст. 123 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду. Просив застосувати наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду та залишити позов без розгляду.

29.05.2020 за вх. №4891ел. від представника позивача надійшло заперечення на заяву про залишення без розгляду. Моментом припинення дії нормативно-правового акта є момент втрати ним юридичної сили. Згаданий акт Кабінету Міністрів України є чинним, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час. Коло осіб, на яких розповсюджується його дія, є необмеженим, що свідчить про його нормативний характер. Тому встановлений у розпорядженні проміжок часу виконання робіт (1998-1999 років) не свідчить про завершення його дії в часі, а вказує на тривалу бездіяльність відповідача щодо невиконання розпорядження щодо місць давніх поховань. Доводи відповідача про те, що розпорядження Кабінету Міністрів України обмежене строком, а тому не підлягає о виконанню, повністю спростовується. Нормативно-правові акти, у зв`язку з невиконанням яких позивач оскаржує бездіяльність відповідача є чинними, дії суб`єктів владних повноважень щодо охорони культурної спадщини ними у часі необмежені. Бездіяльністю є певна Форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була та могла вчинити відповідно до покладених на неї обов`язків згідно із законодавством України. З огляд на викладене відсутні правові підстави вважати, що позивач виявивши ознаки бездіяльності, позбавлений права на протязі існування у суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити певні дії, звернутися до суду з позовом про визнання такої бездіяльності протиправною.

Із змісту відповіді Володимир-Волинської міської ради позивачу стало відомо, про те, що відповідач не визнає стародавнє Єврейське кладовище у м. Володимир-Волинську об`єктом культурної спадщини, що свідчить про те, що роботи із його дослідження не проведено, до переліку об`єктів культурної спадщини, в порядку ст. 14 Закону України „Про охорону культурної спадщини" не включено.

Позивач також вказує, що бездіяльність відповідача є триваючою, розпочалася з дня набрання законної сили Розпорядженням Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998 і діє по даний час.

Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Представники відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримали, просили його задовольнити.

Представники позивача проти вказаного клопотання заперечили, просили у його задоволенні відмовити.

Представник Кабінету Міністрів України підтримав позицію представників позивача, просив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Третя особа 2 явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.

Суд заслухав думку сторін щодо вказаного клопотання, з`ясував підстави такого та обставини, у зв`язку з якими висловлено заперечення, вирішуючи його керується таким.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо на встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До матеріалів справи долучено копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 за №К/9991/39008/11, в якій зазначено про те, що згадане вище кладовище не включене до переліку пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення та не може відноситись до таких пам`яток, оскільки не внесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 за №1761.

Відповідач вказує, що позивач у даній справі також був позивачем і у зазначеній справі, відтак, був обізнаний або повинен був бути обізнаний з матеріалами та процесуальними документами суду у цій справі та обставинами, які досліджувались судом.

Зауважує, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у сфері захисту та охорони культурної спадщини щонайменше зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 за №К/9991/39008/11.

Письмовими доказами до матеріалів справи підтверджується, що позивач у січні 2020 року звернувся до відповідача із запитами щодо виконання відповідачем відповідно до п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998, а також на надання дозволу відповідно до вказаного пункту Розпорядження на розчищення могил на єврейському кладовищі по вул. Драгоманова у м. Володимир-Волинську.

Відповідей на вказані запити до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині виконання приписів п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998 Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України .

Сторонами не оскаржується, що вказане вище Розпорядження є нормативно-правовим актом.

Суд вважає за доцільне зазначити, що моментом припинення дії нормативно-правового акту є момент втрати ним юридичної сили.

Згаданий акт Кабінету Міністрів України є чинним, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час. Коло осіб, на яких розповсюджується його дія, є необмеженим, що свідчить про його нормативний характер.

Тому, встановлений у розпорядженні проміжок часу виконання робіт (1998-1999 років) не свідчить про завершення його дії в часі, а вказує на тривалу бездіяльність відповідача щодо невиконання розпорядження щодо місць давніх поховань.

Покликання відповідача на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України обмежується строком - 1998-1999 роками, а тому не підлягає до виконання, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Нормативно-правовий акт, у зв`язку з невиконанням пунктів якого позивач оскаржує бездіяльність відповідача, є чинними, дії суб`єктів владних повноважень щодо охорони об`єктів культурної спадщини ними у часі не обмежені.

Таким чином відсутні правові підстави вважати, що позивач, виявивши ознаки бездіяльності, позбавлений права на протязі існування у суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити певні дії, звернутися до суду з позовом про визнання такої бездіяльності протиправною.

З позиції суду факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, має триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була та могла вчинити відповідно до покладених на неї обов`язків згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У Рішенні у справі Белле проти Франції від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що за умови перебування у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і невиконання якого оскаржується повністю чи частково (бездіяльність щодо невиконання такого повністю/частково) до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. За таких обставин строк оскарження можливий протягом всього часу чинності акта.

Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що клопотання відповідача є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 122, 123, 183, 240, 241-243, 256, 293, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.06.2020.

Суддя Кравців О.Р.